Ухвала

від 07.10.2014 по справі 2а-7782/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7782/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

07 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивачаБорисюк Л.П., Бєлової Л.В., Грибан І.О. Чайка О.С. Дзеніка С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергостройінвест» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергостройінвест» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та акту перевірки, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергостройінвест» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 00030023880 від 14.11.2011 та № 0002992380 від 14.11.2011 та акту перевірки № 326/23-80/34834367 від 28.10.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергостройінвест» залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2012 року - без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати вищезазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2013 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергостройінвест» задоволено частково, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.

Як вбачається зі змісту вказаної ухвали суду касаційної інстанції, при новому апеляційному розгляді справи, суду слід всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, надати правову оцінку встановленим обставинам на підставі норм законів, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 17.10.2011 по 21.10.2011 Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Енергостройінвест» (код ЄДРПОУ 34834367 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ФК «Соларіс» (код ЄДРПОУ 36685006) за період з 01.01.2010 по 31.12.2010.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, який підлягав перевірці на загальну суму 107 550,00 грн. та пп. 7.2.1, 7.2.3 та 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, який підлягав перевірці на загальну суму 86 040,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 28.10.2011 № 326/23-80/34834367 на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.11.2011 № 0003002380, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 134 437,50 грн. та від 14.11.2011 № 0002992380 за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 107 550,00 грн.

Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва протиправними, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями).

Згідно пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити відповідні реквізити.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Крім того, згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обов'язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 ст. 5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат до складу валових.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Враховуючи викладене, вартість витрат може включатися підприємством до валових витрат за умов:

- наявності зв'язку таких витрат з господарською діяльністю;

- відповідного оформлення документів, що підтверджують факт надання таких послуг;

- витрати підпадають під визначення валових витрат, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено взаємовідносини ТОВ «Енергостройінвест» з ТОВ «ФК «Соларіс».

Так, згідно договору купівлі-продажу від 01.10.2010 № 01/10/10 ТОВ «ФК «Соларіс» (продавець) в особі директора ОСОБА_6 та ТОВ «Енергостройінвест» (покупець) в особі директора Горелик Вікторії Іванівни, продаж товарів здійснюється продавцем в межах наявного у нього асортименту, протягом строку дії Договору, згідно встановленого графіка постачання, специфікації, додаткових умов або за попереднім замовленням покупця, в яких визначається асортимент (вид) та обсяг товару (кількість) ціна за одиницю товару, загальна ціна партії товару та інші умови.

Отримання товару здійснювалось на підставі таких первинних документів (видаткових накладних): від 29.10.2010 № ВН-00353 (товар Нікель катод Н1У) та від 07.10.2010 № РН-0000281 (товар Феромолібден).

Згідно договору купівлі-продажу від 04.01.2010 № 01/10, укладеного між ТОВ «Енергостройінвест» (замовник) та ТОВ «ФК «Соларіс» (виконавець), замовник доручає, а виконавець приймає зобов'язання надавати агентські послуги стосовно подальшого просування та реалізації товарів замовника на регіональних ринках України.

Відповідно до п. 3.2 Договору, оплата послуг виконавця становить 15% з урахуванням фактично реалізованих товарів замовника.

Згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 31.10.2010, ТОВ «ФК «Соларіс» надало ТОВ «Енергостройінвест» агентські послуги стосовно подальшого просування та реалізації товарів замовника споживачам Харківської, Черкаської та Київської областей.

Вартість наданих послуг з урахуванням фактично реалізованих товарів становить 135 000,00 грн. (ПДВ 27 000,00 грн.). Загальна вартість послуг становить 162 000,00 грн.

ТОВ «Енергостройінвест» здійснювало оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ФК «Соларіс», що підтверджується банківськими виписками.

Проте, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав вважати надані позивачем документи первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичне придбання позивачем послуг у контрагента, оскільки у первинному документі має бути конкретизовано, які саме послуги були надані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції), однак в договорі про надання послуг, актах надання послуг, податкових накладних зазначено лише загальне найменування послуг та їх вартість без конкретизування, які саме послуги були надані, їх видів та опису, конкретних об'ємів та напрямків, за якими вони проводились, кількість відпрацьованих годин, перелік використаних ресурсів та частина їх вартості, що включена до вартості послуг, що робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Із наданих позивачем документів не вбачається, які критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності позивача і правомірність формування валових витрат та податкового кредиту. Позивачем не доведено економічну доцільність витрат без визначення конкретних послуг та причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, та наміру придбання позивачем послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Крім цього, за результатами аналізу АРМу «Бест-Звіт» та АІС «Співставлення» податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» та отриманих матеріалів встановлено, що значна сума податкового кредиту ТОВ «Енергостройінвест» за перевіряємий період сформовано за рахунок проведення взаємовідносин з підприємством, які має ознаки «фіктивності», а саме: ТОВ «ФК Соларіс» згідно бази АІС -ОР має стан « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», а свідоцтво платника ПДВ анульоване 19.01.2011.

Відповідно до реєстраційних та звітних документів ТОВ «ФК Соларіс», єдиною службовою особою підприємства є Кокошко Павло Борисович.

Від ДПІ у м. Вінниці отримано акт від 03.03.2011 за № 726/2301/36685006 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «ФК Соларіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.09.2009 по 31.12.2010 в якому вказано, що 18.02.2011 працівниками ДПІ м. Вінниці здійснено вихід за юридичною адресою підприємства ТОВ «ФК Соларіс», а саме: м. Вінниця, Хмельницьке шосе, б. 82, в результаті якого встановлено, що підприємство та його посадові особи за зазначеною адресою не знаходяться, про що складено акт перевірки відсутності за місцезнаходженням №322/23 від 18.02.2011.

Постановою старшого слідчого відділу Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області, лейтенанта Завальнюка О.К. від 04.02.2010 призначено проведення позапланової перевірки ТОВ «ФПГ «СКВОШ» в рамках кримінальної справи № 10271618 порушеної за ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України по факту створення фіктивного підприємства ТОВ «ФПГ «СКВОШ», якою встановлено, що директором, засновником та бухгалтером ТОВ «ФПГ «СКВОШ» та ТОВ «ФК Соларіс» є ОСОБА_6, який, керуючись корисними мотивами, маючи намір на порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності по переказу грошових коштів з безготівкової форми в готівкову, не маючи істинного наміру надалі здійснювати підприємницьку діяльність, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт та послуг, знаходячись на території м. Вінниці, зареєстрував ТОВ «ФК Соларіс».

Згідно податкової звітності та наданих до перевірки документів у ТОВ «ФК Соларіс» відсутні необхідні умови для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, відсутні необхідні основні фонди, обладнання та трудові ресурси, кількісний склад працівників за базовий податковий (звітний) період визначено в кількості 3 особи.

Перевірити наявність покупних товарів, матеріалів, сировини (пального), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції (у тому числі малоцінних предметів на складах) не є можливим у зв'язку з відсутністю документів та інформації про наявність укладених договорів оренди складських приміщень.

Крім цього, не надається можливим встановити наявність та рух товарів, у тому числі залишків товарно-матеріальних цінностей, відсутня інформація щодо наявності виробничих, складських чи офісних приміщень як на праві власності так і орендованих.

В ході проведення перевірки згідно наявних документів, не виявлено документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ, товарно-транспортні накладні відсутні.

Разом з тим, немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

Зазначені операції не містять розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів.

Згідно з висновком акту № 726/2301/36685006 від 03.03.2011 ТОВ «ФК Соларіс» декларувалися показники не підтверджені документами первинного обліку, без мети реального настання правових наслідків, з метою транзитного формування обсягів постачання по ланцюгу, з огляду на що задекларовані показники у звітності ТОВ «ФК Соларіс» є нікчемними, отже не створюють інших наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Наведені обставини та досліджені документальні докази у їх сукупності колегія суддів вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції не мали товарного (реального) характеру, придбання таких товарів та послуг оформлено лише документально без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені податковими накладними та видатковими накладними.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем надано достатньо доказів в обґрунтування правомірності своїх дій, а відтак, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергостройінвест» задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергостройінвест» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк Л.В. Бєлова І.О. Грибан

Повний текст ухвали складено та підписано - 10.10.2014

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Бєлова Л.В.

Грибан І.О.