Постанова

від 22.08.2012 по справі 2а-1670/4594/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4594/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

при секретарі - Курбалі А.В.,

за участю:

представників позивача - Дерев'янко Т.Г., Захар'євої М.А.,

представника відповідача - Семенка Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Миргородської районної санітарно - епідеміологічна станції до Миргородської об'єднаної державної фінансової інспекції про визнання протиправною та скасування листа - вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

12 липня 2012 року Миргородська районна санітарно - епідеміологічна станція (надалі - позивач або Миргородська райСЕС) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миргородська об'єднана державна державної фінансової інспекції (надалі - відповідач або Миргородська ОДФІ) про визнання протиправним та скасування пункту 3 листа - вимоги від 18.06.2012 № 01-14/1660, яким позивача було зобов'язано позивача «Відобразити в обліку дебіторську заборгованість в сумі 16 233 грн. по розрахунках з ДЗ «Полтавська облСЕС». Провести претензійну роботу з контрагентом (вищестоящою установою) щодо повернення коштів. В іншому випадку стягнути з винних у безпідставному перерахуванню коштів на суму 16 233 грн. шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України».

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалися на незгоду із висновками акту ревізії від 12.06.2012 № 01-14/1660 щодо порушення позивачем порядку використання коштів, отриманих за надані платні послуги, та допущення бюджетного правопорушення, що виявилося у перерахуванні зі спецрахунку Миргородською райСЕС коштів на спецрахунок Полтавської облСЕС для вирішення питання покращення матеріально -технічної бази санепідемустанов області. Зазначали, що дані кошти перераховувалася позивачем на виконання наказів Полтавської облСЕС «Про матеріально-технічне забезпечення санітарно-епідеміологічної служби області»від 02.12.2004 № 161 та від 30.11.2009 № 236.

В ході судового розгляду представником відповідача у письмових запереченнях повідомлено позивачу і суду про внесення змін відповідачем у пункт 3 вищевказаної вимоги (а.с. 34). Зазначив, що у зв'язку з виявленими неточностями Миргородською ОДФІ на зміну вищевказаної вимоги направлено вимогу, пункт третій якої змінено. З огляду на той факт, що об'єктом контролю отримано вимогу про усунення виявлених ревізією порушень, яка не містить пункту 3 вказаного в позовній заяві, оскільки його редакція була змінена, то вважає, що відсутній предмет спору.

В судовому засіданні від 08.08.2012 представниками позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, посилаючись на перевищення відповідачем своїх повноважень щодо внесення змін до раніше виданих вимог. Оскільки «нова»вимога на думку представників позивача винесена з порушенням діючого законодавства, просили скасувати її в повному обсязі. Дана заява прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги позовної заяви з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог заперечував, просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на висновки акту ревізії.

Заслухавши представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до п. 1.1.2.1 плану контрольно-ревізійної роботи Миргородської об'єднаної державної фінансової інспекції на ІІ квартал 2012 року на підставі направлень посадовими особами Миргородської об'єднаної державної фінансової інспекції у період з 14.05.2012 по 11.06.2012 проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Миргородської районної санітарно-епідеміологічної станції (код ЄДРПОУ 02008069) за ІІ півріччя 2009, 2010-2011 роки та січень-квітень 2012 року, що набрала форму акту від 12.06.2012 № 01-21/52.

Так, ревізією встановлено, що Миргородська районна санітарно-епідеміологічна станція є юридичною особою, за організаційно -правовою формою -425 державна організація (установа, заклад), підпорядкована Державному закладу «Полтавська обласна санітарно - епідеміологічна станція».

Ревізією правильності та законного використання коштів, отриманих за надані платні послуги, зокрема, встановлено, що протягом перевіряємого періоду Миргородською райСЕС відповідно до наказів головного лікаря Полтавської облСЕС Шаповала В.Ф. від 02.12.2004 № 161 та від 30.12.2009 № 236 проведені перерахування коштів із спеціального рахунку на рахунок ДЗ «Полтавська облСЕС»за рахунок зменшення доходів спеціального фонду установи на загальну суму 16 233 грн., чим порушено вимоги п. 3 додатку 1 Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямки використання, затвердженого постановою КМУ від 17.05.2001 № 629 та п. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456 -ІV (із змінами та доповненнями).

