Постанова

від 01.04.2013 по справі 5010/394/2012-16/18

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2013 року Справа № 5010/394/2012-16/18

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПрокопанич Г.К., суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу Приватної фірми "МІФ" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 27.08.2012 р. (головуючий суддя: Бонк Т.Б., судді: Бойко С.М., Марко Р.І.) на рішенняГосподарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2012 р. (Калачник В.О.) у справі№ 5010/394/2012-16/18 Господарського суду Івано-Франківської області за позовом Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІпроектреконструкція" в особі Івано-Франківської філії Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІпроектреконструкція" до 1. Приватної фірми "МІФ", 2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області проприпинення договору оренди державного майна, зобов'язання звільнити орендоване майно та стягнення вартості відновлювальних ремонтних робіт в сумі 240.350,00 грн.,

за участю представників позивачаЧорний М.М., відповідача-1Добрянський І.В., відповідача-2не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2012 р. у справі № 5010/394/2012-16/18 частково задоволено позов Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІпроектреконструкція" в особі Івано-Франківської філії Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІпроектреконструкція": зобов'язано Приватну фірму "Міф" звільнити орендовані за договором оренди державного майна № 206/05 від 15.09.2005 р. нежитлові приміщення загальною площею 369 кв. м, які знаходяться на 1-му та 2-му поверхах адміністративної будівлі, що належить позивачу і знаходиться за адресою: вул. Галицька, 29, м. Івано-Франківськ; в частині позовних вимог до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області та про припинення договору оренди провадження у справі припинено за відсутністю предмету спору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2012 р. рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2012 р. у справі №5010/394/2012-16/18 в частині припинення провадження у справі скасовано, в цій частині прийнято нове рішення, яким:

- в позові Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІпроектреконструкція" в особі Івано-Франківської філії Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІпроектреконструкція" до Приватна фірма "Міф" про припинення договору оренди державного майна відмовлено.

- в позові Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІпроектреконструкція" в особі Івано-Франківської філії Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІпроектреконструкція" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області про припинення договору оренди державного майна, зобов'язання звільнення орендованого майна та стягнення вартості відновлювальних ремонтних робіт в сумі 240.350,00 грн. відмовлено.

В решті рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач-1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, зокрема ст.ст. 33, 43 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте представники відповідача-2 в судове засідання не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності зазначених представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 15.09.2005 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області (орендодавець), приватною фірмою "Міф" (орендар) та ДП Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція" Держжитлокомунгоспу України в особі Івано-Франківської філії (балансоутримувач) укладено договір оренди державного майна № 206/05, згідно з п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне майно - частину нежитлових приміщень загальною площею 369 кв. м на першому та другому поверхах адміністративного будинку, що знаходиться по вул. Галицькій, 29 в м. Івано-Франківську та перебуває на балансі Івано-Франківської філії ДП Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІ проектреконструкція" (майно), вартість якого згідно зі звітом про незалежну оцінку від 31.03.2005 р. становить 367.394,57 грн.

Вказаний договір нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 4247.

Передане в оренду майно належить державі в особі Верховної Ради України відповідно до правовстановлюючих документів, а саме свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 21.06.2005 р. на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 135 від 27.04.2005 р.

Нежитлові приміщення надані орендарю для здійснення підприємницької діяльності з використанням під аптеку - 42, 9 кв. м, торгівлі непродовольчими товарами - 61, 7 кв. м, під офісні приміщення - 202, 3 кв. м та приміщення загального користування - 62, 1 кв. м.

Відповідно до п. 11.1 даного договору він укладений на 5 років і діє до 15.09.2010р.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом 1 місяця договір підлягає продовженню на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору (п. 11.6).

Згідно з п. 5.2 договору орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та на умовах цього договору.

Відповідно до п. 5.6 договору орендар зобов'язаний забезпечити збереження майна, запобігати його пошкодженню і псуванню.

Крім цього, пунктом 5.7 договору передбачений обов'язок орендаря своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна після попереднього погодження їх з орендодавцем та балансоутримувачем.

На підставі п. 8.1 договору уповноваженими особами орендодавця та балансоутримувача 30.06.2010 р. проведена перевірка виконання орендарем умов договору щодо цільового використання, утримання орендованого майна, його збереження, а також здійснення заходів протипожежної безпеки.

За результатами вказаної перевірки позивачем було надіслано повідомлення №30/10 від 11.06.2010 р. про те, що договір оренди державного майна не буде продовжуватись на новий термін і дія даної угоди буде припинена 16.09.2010 р. Також позивач просив відповідача повернути орендовані приміщення, площею 369 кв. м у тому ж стані, в якому йому вони були йому передані згідно акту приймання-передачі державного майна від 15.09.2005 р.

