Постанова

від 07.10.2013 по справі 2а-5862/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 жовтня 2013 року 15 год. 33 хв. № 2а-5862/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., позивача - Зайцевої Т.М. (довіреність від 24.09.2013р. б/н), Руденка В.М. (довіреність від 24.09.2013р. б/н), відповідача - Коваленка А.О. (довіреність від 04.07.2013р. № 391/9), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного сільгосппереробного виробничо-комерційного підприємства «Поділля-Агро» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення - рішення від 30 грудня 2011 року № 0008842303, -

В С Т А Н О В И В:

Приватним сільгосппереробним виробничо-комерційного підприємством «Поділля-Агро» (далі - позивач, ПСП ВКП «Поділля-Агро») заявлені позовні вимоги до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 30 грудня 2011 року № 0008842303.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.12.2011р. № 8762/23-322-25586283 щодо того, що фінансово-господарські взаємовідносини між ПСП ВКП «Поділля-Агро» та його контрагентом - ТОВ «Аверонбуд» (ідентифікаційний код 37292436) є нікчемними правочинами, що вчинені без наміру настання правових наслідків, і що, в свою чергу, на думку податківців, призвело до заниження Підприємством податку на додану вартість на загальну суму 385 250, 00 грн., є протиправними і такими, що не відповідають фактичним обставинам. Зокрема, позивач наголошує на реальності виконання Сторонами умов договору купівлі-продажу від 20.12.2010р. № 2012/1-2010/1, укладеного між ПСП ВКП «Поділля-Агро» (Покупець) і ТОВ «Аверонбуд» (Продавець), що підтверджується належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами. Придбані у вказаного контрагента товари (борошно та вироби з нього, цукор, крохмаль та крупи) були реалізовані позивачем третім особам-покупцям, що є беззаперечним свідченням використання спірних товарів у власній господарській діяльності. При цьому позивач звертає увагу суду на те, що чинним законодавством України не визначена солідарна відповідальність позивача за порушення допущенні його контрагентом при здійсненні ним попередніх господарських операцій з іншими підприємствами (покупцями та постачальниками), за умови декларування та сплати ПСП ВКП «Поділля-Агро» податку на додану вартість у складі вартості придбаного товару. Зважаючи на викладене, позивачем цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту за періоди червень-серпень 2011 року суми податку на додану вартість за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ «Аверонбуд».

Також, позивач посилається на допущення податковим органом ряду процедурних порушень при проведенні документальної перевірки (а саме: перед початком проведення перевірки йому не було надано наказ про проведення перевірки, проведення якої було розпочато та завершено до того, як позивач отримав наказ про проведення перевірки), які на думку позивач, свідчать про те, що акт складений з порушенням вимог закону, а відтак не може бути підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2012 року по справі № 2а-5862/12/2670 адміністративний позов ПСП ВКП «Поділля-Агро» задоволений в повному обсязі. Зокрема, в тексті вказаної постанови від 12 червня 2012 року суд першої інстанції виклав свої висновки про те, що винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 30.12.2011р. № 0008842303 не ґрунтується на належних і допустимих доказах, оскільки документальна перевірка ПСП ВКП «Поділля-Агро» була призначена та проведена без дотримання норм Податкового кодексу України, та відповідно Акт перевірки від 15.12.2011р. № 8762/23-322-25586283, що складений за результатами проведення такої перевірки, - є доказом здобутим з порушенням закону.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року по справі № 2а-5862/12/2670 апеляційну скаргу ДПІ було задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2012 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову підприємства.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 серпня 2013 року № К/9991/58401/12 касаційну скаргу ПСП ВКП «Поділля-Агро» задоволено частково, а саме: скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції по даній справі, а саму справу № 2а-5862/12/2670 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Зокрема, в своїй ухвалі від 05 серпня 2013 року суд касаційної інстанції вказав на необхідність встановлення фактів реальності поставок товарів від підприємства-постачальника на адресу ПСП ВКП «Поділля-Агро».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2013 року справу № 2а-5862/12/2670 прийнято до провадження суддею Дегтярьовою О.В. та призначено до судового розгляду на 25 вересня 2013 року.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 25.09.2013р. № 2179/9/26-53-10-15. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ в Дніпровському районі м. Києва ДПС була проведена документальна невиїзна перевірка ПСП ВКП «Поділля-Агро» (ідентифікаційний код 25586283) з питання підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Аверонбуд» (ідентифікаційний код 37292436) за періоди червень-серпень 2011 року, та за результатами якої складений Акт від 15.12.2011р. № 8762/23-322-25586283. Згідно висновків цього Акта перевірки ДПІ встановлені допущення Підприємством порушення вимог п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПСП ВКП «Поділля-Агро» податку на додану вартість у розмірі 385 250, 00 грн., в т.ч. за червень 2011 року на суму 135 000, 00 грн., за липень 2011 року на суму 165 000, 00 грн., за серпень 2011 року на суму 85 250, 00 грн. На думку відповідача, висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме: матеріалах зустрічних звірок інших суб'єктів господарської діяльності (контрагентів ТОВ «Аверонбуд»).

