Постанова

від 28.08.2012 по справі 5020-598/2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2012 року Справа № 5020-598/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Проценко О.І.,

суддів Заплава Л.М.,

Латиніна О.А.,

за участю представників сторін:

представник позивача: Дмитрієнко Ольга Володимирівна (повноваження перевірені), наказ № 96-К від 01.04.2011 року, директор, Державний професійно-технічний навчальний заклад "Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій";

представник позивача: Шатохін Олександр Миколайович, довіреність № б/н від 05.03.2012 року, Державний професійно-технічний навчальний заклад "Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій";

представник відповідача: Панна Олександр Олександрович, довіреність № 05 від 23.01.2012 року, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі;

відповідач: фізична особа - підприємець ОСОБА_5, паспорт НОМЕР_1 від 18.03.1997 року;

представник третьої особи, який не заявляє самостійних вимог на предмет спору: не з'явився, Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 25.07.2012 у справі № 5020-598/2012

за позовом Державного професійно-технічного навчального закладу "Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій" (вул. Вакуленчука, буд. 29,Севастополь,99053)

до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6,Севастополь,99008)

фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1)

за участю 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерства освіти та науки, молоді та спорту України (пр. Перемоги, 10,Київ 135,01135)

про визнання недійсною додатковою угоди

ВСТАНОВИВ :

Державний професійно-технічний навчальний заклад "Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій" звернувся до господарського суду м. Севастополя із позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 14 березня 2012 року про внесення змін у договір оренди нерухомого державного майна № 817 від 17 березня 2009 року, мотивуючи позов тим, що відповідачі, у порушення вимог діючого законодавства, а також умов пункту 10.4 договору оренди № 817 від 17 березня 2009 року, без повідомлення установи, уповноваженої управляти державним майном та балансоутримувача (позивача по справі), при наявності відмови від продовження договору оренди, 14 березня 2012 року уклали додаткову угоду про внесення змін до вказаного договору оренди, яким продовжили строк дії договору на 2 роки, з 16 березня 2012 року по 15 березня 2014 року, чим порушили частину 3 статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", а тому зазначена додаткова угода підлягає визнанню недійсною.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 29 травня 2012 року прийнято позовну заяву до розгляду, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 25 липня 2012 року у справі №5020-598/2012 позов Державного професійно-технічного навчального закладу "Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій" задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду №1 від 14.03.2012 року про внесення змін до договору оренди нерухомого державного майна № 817 від 17 березня 2009 року. Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 звільнити частину вбудованих приміщень загальною площею 105,2 кв.м. механічної, ремонтної та монтажно-складальної ділянок на першому поверсі двоповерхового будинку навчально-побутового корпусу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, та передати їх Державному професійно-технічному навчальному закладу "Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій, шляхом складання акту прийому-передачі на протязі 15 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача -фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 відсутні правові підстави для продовдження користування спірним майном, у зв'язку з чим, додаткова угода укладена із порушенням норм діючого законодавства, а тому підлягає визнанню недійсною.

Не погодившись з рішенням суду, фізична особа - підприємець ОСОБА_5 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 мотивована порушенням господарським судом міста Севастополя норм матеріального права при прийнятті рішення, а саме: вимог частини 1 та 3 статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна".

Зокрема, заявник апеляційної скарги, зауважує на тому, що уклавши 17 березня 2009 рокук договір оренди державного нерухомого майна, він має право на продовження строку дії договору оренди до 15 березня 2014 року, тоб-то ще на 2 роки, що передбачено частиною 1 статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", якою визначено, що що термін дії договору не може бути менш, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін, в редакції Закону України від 15.12.2009 року.

Крім того, заявник апеляційної скарги зазначає, що Міністерством освіти і науки, молоді та спорту Українни був порушений порядок, визначений частиною 3 статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", а саме: порядок повідомлення органом, уповноваженим управляти об'єктом оренди, Орендаря про припинення договору оренди для власних потреб, а тому відсутні будь-які підстави для задоволення позову.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.08.2012 року у складі колегії суддів: Головуючий суддя Проценко О.І.., судді: Заплава Л.М., Плут В.М. прийнято апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до провадження Cевастопольського апеляційного господарського суду та призначено справу до розгляду на 28.08.2012 року.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2012 року, у зв'язку з відпусткою судді Плута В.М., його замінено у складі колегії на суддю Латиніна О.А.

В судовому засіданні 28 серпня 2012 року, фізична особа - підприємець ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, рішення господарського суду скасувати, у задоволенні позову відмовити, представник Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі підтримував апеляційну скаргу, вважав її обгрунтованою та заснованою на вимогах закону, а тому просив її задовольнити на підставах в ній зазначених.