За висновками ревізії, внаслідок допущеного порушення спеціальному фонду позивача завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 16 233 грн.

На підставі вищевикладених висновків Миргородською ОДФІ була направлена позивачу вимога про усунення виявлених перевіркою порушень та недоліків від 18.06.2012 № 01-14/1660, пунктом 3 якої позивачу пред'явлено наступні вимоги: «Відобразити в обліку дебіторську заборгованість в сумі 16 233 грн. по розрахунках з ДЗ «Полтавська облСЕС». Провести претензійну роботу з контрагентом (вищестоящою установою) щодо повернення коштів. В іншому випадку стягнути з винних у безпідставному перерахуванню коштів на суму 16 233 грн. шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України» (а.с. 7).

Як встановлено вище судом із пояснень представника відповідача, у зв'язку з виявленими неточностями Миргородською ОДФІ на зміну вищевказаної вимоги направлено вимогу, пункт третій якої змінено та викладено в такій редакції: «При формуванні та використанні власних надходжень установи дотримуватись вимог п. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456 -ІV щодо їх утворення та напрямків використання. Забезпечити повернення коштів в сумі 16 233 грн., що незаконно перераховані до ДЗ «Полтавська обласна санітарно - епідеміологічна станція».

Одночасно судом встановлено, що така редакція вимоги була проведена відповідачем шляхом зміни формулювання п. 3 вищевказаної вимоги, яка була вручена представнику об'єкту контролю 13.07.2012 із наданням терміну для виконання до 13.07.2012, при цьому номер та дата цієї вимоги відповідачем не змінювалися (а.с. 32-33 та а.с. 35-36 із поміткою на заміну).

Із даною вимогою позивач не погодився з підстав, зазначених у заяві про збільшення позовних вимог, та оскаржив її до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваній вимозі відповідача суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі пункту 7 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно - ревізійну службу в Україні»Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається, зокрема, право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.

Відповідно до п. 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 із змінами та доповненнями (надалі -Порядок № 550), якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії , а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

В ході розгляду судом встановлено, що вимога відповідача від 18.06.2012 № 01-14/1660 була виконана позивачем, крім пункту 3, оскільки контролюючим органом було визначено такий спосіб усунення виявленого ревізією порушення, який можливо було б застосувати до договірних відносин. Дебіторська заборгованість (як запропоновано відповідачем відобразити суму, перераховану вищестоящому органу) визначається як фінансовий актив установи, що виникає унаслідок договірних відносин між двома юридичними особами, серед яких одна, що є власником активу, після настання відповідних умов угоди має право на отримання платежів, товарів, робіт або послуг.

Однак, згідно пояснень представників позивача, що також не заперечувалося ревізорами як в ході ревізії так і в процесі судового розгляду, між Миргородською райСЕС та Полтавською облСЕС не існувало договірних відносин, за умовами яких би одна із сторін зобов'язувалася поставити інші стороні товари, роботи чи послуги, а інша сторона зобов'язувалася б їх оплатити.

Миргородська райСЕС переховувала кошти Полтавській облСЕС на виконання розпорядчих документів, а саме наказів облСЕС «Про матеріально-технічне забезпечення санітарно-епідеміологічної служби області»від 01.12.2004 № 161 та від 30.12.2009 № 236.

Враховуючи не можливість усунення виявленого порушення визначеним у вимозі способом, відповідачем пункт 3 викладено у новій редакції, фактично висунувши позивачу в цій частині нову вимогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна фінансова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватися вимогам наведеної норми Конституції України та нормативно-правовим актам, які безпосередньо регулюють порядок проведення ревізії, оформлення її результатів та пред'явлення на їх підставі вимог про усунення виявлених ревізією порушень керівникам об'єктів контролю. Право Державної фінансової інспекції на пред'явлення вимог про усунення порушень чітко регламентовано та реалізується з дотриманням порядку, встановленого Законом України «Про державну контрольно - ревізійну службу в Україні»та Порядком № 550 .

Так, встановленими порядками не передбачено право Державної фінансової інспекції після оформлення та пред'явлення вимог про усунення порушень змінювати їх зміст, викладати в іншій редакції, пред'являти повторні (уточнені) або додаткові вимоги.

