Постанова

від 28.08.2012 по справі 5011-62/2157-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2012 № 5011-62/2157-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Буравльова С.І.

за участю представників сторін:

від позивача -Жукова Л.А., довіреність № 1-132000/2416 від 19.03.2012;

від І-го відповідача -Куліченко М.В., ліквідатор;

від ІІ-го відповідача -Вишівська О.Ю., довіреність № б/н від 10.04.2012;

від ІІІ-го відповідача -представник не прибув;

розглянувши

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" господарського суду міста Києва від 07.06.2012 у справі № 5011-62/2157-2012 (суддя Любченко М.О.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Пластпайп"

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонапарт"

3.Товарної біржі "Інекс" про визнання недійсним договору та аукціону

ВСТАНОВИВ наступне.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Пластпайп" (відповідач 1), Суб'єкта підприємницької діяльності арбітражного керуючого Швеця Олега Ярославовича (відповідач 2), Суб'єкта підприємницької діяльності арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича (відповідач 3), Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонапарт" (відповідач 4), Товарної біржі "Іннекс" (відповідач 5) про:

- визнання недійсним договору №1 від 01.12.2010р. доручення на організацію аукціону (відкритих торгів), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Пластпайп" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Швеця Олега Ярославовича та Товарною біржою "Іннекс";

- визнання недійсним аукціону, проведеного 14.02.2011р. Товарною біржею "Іннекс" з продажу нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Пластпайп", а саме нежитлових приміщень №1 -23 (групи приміщень №39, літера А), які знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Луначарського, 4-А, ініційованого ліквідатором арбітражним керуючим Куліченком Максимом Валерійовичем в межах ліквідаційної процедури боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Пластпайп";

- визнання недійсним договору від 18.02.2011р. купівлі-продажу - нежитлових приміщень №1 -23 (групи приміщень №39, літера А), які знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Луначарського, 4-А, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Пластпайп" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бонапарт", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрованого в реєстрі за №330;

- зобов'язання кожної зі сторін за договором від 18.02.2011р. купівлі-продажу нежитлових приміщень №1 -23 (групи приміщень №39, літера А), які знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Луначарського, 4-А, повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на його виконання.

Ухвалою господарського суду від 21.02.2012р. порушено провадження по справі №5011-62/2157-2012 та виключено з числа відповідачів Суб'єкта підприємницької діяльності арбітражного керуючого Швеця Олега Ярославовича та Суб'єкта підприємницької діяльності арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича.

За заявою позивача - Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" №9-242100/1416 від 17.02.2012р. про забезпечення позову ухвалою господарського суду міста Києва від 27.02.2012р. накладено арешт на нежитлові приміщення №1 - 23 (групи приміщень №39, літера А), які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Луначарського, 4-А.

Ухвала мотивована тим, що такі заходи запобігатимуть утрудненню чи унеможливленню виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2012 у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" було відмовлено.

На даний час вказане рішення оскаржується в апеляційному порядку.

При розгляді справи в суді першої інстанції другим відповідачем заявлялося клопотання від 26.03.2012 про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою від 27.02.2012р. (тобто клопотання заявлялося до ухвалення судом рішення по суті спору).

В засіданні місцевого господарського суду 23.05.2012 (до оголошення рішення по суті спору) судом відхилено вказане клопотання, про що вказано в рішенні.

Згодом, 06.06.2012 р. другим відповідачем було подано клопотання про скасування заходів до забезпечення позову. 07.06.2012р. до господарського суду міста Києва надійшло додаткове клопотання із вказаного питання. В обґрунтування клопотання Товариство з обмеженою відповідальністю "Бонапарт" посилалося на те, що у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит", потреба у забезпеченні позову відпала. При цьому, також заявник зазначив, що внаслідок накладення арешту на нерухоме майно, здійснення господарським товариством підприємницької діяльності є неможливим, що фактично порушує його права як власника об'єкту нерухомості та спричиняє збитки.

Ухвалою від 07.06.2012 вказане клопотання судом першої інстанції було задоволено та скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою від 27.02.2012р.