Директор Державного професійно-технічного навчального закладу "Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій" та його представник, заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи її доводи надуманими та безпідставними, а тому просили залишити її без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Представник Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України в судове засідання призначене на 28 серпня 2012 року не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, направив на адресу суду заперечення, яким просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка у судове засідання -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо явка цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність нез'явившихся сторін.

Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 березня 2009 року між Фондом державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Орендар) був укладений договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, яке знаходиться у державній власності № 817, відповідно до умов якого, Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування об'єкт оренди, державне нерухоме майно - частину вбудованих приміщень загальною площею 105,2 кв.м. механічної, ремонтної та монтажно-складальних ділянок на першому поверсі двоповерхового будинку навчально-побутового корпусу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі позивача - Державного професійного-технічного навчального закладу "Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій, вартість об'єкту нерухомого майна складає з урахуванням ПДВ 149580, 00 грн.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що вищезазначене майно передається а оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 для виробничої діяльності (обробка металу).

Відповідно до пункту 10.1. договору, строк його дії з 17 березня 2009 по 15 березня 2012 року.

Пунктом 10.4. зазначеного договору, визначено, що у випадку відсутності заяви однієї зі сторон про припинення цього договору чи зміни його умов по закінченню строку його дії впродовж одного місяця, договір вважається продовженим на той ж строк та на тих ж умовах, які були передбачені дійсним договором. Дані дії оформлюються додатковим договором, який вважається невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженому управляти об'єктом оренди.

Відповідно до пункту 10.9. договору, у випадку припинення чи розірвання договору, майно впродовж 15 календарних днів повертається Орендатором Балансоутримувачу.

17 березня 2009 року за Актом приймання-передачі орендованого майна, Балансоутримувач (Державний професійно-технічний навчальний заклад "Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій") за згодою Орендодавця (Регіональне відділення Фонд державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі) передав, а Орендар (фізична особа-підприємець ОСОБА_5) прийняв в строкове платне користування об'єкт оренди, зазначений у договорі від 17.03.2009 року.(а.с.18).

Як вбачається з листа заступника Міністра освіти і науки, молоді та спорту України від 04 серпня 2011 року, Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м.Севастополі та Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій було повідомлено про відмову Міністерства у продовженні дії договору оренди від 17 березня 2009 року № 817, у зв'язку з наміром використати державне майно за цільовим призначенням (а.с.31).

27.10.2011 року Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій на підставі вищезазначеного листа, повідомило листом фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 про відмову Міністерства у продовженні договору оренди № 817 від 17 березня 2009 року, та залишення ним займаних приміщень, до якого додавалася копія листа Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (а.с.30).

12.01.2012 року Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій повторно повідомилр фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 на підставі листа за вих.№ 20, про небажання у продовженні з ним строку договору оренди, та залишення ним займаних приміщень (а.с.27).

Також, 13.02.2012 року Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій повідмило Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м.Севастополі про відмову Міністерства у продовженні договору оренди № 817 від 17 березня 2009 року (а.с.26), а 02.03.2012 року Державний професійно-технічний навчальний заклад "Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій" звернулося з листом до РВ Фонду державного майна в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, яким повідомила Фонд (Орендодавець), про те, що якщо вони розглянувши дану ситуацію, будуть перешкоджати припиненню договору оренди, Балансоутримувач буде змушений звернутися з відповідною заявою до прокуратури та до суду (а.с.29).

14 березня 2012 року між Регіональним відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_5 на підставі частини 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", та з урахуванням заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 від 20 лютого 2012 року, згідно якої він просить продовжити договір оренди на 2 роки, а саме: до 12 березня 2014 року, була укладена додаткова угода №1 згідно якої, дію договору оренди № 817 було продовжено до 15 березня 2014 року (а.с.19).

Після отримання додаткової угоди, позивач, листами від 18.04.2012 року № 253,255 повідомив фізична особа -підприємець ОСОБА_5 та Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим про необхідність розірвати додаткову угоду № 01 від 14.03.2012 року, укладену без згоди Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, та передати майно Балансоутримувачу (а.с.21,22), проте зазначені дії відповідачі проігнували, що і змусило позивача звертатися до господарського суду із відповідним позовом про визнання додаткової угоди недійсною на підставі частини 3 статті 215 та частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відносини оренди державного та комунального майна регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна", нормами якого, в силу статті 1 Закону, регулюються, зокрема, питання оренди комунального майна.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пункт 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що договір оренди припиняється у випадку закінчення строку його дії.

