Рішення

від 31.08.2012 по справі 21/083-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" серпня 2012 р. Справа № 21/083-12

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Валтекс», Київська обл., м. Біла Церква

до Приватного підприємства «Бізнес-центр», Київська обл., смт. Макарів

про стягнення 923 150,47 гривень

за зустрічним позовом Приватного підприємства «Бізнес-центр»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валтекс»

про визнання договору та видаткової накладної недійсними

за участю представників:

від позивача: Рижкова О.В. (довіреність №13/10 від 02.04.2012р.)

від відповідача: Нощенко О.Б. (довіреність від 27.07.2012р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.07.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Валтекс» (далі-ТОВ «Валтекс»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Бізнес-центр»(далі-ПП «Бізнес-центр»/відповідач) про стягнення 923 150,47 грн., з яких: 792 000,00 грн. заборгованості за договором №542/04 від 01.03.2010р., 52 958,47 грн. 3% річних та 78 192,00 грн. інфляційних втрат.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.07.2012р. порушено провадження у справі №21/083-12 та призначено справу до розгляду на 30.07.2012р.

30.07.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, яке судом було задоволено частково.

В судових засіданнях 30.07.2012р., 01.08.2012р. та 20.08.2012р. оголошувалась перерва до 01.08.2012р., 20.08.2012р. та 31.08.2012р. відповідно.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.01.2012р. зустрічний позов ПП «Бізнес-центр»до ТОВ «Валтекс»про визнання договору №542/04 від 01.03.2010р. та видаткової накладної №ВТ-0000408 від 01.04.2010р. недійсними прийнято для сумісного розгляду з первісним позовом у даній справі.

01.08.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про уточнення підстав зустрічного позову, які судом були прийняті.

01.08.2012р. господарським судом Київської області було винесено окрему ухвалу в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, яку надіслано до Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури для прийняття рішення відповідно до Закону України «Про адвокатуру».

20.08.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про витребування у Білоцерківської ОДПІ доказів, у задоволенні якого судом відмовлено, оскільки витребувані відповідачем документи лежать поза межами предмету спору у даній справі.

Крім того, 20.08.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про здійснення технічного фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів. Зазначене клопотання судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.06.2012р. заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково та накладено арешт на грошові кошти відповідача, що знаходяться на його банківських рахунках у розмірі 923 150,47 грн. У задоволенні решти заяви позивача судом відмовлено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.08.2012р. додаткову заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково. Ухвалу господарського суду Київської області від 20.08.2012р. у справі №21/083-12 в частині накладення арешту на грошові кошти ПП «Бізнес-центр», що знаходяться на його банківських рахунках у розмірі 917 106,14 грн. скасовано та заборонено ПП «Бізнес-центр»вчиняти дії, спрямовані на відчуження, у тому числі але не виключно: продаж, дарування, внесення до статутного капіталу підприємств, передання в заставу, управління, тощо, належного йому майна вартістю в межах 917 106,14 грн. В решті ухвала господарського суду Київської області від 20.08.2012р. залишена без змін.

В судовому засіданні 31.08.2012р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2010р. між ТОВ «Валтекс»(далі-продавець) та ПП «Бізнес-центр»(далі-покупець) укладено договір купівлі-продажу обладнання №542/04 (далі-Договір).

Пунктами 1.1, 4.1 та 8.1 Договору передбачено, що продавець зобов'язується передати у власність у зумовлені строки покупцеві бувшу у використанні двокольорову литтєву машину Nuova Zarine BL-18, виробництва фірми Technopoly, Італія, для прямого приливу підошви на верх взуття згідно специфікації №1, а покупець зобов'язується прийняти обладнання і сплатити за нього певну грошову суму відповідно до умов Договору.

Ціна обладнання становить 810 000,00 грн.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за Договором в частині поставки та передачі відповідачу товару виконав належним чином.

Так, на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв двокольорову литтєву машину Nuova Zarine BL-18, виробництва фірми Technopoly, Італія, вартістю 810 000,00 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на видатковій накладній №ВТ-0000408 від 01.04.2010р.

Вартість, а також комплектація переданого за Договором обладнання визначена специфікацією №1 на поставку товару (додаток №1 до Договору), яка підписана та скріплена відбитками печаток сторін.

Оригінали зазначених документів були оглянуті в судовому засіданні 30.07.2012р., а копії містяться в матеріалах справи, що спростовує посилання відповідача на їх відсутність.

У відповідності до наявних в матеріалах справи пояснень позивача, поставка товару була здійснена 01.04.2010р. власним автотранспортом ТОВ «Валтекс», що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля останнього (форма №2) від 01.04.2010р. серії ПЗС №004864. Оригінал зазначеного листа було оглянуто в судовому засіданні 31.08.2012р., а копія міститься в матеріалах справи.

Згідно ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У відповідності до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №207 від 25.02.2009р. «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні»для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб необхідним є, зокрема,: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж, а також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

З огляду наведеного, а також враховуючи наявність в матеріалах справи копій видаткової накладної №ВТ-0000408 від 01.04.2010р., а також подорожнього листа вантажного автомобіля останнього (форма №2) від 01.04.2010р. серії ПЗС №004864, суд дійшов висновку про безпідставність посилань відповідача на обов'язковість оформлення товарно-транспортної накладної при здійснення перевезення (поставки) позивачем товару за Договором.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем (позивачем) умов Договору.

Втім, відповідач свої обов'язки за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, сплативши лише 18 000,00 грн., внаслідок чого за ним утворилось 792 000,00 грн. заборгованості.

Факт сплати відповідачем 18 000,00 грн. за спірною накладною підтверджується наявними в матеріалах справи довідками з банківських установ, в яких відкриті поточні рахунки позивача, а також платіжним дорученням відповідача №98 від 06.08.2010р. Зазначені документи містяться в матеріалах справи.

З метою досудового врегулювання даного спору, 21.12.2011р. позивачем було направлено відповідачу досудове попередження №698/12, відповідно до якого позивач інформував останнього про наявність заборгованості за Договором та вимагав її погашення.

На зазначену претензію відповідач не відповів, суму заборгованості за Договором не погасив.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 792 000,00 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару за накладною №ВТ-0000408 від 01.04.2010р. згідно Договору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статей 175, 173 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами статей 655, 692, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що покупець здійснює оплату за отримане обладнання не пізніше 15 календарних днів з моменту отримання обладнання.

Покладені в основу заперечень проти позову посилання відповідача на відсутність в нього обов'язку по оплаті вартості поставленого товару за Договором з огляду на введення позивачем його в оману щодо необхідності підписання спірної накладної перш ніж фактично буде поставлений товар, та непередання позивачем обладнання в подальшому, судом не приймаються з огляду на недоведеність відповідачем зазначених посилань належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання ж відповідача на безпідставність заявленої позовної вимоги з огляду на відсутність у позивача права власності на визначене Договором майно спростовуються укладеним 03.08.2009р. між позивачем та ТОВ «ЛеЮл»договором купівлі-продажу №03/08, за яким позивач придбав двокольорову литтєву машину Nuova Zarine BL-18, виробництва фірми Technopoly, Італія. Копії зазначеного договору, а також накладної на придбання позивачем зазначеного майна містяться в матеріалах справи.

До того ж, постановою Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області про відмову в порушенні кримінальної справи від 13.08.2012р. за заявою ПП «Бізнес-Центр»про шахрайські дії ТОВ «Валтекс»у вигляді непоставки товару за Договором, було встановлено як безпідставність посилань заявника (відповідача) на введення його позивачем в оману щодо порядку підписання спірної накладної, так і факт поставки позивачем відповідачу товару загальною вартістю 810 000,00 грн. за Договором.

З огляду наведеного, підписання відповідачем спірної накладної без будь-яких заперечень щодо комплектації чи якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує в останнього обов'язок щодо його оплати у повному обсязі у строки, визначені умовами Договору.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також те, що станом на день прийняття рішення відповідач частково оплатив вартість поставленого позивачем товару, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 792 000,00 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару за накладною №ВТ-0000408 від 01.04.2010р. згідно Договору підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 52 958,47 грн. 3% річних та 78 192,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих з урахуванням часткової оплати за періоди:

з 16.04.2010р. по 05.08.2010р. на 810 000,00 грн. заборгованості,

з 07.08.2010р. по 05.07.2012р. на 792 000,00 грн. заборгованості.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, ст. 612 ЦК України встановлено боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що покупець здійснює оплату за отримане обладнання не пізніше 15 календарних днів з моменту отримання обладнання.

З огляду наведеного, а також враховуючи той факт, що спірна поставка була здійснена 01.04.2010р., суд дійшов висновку, що право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату вартості поставленого товару у позивача виникло лише з 17.04.2010р., а не з 16.04.2010р. як помилково вважає останній.

Відтак, враховуючи вищезазначені вимоги норм Закону, встановлені умовами Договору строки оплати товару, а також заявлений період розрахунку, суд здійснював обрахунок 3% річних та інфляційних втрат за періоди:

з 17.04.2010р. по 05.08.2010р. на 810 000,00 грн. заборгованості,

з 07.08.2010р. по 05.07.2012р. на 792 000,00 грн. заборгованості.

Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень Договору, становить 52 891,89 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 52 958,47 грн. 3% річних підлягає частковому задоволенні у розмірі 52 891,89 грн.

Водночас, враховуючи, що арифметично вірний розмір інфляційних втрат становить 84 744,00 грн., а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача 78 192,00 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Предметом зустрічного позову є, зокрема, вимога позивача за зустрічним позовом про визнання Договору недійсним з підстав статей 203, 215, 230 ЦК України.

При обґрунтуванні зазначеної вимоги позивач за зустрічним позовом зазначає, що на виконання умов спірного Договору відповідач за зустрічним позовом зобов'язаний був поставити бувшу у використанні двокольорову литтєву машину Nuova Zarine BL-18, виробництва фірми Technopoly, Італія, для прямого приливу підошви на верх взуття згідно специфікації №1.

Натомість, непоставка відповідачем за зустрічним позовом визначеного Договором товару після підписання позивачем за зустрічним позовом видаткової накладної №ВТ-0000408 від 01.04.2010р. на суму 810 000,00 грн., на думку позивача за зустрічним позовом, свідчить про введення його відповідачем за зустрічним позовом в оману, і, як насідок, є підставою для визнання Договору недійсним.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога є необґрунтованою виходячи з наступного.

Приписами статей 202, 215 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відтак, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ЦК України, якщо одна сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно з п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 08.08.2012р. у справі №5010/38/2012-14/1-9/5.

Приписами ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Натомість, в порушення вищезазначених норм Закону позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами факту введення його відповідачем за зустрічним позовом в оману щодо умов спірного договору.

До того ж, постановою Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області про відмову в порушенні кримінальної справи від 13.08.2012р. за заявою ПП «Бізнес-Центр»про шахрайські дії ТОВ «Валтекс»у вигляді непоставки товару за Договором, було встановлено, що на виконання умов Договору відповідач за зустрічним позовом передав, а позивач за зустрічним позовом прийняв двокольорову литтєву машину Nuova Zarine BL-18 вартістю 810 000,00 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на видатковій накладній №ВТ-0000408 від 01.04.2010р. Товар було отримано особисто директором ПП «Бізнес-центр»- Дорошенко С.Л., про що свідчить довіреність на отримання товару №1 від 01.04.2010р., яка виписана ним власноручно.

Поставка (перевезення) обладнання від ТОВ «Валтекс»до ПП «Бізнес-центр»здійснювалась власним автотранспортом першого, що підтверджується наданими поясненнями водія ТОВ «Валтекс»Дукмасова С., який безпосередньо здійснив перевезення та передання товару Дорошенко С.Л. 01.04.2010р.

За результатами проведеної перевірки також встановлена відсутність складу злочину, передбаченого ст. 190 Кримінального кодексу України (шахрайство) в діях ТОВ «Валтекс» при виконанні умов Договору.

Посилання ж позивача за зустрічним позовом на недійсність Договору з огляду на відсутність у відповідача за зустрічним позовом на момент його підписання (01.03.2010р.) права власності на литтєву машину Nuova Zarine BL-18, виробництва фірми Technopoly, Італія, що, на думку позивача, підтверджується підписанням відповідачем за зустрічним позовом накладної на отримання останнім зазначеного майна від ТОВ «ЛеЮл»лише 01.04.2010р., оцінюється судом критично, оскільки на момент підписання сторонами видаткової накладної №ВТ-0000408 за Договором (01.04.2010р.) останній вже набув право власності на це майно.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи недоведеність позивачем за зустрічним позовом факту введення його відповідачем за зустрічним позовом в оману щодо порядку виконання умов Договору, наявність якого необхідна для визнання правочину недійсним з підстав ст. 230 ЦК України, суд дійшов висновку, що вимога позивача за зустрічним позовом про визнання Договору недійсним задоволенню не підлягає з підстав її необґрунтованості.

Що ж до вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання Договору недійсним з підстав ч. 2 ст. 203 ЦК України, оскільки останній має сумніви щодо підписання Договору саме директором ТОВ «Валтекс»- Жилко Р.В. слід зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Приписами статей 80, 92 ЦК України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Втім, в порушення вищезазначених норм позивачем за зустрічним позовом не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 ГПК України, які б підтверджували факт підписання спірного договору від імені ТОВ «Валтекс»не директором Товариства - Жилко Р.В.

До того ж, постановою Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області про відмову в порушенні кримінальної справи від 13.08.2012р., було встановлено, що як Договір, так і специфікація №1 (додаток №1) від імені продавця (відповідача за зустрічним позовом) були підписані саме генеральним директором ТОВ «Валтекс»- Жилко Р.В., який діяв на підставі статуту Товариства.

Крім того, при винесенні даного рішення судом враховані положення ст. 241 ЦК України, якою встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Пунктом 9.2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" (зі змінами та доповненнями) визначено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.).

Так, реалізовуючи своє бажання та згоду на виконання зобов'язань за Договором продавець (відповідач за зустрічним позовом), через свої відповідні органи, вчиняв дії на виконання умов цього договору, як-то: здійснення безпосередньої поставки продавцю товару за Договором, прийняття здійсненої позивачем за зустрічним позовом часткової оплати за Договором, вчинення дій для досудового врегулювання даного спору, а також звернення до суду з позовом про стягнення боргу за спірним договором, що вказує на повне схвалення Договору стороною у зобов'язанні - ТОВ «Валтекс».

Виходячи з наведених законодавчих положень, враховуючи недоведеність позивачем за зустрічним позовом факту підписання спірного договору від імені продавця не уповноваженою на це особою, а також вчинення відповідачем за зустрічним позовом дій по схваленню Договору у розумінні ст. 241 ЦК України, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання Договору недійсним з підстав ч. 2 ст. 203 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.03.2011р. у справі №5002-2/3163-2010.

Що ж до вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання недійною видаткової накладної №ВТ-0000408 від 01.04.2010р. слід зазначити наступне.

Приписами статей 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

- визнання права;

- визнання правочину недійсним;

- припинення дії, яка порушує право;

- відновлення становища, яке існувало до порушення;

- примусове виконання обов'язку в натурі;

- зміна правовідношення;

- припинення правовідношення;

- відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

- відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

- визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Натомість, враховуючи, що видаткова накладна №ВТ-0000408 від 01.04.2010р. була підписана сторонами виключно на виконання існуючих господарських зобов'язань за Договором, суд дійшов висновку, що спірна накладна за своєю правовою природою є первинним бухгалтерським документом у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і лише підтверджує факт здійснення господарської операції.

Вищезазначене також спростовує посилання позивача за зустрічним позовом на те, що спірна накладна за свою правовою природою є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України та/або дією, яка порушує права, та/або правовідношенням, яке може бути змінено чи припинено.

Проте, вищезазначеними нормами, в тому числі п. 3, 6, 7 ст. 16 ЦК України, які покладені в основу обґрунтування заявленої вимоги, не передбачено такого способу захисту прав, як визнання недійсними первинних бухгалтерських документів.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№18 від 26.12.2011р. господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові.

Виходячи з наведених законодавчих положень, а також враховуючи той факт, що вимога позивача за зустрічним позовом про визнання недійною видаткової накладної №ВТ-0000408 від 01.04.2010р. не відповідає встановленим діючим законодавством України способам захисту прав, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зазначеної позовної вимоги.

Водночас, ухвалами господарського суду Київської області від 20.08.2012р. та від 31.08.2012р. у даній справі накладено арешт на грошові кошти ПП «Бізнес-центр», що знаходяться на його банківських рахунках у розмірі 6 044,33 грн. та заборонено відповідачу вчиняти дії, спрямовані на відчуження будь-якого належного йому майна вартістю в межах 917 106,14 грн. відповідно.

Згідно зі статтею 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Відповідно до п. 10 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. №02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (зі змінами та доповненнями), враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинились до застосування заходів забезпечення позову.

З огляду наведеного, а також враховуючи часткове задоволення первісних позовних вимог у сумі 923 083,89 грн., суд дійшов висновку про часткове скасування заходів забезпечення позову, вжитих у даній справі ухвалою господарського суду Київської області від 31.08.2012р. в частині заборони відповідачу вчиняти дії, спрямовані на відчуження будь-якого належного йому майна вартістю в межах 66,58 грн. (різниця між розміром заявлених та задоволених первісних позовних вимог).

Витрати по сплаті судового збору, у відповідно до статті 49 ГПК України, по результатам розгляду даної справи, за первісним позовом покладаються судом на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених первісних вимог, а за зустрічним позовом -на позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 16, 80, 92 202, 203, 215, 230, 241, 530, 625, 627, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 173, 175, 193 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Бізнес-центр»(08000, Київська обл., Макарівський р-н, смт. Макарів, вул. Б.Хмельницького, 66, ідентифікаційний код 19417151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Валтекс»(09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Гординського, 2, ідентифікаційний код 32393877) 792 000 (сімсот дев'яносто дві тисячі) грн. 00 коп. заборгованості, 52 891 (п'ятдесят дві тисячі вісімсот дев'яносто одну) грн. 47 коп. 3% річних, 78 192 (сімдесят вісім тисяч сто дев'яносто дві) грн. 00 коп. інфляційних втрат та 18 461 (вісімнадцять тисяч чотириста шістдесят одну) грн. 79 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

4. У задоволені зустрічних позовних вимог відмовити повністю.

5. Скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Київської області від 31.08.2012р. у справі №21/083-12 в частині заборони Приватному підприємству «Бізнес-центр»(ідентифікаційний код 19417151) вчиняти дії, спрямовані на відчуження, у тому числі але не виключно: продаж, дарування, внесення до статутного капіталу підприємств, передання в заставу, управління, тощо, належного йому майна вартістю в межах 66,58 грн.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 03.09.2012р.

Суддя В.А. Ярема