Постанова

від 12.11.2012 по справі 10/5005/4725/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2012 р. Справа № 10/5005/4725/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКота О.В. Кролевець О.А. Попікової О.В. розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 р. у справі № 10/5005/4725/2012 господарського суду Дніпропетровської області за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до 1. Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Трансфер" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізична особа ОСОБА_4 простягнення 223 000,00 грн. за участю представників:

позивача: Винокуров О.В.

відповідача-1: Бовчалук О.В.

відповідача-2: не з'явився

третьої особи: не з'явився

в с т а н о в и в :

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (надалі -"ПрАТ СК "ВУСО") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення компенсації здійснених страхових виплат: з ПрАТ СК "Дніпроінмед" в сумі 24 990,00 грн.; з Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі -"ТОВ") "Агро-Трансфер" в сумі 198 010,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані нормами ст.ст. 993, 1166, 1172, 1187, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст.ст. 22, 29, 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2012 р. (суддя Кощеєв І.М.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Зазначена позиція суду першої інстанції мотивована відсутністю належних та допустимих в розумінні ст.ст. 32 -34 ГПК України доказів вини третьої особи у настанні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої завдано шкоду особі, якій позивачем виплачено страхове відшкодування. Дане унеможливлює настання відповідальності ТОВ "Агро-Трансфер" в порядку ст.ст. 1172, 1187 ЦК України та ПрАт СК "Дніпроінмед" в порядку норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 р. (судді Парусніков Ю.Б., Білецька Л.М., Джихур О.В. ) рішення місцевого господарського суду скасовано із прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі;

стягнуто з ПрАТ СК "Дніпроінмед" на користь ПрАТ СК "ВУСО" суму завданої майнової шкоди в порядку регресу в розмірі 24 990,00 грн.;

стягнуто з ТОВ "Агро-Трансфер" на користь ПрАТ СК "ВУСО" суму завданої майнової шкоди в порядку регресу в розмірі 198 010,00 грн.;

здійснено перерозподіл судових витрат.

Позиція суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відсутність у діях третьої особи складу злочину або адміністративного проступку не свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності за завдану ним шкоду. На думку Дніпропетровського апеляційного господарського суду відсутні підстави за будь-яких обставин вважати не винною у настанні дорожньо-транспортної пригоди особу, відносно якої не порушувалось кримінальної справи і не складався протокол про адміністративне правопорушення.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, ПрАТ СК "Дніпроінмед" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 р. та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2012 р.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме ст. 35 ГПК України, що призвело до порушення ст.ст. 32 -34, 43, 101 ГПК України. Крім того, скаржник посилається на неврахування судом п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Учасники процесу згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-2 та третя особа не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 111 7 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.04.2010 р. відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля МАЗ 6303 08 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), що перебував під керування гр. ОСОБА_7, та автомобіля КАМАЗ 5320 (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), що перебував під керуванням гр. ОСОБА_4

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль МАЗ 6303 08 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) отримав механічні пошкодження. Судами встановлено, що зазначений транспортний засіб станом на 13.04.2010 р. був застрахований на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту № 092626-02-15-01 від 26.03.2010 р., укладеного між ПрАТ СК "ВУСО" (страховик) та гр. ОСОБА_8 (страхувальник). Предметом зазначеного договору визначено майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом. До страхових ризиків віднесено збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Статті 979 ЦК України та 16 Закону України "Про страхування" визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

З наявних матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору страхування № 092626-02-15-01 від 26.03.2010 р. позивачем виплачено страхове відшкодування в сумі 223 000,00 грн.

Статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічне положення містить ст. 27 Закону України "Про страхування".

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З матеріалів справи вбачається, що настання дорожньо-транспортної пригоди підтверджується довідкою начальника Нижньосірогозького РВ МВС України в Херсонській області № 53/4036 від 07.04.2010 р. Крім того, постановою начальника Нижньосірогозького РВ МВС України в Херсонській області від 21.04.2010 р. відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 13.04.2010 р. на 347 км+309 м автодороги Одеса -Мелітополь, за відсутністю складу злочину.

Поряд з цим, судом апеляційної інстанції звернуто увагу на те, що у тексті зазначеної вище постанови зафіксовано, що гр. ОСОБА_4 своїми діями порушив Правила дорожнього руху, а саме п. 2.9 п-п. б) - керував транспортним засобом у стані втоми, що призвело до виїзду його транспортного засобу на зустрічну смугу руху та подальшого зіткнення з транспортним засобом який рухався йому на зустріч.

Дані обставини стали підставою для звернення ПрАТ СК "ВУСО" з позовом до ТОВ "Агро-Трансфер" як особи, яка на відповідній правовій підставі володіла транспортним засобом, що знаходився під керування гр. ОСОБА_4, та з якою у трудових відносинах знаходилась особа, з вини якої сталась дорожньо-транспортна пригода. ПрАТ СК "ВУСО" також звернулось з вимогами до ПрАТ СК "Дніпроінмед" як особи, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу. Дані обставини визнано судом апеляційної інстанції достатніми для задоволення позовних вимог.

Втім, колегія суддів зазначає про передчасність такого висновку, з огляду на наступне.

Частина 2 статті 1187 ЦК України дійсно передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Між тим, п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України унормовує, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, рішення господарського суду не може обґрунтовуватися тільки довідкою начальника Нижньосірогозького РВ МВС України в Херсонській області та постановою про відмову у порушенні кримінальної справи, оскільки даними документами не встановлюється факт протиправності поведінки певної особи. Статтею 221 КпАП України унормовано, що постанови по справам про адміністративні правопорушення у тому числі щодо порушень правил дорожнього руху приймаються районними судами.

Відтак, за недоведеності належними та допустимими доказами протиправної поведінки і вини водія ТОВ "Агро-Трансфер" у вчиненні адміністративного правопорушення у вигляді порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, судова колегія не вбачає можливим встановити вину даної особи у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, протиправності її поведінки, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою. З огляду на дане відсутні підстави для застосування деліктної відповідальності.

Відповідно до ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На думку колегії суддів, висновок місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції прийнято постанову із порушенням ч. 1 ст. 104 ГПК України.

В той же час, судом першої інстанції в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" задовольнити .

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 р. у справі № 10/5005/4725/2012 скасувати.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2012 р. у справі № 10/5005/4725/2012 залишити в силі.

Головуючий суддяО. Кот Судді О. Кролевець О. Попікова