Постанова

від 29.08.2012 по справі 10/5005/4725/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2012 року Справа № 10/5005/4725/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач);

суддів: Білецької Л.М.;

Джихур О.В.

при секретарі судового засідання: Ковзикову В.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Балдук А.О., представник за довіреністю № ГН-96-Ю від 03.01.12;

від відповідача-1: Шестак Т.Ю. -представник за довіреністю б/н від 08.12.11;

від відповідача -2: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2012 р. по справі № 10/5005/4725/2012 (суддя Кощеєв І.М.)

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» м. Донецьк

до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед» м. Дніпропетровськ

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Трансфер» м. Миколаїв

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -фізична особа ОСОБА_4

про стягнення 223 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2012 року рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі № 10/5005/4725/2012 Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «ВУСО» відмовлено у задоволенні позовних вимог до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед», відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Трансфер» про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) у розмірі 223 000,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Скарга мотивована прийняттям господарським судом незаконного та необґрунтованого рішення, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просить: скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на помилковість висновку господарського суду, зокрема щодо необхідності подання позивачем до суду доказів, притягнення водія ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності і встановлення в його діях вини, а також настання цивільно-правової відповідальності останнього.

02 серпня 2012 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прийнято до провадження і призначено до розгляду у судове засідання на 29 серпня 2012 року о 10:00 год.

29 серпня 2012 року у судовому засіданні представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача-1 надав заперечення проти апеляційної скарги, згідно якого просив відхилити апеляційну скаргу, а в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представники відповідача-2 та третьої особи у судове засідання не з'явилися про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися завчасно та належним чином (а. с. 70, 72 том 2).

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеній в позовні заяві (абзац 3 пункту 3.63 Роз'яснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування ГПК України»).

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (абзац 4 пункту 3.6. Роз'яснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 30.04.2009 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Неявка представників відповідача-2, а також третьої особи у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги.

29 серпня 2012 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні у справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, вважає, що рішення господарського суду підлягає скасуванню, а позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

26.03.2010 року між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (правонаступником якого виступає Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО»(далі-страховик)) і ОСОБА_5 (далі-страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 092626-02-15-01 від 26.03.2010 р., за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля МАЗ 630308, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно п. 2.1.1. страховими ризиками за вищевказаним договором є зокрема дорожньо-транспортна пригода (далі -ДТП).

13 квітня 2010 року на 347 кілометрі + 309 метрів на автодорозі Одеса-Мелітополь в районі с. Степове, Нижньосірогозького району, Херсонської області сталася ДТП за участю застрахованого в ПрАТ «СК «ВУСО» автомобіля МАЗ 630308, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під управлінням водія ОСОБА_6, та автомобіля КАМАЗ 5320, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на праві користування ТОВ «Агро-Трансфер» за договором найму транспортних засобів від 24.04.2009 року між ОСОБА_7 та ТОВ «Агро-Трансфер»і застрахованого в ПрАТ «СК «Дніпроінмед» під керуванням водія ОСОБА_4.

Внаслідок ДТП автомобілі МАЗ 6303 08, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та КАМАЗ 5320, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 зазнали механічних пошкоджень.

13.04.2010 року ОСОБА_5 (страхувальник) звернувся до ПрАТ «СК «ВУСО» з заявою на виплату йому страхового відшкодування, згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № 092626-02-15-01 від 26.03.2010 року.

Згідно п. 2.4. вказаного договору, підставою для визначення розміру збитків є рахунок СТО, рекомендованої страховою компанією «ВУСО».

Згідно листа від 20.04.2010 року ПрАТ «СК «ВУСО» звернулося до суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_8 про проведення автотоварознавчого дослідження та визначення матеріального збитку спричиненого внаслідок ДТП автомобілю МАЗ 630308 державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно проведеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_8 дослідження, складено звіт № 24 від 29.04.2010 року про визначення матеріального збитку, заподіяного ушкодженням транспортного засобу, за висновком якого матеріальний збиток, спричинений власнику колісного транспортного засобу МАЗ 630308 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП, складає 294 519,96 грн.

