Постанова

від 01.03.2011 по справі 51/232

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2011 № 51/232

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипка І.М.

суддів: Іваненко Я.Л.

Остапенка О.М.

при секретарі Шпорт В.В.

за участю представників

від позивача: Доротюк Т.О. - довіреність б/н від 10.01.2011 року

Пономарьов М.М. - довіреність б/н від 26.07.2010 року

від відповідача: ОСОБА_4 - довіреність б/н від 07.02.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи

ОСОБА_5

на рішення Господарського суду м.Києва

від 25.10.2010 року

у справі №51/232 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Анна-Д"

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5

про витребування майна

В судовому засіданні 01.03.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Анна-Д" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 про витребування у відповідача майна - будівлі магазину загальною площею 156, 4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та його передачу Товариству з обмеженою відповідальністю „Анна -Д".

Позовні вимоги мотивовані безпідставним утриманням відповідачем спірного майна на підставі свідоцтва про придбання вищевказаного майна на прилюдних торгах від 26.01.2006 року, які визнані недійсним у судовому порядку.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 25.10.2010 року у справі №51/232 позов задоволено повністю.

Витребувано у Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 нежитлове приміщення - будівлю магазину загальною площею 156,4 кв.м. по АДРЕСА_2 та вирішено передати його Товариству з обмеженою відповідальністю „Анна - Д".

Стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Анна-Д" 1 737, 26 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 25.10.2010 року у справі №51/232 та припинити провадження у справі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права, а саме принципи рівності та змагальності, встановлені ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, оскільки рішення у справі прийняте без участі відповідача, в матеріалах справи відсутні докази про його належне повідомлення про час та місце слухання справи, внаслідок чого, останній був позбавлений прав, передбачених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Крім цього, на думку апелянта, при прийнятті оскаржуваного рішення судом не застосовано норми процесуального права, які мали бути застосовані, а саме положення п. 2 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки на момент прийняття рішення у справі № 51/232 було два рішення Господарського суду м. Києва, які вирішили спір між тими ж сторонами і з тих же підстав, а саме рішення від 17.09.2009 року у справі № 48/41 та рішення від 13.07.2010 року у справі № 38/234, якими відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ „Анна-Д" про витребування спірного майна у ОСОБА_5

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.01.2011 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 08.02.2011 року.

Згідно з розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2011 року змінено склад колегії суддів.

08.02.2011 року представником позивача до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити рішення Господарського суду м. Києва від 25.10.2010 року у справі № 51/232 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України колегією суддів оголошено перерву в судовому засіданні 08.02.2011 року до 01.03.2011 року.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 01.03.2011 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 25.10.2010 року у справі №51/232 та припинити провадження у справі.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 01.03.2011 року заперечували проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду м. Києва від 25.10.2010 року у справі № 51/232 залишити без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.1996 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Товариством покупців членів трудового колективу організації орендарів „Промінь" (магазин будматеріалів № 27) укладено Договір купівлі-продажу державного майна № 000478/30, за умовами якого Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву зобов'язалось передати, а Товариство покупців членів трудового колективу організації орендарів „Промінь" (магазин будматеріалів № 27) - прийняти у власність майно цілісного майнового комплексу магазину будматеріалів № 27 по АДРЕСА_2.

На підставі вищевказаного Договору Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву видано свідоцтво № 521 від 16.05.1997 року про власність Організації орендарів „Промінь" на майно цілісного майнового комплексу магазину будматеріалів № 27.

23.10.2003 року Комунальним підприємством „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" здійснено реєстрацію права власності Товариства покупців членів трудового колективу організації орендарів „Промінь" /магазин будматеріалів № 27/ на нежилу будівлю по АДРЕСА_2 та записано в реєстрову книгу № 15п-30 за реєстровим № 2096п.

Відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Анна-Д", останнє є повним правонаступником Організації орендарів „Промінь".

Як вбачається з матеріалів справи, у процесі виконавчого провадження по виконанню наказів Господарського суду міста Києва у справі № 42/263 від 21.05.2004 року та у справі № 42/205 від 13.09.2005 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Анна-Д" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дарницький ринок" грошових коштів, 19.12.2005 року Спеціалізованим державним підприємством „Укрспец'юст" проведено прилюдні торги по реалізації майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Анна-Д", зокрема, будівлі магазину (павільйон № 1) загальною площею 156, 4 кв.м. по АДРЕСА_2.

Як вбачається з протоколу Спеціалізованого державного підприємства „Укрспец'юст" № 5280191-1 від 19.12.2005 року, переможцем прилюдних торгів з реалізації вищевказаного майна визначено ОСОБА_5.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неправомірно володіє будівлею магазину (павільйон № 1 ) загальною площею 156, 4 кв.м. по АДРЕСА_2, оскільки постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2008 року у справі № 40/183, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.09.2008 року, скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 24.01.2008 року, яким відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю „Анна-Д" до Спеціалізованого державного підприємства „Укрспец'юст", Державної виконавчої служби Дарницького району м. Києва, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю „Дарницький ринок" про визнання недійсними торгів, зокрема, визнано недійсними прилюдні торги, проведені 19.12.2005 року, по реалізації майна, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Анна-Д", а саме: лот № 1 - будівля магазину (павільйон № 1) загальною площею 156, 4 кв.м. по АДРЕСА_2.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Анна-Д" на будівлю магазину загальною площею 156, 4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 підтверджується наступним.