З огляду на зазначене, суд погоджується із доводами представників позивача, що відповідач при викладенні пункту 3 вищевказаної вимоги у новій редакції (зі сплином майже 1 місяця після винесення первісної вимоги) діяв поза межами повноважень та не у спосіб, що передбачений законами для таких дій.

Отже, в частині пункту 3 оскаржувана вимога відповідача не є законною.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування «нової»вимоги відповідача про усунення порушень від 18.06.2012 № 01-14/1660 із викладеним в новій редакції пунктом 3, що вручено позивачу 13.07.2012, суд дійшов наступних висновків.

Шляхом порівняння тексту первісної вимоги від 18.06.2012 № 01-14/1660 (а.с. 7) та вимоги від 18.06.2012 № 01-14/1660 із викладеним в новій редакції пунктом 3, що вручено позивачу 13.07.2012 (а.с. 32-33 та а.с. 35-36 із поміткою на заміну) судом встановлено, що в інших пунктах вказані вимоги розбіжностей не містять.

Із пояснень представників позивача в судовому засіданні, вимоги в іншій частині, крім п.3, визнається позивачем та, більш того, станом на момент розгляду справи судом інші її пункти виконані, що не заперечувалося і представником відповідача.

Інших підстав, ніж неправомірна зміна відповідачем редакції пункту 3, для обґрунтування позовної вимоги про повне скасування останньої («нової») вимоги відповідача про усунення порушень позивачем не наведено.

Приймаючи до уваги, що інші пункти вищевказаної вимоги, крім п.3, не відрізняються від тих, які були викладені у цій же вимозі до редакції п.3, номер та дата якої не змінювалися відповідачем, а також фактичне виконання їх позивачем, суд не має підстав для визнання в інших частинах цієї вимоги протиправною.

Отже, в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Щодо суті виявленого порушення, вимога про усунення якого була пред'явлена відповідачем в оскаржуваному пункті 3, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач

Керівництво державною санітарно-епідеміологічною службою області, міст Києва і Севастополя здійснює головний державний санітарний лікар відповідної адміністративної території, який призначається на посаду та звільняється з посади наказом головного державного санітарного лікаря України.

Відповідно до вимог статті 32 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.1994, № 4004-XII керівництво державною санітарно-епідеміологічною службою області , міст Києва і Севастополя здійснює головний державний санітарний лікар відповідної адміністративної території , який призначається на посаду та звільняється з посади наказом головного державного санітарного лікаря України.

Для розгляду і вирішення найважливіших питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби утворюється колегія державної санітарно-епідеміологічної служби в Автономній Республіці Крим, областях , містах Києві та Севастополі, на водному, залізничному та повітряному транспорті. Колегії очолюють відповідні головні державні санітарні лікарі. Положення про ці колегії та їх персональний склад затверджує головний державний санітарний лікар України.

Рішення колегії вводяться в дію наказами головного державного санітарного лікаря Полтавської області.

Пунктом 7 Положення про колегію Державної санітарно-епідеміологічної служби Полтавської області, затвердженого Головним державним санітарним лікарем України 19.12.2006, до повноважень цього органу віднесено, зокрема, розгляд питань про матеріально-технічне та фінансове забезпечення державної санітарно-епідеміологічної служби та прийняття відповідних рішень (а.с. 50-51).

Рішенням колегії Державної санітарно-епідеміологічної служби Полтавської області від 30.11.2009 № 14/2, визнано позитивним підхід в організації процесу по консолідації коштів в санепідемслужбі, які дали можливість покращити матеріально-технічну базу більшості санепідустанов області для вирішення питань по санітарно-епідеміологічному забезпеченню населення Полтавщини та затверджено, що для покращення матеріально-технічної бази санепідемустанов області необхідно продовжити попередній позитивний досвід, а саме проводити відрахування коштів на консолідований рахунок облСЕС за рахунок зменшення спеціального фонду установи (а.с.49).

Дане рішення колегії було введено в дію наказом головного лікаря Полтавської області від 30.12.2009 № 236 «Про матеріально - технічне забезпечення санітарно -епідеміологічної служби області (а.с. 45-46). До цього наказу вказані правовідносини регулював наказ Полтавської облСЕС від 02.12.2004 № 161 «Про матеріально-технічне забезпечення санітарно-епідеміологічної служби».

Цим же наказом облСЕС від 30.12.2009 № 236 затверджено Положення про використання коштів, що надійшли в централізованому порядку.

За умовами вищевказаних наказів головні лікарі міст, районів, головні лікарі дезстанцій зобов'язані забезпечити щомісячно відрахування коштів на рахунок обласної санепідстанції, за рахунок коштів спеціального фонду установи, згідно додатку до наказу.

Установи санепідстанцій як бюджетні установи, яким надано право надавати платні послуги у відповідності із Переліком груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямки використання, затвердженого постановою КМУ від 17.05.2001 № 629 (надалі -перелік), мають два затверджених кошториси, перший -загальний, а другий - спеціальний, який формується за рахунок власних надходжень бюджетних установ як оплата на надані платні послуги та включається до спеціального фонду.

Вищезгаданим Переліком встановлено напрямки можливого використання коштів спецфонду, зокрема, на забезпечення послуг за рахунок, яких отримуються кошти на цей спеціальний фонд.

Пунктом 21 Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України, затвердженого постановою КМУ від 24.09.2004 № 1273, встановлено, що керівники закладів державної санітарно-епідеміологічної служби України здійснюють свої повноваження на засадах єдиноначальності, підпорядкованості, підконтрольності та підзвітності керівнику вищестоящого закладу державної санітарно-епідеміологічної служби.

Статутом Державного закладу «Полтавська обласна санітарно-епідеміологічна станція»Міністерства охорони здоров'я України, затвердженого наказом МОЗ України від 28.02.2006 № 87 (витяг на а.с.58-60), передбачено, що головний санітарний лікар області, зокрема,:

- здійснює загальне керівництво і контроль за діяльністю міських і районних санепідзакладів;

- затверджує кошторис витрат підпорядкованих санепідзакладів Полтавської області, розпоряджається коштами в межах затвердженого кошторису та інш.

Із аналізу вищевказаних положень слідує, що головний лікар Миргородської райСЕС безпосередньо підпорядковується головному лікарю ДЗ «Полтавська облСЕС»і накази останнього для райСЕС є обов'язковими.

Більш того, головний лікар ДЗ «Полтавська облСЕС»є розпорядником коштів, в т.ч. спеціального фонду, вищого рівня, ніж головний лікар Миргородської райСЕС.

Частиною 9 статті 51 Бюджетного кодексу України передбачено, що якщо обсяги власних надходжень бюджетних установ перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), розпорядник бюджетних коштів передбачає спрямування таких надпланових обсягів у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв.

Якщо такої заборгованості немає, розпорядник бюджетних коштів спрямовує 50 відсотків коштів на заходи, що здійснюються за рахунок відповідних надходжень, і 50 відсотків коштів - на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою.

У такому разі розпорядник бюджетних коштів здійснює перерозподіл обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом бюджету для проведення видатків за цими зобов'язаннями із спеціального фонду бюджету.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що вищевказаний порядок перерозподілу коштів спецфонду для матеріально - технічного забезпечення санепідемустанов області, які не забезпечені бюджетними коштами або їх власних надходжень не вистачає для організації належної матеріально-технічної бази, не суперечить вимогам Бюджетного кодексу України.

Таким чином, перерахування коштів позивачем на консолідований рахунок ДЗ «Полтавська облСЕС»із вищевказаної метою та на виконання вище перелічених розпорядчих актів вищої установи, яка є розпорядником цих коштів вищого рівня, не є порушенням, встановленим відповідачем у акті ревізії.

Порушень нецільового використання таких коштів ревізією не встановлено та актом не зафіксовано.

При цьому питання витрачання коштів спецфонду їх розпорядником не було досліджено ревізією, а відтак і порушень не встановлено.

Отже, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Миргородської районної санітарно - епідеміологічної станції до Миргородської об'єднаної державної фінансової інспекції про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 3 вимоги Миргородської об'єднаної державної фінансової інспекції від 18.06.2012 №01-14/1660.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Миргородської районної санітарно - епідеміологічної станції витрати зі сплати судового збору в розмірі 16,10 грн. (шістнадцять гривень десять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 27 серпня 2012 року.

Суддя Л.О. Єресько