Постанова

від 05.09.2012 по справі 2/229

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2012 р. Справа № 2/229

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. -головуючого, Гольцової Л.А., Губенко Н.М.,

за участю представника позивача Ігнатенка В.Л. дов. б/н від 29 грудня 2011 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Приватного підприємства "Бірюза" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16 травня 2012 року за скаргою Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" на дії Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції у справі господарського суду Львівської області за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Приватного підприємства "Бірюза" про стягнення суми та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Бірюза" до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання незаконними дій,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2009 року АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк" (далі -позивач), звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Бірюза" (далі -відповідач) про стягнення боргу за кредитним договором.

У грудні 2009 року відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визнати незаконним збільшення позивачем за первісним позовом процентної ставки за користування кредитом до 26 відсотків річних з червня 2009 року; зобов'язати ПАТ "УкрСиббанк" зарахувати зайво сплачені Приватним підприємством "Бірюза" кошти за кредитним договором у розмірі 4983 долари США 33 центи як оплату відсотків за липень 2009 року; визнати неправомірною відмову ПАТ "УкрСиббанк" в наданні згоди Приватному підприємству "Бірюза" на проведення реорганізації шляхом виділення нової юридичної особи з передачею їй заставного майна та зобов'язань за кредитним договором №11162893000 від 31 травня 2007 року; визнати неправомірною відмову та зобов'язати ПАТ "УкрСиббанк" надати згоду на продовження строку погашення кредиту Приватного підприємства "Бірюза" на термін до 31 жовтня 2010 року; зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій та відстрочити виконання рішення суду на один рік.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17 червня 2010 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2010 року, первісний позов задоволено частково.

З Приватного підприємства "Бірюза" на користь ПАТ "УкрСиббанк" стягнуто 3645914 гривень боргу за кредитом, 325747 гривень 75 коп. боргу зі сплати процентів, 392766 гривень 15 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 16255 гривень 70 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів та 5000 гривень неустойки.

У задоволенні решти вимог за первісним позовом відмовлено.

Зустрічний позов задоволено частково.

Визнано незаконним збільшення ПАТ «УкрСиббанк»процентної ставки за користування кредитом за кредитним договором № 11162893000 від 31 травня 2007 року до 26 відсотків річних.

У задоволенні решти вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 10 листопада 2010 року касаційну скаргу Приватного підприємства "Бірюза" задоволено частково.

Скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2010 року та рішення господарського суду Львівської області від 17 червня 2010 року в частині задоволення зустрічного позову за вимогою про визнання незаконним збільшення ПАТ "УкрСиббанк" процентної ставки за користування кредитом за кредитним договором № 11162893000 від 31 травня 2007 року до 26 відсотків річних.

У цій частині у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2010 року та рішення господарського суду Львівської області від 17 червня 2010 року залишено без зміни.

24 грудня 2010 року на виконання вказаних судових рішень господарським судом Львівської області видано відповідний наказ.

31 січня 2011 року державним виконавцем Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання вказаного наказу.

У грудні 2011 року ПАТ "УкрСиббанк" звернулось до господарського суду Львівської області зі скаргою на дії державного виконавця, у якій просив визнати неправомірними дії державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції з винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № ВП24032865 від 28 листопада 2011 року з виконання наказу господарського суду Львівської області від 24 грудня 2010 року у справі № 2/229, визнати її недійсною та зобов'язати голову ліквідаційної комісії Приватного підприємства "Бірюза" Маланюка Ю.А. передати Личаківському відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції наказ господарського суду Львівської області від 24 грудня 2010 року (з урахуванням уточнень до скарги від 23 січня 2012 року).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 20 лютого 2012 року скаргу ПАТ "УкрСиббанк" задоволено частково.

Визнано недійсною постанову державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 28 листопада 2011 року про закінчення виконавчого провадження № ВП24032865 з виконання наказу господарського суду Львівської області від 24 грудня 2010 року у справі № 2/229.

У частині вимоги ПАТ "УкрСиббанк" про зобов'язання голови ліквідаційної комісії Приватного підприємства "Бірюза" Маланюка Ю.А. передати Личаківському ВДВС Львівського МУЮ наказ господарського суду Львівської області від 24 грудня 2010 року провадження у справі припинено.

У задоволенні решти вимог скарги відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16 травня 2012 року ухвалу господарського суду Львівської області від 20 лютого 2012 року залишено без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Бірюза" -без задоволення.

У касаційній скарзі Приватне підприємство "Бірюза" просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 20 лютого 2012 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16 травня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ПАТ "УкрСиббанк".

Заявник посилається на порушення судами п. 7 ч. 1 ст. 49, ч. 2 ч. 3 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження", ст. ст. 110, 111 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги відповідач повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31 січня 2011 року Личаківським міським відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Львівської області № 2/229 від 24 грудня 2010 року.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

18 листопада 2011 року на адресу Личаківського міського відділу управління юстиції надійшла заява Приватного підприємства "Бірюза" про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з прийняттям засновником боржника 14 листопада 2011 року рішення № 14/11/11 про припинення діяльності товариства шляхом його ліквідації.

28 листопада 2011 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 49, ч. 2 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження", яку передано голові ліквідаційної комісії Маланюку Ю.А. разом з оригіналом виконавчого документу, про що складено відповідний акт.

Згідно ч. 2 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ліквідації боржника -юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документу до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника -юридичної особи.

Так, виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії у випадку ліквідації боржника -юридичної особи, що, в свою чергу, є підставою для закриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно п. 5 ст. 111 Цивільного кодексу України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців АЄ №479778 зареєстровано рішення учасників (засновників) про припинення підприємницької діяльності, а також відомості про комісію з припинення.

Тобто, на час винесення державним виконавцем спірної постанови Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не містив відомостей про ліквідацію Приватного підприємства "Бірюза".

За вимогами п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи -сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Тобто, закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" здійснюється лише в процедурі банкрутства в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно п. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Відповідно до п. 1 ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо вартості майна боржника -юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

При порушенні господарським судом провадження у справі про банкрутство відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, а саме, зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

У подальшому за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора, здійснює офіційне оприлюднення ухвали про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Згідно ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

При здійсненні ліквідації за рішенням власника в порядку, передбаченому ст. 110 Цивільного кодексу України, дія мораторію чинним законодавством України не передбачена, а отже, виконавче провадження зупиненню та закінченню не підлягає, виконавчі дії повинні були здійснюватись до настання обставини, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", а саме ліквідації юридичної особи -до внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про її припинення відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 111 Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи, що щодо Приватного підприємства "Бірюза" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не внесено запис про ліквідацію, у Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції не було законних підстав для закінчення виконавчого провадження.

Тому суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог в частині визнання недійсною постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, доводи заявника касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права помилкові, а тому не можуть бути підставою для зміни або скасування прийнятих у справі судових рішень.

У частині відмови у задоволенні позову про визнання неправомірними дій державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції з винесення постанови від 28 листопада 2011 року про закінчення виконавчого провадження, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на те, що вказана вимога є питанням факту, який впливає на можливість задоволення позовних вимог про визнання недійсною вказаної постанови державного виконавця.

Щодо вимоги про зобов'язання голови ліквідаційної комісії Приватного підприємства "Бірюза" Маланюка Ю.А. передати Личаківському відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції наказ господарського суду Львівської області № 2/229 від 24 грудня 2010 року, суд касаційної інстанції вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій щодо припинення провадження у справі в цій частині на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки господарський суд, в межах провадження з оскарження дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, не наділений правом вирішувати питання щодо зобов'язання посадових осіб підприємств, установ чи організацій вчинити або утриматись від вчинення певних дій.

Відтак, ухвала та постанова судів першої та апеляційної інстанцій законні та обґрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суд від 16 травня 2012 року -без зміни .

Головуючий Т. Козир

Судді Л. Гольцова

Н. Губенко