Аналогічні умови містить договір оренди, так, згідно пункту 10.6. договору, дія договору оренди припиняється у випадку закінчення його строку.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін дії договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди, протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, виходячи із системного аналізу зазначених норм та умов договору оренди, судова колегія дійшла висновку, що закінчення строку договору оренди тягне за собою його припинення і виникнення у орендаря зобов'язання повернути об'єкт оренди.

Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" після закінчення терміну договору оренди Орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, мажє переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово повідомити про це Орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Враховуючи те, що Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України виконало вимоги передбачені частиною 3 статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", своєчасно 04.08.2001 року вих № 1/11-7234 (а.с.31) скерувало лист щодо непогодження продовження дії договору оренди від 17.03.2009 року № 817 на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі та Державного професійно-технічного навчального закладу "Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій", яке у подальшому було направлено Орендатору - фізичній особі -підприємцю ОСОБА_5 листом № 255 від 18.04.2012 року (а.с.21), судова колегі вважає доведеним факт належного повдомлення власником майна та уповноваженим органом Орендодавця та Орендаря, про свій намір використовувати це майно для власних потреб.

Також судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції, про необгрунтованість посилань Орендаря та Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі на той факт, що лист не було адресовано Міністерством особисто ФОП ОСОБА_5, та вважає їх надуманими, а отримання копії листа Міністерства через уповноважену ним особу (позивача у справі) -належним повідомленням Орендаря про намір припинити договір з метою використання державного майна для власних потреб.

Відповідно до статті 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", орендодавець відмовлє в укладенні договору оренди в разі, якщо орган, уповноважений управляти майном, не дає згоди на укладання договору оренди.

Таким чином, виходячи із зазначеної норми Закону, судова колегі критично відноситься до позиції Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, відповідно до якої Фонд після отримання листа Орендаря, в якому він повідомляв, що не отримував будь-яких повідомлень від власника майна про небажання продовжувати договір, не мав підстав для відмови Орендарю в укладанні додаткової угоди.

Водночас, судова колегія звертає увагу на те, що пунктом 10.4. договору оренди № 817 від 17.03.2009 року передбачено, що договір може бути продовжений на той же строк, шляхом укладання додаткової угоди при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди, при цьому такий дозвіл не лише не був отриманий, а навпаки і Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України і орган, уповноважений управляти об'єктом оренди неодноразово повідомляли листами про небажання продовжувати договір оренди.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що „Договір є обов'язковим для виконання сторонами".

Враховуючи все наведене вище, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції, що факт недотримання вимог частини 3 статті 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та вимог статті 629 Цивільного кодексу України при укладенні додаткової угоди від 14.03.2012 року, є встановленим.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено підстави визнання правочину недійсним, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Частинами 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частині 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно вимог частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України,у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування".

Згідно частини першої статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що пунктами 2.4. та 10.9. договору оренди № 817 від 17.03.2009 року закріплене зобов'язання складання акт приймання-передачі стороною, яка передає майно іншій стороні договору, у випадку припинення або розірвання договору, майно на протязі 15 календарних днів повертається Орендарем Балансоутримувачу, а тому судова колегія погоджується із висновком господарського суду міста Севастополя, що у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 відсутні правові підстави для користування спірним майном, а тому позовні вимоги про витребування майна є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апеллянта щодо обов'язкового продовження строку дії договору на 2 роки, у зв'язку із змінами, які були внесені до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" 15.12.2009 року, судова колегія вважає неспроможними, оскільки договір укладався на підставі діючого на той час законодавства, тоді як акти цивільного законодавства відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України, не мають зворотної дії у часі, тоді як новий договір сторони не укладали.

Інші доводи апеляційної скарги, не спростовують висновків суду першої інстанції.

За вказаних обставин Севастопольський апеляційний господарський суд дійшов висновку про повне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлено.

Отже, вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування рішення господарського суду міста Севастополя від 25 липня 2012 року у справі №5020-598/2012 відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Севастополя від 25 липня 2012 року у справі №5020-598/2012 - залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Проценко

Судді Л.М. Заплава

О.А.Латинін

Розсилка :

Державний професійно-технічний навчальний заклад "Севастопольське вище професійне училище засобів зв'язку та інформаційних технологій" (вул. Вакуленчука, буд. 29,Севастополь,99053)

Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6,Севастополь,99008)

Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 (АДРЕСА_1)

Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України (пр. Перемоги, 10,Київ 135,01135)