За наслідками проведеної перевірки ДПІ в Дніпровському районі м. Києва ДПС винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.12.2011р. № 0008842303, що повністю відповідає вимогам податкового законодавства.

В судових засіданнях по справі представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 14.12.2011р. по 15.12.2011р. згідно з нормами пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 14.12.2011р. № 3236, працівником ДПІ в Дніпровському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПСП ВКП «Поділля-Агро» (ідентифікаційний код 25586283) з питання підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Аверонбуд» (ідентифікаційний код 37292436) за періоди червень-серпень 2011 року, та за результатами якої складений Акт від 15.12.2011р. № 8762/23-322-25586283 (далі - Акт перевірки).

Перелік документів та відомостей, використаних працівником відповідача під час проведення вказаної документальної перевірки міститься на стор. 4 цього Акта перевірки.

В ході проведення перевірки ПСП ВКП «Поділля-Агро» перевіряючим встановлені взаємовідносини з ТОВ «Аверонбуд» (ідентифікаційний код 37292436) за перевіряємий період (договір купівлі-продажу від 20.12.2010р. за № 2012/1-2010/1), за результатами яких перевіряєме підприємство віднесло до складу податкового кредиту за червень-серпень 2011 року податок на додану вартість на загальну суму 385 250, 00 грн., в т.ч. за червень 2011 року - 135 000, 00 грн., за липень 2011 року - 165 000, 00 грн., за серпень 2011 року - 85 250, 00 грн.

При цьому до ДПІ в Дніпровському районі м. Києва ДПС надійшли матеріали зустрічних звірок ТОВ «Аверонбуд» щодо документального підтвердження із перевіряємим платником податків (ПСП ВКП «Поділля-Агро»), а саме

- довідка від 23.11.2011р. № 7332/23-621-37292436 про результати зустрічної звірки ТОВ

«Аверонбуд» (ідентифікаційний код 37292436) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПСП ВКП «Поділля-Агро» (ідентифікаційний код 25586283), їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень 2011 року»;

- довідка від 29.11.2011р. № 7464/23-621-37292436 про результати зустрічної звірки ТОВ

«Аверонбуд» (ідентифікаційний код 37292436) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПСП ВКП «Поділля-Агро» (ідентифікаційний код 25586283), їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень 2011 року;

- довідка від 08.12.2011р. № 8211/23-621-37292436 про результати зустрічної звірки ТОВ «Аверонбуд» (ідентифікаційний код 37292436) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПСП ВКП «Поділля-Агро» (ідентифікаційний код 25586283), їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2011 року.

В свою чергу висновки перелічених довідок про результати зустрічної звірки ТОВ «Аверонбуд» ґрунтуються на відомостях, наведених у матеріалах інших зустрічних звірок від 22.11.2011р. №7323/23-322/37292409, від 29.11.2011р. №7450/23-322/37292409 (по взаємовідносинам ТОВ «Аверонбуд» і ТОВ «Вєлар», які не підтверджені документально) та від 06.12.2011р. № 8043/23-621/37292409 і № 8043/23-621/37292409 (по взаємовідносинам ТОВ «Вєлар» з контрагентами ТОВ Інбірван» і ТОВ «Прамус»), в яких викладені висновки про відсутність у ТОВ «Вєлар» протягом червня-серпня 2011 року адміністративно-господарських можливостей для здійснення господарської діяльності та виконання взятих на себе договірних зобов'язань.

