Постанова

від 27.08.2012 по справі 5010/394/2012-16/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.12 Справа № 5010/394/2012-16/18

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Бонк Т. Б.

суддів Бойко С. М.

Марко Р. І.

при секретарі судового засідання М. Мельник

за участю представників сторін:

від позивача -не з'явився

від відповідача 1 (апелянта) - Добрянський І. В. -представник

від відповідача 2 -не з'явився

розглянув апеляційну скаргу Приватна фірма «Міф», м. Івано-Франківськ б/н від 22.06.2012 р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2012 р. (суддя Калачник В. О.)

у справі № 5010/394/2012-16/18

за позовом Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІпроектреконструкція», м. Київ в особі Івано-Франківської філії Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІпроектреконструкція», м. Івано-Франківськ

до відповідача 1 Приватна фірма «Міф», м. Івано-Франківськ

до відповідача 2 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області

про припинення договору оренди державного майна, зобов'язання звільнення орендованого майна та стягнення вартості відновлювальних ремонтних робіт в сумі 240 350 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2012 р. у справі № 5010/394/2012-16/18 частково задоволено позов Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІпроектреконструкція», м. Київ в особі Івано-Франківської філії Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІпроектреконструкція», м. Івано-Франківськ, Приватну фірму «Міф», м. Івано-Франківськ зобов'язано звільнити орендовані за договором оренди державного майна № 206/05 від 15.09.2005 р. нежитлові приміщення загальною площею 369 кв. м, які знаходяться на 1-му та 2-му поверхах адміністративної будівлі, що належить позивачу і знаходиться за адресою: вул. Галицька, 29, м. Івано-Франківськ, в частині позовних вимог до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області та про припинення договору оренди провадження у справі припинено за відсутністю предмету спору, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. З Приватної фірми «Міф», м. Івано-Франківськ на користь позивача стягнуто 1 073 грн. судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що на момент подання позовної заяви предмет спору щодо припинення договору оренди державного майна № 206/05 від 15.09.2005 р. був відсутній, а тому провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України. Оскільки, відповідач -ПФ «Міф», не передав на вимогу позивача орендоване майно відповідно до акту приймання-передачі і продовжує його використання без належних правових підстав, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача повернути орендоване майно позивачу. Крім цього, на думку суду, зведений кошторисний розрахунок не доводить понесених позивачем збитків по ремонтних відновлювальних роботах.

У своїй апеляційній скарзі відповідач 1 просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові повністю відмовити, посилаючись на те, що господарським судом першої інстанції не враховано положення правового інституту пролонгації договору оренди, закріпленого ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який реалізується саме внаслідок мовчазної згоди сторін договору, та ототожнено з переважним правом добросовісного орендаря, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий строк, що, як правило, здійснюється шляхом переукладення договору. Так, апелянт зазначає, що орендодавець повідомив орендаря про продовження дії договору, а договір про внесення змін та доповнень до договору оренди сторонами не укладено з вини балансоутримувача. З огляду на це, апелянт вважає, що укладений сторонами договір оренди є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, тобто договір, на думку апелянта, діє до 15.09.2015 р.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в частині звільнення орендованих нежитлових приміщень залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, прийняти рішення про стягнення з відповідача 1 на користь позивача вартості відновлювальних робіт орендованого майна у розмірі 240 350 грн. мотивуючи тим, що доказами протиправної поведінки орендаря, що стало причиною збитків, є самовільне та некваліфіковане виконання ремонтних робіт орендованих приміщень на 2-му поверсі адміністративного будинку по вул. Галицькій, 29. На звернення ПФ «Міф»листом № 070604 від 04.06.2007 р. надати згоду на проведення робіт з реконструкції орендованих приміщень філіал ДП «НДІпроектреконструкція»листом № 55/07 від 12.07.2007 р. відмовив у проведенні вказаних робіт. Однак, відповідач самовільно розпочав та зупинив в подальшому ремонтні роботи, внаслідок чого спричинено суттєве погіршення стану орендованого майна. Факти неправомірних дій орендаря підтверджуються документами перевірки РВ ФДМ України по Івано-Франківській області від 29.06.2010 р., 30.06.2010 р. та 25.01.2012 р. з відповідними фотографіями.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 2 просить рішення господарського суду Івано-Франківської області залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, зазначаючи, що на підставі ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»листом № 30/10 від 14.06.2010 р. балансоутримувач повідомив орендаря про припинення дії договору оренди, в результаті чого договір припинив свою дію з 15.09.2010 р.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та відзивах на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.09.2005 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області (орендодавець), приватною фірмою «Міф»(орендар) та ДП Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція»Держжитлокомунгоспу України в особі Івано-Франківської філії (балансоутримувач) укладено договір оренди державного майна № 206/05, згідно п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне майно -частину нежитлових приміщень загальною площею 369 кв. м на першому та другому поверхах адміністративного будинку, що знаходиться по вул. Галицькій, 29 в м. Івано-Франківську та перебуває на балансі Івано-Франківської філії ДП Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІ проект реконструкція»(майно), вартість якого згідно звіту про незалежну оцінку від 31.03.2005 р. становить 367 394, 57 грн.