Така, ухвала прийнята судом виходячи з того, що відпала необхідність в забезпеченні позову у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.

Не погодившись з вказаною ухвалою позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 20.06.2012, якою просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.06.2012.

Апеляційна скарга (з урахуванням доповнень до неї від 09.07.2012) мотивована наступним:

- позивачем подана апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим воно не набрало законної сили;

- ухвалу про скасування заходів забезпечення позову прийнято без виклику позивача;

- на думку апелянта, винесенням ухвали про скасування заходів забезпечення позову після ухвалення рішення по суті спору судом фактично було винесено додаткове рішення, чим порушено вимоги ст. 88 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2012 в складі колегії суддів: головуючого судді - Коршун Н.М., суддів Авдєєва П.В. та Куксова В.В. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2012 № 02-15/54 у зв'язку з відпусткою головуючого судді Коршун Н.М. призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи № 5011-62/2157-2012, за результатом якого вона передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Лобаня О.І., Федорчука Р.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 в складі колегії суддів: головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Лобаня О.І., Федорчука Р.В. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.08.2012 о 09 годині 00 хвилин.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2012 у зв'язку з відпусткою суддів Ткаченка Б.О., Лобаня О.І., Федорчука Р.В., справу № 5011-62/2157-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Пономаренко Є.Ю., суддів: Дідиченко М.А., Буравльова С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2012 по справі № 5011-62/2157-2012 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.08.2012 о 15 годині 55 хвилин.

В засіданні апеляційного суду 28.08.2012 року представник апелянта - позивача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представники першого та другого відповідачів надали пояснення, якими заперечили проти задоволення апеляційної скарги наголосивши на законності оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду.

Третій відповідач правом на участь свого представника в засідання суду не скористався.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Частиною 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Умовою застосування заходів забезпечення позову законодавцем в статті 67 Господарського процесуального кодексу України визначено утруднення чи неможливість виконання рішення суду у разі невжиття таких заходів.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ст.68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

З метою однакового і правильного застосування законодавства щодо забезпечення позову Пленумом Вищого господарського суду України видано постанову від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України».

В пункті 10 даної постанови Пленуму зазначено, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. При цьому, зокрема, зазначається про можливість скасування вжитих заходів, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Рішенням господарського суду від 23.05.2012р. відмовлено повністю у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Банк" Фінанси та Кредит".

Виходячи з положень процесуального закону, які регламентують застосування заходів забезпечення позову, апріорі не може забезпечуватися позов у задоволенні якого відмовлено.

Суд першої інстанції на стадії з'ясування обставин справи, до того як дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, вжив заходів забезпечення позову як гарантію вимог позивача у разі їх вірогідного задоволення.

Оскільки, суд першої інстанції, розглянувши обставини справи в їх сукупності та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням ухвалив рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за їх необґрунтованістю, то він цілковито логічно та обґрунтовано дійшов висновку про скасування вжитих ним же заходів забезпечення позову.

Отже, на тому етапі судового провадження, за наявності своєї позиції про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виніс ухвалу про скасування вжитих ним заходів забезпечення позову. Така процесуальна дія суду узгоджується як з положеннями статей 66 та 68 Господарського процесуального кодексу України, так і з положеннями постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16.

Стосовно розвитку ситуації з можливим скасуванням рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про що вказує апелянт, слід зазначити наступне.

Суд апеляційної інстанції переглядаючи судове рішення також має право винести ухвалу про вжиття заходів до забезпечення позову.

Такий висновок слідує з системного аналізу відповідних норм Господарського процесуального кодексу України, зокрема - положень статей 66, 99, 101 з урахуванням положень пункту 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України».

Також, про те, що суд апеляційної інстанції може винести ухвалу про вжиття будь-якого заходу забезпечення позову, яка підлягає виконанню органами Державної виконавчої служби, вказано, зокрема, у роз'ясненні Президії Вищого господарського суду України N 04-5/365 від 28.03.2002 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України».

