Постанова

від 22.08.2012 по справі 2а-7782/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 серпня 2012 року № 2а-7782/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергостройінвест" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003002380 від 14.11.2011 та № 0002992380 від 14.11.2011 та акту перевірки № 326/23-80/34834367 від 28.10.2011

за участю:

представника позивача: Дзеніка С.І. (довіреність б/н від 01.06.2012)

представника відповідача: Старощука С.В. (довіреність № 27/10-021 від 06.03.2012)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергостройінвест" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003002380 від 14.11.2011 та № 0002992380 від 14.11.2011 та акту перевірки № 326/23-80/34834367 від 28.10.2011.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2011 було відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 22.08.2012, на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "ФК "Соларіс" за період з 01.01.2010 по 31.12.2010.

Підставою для нарахування податкових зобов'язань, зокрема, стало визнання податковим органом взаємовідносин позивача з ТОВ "ФК"Соларіс" такими, що не відповідають вимогам закону, не спричиняють реального настання правових наслідків та являються нікчемними.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ТОВ "ФК "Соларіс", які мали реальний характер та за якими позивачем було сплачено, товар та послуги використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку. Також позивач посилався на те, що жоден нормативний акт України не встановлює для платника податків як учасника договірних правовідносин зобов'язань щодо перевірки та встановлення дійсності установчих документів контрагента, знаходження контрагента за юридичною адресою, наявності складських приміщень, кваліфікованого персоналу до або під час укладення угоди та її дії.

Водночас позивач наголошував на тому, що т загальним правилом ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення зазначених правил та вона не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тему числі на його контрагентів.

Представник позивача у судовому засіданні 22.08.2012 позовні вимоги підтримав повністю, надали додаткові усні пояснення та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив , у судовому засіданні 02.07.2012 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовує наступним .

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали матеріали документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "ФК "Соларіс" за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 (акт перевірки № 326/23-80/34834367 від 28.10.2011).

Між позивачем та ТОВ "ФК "Соларіс" було укладено договори купівлі - продажу № 01/10/10 від 01.10.2010 та № 01/10 від 04.01.2010 витрати за якими було віднесено до складу валових витрат, а податок на додану вартість сплачений в ціні придбання до складу податкового кредиту.

ТОВ «ФК Соларіс»згідно бази АІС -ОР має стан "8" - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням", та свідоцтво платника ПДВ анульоване 19.01.2011.

Постановою старшого слідчого відділу Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області, лейтенанта Завальнюка О.К. від 04.02.2010 призначено проведення позапланової перевірки ТОВ "ФПГ"СКВОШ" в рамках кримінальної справи № 10271618 порушеної за ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України по факту створення фіктивного підприємства ТОВ "ФПГ"СКВОШ", якою встановлено, що директором, засновником та бухгалтером ТОВ "ФПГ"СКВОШ" та ТОВ "ФК Соларіс" є ОСОБА_4, який керуючись корисними мотивами, маючи намір на порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності по переказу грошових коштів з безготівкової форми в готівкову, не маючи істинного наміру надалі здійснювати підприємницьку діяльність, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт та послуг, знаходячись на території м. Вінниці, зареєстрував ТОВ "ФК Соларіс"

Згідно з висновком акту № 726/2301/36685006 від 03.03.2011 ТОВ «ФК Соларіс»декларувалися показники не підтверджені документами первинного обліку, без мети реального настання правових наслідків, з метою транзитного формування обсягів постачання по ланцюгу, з огляду на що задекларовані показники у звітності ТОВ "ФК Соларіс" є нікчемними, отже не створюю інших наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Представники відповідача у судових засіданнях заперечення підтримав, надав додаткові усні пояснення та просили у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

В період з 17.10.2011 по 21.10.2010 Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостройінвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "ФК "Соларіс" за період з 01.01.2010 по 31.12.2010.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 107 550,00 грн. та підпунктів 7.2.1, 7.2.3 та 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 86 040,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

Між ТОВ "Енергостройінвест" та ТОВ "ФК "Соларіс" було укладено договори купівлі - продажу № 01/10/10 від 01.10.2010 та № 01/10 від 04.01.2010 витрати за якими було віднесено до складу валових витрат, а податок на додану вартість сплачений в ціні придбання до складу податкового кредиту.

ТОВ «ФК Соларіс»згідно бази АІС -ОР має стан "8" - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням", а свідоцтво платника ПДВ анульоване 19.01.2011.

