Постанова

від 29.08.2012 по справі 15/5005/3719/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2012 року Справа № 15/5005/3719/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М.-доповідача

суддів: Євстигнеєва О.С., Павловського Д.П.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Касьян І.В., пров. юрисконсульт, довіреність №8 від 21.05.12;

від відповідача: Оконна Н.Є. керівник, виписка № 985713 від 06.03.12;

від відповідача: Сініченко І.С., довіреність №1 від 13.06.12.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.12р. у справі № 15/5005/3719/2012

за позовом: комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг

до: житлово -будівельного кооперативу "Восток-18", м.Кривий Ріг

про стягнення 64 056, 39 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2012 року (суддя Петренко Н.Е.) у справі № 15/5005/3719/2012 в задоволені позовних вимог комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що той тариф, який зазначений у договорі, не відповідає тому тарифу, який використав позивач для нарахування заборгованості, зміни до договору не були внесені, а тому має застосовуватися тариф, затверджений рішенням (розпорядженням) Дніпропетровського облвиконкому № 332-Р від 02.08.1996р. З наданого відповідачем контр-розрахунку вбачається, що існує переплата за спірний період, а тому заборгованість відповідачу нарахована безпідставно.

Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2012 року позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в обґрунтування поважності обставин звернення із якою зазначив наступне.

Між сторонами укладено додаткову угоду до договору № 214 від 01.10.1999р., якою внесено зміни до порядку застосування тарифів, де зазначено, що споживач сплачує вартість відпущеної теплової енергії згідно тарифів, затверджених рішенням Криворізької міської ради, тобто номер та дата рішення не конкретизовані, отже заборгованість була нарахована обґрунтовано.

Протягом 2008-2009 років заборгованість сплачувалася за новими тарифами, що свідчить про їх узгодження.

Сума заборгованості підтверджується актом звірки за період з серпня 2006 року по серпень 2009 року на заборгованість в сумі 81 415, 75 грн.

Станом на 01.02.2011р. сторонами підписано та скріплено печатками акт звірки за період з січня 2008 року по січень 2011 року на заборгованість в сумі 67 668,73 грн. Виставлені рахунки були отримані відповідачем. Термін позовної давності перервався, тому що сторонами вчинені дії, що свідчать про визнання суми боргу, зокрема, підписаний акт звірки.

Отже, скаржник просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2012 року -скасувати, прийняти нове рішення, яким:

- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за теплову енергію в сумі 46 251,85 грн.;

- інфляційні витрати -13 243,68 грн.;

- 3% річних -4 560,86 грн.

Ухвалою суду від 20.07.2012 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду у судовому засіданні.

В матеріалах справи містяться відзиви відповідача на апеляційну скаргу від 27.07.2012 року, 27.07.2012 року та від 29.08.2012 року (а.с.2,3,6,7,25,26 т.2), в яких останній зазначив, що з початку (у січні 2012 року) позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 85 902,90 грн., але на вимогу суду зробив перерахунок з урахуванням строку позовної давності - ухвала суду від 06.02.2012 року по справі №2/5005/1014/2012 - змінив позовні вимоги до 19431,42 грн. (копія ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2012 року).

Позивач надав Дніпропетровському апеляційному господарському суду пояснення від 09.08.2012 року, в яких зазначив, що тарифи за спірний період нараховувалися згідно рішень виконкому Криворізької міської ради №№ 45, 53, 66, 584, але з даним поясненням не погоджується оскільки: в рішенні №45 від 29.01.2007р. взагалі йдеться про внесення змін до рішення №554, а позивач зазначає 160,00 грн. за 1 Гкал.; в рішенні №53 від 16.01.2008 року зазначений тариф 200,00грн. за 1 Гкал., згідно пунктів 4 і 6 цього Рішення набирає чинності через 10 днів з моменту опублікування, тобто з 27.01.2008 року, а позивач в поясненні зазначає, що відповідачу нараховувалось по 200,00грн. за 1 Гкал. вже з 17.01.2008 року; в рішенні № 66 взагалі йдеться про зміну рішення № 53; в розрахунках позивача до позову тарифи складають з січня 2008 року по квітень 2009 року: 5,81; 5,20; 3,60; 0,24; 3,27; 6,86; 7,84; 5,88; 5,39; 0,24 - взагалі невідомо як позивач нараховував заборгованість.

На підставі розпорядження заступника голови суду Паруснікова Ю.Б. від 29.08.2012 року № 1294 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Білецька Л.М. (доповідач), судді: Євстигнеєв О.С., Павловський П.П.

29.08.2012 року в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

В судовому засіданні представник скаржника просив рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2012 року скасувати, позовні вимоги комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" -задовольнити.

Представники відповідача просили залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки доводи зазначенні в останній є безпідставними, такими, що не спростовують рішення суду першої інстанції та суперечать вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 10.12.1996р. № 02-5/422 "Про судове рішення" - рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд вважає, що апеляційна скарга комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.1999 року між сторонами укладено договір на відпуск теплової енергії на потреби опалення, вентиляції і гарячого водопостачання.

У п.18 укладеного договору встановлено, що поставщик проводить нарахування вартості відпущеної теплової енергії згідно тарифів, затверджених згідно розпорядження Дніпропетровського облвиконкому № 332-Р від 02.08.1996р.

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що на час прийняття рішення докази внесення змін до умов договору щодо застосування інших тарифів, встановлених іншим рішенням виконкому -відсутні.

Що стосується залучення до апеляційної скарги копії додаткової угоди, то апеляційний суд з цього приводу зазначає, що у відповідності до ч.1 ст.101 ГПК України, додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Додаючи до апеляційної скарги доказ, заявник не обґрунтував підстави неподання цього доказу у суді першої інстанції при винесенні рішення.

У п.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу 12 Господарського процесуального кодексу України»роз'яснено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінювати поважність цих причин.

У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. Оскільки у апеляційній скарзі не міститься жодного пояснення щодо причин неможливості подання цього доказу до суду першої інстанції, то апеляційний суд позбавлений можливості визначити підстави прийняття копії додаткової угоди як доказу, а тому такий доказ судом апеляційної інстанції не може бути прийнятий.

Іншим доводам, наведеним в апеляційній скарзі, дана оцінка судом першої інстанції при прийнятті рішення, зокрема, і щодо припинення провадження у справі.

Судова колегія апеляційного суду погоджується з рішенням суду ще і тому, що тарифи теплової енергії, встановлені рішенням виконкому Криворізької міської ради Дніпропетровської області «Про затвердження тарифів на послуги водо, тепло-постачання у місті Кривому Розі»№ 584 від 13.08.08 р. визначено 245 грн. за 1 Гкал, а у додатковій угоді від 15 вересня 2005 року, на яку посилається позивач у апеляційній скарзі, визначено 1-11 грн. за 1 м кв. з ПДВ.

Таким чином, слід визнати обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Що стосується інших доводів апеляційної скарги, то слід зауважити, що сам по собі акт звірки не свідчить про наявність заборгованості. Він є одним із видів доказів, які підлягають оцінюванню нарівні з іншими доказами. При відсутності договірного урегулювання зазначення в актах звірки сум, визначених при невірному застосуванні тарифів, не можна визнати правильним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.12р. у справі № 15/5005/3719/2012 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.12р. у справі № 15/5005/3719/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя О.С. Євстигнеєв

Суддя П.П. Павловський

Повний текст постанови складений 03.09.2012 року.