Отже, враховуючи скасування судом першої інстанції заходів забезпечення позову, що було наслідком ухвалення ним рішення про відмову у задоволенні позову, апелянт не позбавлений був права подати заяву про вжиття таких же заходів судом апеляційної інстанції в апеляційному провадженні з перегляду ухваленого по суті спору рішення.

Апеляційний суд має розглянути таку заяву, та дійшовши висновку про її обґрунтованість - винести ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову. Більше того, суд апеляційної інстанції має право винести таку ухвалу і з власної ініціативи.

Такі дії можуть бути вчинені колегією апеляційного суду, що переглядає рішення місцевого господарського суду ухвалене за результатами розгляду спору по суті. У даному апеляційному провадженні судом переглядається законність ухвали про скасування заходів забезпечення позову.

З огляду на це виключається порушення прав позивача навіть у разі скасування рішення суду в апеляційному порядку.

Доводи апелянта про те, що прийняття ухвали про скасування заходів забезпечення позову без виклику позивача є підставою для її скасування відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України відхиляються колегією апеляційного суду з наступних підстав.

Відповідно до вказаної норми на яку посилається апелянт порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Така норма застосовується при перегляді тих процесуальних документів суду першої інстанції, які за процесуальним законом мають ухвалюватися лише в судовому засіданні з обов'язковим викликом представників учасників судового провадження.

Проте, стаття 68 Господарського процесуального кодексу України вказує, що питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

При цьому, дана норма не передбачає обов'язкового розгляду наведеного питання в судовому засіданні з викликом представників сторін.

Зазначена правова позиція чітко виражена і Пленумом Вищого господарського суду України.

Так, в ч. 2 п. 10 постанови Пленуму від 26.12.2011 №16 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що питання про скасування заходів до забезпечення позову може бути розглянуто господарським судом без виклику сторін та інших учасників судового процесу.

Також, є хибними і доводи апелянта про те, що винесенням ухвали про скасування заходів забезпечення позову після ухвалення рішення по суті спору судом фактично було винесено додаткове рішення, чим нібито порушено вимоги ст. 88 ГПК України.

Наведені доводи є вочевидь неправильними через відсутність будь-яких правових підстав, передбачених положеннями ст. 88 ГПК України для віднесення ухвали про скасування заходів забезпечення позову до такого різновиду процесуальних документів як додаткове рішення.

Стаття 68 ГПК України передбачає процесуальну можливість зазначення результату вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову, як в рішенні, так і в ухвалі. Отже, дана норма не виключає можливість такої ситуації коли в рішенні суд зазначив про відхилення клопотання про скасування заходів забезпечення позову, а згодом, вже після такого рішення виніс ухвалу про їх скасування.

Так, відхилення клопотання про скасування заходів забезпечення позову заявлене в процесі розгляду спору та наведене в рішенні не позбавляє права на повторне подання такого клопотання та винесення судом відповідної ухвали з цього приводу після ухвалення рішення.

Стаття 88 ГПК України чітко визначає коли суд може винести додаткове рішення чи ухвалу. Тим самим положення даної статті визначають сутність такого різновиду процесуального документу як додаткове рішення та ухвала.

До підстав винесення додаткового рішення чи ухвали наведена стаття процесуального закону відносить випадки коли:

1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення;

2) не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.

Клопотання про скасування заходів забезпечення позову не є позовною вимогою, а отже оскаржувана ухвала вже за цієї ознакою не може підпадати під поняття додаткового рішення чи ухвали. Норма п. 2 ч. 1 ст. 88 ГПК України стосується розподілу судових витрат та повернення судового збору, і також не стосується спірної ситуації.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалою господарського суду міста Києва обґрунтовано скасовано заходи забезпечення позову. Тому, вказана ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Виходячи з положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 536 грн. 50 коп. покладаються на її заявника - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит", у зв'язку з відмовою у задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" на ухвалу господарського суду міста Києва від 07.06.2012 року у справі № 5011-62/2157-2012 залишити без задоволення, а зазначену ухвалу - без змін.

2. Матеріали справи № 5011-62/2157-2012 з розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 07.06.2012 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 07.06.2012 у справі № 5011-62/2157-2012 покласти на заявника скарги - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит".

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Буравльов С.І.