З огляду на відомості наведені в матеріалах зустрічних звірок, працівник ДПІ в Дніпровському районі м. Києва ДПС прийшов до висновку, що всі операції купівлі-продажу ТОВ «Аверонбуд» за періоди червень-серпень 2011 року не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже вбачаються «нікчемними» по ланцюгу до «вигодонабувача», в т.ч. договір купівлі-продажу від 20.12.2010р. № 2012/1-2010/1, укладений між ПСП ВКП «Поділля-Агро» і ТОВ «Аверонбуд». Як наслідок, працівник відповідача не прийняв до уваги первинні і розрахункові документи пред'явлені ПСП ВКП «Поділля-Агро» по взаємовідносинам з ТОВ «Аверонбуд», визнавши їх такими, що не підтверджують господарські операції та права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 15.12.2011р. № 8762/23-322-2558628 перевіряючий встановив порушення ПСП ВКП «Поділля-Агро» наступних норм законодавства України:

- п. 198.1 і п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим Підприємством податку на додану вартість 385 250, 00 грн., в т.ч. за червень 2011 року на суму 135 000, 00 грн., за липень 2011 року на суму 165 000, 00 грн., за серпень 2011 року на суму 85 250, 00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач подав 26 грудня 2011 року до канцелярії ДПІ в Дніпровському районі м. Києва ДПС письмові заперечення від 26.12.2011р. № 52-11 на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції.

Своїм листом від 27.12.2011р. № 31738/10/23-311 відповідач залишив висновки Акта перевірки без змін, а заперечення ПСП ВКП «Поділля-Агро» - без задоволення.

30 грудня 2011 року ДПІ в Дніпровському районі м. Києва ДПС на підставі Акта перевірки від 04.04.2013р. № 15.12.2011р. № 8762/23-322-2558628 прийняла спірне податкове повідомлення-рішення за № 0008842303 (форми «Р»), яким згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, за порушення вимог п. 198.1 і п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, визначило ПСП ВКП «Поділля-Агро» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 510 378, 00 грн., в т.ч. 447 814, 00 грн. - основний платіж, 62 564, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Рішеннями Державної податкової служби у м. Києві від 13.03.2012р. № 1210/10/12-114, прийнятим за результатами розгляду первинної скарги ПСП ВКП «Поділля-Агро» на спірне податкове повідомлення-рішення від 30.12.2011р., вказане податкове повідомлення-рішення було скасовано в частині основного платежу у розмірі 62 564, 00 грн., а в іншій частині - залишено без змін.

Згідно Рішення Державної податкової служби України від 17.04.2012р. № 6771/6/10-2115, прийнятого за результатами розгляду повторної скарги платника податків на спірне податкове повідомлення-рішення, вказане податкове повідомлення-рішення від 30.12.2011р. з урахуванням рішення ДПС у м. Києві від 13.03.2012р. № 1210/10/12-114 залишені без змін, а скарга підприємства - без задоволення.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 10 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначені окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у його листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також у цьому ж листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Крім того, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

В ході судового розгляду також встановлено, що в 20 грудня 2010 року між ПСП ВКП «Поділля-Агро» (Покупець), в особі директора Немченка А.С., і ТОВ «Аверонбуд» (Продавець), в особі директора Іванової О.Ю., був укладений письмовий договір купівлі-продажу за № 2012/1-2010. За умовами даного Договору Продавець продає, а Покупець придбає товар за асортиментом, кількістю та вартістю, що визначені у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.

За умовами вказаного Договору загальна сума Договору визначається загальною сумою видаткових накладних, що додаються до Договору.

Відвантаження товарів здійснюється на складі Покупця за кількістю та якістю згідно видаткових накладних. При цьому навантажувально-розвантажувальні роботи здійснюються за рахунок Покупця. Безпосередній порядок поставки та оплата вартості транспорту здійснюється за домовленістю сторін окремо для кожної конкретної поставки.

Розрахунки між сторонами за цим Договором проводяться у безготівковій формі.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2011 року.

