Ухвала

від 16.08.2012 по справі 2-2102

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-2102 Головуючий у суді у 1 інстанції - Дашутін Номер провадження 22-ц/1890/1690/12 Суддя-доповідач - Левченко Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Левченко Т. А.,

суддів - Криворотенка В В. І., Лузан Л Л. В.,

за участю секретаря - Пархоменко А.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

на ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 19 липня 2012 року

у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського районного управління юстиції, -

в с т а н о в и л а :

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з скаргою, в якій просять визнати неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського районного управління юстиції Костєннікова Д.М. по зверненню стягнення на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, яка перебуває в іпотеці ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Ухвалою суду від 19 липня 2012 року в задоволенні скарги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовлено в зв'язку з її необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просить скасувати ухвалу суду і постановити нову, якою задовольнити скаргу. В доводах апеляційної скарги посилається на те, що судом при постановленні ухвали було порушено норми матеріального права та не враховано, що діями державного виконавця порушуються їх права як іпотекодержателя вказаного нерухомого майна.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», яка підтримала апеляційну скаргу, начальника відділу державної виконавчої служби Сумського районного управління юстиції та боржника ОСОБА_3, які заперечують проти апеляційної скарги та вважають її необгрунтованою, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні скарги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця по зверненню стягнення на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 є законними та не порушують права банку як стягувача та іпотекодержателя у виконавчому провадженні.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна, так як вони не відповідають обставинам справи та суд дійшов їх неправильно застосувавши норми матеріального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про задоволення скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського районного управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження за виконавчими листами, виданими місцевими судами про стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів на загальну суму 3 555 862,19 грн. на користь наступних стягувачів: ОСОБА_4; ПАТ КБ «Надра»; ПАТ КБ «Приват Банк»; ПАТ «Держощадбанк»; ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (а. с. 40-60).

Ухвалою Сумського районного суду № 6-52 від 01.07.2010 року за поданням державного виконавця визначена частка ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 в розмірі Ѕ частини як подружжя. (а. с. 39).

На підставі постанови державного виконавця від 22.08.2011 року про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження накладено арешт на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 (а. с. 61-62).

26.03.2012 року державним виконавцем складено акт опису та арешту вказаної квартири ( а. с. 11-12). В квітні 2012 року проведено оцінку Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 та визначено її вартість в сумі 139 420 грн. (а. с. 13).

З матеріалів справи також вбачається, що зазначена квартира за договором іпотеки від 13.10.2006 року, укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та власником ОСОБА_5, передана в іпотеку банку в забезпечення виконання зобов'язань останньої за кредитним договором № 014/0999/74/61170 від 14.09.2006 року. Відомості про заборону на відчуження квартири внесені іпотекодержателем до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а. с. 8-10).

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно ст. 54 вказаного Закону звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто тільки у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржників коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку». Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як вбачається з матеріалів справи відповідний виконавчий документ, передбачений Законом України «Про іпотеку», який є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1, заставодержателем якої є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в зведеному виконавчому провадженні про стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів відсутній.

Хоча судом за поданням державного виконавця і визначено частку боржника ОСОБА_3 в праві власності на квартиру, однак у встановленому порядку право власності на квартиру зареєстровано тільки за ОСОБА_5 Крім того згідно ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Таким чином державний виконавець за відсутності у нього виконавчого документа стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» як заставодержателя не мав права розпочинати процедуру звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»

Посилання начальника відділу державної виконавчої служби Сумського районного управління юстиції на те, що у них на виконанні знаходиться виконавчий лист про стягнення на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль» в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором № 014/0999/74/61170 від 14.09.2006 року в сумі 411640 грн. 75 коп., який забезпечений іпотекою квартири АДРЕСА_1, та кошти від реалізації Ѕ частини підуть на погашення саме цієї заборгованості, колегія суддів не може взяти до уваги. Вказаний виконавчий лист надійшов на виконання до відділу державної виконавчої служби Сумського районного управління юстиції в травні 2012 року, тобто після того, як державний виконавець розпочав процедуру звернення стягнення квартиру, яка є предметом іпотеки. Крім того ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» як іпотекодержатель обгрунтовано заперечує проти реалізації предмету іпотеки частинами, так як відповідно до положень Закону України «Про іпотеку» банк має право на те, щоб предмет іпотеки був реалізований в цілому на задоволення його вимог, так як від цього залежить вартість за яку може бути продано предмет іпотеки, а також тривалість процедури його реалізації.

Виходячи з зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що дії державного виконавця по зверненню стягнення на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 порушують права ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» як іпотекодержателя, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про задоволення скарги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити.

Ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 19 липня 2012 року скасувати.

Скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити.

Визнати неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського районного управління юстиції по зверненню стягнення на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, яка перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль».

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -