Ухвала

від 17.08.2012 по справі 16/388

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17 серпня 2012 р. № 16/388

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддяДемидова А.М., судді:Заріцька А.О., Мирошниченко С.В., Панова І.Ю. Селіваненко В.П., розглянувши заявуГенеральної прокуратури України, про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 08.05.2012 у справі№16/388 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" доПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", Закритого акціонерного товариства "Укрнафтосервіс" пропро визнання припиненими зобов'язань за договором застави нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України"), Закритого акціонерного товариства "Укрнафтосервіс" (з урахуванням уточнень до позовних вимог) про визнання припиненими зобов'язань за договором застави нерухомого майна №105/31/3-4 (майнової поруки) від 22.03.2002.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.01.2009 у справі №16/388, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2012, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.05.2012 у справі №16/388 постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 залишено без змін.

Генеральна прокуратура України звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 08.05.2012 у справі №16/388, в якій просить судові рішення у цій справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого, як стверджує заявник, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як на докази неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 11.06.2012 у справі №35/307, від 28.05.2012 у справі №1/246.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як вбачається зі змісту постанови від 08.05.2012 у справі №16/388, Вищий господарський суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції про задоволення позову та визнання припиненими зобов'язань за договором застави нерухомого майна. При цьому суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, зокрема з того, що внаслідок внесення змін до кредитного договору щодо розміру відсотків та строків повернення кредиту було збільшено обсяг відповідальності позивача як майнового поручителя за договором, укладеним на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, без його згоди та за відсутності угоди сторін про розмір забезпечення заставою вимог, які можуть виникнути в майбутньому.

Водночас у постанові від 11.06.2012 у справі №35/307 суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову про припинення правовідносин, що виникли на підставі договору іпотеки, оскільки судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи не встановлено обставини, які могли б бути підставою для припинення договору іпотеки. Разом з тим, у постанові від 28.05.2012 у справі №1/246, залишаючи в силі рішення місцевого господарського суду про відмову в позові щодо припинення правовідносин за договором іпотеки, Вищий господарський суд України на підставі встановлених судами попередніх інстанцій виходив з того, що умовами договору іпотеки сторони надали згоду на можливу зміну основного зобов'язання в більшу та/або меншу сторону, у зв'язку з чим є безпідставними посилання позивача на збільшення обсягу відповідальності іпотекодавця як майнового поручителя без його згоди як на підставу для припинення правовідносин за договором іпотеки.

Проаналізувавши наведені постанови, колегія суддів дійшла висновку, що вони не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах з огляду на різні встановлені судами обставини, відповідно до яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Враховуючи викладене відсутні визначені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи №16/388 до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Генеральній прокуратурі України в допуску справи №16/388 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяА.Демидова Судді: А.Заріцька С.Мирошниченко І.Панова В.Селіваненко

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)