Постанова

від 20.12.2012 по справі 15/5005/3719/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2012 р. Справа № 15/5005/3719/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могил С.К. (головуючий), Борденюк Є.М., . Вовк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 року у справі № 15/5005/3719/2012 за позовом комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до житлово-будівельного кооперативу "Восток-18" про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 46 251,85 грн., 13 243,68 грн. інфляційних сум та 3% річних в сумі 4 560,86 грн. на підставі договору на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання від 01.10.1999 року № 214 у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання з оплати відпущеної теплової енергії за період з січня 2008 року по квітень 2009 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2012 року (суддя Петренко Н.Е.) в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 року (судді Білецька Л.М., Євстигнеєв О.С., Павловський П.П.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та позов задовольнити або справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання від 01.10.1999 року № 214, відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язується відпускати відповідачу (споживач) теплову енергію на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пару відповідно до встановленого плану теплоспоживання з 01.10.1999 року по 31.12.1999 року за адресою: житловий будинок, вул. Якіра, 28.

Відповідно до п. 2 договору відпуск теплової енергії для потреб опалення та вентиляції здійснюється впродовж опалювального періоду, встановленого відповідним рішенням виконкому Криворізької міської ради народних депутатів (плановий опалювальний період з 15 жовтня по 15 квітня), гаряче водопостачання відпускається впродовж року (за винятком ремонтного періоду).

Пунктом 5 договору сторони визначили, що облік кількості теплової енергії спожитої відповідачем, здійснюється згідно показників приладів обліку, встановлених на межі розділу. За відсутності приладів обліку відповідач розраховується з позивачем за проектним навантаженням.

У пункті 18 цього договору зазначено, що позивач здійснює нарахування вартості відпущеної теплової енергії згідно тарифів, затверджених розпорядженням Дніпропетровського облвиконкому від 02.08.1996 року № 332-Р -0,84 грн. за кв.м.

Згідно з п. 25 договору плата за відпущену теплову енергію здійснюється відповідачем впродовж п'яти днів після отримання рахунку позивача. У разі несплати рахунку по закінченню п'яти днів з дня його пред'явлення відповідач сплачує пеню у розмірі 1 % за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Відповідно до п. 26 цей договір укладається на строк з 01.10.1999 року по 31.12.1999 року і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява однієї сторони про відмову від даного договору або його перегляду.

На виконання договору позивачем було надано послуги постачання теплової енергії протягом всього періоду, визначеного договором.

Згідно з платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи, відповідачем було оплачено позивачу надані за договором послуги за спірний період в сумі 73 044,21 грн.

Предметом даного судового розгляду є вимоги постачальника про стягнення із споживача заборгованості, інфляційних сум та 3 % річних у зв'язку з неналежним виконанням ним обов'язку з оплати одержаних за договором послуг постачання теплової енергії.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд про відмову в позові про стягнення заборгованості, інфляційних сум та 3 % річних мотивовано відсутністю підстав для нарахування заборгованості за тарифом теплової енергії, затвердженим рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області від 13.08.2008 року № 584, на підставі якого здійснювався розрахунок позовних вимог, та доведеністю обставин оплати відповідачем заборгованості за спірний період, нарахованої за встановленим у договорі від 01.10.1999 року № 214 тарифом.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За вимогами ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо відносяться до комунальних послуг і здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону належить до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ч. 2 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.08.2008 року виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області прийнято рішення № 584 "Про затвердження тарифів на послуги водо-, тепло- постачання у місті Кривому Розі", яким встановлено тарифи на теплову енергію, що почали діяти з 01.09.2008 року.

Вказане рішення прийнято на підставі Законів України "Про житлово-комунальні послуги", "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до постанови КМУ від 10.07.2006 № 955 "Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води".

Однак, суди обох інстанцій не врахували вимог наведених норм матеріального права та дійшли неправильного висновку про безпідставність вимог позивача про стягнення боргу за поставлену за договором від 01.10.1999 року № 214 теплову енергію з врахуванням тарифу, визначеного рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області "Про затвердження тарифів на послуги водо-, тепло- постачання у місті Кривому Розі" від 13.08.2008 року № 584, без внесення відповідних змін та доповнень до договору.

Водночас, у п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу 12 Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, не прийнявши подану позивачем копію додаткової угоди від 15.09.2005 року до договору від 01.10.1999 року № 214 як додатково поданий доказ, не з'ясував причин неподання додаткових доказів до суду першої інстанції, хоча, як свідчать матеріали справи, представник позивача був відсутній в засіданні місцевого господарського суду 21.06.2012 року.

До того ж, апеляційним господарським судом залучено до матеріалів справи копію рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради від 16.01.2008 року № 53 про встановлення тарифів на послуги теплопостачання, якому не було наведено правової оцінки.

Отже, висновок судів обох інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості, інфляційних сум та 3% річних на підставі договору на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, не відповідає нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, оскільки застосування тарифів на житлово-комунальні послуги, визначених рішенням органу місцевого самоврядування, здійснюється незалежно від їх договірного врегулювання сторонами.

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2012 року скасувати, і справу № 15/5005/3719/2012 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя С.Могил

Судді Є.Борденюк

І.Вовк