Відповідно до п. 14.7. договору № 092626-02-15-01 від 26.03.2010 р., розмір страхового відшкодування у разі пошкодження застрахованого транспортного засобу розраховується на підставі даних огляду пошкодженого транспортного засобу і документів, які підтверджують факт страхового випадку і розмір заподіяного збитку. Розмір страхового відшкодування не може перевищувати ліміту відповідальності страховика по транспортному засобу на момент настання страхового випадку. Розмір страхового відшкодування дорівнює сумі заподіяних збитків з урахуванням встановленої у договорі франшизи (віднімається) та інших спеціальних умов, визначених в договорі.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП.

15.06.2010 року ПрАТ «СК «ВУСО» склало страховий акт № 2272-02 за договором страхування наземного транспорту № 092626-02-15-01 від 26.03.2010 року, згідно якого подія (ДТП), яка сталася 13.04.2010 року о 01:30 год. на автодорозі Одеса-Мелітополь кваліфіковано згідно п. 2.1.1. вказаного договору, як страховий випадок та призначено ОСОБА_5 суму страхового відшкодування у розмірі 223 000,00 грн. (а. с. 76 том. 1).

Страхове відшкодування ПрАТ «СК «ВУСО» здійснило відповідно до ліміту відповідальності страховика на загальну суму 223 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи (а. с. 77-93 том 1).

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, після виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до ТОВ «Агро-Трансфер» (роботодавця ОСОБА_4 - водія КАМАЗ 5320 державний реєстраційний номер НОМЕР_2) у сумі 223 000,00 грн.

Згодом позивач дізнався, що цивільно-правова відповідальність ТОВ «Агро-Трансфер» на момент настання страхової події застрахована в ПрАТ «СК «Дніпроінмед» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/8712022 від 16.03.2010 р., а. с. 94 том 1) яким передбачено ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну потерпілого у сумі 25 500,00 грн., та франшизу у сумі 510,00 грн.

Статтею 528 ЦК України передбачено, що виконання обов'язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не виникає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Так, ПрАТ «СК «ВУСО» на підставі ст. ст. 993, 1172, 1191 ЦК України, ст. 27 ЗУ «Про страхування», ст. ст. 29, 35, 36, 37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»звернувся до ПрАТ «СК «Дніпроінмед» з заявою (претензією) про страхове відшкодування (вих. № 2038 від 17.01.2012 року) однак в добровільному порядку відповідач-1 виплату страхового відшкодування не здійснив, відповіді за результатами розгляду поданої заяви не надав.

Таким чином, з моменту виплати страхового відшкодування у ПрАТ «СК «ВУСО» виникло право вимоги до ПрАТ «СК «Дніпроінмед» по відшкодуванню спричиненого збитку в межах ліміту відповідальності страховика за полісом № ВС/8712022 від 16.03.2010 р., за вирахуванням франшизи на суму 24 990,00 грн. та до ТОВ «Агро-Трансфер» (роботодавця ОСОБА_4 - водія КАМАЗ 5320 державний реєстраційний номер НОМЕР_2) у сумі 198 010,00 грн. (223 000,00 грн. - 24 990,00 грн. = 198 010,00 грн.) в якості різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) що і є причиною спору.

У своєму рішенні суд першої інстанції, як на підставу для відмови у позові ПрАТ «СК «ВУСО» послався на відсутність постанови районного суду про притягнення водія ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, де встановлена його вина, а тому прийшов до висновку, що цивільно-правова відповідальність не настала.

Однак, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що місцевим господарським судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а висновок покладений в основу рішення місцевого господарського суду не відповідає обставинам справи, з огляду на наступне.