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (продажу товарів та оплати їх вартості) за вказаним Договором позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів:

- договору купівлі-продажу від 20.12.2010р. № 2012/1-2010;

- видаткових накладних, датованих червнем-серпнем 2011 року, на загальну суму 2 311 500, 00 грн. (з ПДВ), згідно яких Продавець відпустив, а Покупець (через директора підприємства Немченка А.С. на підставі відповідної довіреності) прийняв товари (крупи, цукор, крохмаль, борошно та ін. сільськогосподарську продукцію);

- оборотно-сальдової відомості та карток по рахунку бухгалтерського обліку 26 «Готова продукція» ПСП ВКП «Поділля-Агро» за період з 08.06.2011р. по 31.03.2012р. з відомостями про надходження товарів від ТОВ «Аверонбуд»;

- оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 203 «Паливо»;

- товарно-транспортних накладних, датованих червнем-серпнем 2011 року, згідно яких транспортування вказаного товару від пункту навантаження (місцезнаходження Продавця: м. Київ, вул. Марини Раскової, 21) до пункту призначення (місцезнаходження Покупця: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 6) здійснювалося ПСП ВКП «Поділля-Агро» самотужки за допомогою автомобільного транспорту. Відповідно до усних пояснень представників позивача, наданих в судовому засіданні по даній справі, з метою організації та здійснення перевезення придбаних товарів, позивачем на договірних умовах орендувалися вантажні автомобілі марки ЗІЛ та КАМАЗ, придбавалися паливно-мастильні матеріали та залучалися власні штатні працівники (водії), що підтверджується наявними матеріалами справи (а саме: договорами оренди автомобілів, що були укладені ПСП ВКП «Поділля-Агро» (як Орендарем) з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (Орендодавцем), рахунками на оплату орендних послуг та актами приймання-передачі виконаних робіт за червень-серпень 2011 року, оформлених на виконання цих договорів; подорожніми листами вантажного автомобіля ПСП ВКП «Поділля-Агро» за відповідні дати; штатним розкладом ПСП ВКП «Поділля-Агро», введеним в дію 01 січня 2011 року; банківськими виписками з відомостями про перерахування ПСП ВКП «Поділля-Агро» сум коштів за паливно-мастильні матеріали, запчастини для вантажного автомобіля та орендних платежів; оборотно-сальдовими відомостями по рахунку бух. обліку 6851 «Розрахунки за іншими операціями» та 203 «Паливо»; первинними документами по взаємовідносинам ПСП ВКП «Поділля-Агро» з ДП «Укравтогаз» НАК «Нафтогаз України» щодо закупівлі паливно-мастильних матеріалів; довідок бухгалтера про списання палива);

- податкових накладних від 08.06.2011р. № 11 на суму 180 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 30 000, 00 грн.), від 10.06.2011р. № 17 на суму 350 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 58 333, 33 грн.), від 15.06.2011р. № 19 на суму 280 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 46 666, 67 грн.), від 02.07.2011р. № 3 на суму 340 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 56 666, 67 грн.), від 26.07.2011р. № 28 на суму 315 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 52 500, 00 грн.), від 29.07.2011р. № 40 на суму 335 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 55 833, 33 грн.), від 05.08.2011р. № 10 на суму 194 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 32 333, 33 грн.), від 08.08.2011р. № 14 на суму 197 500, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 32 916, 67 грн.) та від 10.08.2011р. № 15 на суму 120 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 20 000, 00 грн.), всього податку на додану вартість на загальну суму 385 249, 67 грн., виписаних ТОВ «Аверонбуд» на користь ПСП ВКП «Поділля-Агро»;

- оборотно-сальдової відомості ПСП ВКП «Поділля-Агро» по рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період червень-грудень 2011 року;