Вказаний договір нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 4247.

Передане в оренду майно належить державі в особі Верховної ради України відповідно до правовстановлюючих документів, а саме свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 21.06.2005 р. на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 135 від 27.04.2005 р.

Нежитлові приміщення надані орендарю для здійснення підприємницької діяльності з використанням під аптеку -42, 9 кв. м, торгівлі непродовольчими товарами -61, 7 кв. м, під офісні приміщення -202, 3 кв. м та приміщення загального користування -62, 1 кв. м.

Відповідно до п. 11.1 даного договору, він укладений на 5 років і діє до 15.09.2010 р.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом 1 місяця, договір підлягає продовженню на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору (п. 11.6).

Згідно п. 5.2 договору, орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та на умовах цього договору.

Відповідно до п.5.6 договору, орендар зобов'язаний забезпечити збереження майна, запобігати його пошкодженню і псуванню.

Крім цього, п. 5.7 договору передбачений обов'язок орендаря своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна після попереднього погодження їх з орендодавцем та балансоутримувачем.

На підставі п. 8.1 договору уповноваженими особами орендодавця та балансоутримувача 30.06.2010 р. проведена перевірка виконання орендарем умов договору щодо цільового використання, утримання орендованого майна, його збереження, а також здійснення заходів протипожежної безпеки.

За результатами вказаної перевірки складено акт та встановлено, що відповідач -ПФ «Міф», використовує за цільовим призначенням лише 104, 6 кв. м орендованих приміщень. Приміщення другого поверху площею 121, 6 кв. м не використовуються і перебувають у незадовільному стані. У цих приміщеннях орендарем розпочато та зупинено ремонтні роботи, внаслідок чого спричинено погіршення орендованого майна. При цьому, вказані ремонтні роботи орендарем не погоджувались ні з орендодавцем, ні з балансоутримувачем (а. с. 24 -30, Том 1).

Крім цього, орендарем були передані в суборенду приміщення площею 61, 7 кв. м без згоди орендодавця та балансоутримувача.

У зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору позивачем було надіслано повідомлення № 30/10 від 11.06.2010 р. про те, що договір оренди державного майна не буде продовжуватись на новий термін і дія даної угоди буде припинена 16.09.2010 р. Також позивач просив відповідача повернути орендовані приміщення, площею 369 кв. м у тому ж стані, в якому йому вони були йому передані згідно акту приймання-передачі державного майна від 15.09.2005 р. (а. с. 14, Том 1).

Однак, після закінчення терміну дії договору, відповідач -ПФ «Міф», орендовані приміщення не повернув, акт повернення орендованого майна не склав, такий у матеріалах справи відсутній.

Згідно зведеного кошторисного розрахунку, здійсненого ДП Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція», вартість відновлювальних ремонтних робіт другого поверху будівлі по вул. Галицькій, 29 в м. Івано-Франківську, яке орендував ПФ «Міф», становить 240 350 грн.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою, згідно ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно п. 12.1 договору оренди, цей договір підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, і вступає в силу з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до п. 11.6 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом 1 місяця договір підлягає продовженню на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором з урахуванням змін в законодавстві на дату продовження цього договору.

Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік», зокрема ст. 72, передбачалось, що орендар, який належно виконує свої обов'язки за договором оренди нерухомого майна, строк дії якого закінчується, має право на продовження договору оренди на новий строк, але не більше ніж на 2 роки .

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом 1 місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічна норма міститься в ст. 764 ЦК України.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом 1 місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється (постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 03.06.2008 р.).

Разом з тим, відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення терміну договору.

Листом від 11.06.2010 р. № 30/10 позивач повідомив відповідачів про те, що договір № 206/05 від 15.09.2005 р. не буде продовжений на новий термін, оскільки передане в оренду майно необхідне йому для виробничих потреб.