Згідно ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є зокрема діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

21.04.2010 року постановою ДІМ Нижньосірогозького РВ УМВС України в Херсонській області в порушенні кримінальної справи за фактом ДТП, яка мала місце 13.04.2010 року на 347 кілометрі + 309 метрів автодороги Одеса-Мелітополь відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю складу злочину. Між тим, в постанові зазначено, що громадянин ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 своїми діями порушив Правила дорожнього руху, а саме п. 2.9. б) керував транспортним засобом у стані втоми, що призвело до виїзду його транспортного засобу на зустрічну смугу руху та подальшого зіткнення з транспортним засобом, який рухався йому на зустріч. Вказані обставини ДТП також підтверджуються показами інших учасників (очевидців) тієї дорожньо-транспортної пригоди, у тому числі й самого водія ОСОБА_4, який пояснив, що ДТП трапилося через те, що він заснув за кермом під час руху.

Порушення водієм ОСОБА_4 вимог пункту 2.9. п. п. б) Правил дорожнього руху України також підтверджується довідкою про обставини ДТП виданої начальником Нижньосірогозького РВ УМВС України в Херсонській області № 53/4036 від 07.05.2010 року.

За викладених обставин слід вважати встановленим, що дорожньо-транспортна пригода сталася саме з вини ОСОБА_4

Із наведеного вбачається, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки механізму дорожньо-транспортної пригоди не врахував того, що між порушенням відповідачем пункту 2.9. п. п. б) ПДР України та наслідками, які настали в результаті ДТП, є прямий причинний зв'язок, а відсутність в діях водія ОСОБА_4 складу злочину або адміністративного проступку не свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності за завдану ним шкоду.

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Вирок у кримінальній справі або постанова по справі про адміністративне правопорушення фактично позбавляють винну особу можливості спростовувати наявність такої вини.

Проте це не дає підстав за будь-яких обставин вважати не винною у ДТП особу, відносно якої не порушувалось кримінальної справи і не складався протокол про адміністративне правопорушення.

З огляду на вищевикладені обставини колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПрАТ «СК «ВУСО» підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області слід скасувати з прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги ПрАТ «СК «ВУСО» задовольнити у повному обсязі.

Судові витрати за звернення позивачем з позовом до господарського суду та за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача-1 та відповідача-2 на підставі ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» задовольнити, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2012 р. по справі № 10/5005/4725/2012 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед» (49005, м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул. Сімферопольська, будинок, 21, кімната, 307, ідентифікаційний код 21870998) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (83055, м. Донецьк, вул. Постишева, 60, п/р 26506000000761 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО: 300023, ідентифікаційний код 31650052) суму завданої майнової шкоди в порядку регресу у розмірі 24 990,00 грн. (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто гривень 00 коп.) судовий збір за звернення позивачем з позовом до господарського суду у розмірі 499,80 грн. (чотириста дев'яносто дев'ять гривень 00 коп.) та судовий збір за звернення позивачем з апеляційною скаргою у розмірі 249,90 грн. (двісті сорок дев'ять гривень 90 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Трансфер» (54000, м. Миколаїв, Центральний район, вул. М. Василевського, будинок, 18-А, квартира, 2, ідентифікаційний код 36317213) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (83055, м. Донецьк, вул. Постишева, 60, п/р 26506000000761 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО: 300023, ідентифікаційний код 31650052) суму завданої майнової шкоди в порядку регресу у розмірі 198 010,00 грн. (сто дев'яносто вісім тисяч десять гривень 00 коп.) судовий збір за звернення позивачем з позовом до господарського суду у розмірі 3 960,20 грн. (три тисячі дев'ятсот шістдесят гривень 20 коп.) та судовий збір за звернення позивачем з апеляційною скаргою у розмірі 1 980,10 грн. (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят гривень 10 коп.).

Доручити господарському суду видати відповідні накази.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено 31.08.2012 р.

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді Л.М. Білецька

О.В. Джихур