Відповідно до акту № 726/2301/36685006 від 03.03.2011 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «ФК Соларіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.09.2009 по 31.12.2010 встановлено наступне:

- 18.02.2011 працівниками ДПІ м. Вінниці здійснено вихід за юридичною адресою підприємства ТОВ "ФК Соларіс", а саме: м. Вінниця, Хмельницьке шосе, б. 82, в результаті якого встановлено, що підприємство та його посадові особи за зазначеною адресою не знаходяться, про що складено акт перевірки відсутності за місцезнаходженням №322/23 від 18.02.2011;

- постановою старшого слідчого відділу Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області, лейтенанта Завальнюка О.К. від 04.02.2010 призначено проведення позапланової перевірки ТОВ "ФПГ"СКВОШ" в рамках кримінальної справи № 10271618 порушеної за ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України по факту створення фіктивного підприємства ТОВ "ФПГ"СКВОШ", якою встановлено, що директором, засновником та бухгалтером ТОВ "ФПГ"СКВОШ" та ТОВ "ФК Соларіс" є ОСОБА_4, який керуючись корисними мотивами, маючи намір на порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності по переказу грошових коштів з безготівкової форми в готівкову, не маючи істинного наміру надалі здійснювати підприємницьку діяльність, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт та послуг, знаходячись на території м. Вінниці, зареєстрував ТОВ "ФК Соларіс";

- фактично згідно податкової звітності та наданих до перевірки документів у ТОВ "ФК Соларіс" відсутні необхідні умови для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, відсутні необхідні основні фонди, обладнання та трудові ресурси, кількісний склад працівників за базовий податковий (звітний) період визначено в кількості 3 особи.

Згідно з висновком акту № 726/2301/36685006 від 03.03.2011 ТОВ «ФК Соларіс»декларувалися показники не підтверджені документами первинного обліку, без мети реального настання правових наслідків, з метою транзитного формування обсягів постачання по ланцюгу, з огляду на що задекларовані показники у звітності ТОВ "ФК Соларіс" є нікчемними, отже не створюю інших наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що правочини щодо оформлення будь - яких документів між ТОВ "ФК Соларіс" та ТОВ "Енергостройінвест" протягом 2010 року є нікчемними та як наслідок недійсними з моменту вчинення.

За результатами перевірки складено акт № 326/23-80/34834367 від 28.10.2011.

07.11.2011 Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергостройінвест" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва подано заперечення на зазначений акт перевірки, за результатами розгляду яких складено лист № 22101/10/23-80 від 11.11.2011, яким повідомлено про те, що висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки № 326/23-80/34834367 від 28.10.2011 винесено податкові повідомлення - рішення, якими Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергостройінвест" збільшено суму грошового зобов'язання № 0003002380 від 14.11.2011 за платежем податок на прибуток на загальну суму 134 437,50 грн. та № 0002992380 від 14.11.2011 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 107 550,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергостройінвест" не погоджуючись з актом № 326/23-80/34834367 від 28.10.2011 та податковими повідомленнями - рішеннями № 0003002380 від 14.11.2011 та № 0002902380 від 14.11.2011, та вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернулось з відповідним позовом до суд

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Акт перевірки є лише носієм доказової інформації та не містить волевиявлення суб'єкта владних повноважень щодо виявлених фактів правопорушень, з огляду на що, акт перевірки не створюють жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання та не змінюють стану його суб'єктивних прав, оскільки сам по собі не породжує настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов'язки суб'єкта господарювання.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що оскільки акт перевірки № 326/23-80/34834367 від 28.10.2011 сам по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов'язки, то не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу, шляхом визнання протиправним та скасування зазначеного акту, а отже позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування акту № 326/23-80/34834367 від 28.10.2011 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України однією з загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною другою статті 215 вказаного Кодексу встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Статтею 228 цього Кодексу визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.8 цієї статті. До таких обмежень, згідно з підпунктом 5.3.1 вказаного Закону, віднесено включення до валових витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та відповідно до підпункту 5.3.9 -витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону Країни "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону, встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України в №1112/11/13-10 від 20.07.2010 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1.Встановлення факту здійснення господарської операції.

2.Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3.Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивач як на обгрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку про нікчемність його господарських відносин з ТОВ "ФК "Соларіс", оскільки вони мали реальний характер та за ними було сплачено та отримано товар та послуги використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, водночас позивачем на підтвердження товарності та реальності договорів укладених з ТОВ "ФК "Соларіс" не було надано суду ні копій договорів укладених з ТОВ "ФК "Соларіс", ні первинної документації на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин за зазначеними договорами, використання отриманих послуг у власній господарській діяльності та здійснення оплати за отримані послуги. Також позивачем не було надано суду податкових накладних на підставі яких ними було сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "ФК "Соларіс".

Таким чином, позивачем не було надано суду жодних доказів як на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з контрагентом ТОВ "ФК "Соларіс" так і на підтвердження того, що зазначеним підприємством укладались будь - які договори.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "ФК "Соларіс" .

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостройінвест" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003002380 від 14.11.2011 та № 0002992380 від 14.11.2011 та акту перевірки № 326/23-80/34834367 від 28.10.2011 - відмовити повністю .

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 29.08.2012.