Постанова

від 30.08.2012 по справі 2а-5862/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5862/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О. А.

Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"30" серпня 2012 р. м. Київ

колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Степанюка А. Г., Василенка Я. М.,

за участю секретаря Масон Н. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Приватного сільгосппереробного виробничо-комерційного підприємства «Поділля-Агро»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0008842303 від 30.12.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права та винести нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В засідання з'явився представник апелянта, наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Два представники позивача просили залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Суд першої інстанції дійшов до висновку наявність підстав для задоволення позову, виходячи з того, що перевірка призначена та проведена відповідачем без дотримання норм законодавства, а відтак складений за її результатами акт перевірки є доказом здобутим з порушенням закону, і висновки акту перевірки, не можуть бути підставою для прийняття спірного рішення.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу від 14.12.2011 р. № 3236 відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ПСП ВКП «Поділля-Агро»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Аверонбуд»за період червень, липень серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 15.12.2011 року, відповідно до якого встановлено порушення позивачем п. 198.1., 198.2. ПК України в результаті чого, занижено податок на додану вартість на загальну суму 385 250 грн., у т.ч. за червень 2011 р. на суму 135 000 грн., липень 2011 - на суму 165 000 грн., за серпень 2011 р. - 85 250 грн.

На підставі акта перевірки винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на 447814 грн. за основним платежем та на 62 564 грн. штрафних санкцій.

В результаті адміністративного оскарження рішенням ДПА у м. Києві від 13.03.2012 р. № 1210/10/12-114 зазначене рішення було скасовано в частині основного платежу у розмірі 62564,00 грн., а в іншій частині залишено без змін. Скасування спірного рішення у наведеній вище частині мотивовано ДПА у м. Києві тим, що при його винесенні допущена механічна помилка в результаті якої вказана сума основного платежу у розмірі 447814 грн., замість 385250 грн., що, як зазначено у наведеному вище ДПА у м. Києві, відповідає висновкам Акту перевірки.

Суд першої інстанції не надав оцінки довідкам по проведеним зустрічним перевіркам та документального підтвердження господарських відносин з контрагентами позивача

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.3. ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

В ході перевірки взаємовідносин позивача та ТОВ «Аверонбуд»було встановлено, що діяльність здійснювалась згідно договору купівлі-продажу від 20.12.2010 року та відображалась підприємствами в податкових деклараціях з ПДВ та додатку №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»у червні 2011 року (сума ПДВ 135000 грн.) у липні (сума ПДВ 165000 грн.), у серпні (сума ПДВ 85250 грн.).

Здійснення господарської операції може бути підтверджено не лише податковою накладною, а відображення у податковому обліку і звітності проводиться на підставі первинних та розрахункових документів (договорів оренди транспорту, актів виконаних робіт, актів прийому-передачі товару, довіреностей, товарно-транспортних накладних, достовірних платіжних документів, що складені уповноваженими особами).

Проте, не підтверджено наявність поставок товарів від підприємства-постачальника ТОВ «Аверонбуд»у червні, липні, серпні 2011 року та підприємством-покупцем ПСП ВКП «Поділля-Агро».

Позивачем не надано товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт доставки товарів на склад підприємства, тощо.

Таким чином, апелянтом було надано вагомі докази на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що не відповідають вимогам закону і спростовуються доводами апеляційної скарги.

Отже, перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позову, через що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного сільгосппереробного виробничо-комерційного підприємства «Поділля-Агро»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2012 року -скасувати та постановити нову.

Позовні вимоги Приватного сільгосппереробного виробничо-комерційного підприємства «Поділля-Агро»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 04.09.2012 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: А. Г. Степанюк

Я. М. Василенко

Повний текст постанови виготовлено 04.09.2012 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М

Степанюк А.Г.