Беручи до уваги дану умову договору, а також враховуючи вищевказані норми законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дія спірного договору не могла бути автоматично пролонгована лише з підстав відсутності заяви однієї із сторін про його припинення або зміну після закінчення строку його чинності протягом 1 місяця.

Судом не беруться до уваги посилання апелянта на лист регіонального відділення Фонду державного майна № 11-08-02186 від 01.10.2010 р. про продовження дій договору оренди, оскільки як пояснив у судовому засіданні представник Фонду державного майна, що не заперечував представник позивача, пропозиція щодо продовження договору включала змінені, тобто інші, умови, зокрема, з врахуванням ст. 72 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»наступний строк дії договору оренди становив 2 роки, а площа орендованого приміщення зменшувалась, оскільки як вбачається з матеріалів справи, Міністерством житлово-комунального господарства України -органом, який уповноважений відповідно до Закону України «Про управління об'єктами державної власності»управляти майном, орендованим за вищезазначеним договором, було надано дозвіл на продовження договору оренди лише на 2 роки за умови зменшення площі об'єкту оренди.

На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк дії договору закінчився 15.09.2010 р.

В той час, апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції повинен був відмовити у задоволенні позову в частині вимог про припинення договору оренди державного майна № 206/05 від 15.09.2005 р., оскільки на момент подання позовної заяви договір припинив свою дію. Відтак, в цій частині рішення підлягає скасуванню, а в позові про припинення договору оренди державного майна слід відмовити.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, визначених у договорі оренди (ст. 27 Закону).

Відповідно до п. 2.4 укладеного між сторонами договору, у разі припинення цього договору орендар повертає майно балансоутримувачу за участю орендодавця аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим балансоутримувачу за участю орендодавця з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (п. 2.5).

Отже, оскільки укладений договір оренди припинив свою дію, то, відповідно, у відповідача 1 -ПФ «Міф», відсутні правові підстави для перебування у спірному приміщенні, а тому, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про правомірність вимог позивача та обґрунтовано зобов'язав відповідача звільнити нежитлові приміщення на першому та другому поверхах адміністративної будівлі Івано-Франківської філії ДП державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІпроектреконструкція»загальною площею 369 кв. м за адресою: вул. Галицька, 29, м. Івано-Франківськ.

Щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ПФ «Міф»вартості відновлювальних ремонтних робіт орендованого майна у розмірі 240 350 грн., що не оскаржується апелянтом, то апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За загальним правилом збитки -це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах тощо.

Так, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, і вини.

При цьому важливим елементом об'єктивної сторони правопорушення є причинний зв'язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов'язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки -наслідком протиправної дії.

В обґрунтування вказаної вище вимоги позивач надав розрахований ним зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва за формою локального кошторису відновлювальних робіт по ремонту другого поверху адміністративного будинку по вул. Галицькій, 29, в якому визначили вартість робіт, що становить 240 360 грн.

Проте, на думку суду, такий доказ не доводить понесених позивачем витрат (збитків) на відновлювальні роботи, а відтак не є належним та допустимим доказом у справі щодо вимог про стягнення збитків (вартості відновлювальних ремонтних робіт). Інших доказів, які би обґрунтовували вартість відновлювальних робіт позивачем не подано. З огляду на це, судом першої інстанції вірно відмовлено у задоволенні позову в цій частині.

Оскільки в позовній заяві позивач не заявив жодної вимоги до відповідача -Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі щодо даного відповідача на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України. Однак, апеляційний господарський суд вважає, що в цій частині рішення суду підлягає скасуванню, оскільки в даному випадку слід було відмовити у позові до відповідача 2 -Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Приватної фірми «Міф», м. Івано-Франківськ відмовити.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2012 р. у справі № 5010/394/2012-16/18 в частині припинення провадження у справі скасувати. В цій частині прийняти нове рішення.

В позові Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІпроектреконструкція», м. Київ в особі Івано-Франківської філії Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІпроектреконструкція», м. Івано-Франківськ до Приватна фірма «Міф», м. Івано-Франківськ про припинення договору оренди державного майна відмовити.

В позові Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІпроектреконструкція», м. Київ в особі Івано-Франківської філії Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІпроектреконструкція», м. Івано-Франківськ до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області про припинення договору оренди державного майна, зобов'язання звільнення орендованого майна та стягнення вартості відновлювальних ремонтних робіт в сумі 240 350 грн. відмовити.

3. В решті рішення залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 31.08.2012 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С. М.

Суддя Марко Р. І.