- платіжних доручень позивача та виписок по розрахункових рахунках ПСП ВКП «Поділля-Агро» у банківських установах за період червень-жовтень 2011 року. Оплата за придбані товари здійснювалася ПСП ВКП «Поділля-Агро» шляхом перерахування безготівкових коштів (вартість товарів з ПДВ) зі своїх рахунків № 26006301111985 в Лівобережній філії ПАТ ПІБ в м. Києві (МФО 322119), № 26001301251249 в Київській міській філії ПАТ «Промінвестбанк» (МФО 322250), № 26009210219851.980 в АТ «ПроКредит Банк» (МФО 320984) на рахунок свого контрагента № 26003379800076 в ПАТ «Кредитпромбанк» в м. Києві (МФО 300863), що не заперечується відповідачем.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані ТОВ «Аверонбуд» на адресу позивача за результатами виконаних робіт, за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Відповідно до письмових (від 04.10.2013р. № 14-13) та усних пояснень представників позивача, наданих в судових засіданнях по даній справі, замовлення та придбання у ТОВ «Аверонбуд» зазначеної вище продукції сільськогосподарського призначення здійснювалися позивачем з метою використання їх в своїй господарській діяльності, а саме - для реалізації третім особам-суб'єктам підприємницької діяльності за письмовими та усними договорами купівлі-продажу.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ПСП ВКП «Поділля-Агро» надало суду наступні документи, що підтверджують економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності, використання спірних товарів у своїй господарській діяльності з метою отримання прибутку: копії свого статуту, довідки з органу статистики відносно ПСП ВКП «Поділля-Агро»; копію договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.2011р. № 20А-2011, укладеного позивачем (як Орендарем) з ПАТ «Південтеплоенергомонтаж», щодо платного строкового користування складськими приміщеннями загальною площею 876,40 м 2 , що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 6 (термін дії оренди до 31.12.2011р.), та акта приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.01.2011р.; штатного розкладу ПСП ВКП «Поділля-Агро», введеного в дію 01 січня 2011 року; податкової звітності ПСП ВКП «Поділля-Агро» з податку на додану вартість за спірний період з усіма додатками до неї; договорів купівлі-продажу товарів (кріп, борошна та ін.), укладених ПСП ВКП «Поділля-Агро» (як Продавцем) з контрагентами-покупцями протягом 2011 року, та оформлених на їх виконання первинних документів (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних і довіреностей контрагентів на отримання товарно-матеріальних цінностей); банківських виписок по розрахункових рахунках позивача за період червень-жовтень 2011 року, витягів з касової книги позивача; карток рахунку бухгалтерського обліку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», тощо.

В ході судового розгляду даної справи відповідачем не було надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «Аверонбуд») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного правочину. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за червень-серпень 2011 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

Натомість позивач, на спростування висновків Акта перевірки, надав суду копії документів, що стосуються господарської діяльності свого контрагента: наказів ТОВ «Аверонбуд» про введення штатного розкладу з січня та квітня 2011 року і самих штатних розкладів, договору суборенди від 10.01.2011р. № 10/01/2011, укладеного ТОВ «Аверонбуд» (як Суборендарем) з ТОВ «Солід» (Орендарем) на платне строкове користування приміщення загальною площею 0,61 га, розташованого за адресою: Київська обл., Миронівський район, с. Забуяння, вул. Матросова, 8, корп. 6, для розміщення складу, та акта прийому-передачі приміщень від 10.01.2011р.; картки ТОВ «Аверонбуд» по рахунку бухгалтерського обліку 361 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»; податкової звітності ТОВ «Аверонбуд» з податку на додану вартість за звітні періоди червень-червень 2011 року (в т.ч. реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за ці звітні періоди).

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 15.12.2011р. № 8762/23-322-25586283 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем, так і його контрагентом (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірної господарської операції (за звітні періоди червень-серпень 2011 року).

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочину, укладеного між ПСП ВКП «Поділля-Агро» і ТОВ «Аверонбуд», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірного правочину не уповноваженими на те особами.

Зокрема, в Акті перевірки від 15.12.2011р. № 8762/23-322-25586283 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам ТОВ «Аверонбуд» за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому відповідачем не надано суду будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ПСП ВКП «Поділля-Агро» або його контрагента - ТОВ «Аверонбуд», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірного правочину, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

Крім того, під час розгляду даної справи суд враховує положення ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Нормами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.

Так, у своєму Рішенні від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У Рішення цього ж Суду у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їх їхніх постачальників є порушенням ст. 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника ПДВ до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного та того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення - рішення.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного сільгосппереробного виробничо-комерційного підприємства «Поділля-Агро» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, від 30 грудня 2011 року № 0008842303.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.стративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова