Рішення

від 22.08.2012 по справі 41/150-35/175-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/150-35/175-2012 22.08.12

За позовом Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор»Відкритого акціонерного

товариства «Державна акціонерна компанія»«Автомобільні дороги України»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонтажсервіс»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Інтергал»

третя особа Публічне акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

за участю Прокуратури м. Києва

про визнання недійсним договору №24-УВ-1 від 24.10.2008

Головуючий суддя Літвінова М.Є.

Судді Сташків Р.Б.

Шаптала Є.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: не з»явились;

Від відповідача-1: не з»явились;

Від відповідача-2: не з»явились;

Від третьої особи: Залевська О.О. - предс. за довір.;

Від прокуратури: не з»явились.

В судовому засіданні 22.08.2012, на підставі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд господарського суду міста Києва надійшли позовні вимоги Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія»«Автомобільні дороги України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонтажсервіс»та Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Інтергал», за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору -Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.10.2011 №41/150 в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2011 у справі №41/150 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.03.2012 постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 та рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2011 у справі №41/150 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Підставами скасування рішень попередніх інстанцій стало те, що судами не була надана повна та всебічна оцінка доводам позивача про те, що продукція, яка поставлялась першим відповідачем позивачеві передана не за договором поставки, а за правочинами, вчиненими відповідно до ст.11 ЦК України та ст.181 ГК України.

Згідно повторного автоматичного розподілу справи №41/150, вказана справа передана на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.04.2012 порушено провадження у справі №41-150-35/175-2012, розгляд справи призначений на 21.05.2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2012, на підставі ст.77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 06.06.2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.06.2012, на підставі ст.77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 20.06.2012.

Згідно розпорядження Заступника Голови господарського суду міста Києва від 20.06.2012, призначено колегіальний розгляд справи №41/150-35/175-2012 у наступному складі суддів: головуюча суддя Літвінова М.Є., судді Борисенко І.І., Ващенко Т.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.06.2012 прийнято справу до провадження та розгляд справи призначений на 18.07.2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2012 розгляд справи відкладений на 13.08.2012.

Згідно із розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 13.08.2012, у зв»язку з перебуванням суддів Борисенко І.І. та Ващенко Т.М. у відпустці, призначено колегіальний розгляд справи у наступному складі суддів: головуюча суддя Літвінова М.Є., Сташків Р.Б., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2012 №41/150-35/175-2012 прийнято справу до розгляду, розгляд справи призначено на 22.08.2012.

Відповідно до ч. 1 ст. 111№І Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час судового розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника третьої особи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2006 року між Дочірнім підприємством "Луганський облавтодор" (далі -покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажсервіс" (далі -продавець, відповідач-1) було укладено договір №115, пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар: нафтопродукти.

Відповідно до пункту 6.4 договору №115 даний договір діє до 31.12.2010 року, а в частині взаєморозрахунків -до повного погашення боргу.

24 жовтня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрмонтажсервіс" (далі -первісний кредитор, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Інтеграл" (далі -новий кредитор, відповідач-2) було укладено Договір №24-УВ-1 про відступлення права вимоги (далі -Договір), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору згідно з договором №115 від 16.03.2006 року (далі -договір №115), укладений між первісним кредитором (постачальник) та ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (покупець) виключно в частині, визначеній пунктом 1.2 цього Договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору предметом права вимоги, яка відступається згідно з цим Договором, являється заборгованість в сумі 8 124 435,96 грн., яка існує у ДП "Луганський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (далі -боржник) перед первісним кредитором по договору №115, як по основному зобов'язанню так і по штрафних санкціях (неустойка, пеня), які вже виникли і можуть виникнути в майбутньому.

27 жовтня 2008 року ТОВ "Укрмонтажсервіс" передало ТОВ "Фірма "Інтеграл" документи, що підтверджують право вимоги заборгованості за договором №115 від 16.03.2006 року, на доказ чого надано акт приймання -передачі від 27.10.2008 року.

З положень статті 512 ЦК України вбачається, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З положень статті 517 ЦК України вбачається, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним Договору № 24-УВ-1 про відступлення права вимоги від 24.10.2008 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір № 115 від 16.03.2006 року який підписаний між ДП "Луганський облавтодор" та ТОВ "Укрмонтажсервіс" є неукладений, так як в ньому відсутні істотні умови для такого виду договорів, а саме: відсутні номери та індекси стандартів щодо якості товару; не визначено жодних вимог щодо якості товару; не зазначено кількості та номенклатури товару; не узгоджено строків та графіків поставки товару, не узгоджено строків подачі заявок.