Однак, після закінчення терміну дії договору, відповідач - ПФ "Міф", орендовані приміщення не повернув, акт повернення орендованого майна не склав.

Згідно зі зведеним кошторисним розрахунком, здійсненим ДП Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІпроектреконструкція", вартість відновлювальних ремонтних робіт другого поверху будівлі по вул. Галицькій, 29 в м. Івано-Франківську, яке орендував ПФ "Міф", становить 240.350,00 грн.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою, згідно зі ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до п. 11.6 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом 1 місяця договір підлягає продовженню на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором з урахуванням змін в законодавстві на дату продовження цього договору.

Вирішуючи спір щодо позовної вимоги про припинення договору, суд першої інстанції, припиняючи провадження у справі в цій частині, а суд апеляційної інстанції, відмовляючи в позові в цій частині, виходили з того, що дія договору припинилася 15.09.2010 р.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення терміну договору.

При цьому суди взяли до уваги, що листом від 11.06.2010 р. № 30/10 позивач повідомив відповідачів про те, що договір № 206/05 від 15.09.2005 р. не буде продовжений на новий термін, оскільки передане в оренду майно необхідне йому для виробничих потреб.

Проте суди не врахували, що відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства позивач не є ані власником, ані уповноваженою особою з розпорядження майном (наймодавцем чи орендодавцем).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних відносин) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту ст. 5 Закону вбачається, що Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва є орендодавцем щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук. Державні підприємства можуть бути орендодавцями лише щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 кв. м на одне підприємство.

Подібна норма також міститься у ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України, де також вказано, що орендодавцем нерухомого майна, яке перебуває у державній власності, є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

Крім цього, судами встановлено, що Наказом №195 від 14.09.2010 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області прийняло рішення про продовження дії договору оренди, з одночасним внесенням змін до договору в частині зменшення площі об'єкта оренди на приміщення другого поверху площею 225,8 кв. м. В даному листі також вказувалось, що регіональним відділенням був підготовлений до укладання договір про внесення змін і доповнень до договору оренди. Однак укладання вказаного договору не відбулось з причини нез'явлення для його підписання представника балансоутримувача - Івано-Франківської філії Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІпроектреконструкція".

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом 1 місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічна норма міститься в ст. 764 ЦК України.

Отже, в силу правил ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 764 ЦК України спірний договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

При цьому сторони аж ніяк не позбавленні права внести в подальшому зміни до договору чи розірвати його з підстав, визначених законом.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги про припинення договору оренди та про зобов'язання Приватної фірми "МІФ" звільнити орендоване приміщення задоволенню не підлягають.

Щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ПФ "Міф" вартості відновлювальних ремонтних робіт орендованого майна у розмірі 240.350,00 грн., колегія судів погоджується з висновком судів з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За загальним правилом збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах тощо.

Так, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, і вини.

При цьому важливим елементом об'єктивної сторони правопорушення є причинний зв'язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов'язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки - наслідком протиправної дії.

В обґрунтування вказаної вище вимоги позивач надав складений ним зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва за формою локального кошторису відновлювальних робіт по ремонту другого поверху адміністративного будинку по вул. Галицькій, 29, в якому визначив вартість робіт, що становить 240.360,00 грн.

Проте суди вірно відзначили, що такий доказ не доводить понесених позивачем витрат (збитків) на відновлювальні роботи, а відтак не є належним та допустимим доказом у справі щодо вимог про стягнення збитків (вартості відновлювальних ремонтних робіт). Інших доказів, які б обґрунтовували вартість відновлювальних робіт, позивачем не подано. З огляду на це, судами підставно відмовлено у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення, припинити провадження у справі.

Оскільки колегією суддів встановлено, що фактичні обставини в цій справі з'ясовані судом першої та апеляційної інстанції з достатньою повнотою, але допущено помилки в застосуванні норм матеріального права, через що висновки суду першої і апеляційної інстанції не повністю відповідають цим обставинам, оскаржувані судові рішення підлягають частковому скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в позовних вимогах про зобов'язання звільнити орендовані нежитлові приміщення.

Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватної фірми "МІФ" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2012 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2012 р. у справі №5010/394/2012-16/18 в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Приватної фірми "Міф" звільнити орендовані за договором оренди державного майна № 206/05 від 15.09.2005 р. нежитлові приміщення загальною площею 369 кв. м, які знаходяться на 1-му та 2-му поверхах адміністративної будівлі, що належить позивачу і знаходиться за адресою: вул. Галицька, 29, м. Івано-Франківськ, скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити.

В решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2012 р. у справі № 5010/394/2012-16/18 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков