Ухвала

від 28.11.2012 по справі 2а-7782/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7782/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Старової Н.Е.

суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергостройінвест»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергостройінвест»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергостройінвест»(надалі -позивач або ТОВ «Енергостройінвест») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС (надалі -відповідач, апелянт, або ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003002380 від 14.11.2011 та № 0002992380 від 14.11.2011 та акту перевірки № 326/23-80/34834367 від 28.10.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2012 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на невірне застосування норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Святошинському районі міста Києва проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Енергостройінвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "ФК "Соларіс" за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт №326/23-80/34834367 від 28.10.2011 р., в якому встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 107 550,00 грн. та підпунктів 7.2.1, 7.2.3 та 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 86 040,00 грн.

На підставі акту перевірки № 326/23-80/34834367 від 28.10.2011 винесено податкові повідомлення - рішення, якими ТОВ "Енергостройінвест" збільшено суму грошового зобов'язання № 0003002380 від 14.11.2011 за платежем податок на прибуток на загальну суму 134 437,50 грн. та № 0002992380 від 14.11.2011 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 107 550,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Енергостройінвест" та ТОВ "ФК "Соларіс" було укладено договори купівлі - продажу № 01/10/10 від 01.10.2010 та № 01/10 від 04.01.2010 витрати за якими було віднесено до складу валових витрат, а податок на додану вартість сплачений в ціні придбання до складу податкового кредиту.

Згідно з висновком акту № 726/2301/36685006 від 03.03.2011 ТОВ «ФК Соларіс»декларувалися показники не підтверджені документами первинного обліку, без мети реального настання правових наслідків, з метою транзитного формування обсягів постачання по ланцюгу, з огляду на що задекларовані показники у звітності ТОВ "ФК Соларіс" є нікчемними, отже не створюю інших наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що правочини щодо оформлення будь - яких документів між ТОВ "ФК Соларіс" та ТОВ "Енергостройінвест" протягом 2010 року є нікчемними та як наслідок недійсними з моменту вчинення.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.8 цієї статті…».

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону , встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону , встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не було надано жодних доказів як на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з контрагентом ТОВ "ФК "Соларіс" так і на підтвердження того, що зазначеним підприємством укладались будь - які договори.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про відсутність у позивача правових підстав для формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "ФК "Соларіс" .

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, якім надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Частиною 2 ст. 72 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергостройінвест», не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 22.08.2012 р., та не можуть бути підставою для її скасування, оскільки не забезпечені будь якими доказами.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергостройінвест» -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2012 р.- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.