Оскільки на думку позивача договір №115 від 16.03.2006 року є неукладений, спірний договір, за яким передано право вимоги відповідачу 2 суперечить ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України, а тому є недійсним в силу вимог статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов»язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно п.п.1.6 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов»язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов»язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікою за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст.267 Господарського кодексу України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік.

У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо).

У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем.

Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувача, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Договором може бути передбачений порядок поставки недоодержаної покупцем у встановлений строк кількість товарів.

Частиною 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Наявний в матеріалах справи Договір поставки №115 не визначає кількість товару на рік та не встановлює при цьому і порядок погодження строків поставки на наступні періоди, що відповідно до ст.267 ГК свідчить про те, що строк дії Договору поставки не міг бути більшим ніж до 16.03.2007, разом з тим, як свідчать матеріали справи, в цей період поставка товару не здійснювалась, та оплата не відбувалась.

Сторони в Договорі №115 від 16.03.2006, всупереч вимогам ст.180 Господарського кодексу України, не погодили предмет ціну та строк договору виходячи зі змісту ст.ст.265, 266, 267 Господарського суду України та ст.ст.638,669 Цивільного кодексу України, а саме: не визначили загальну кількість товарів у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні та не погодили визначення їх у специфікаціях, як це обумовлено ч.2 ст.266 Господарського кодексу України.

Таким чином, сторонами не було досягнуто згоду з усіх істотних умов договору поставки.

Згідно п.8 ст.181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Посилання відповідача на фактичну реалізацію договору, оскільки одна сторона здійснила поставку, а друга сторона частково оплатила вартість товару, не може бути прийнята до уваги, оскільки у відповідності до ст.267 Господарського кодексу України, якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік.

Відповідно до умов Договору №115, строк його дії встановлено до 31.12.2010, а отже це є довгостроковий договір.

З аналізу Договору №115 вбачається, що сторони при його укладенні взагалі не погодили строки поставки, а отже він не може перевищувати один рік, тобто до 16.03.2007.

Як вбачається з матеріалів справи, фактична поставка товару відбулась після закінчення строку дії договору, про що свідчать дати специфікацій, накладних, рахунків-фактур (2008 рік).

Таким чином, під час дії договору (з 16.03.2006 по 16.03.2007) сторони не вчинили дії щодо реалізації договору, а отже є всі підстави вважати, що такий договір не відбувся (є неукладеним).

Даної позиції дотримується і Вищий господарський суд України у своїй постанові від 13.09.2011 у справі №2/132-38.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до вимог закону (ст.ст. 512-514 Цивільного кодексу України) відступлення права вимоги уявляє собою договірну передачу зобов»язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

Отже, оспорюваним договором №24-УВ-1 від 24.10.2008 передано новому кредитору вимогу в неукладеному (неіснуючому) зобов»язанні. Передача вимоги за неіснуючим зобов»язанням спричиняє недійсність договору уступки вимоги.

За таких обставин суд вважає вимоги позивача є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 49, 82-85, ст.111№І Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір №24-УВ-1 про відступлення права вимоги від 24.10.2008, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмонтажсервіс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонтажсервіс» (01103,

м. Київ, вул. М.Драгоманова, 4, код ЄДРПОУ 32109891) на користь Дочірнього підприємства

«Луганський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(91056, м. Луганськ, вул. Лінія залізниці, 9, код ЄДРПОУ 31995774) 42,50 грн. (сорок дві гривні 50 коп.) -державного мита, 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) -витрат витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» (79026,

м. Львів, вул. Стрийська, 98, код ЄДРПОУ 31215780) на користь Дочірнього підприємства

«Луганський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(91056, м. Луганськ, вул. Лінія залізниці, 9, код ЄДРПОУ 31995774) 42,50 грн. (сорок дві гривні 50 коп.) -державного мита, 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) -витрат витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Дата підписання

повного тексту рішення 27.08.2012

Головуючий суддя М.Є. Літвінова

Судді Р.Б. Сташків

Є.Ю. Шаптала