Київський апеляційний господарський суд, розглядаючи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Анна-Д" на рішення Господарського суду м. Києва від 24.01.2008 року у справі № 40/183 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Анна-Д" до Спеціалізованого державного підприємства „Укрспец'юст", Державної виконавчої служби Дарницького району м. Києва, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю „Дарницький ринок" про визнання недійсними торгів, встановив, що майно - будівля магазину загальною площею 156, 4 кв.м. по АДРЕСА_2, яке було відчужене на прилюдних торгах, проведених Спеціалізованим державним підприємством „Укрспец'юст" 19.12.2005 року, належало позивачу.

При цьому, постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2008 року у справі № 40/183 вищевказані торги були визнані недійсними у зв'язку з порушенням порядку реалізації арештованого нерухомого майна.

Київський апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2009 року у справі № 48/41 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Анна-Д" до Спеціалізованого державного підприємства „Укрспец'юст", Відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 про визнання недійсним реєстраційних документів та витребування майна з чужого незаконного володіння, яким у позові відмовлено, відзначив, що саме Товариство з обмеженою відповідальністю „Анна-Д" є власником магазину загальною площею 156, 4 кв.м. по АДРЕСА_2, а відтак - вправі ставити питання про повернення належного йому майна, а не про визнання права власності на нього.

Крім того, у вказаній постанові зазначається, що, оскільки прилюдні торги, на яких було реалізовано майно позивача - будівлю магазину загальною площею 156, 4 кв.м. по АДРЕСА_2, визнано недійсними, Товариство з обмеженою відповідальністю „Анна-Д" має право витребувати своє майно від особи, яка без відповідної підстави заволоділа ним.

Згідно із ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що факт того, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Анна-Д" є власником спірного приміщення - будівлі магазину загальною площею 156, 4 кв.м. по АДРЕСА_2 є встановленим.

Відповідно до положень ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною 2 статті 388 Цивільного кодексу України встановлено, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Разом з тим, прилюдні торги, на яких Спеціалізованим державним підприємством „Укрспец'юст" було реалізовано майно позивача - будівлю магазину загальною площею 156, 4 кв.м. по АДРЕСА_2, визнано недійсними, оскільки їх було проведено з порушенням положень, що регулюють порядок виконання судових рішень щодо реалізації арештованого нерухомого майна.

Продаж майна на прилюдних торгах, проведених з порушенням норм чинного законодавства щодо порядку, встановленого для виконання судових рішень, допущених іншими способами, не змінює статусу особи, що придбала майно з прилюдних торгів. Така особа не перестає бути добросовісним набувачем майна, однак, у разі визнання прилюдних торгів недійсними, у такої особи придбане з прилюдних торгів майно може бути витребувано. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.12.2002 року у справі № ПД19/139.

Отже, з урахуванням обставин справи, визнанням недійсними прилюдних торгів з реалізації спірного майна, у зв'язку з порушенням порядку їх проведення, не дають правових підстав вважати відповідача добросовісним набувачем майна.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з довідки Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" № 35672 (И-2010) від 07.09.2010 року, право власності на будівлю магазину загальною площею 156, 4 кв.м. по АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності - з прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - ОСОБА_7 26.01.2006 року за № 188.

Отже, з наведеного вбачається, що у даному випадку позов заявлено власником будівлі магазину загальною площею 156, 4 кв.м. по АДРЕСА_2, який фактично позбавлений можливості володіти та користуватись вищевказаним майном, до особи, яка фактично цим майном володіє.

Частиною 1 статті 386 Цивільного кодексу України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Згідно із ч.ч. 1, 4 ст. 147 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом. Право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються в спосіб, зазначений у ст. 20 цього Кодексу.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом, відновлення становища, яке існувало до порушення.

За таких обставин, враховуючи, що права позивача, як власника будівлі магазину загальною площею 156, 4 кв.м. по АДРЕСА_2, було порушено у зв'язку з відчуженням вказаного майна на прилюдних торгах, які, в свою чергу, були визнані недійними в судовому порядку, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про відновлення його порушеного права шляхом витребування зазначеного майна у Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5, який є його фактичним володільцем, є обґрунтованими, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на повне скасування рішення Господарського суду м. Києва від 25.10.2010 року у справі № 51/232 у зв'язку з тим, що рішення у справі прийняте без участі відповідача, а в матеріалах справи відсутні докази про його належне повідомлення про час та місце слухання справи, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, виходячи з наступного.

Згідно довідки з ЄДРПОУ, станом на 31.08.2010 року (належним чином завірена копія знаходиться в матеріалах справи), відповідач знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вказана адреса зазначена позивачем в позовній заяві і всі процесуальні документи у справі № 51/232 також надсилались судом саме на цю адресу, проте не були отримані відповідачем та повернуті органами зв'язку на адресу відправника (Господарського суду м. Києва) з поміткою „за закінченням терміну зберігання".

Колегія суддів звертає увагу на те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув", „адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 року „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році".

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі нез'явлення представника відповідача за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК. Аналогічна позиція викладена у п. 3.6 роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України".

Судом першої інстанції тричі відкладався розгляд справи з огляду на неявку представників відповідача, а тому жодних процесуальних порушень або дій, що порушують права відповідача з боку місцевого господарського суду не було.

Оскільки відповідач не надав відзив на позов з документальними запереченнями, не направив свого представника у судові засідання, а поданих документів у справі було достатньо для розгляду справи по суті, місцевий господарський суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не був позбавлений можливості користуватись наданими йому процесуальними правами, а тому посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права є необґрунтованими.

Посилання відповідача на необхідність припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком позивача і відповідача. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

У справі № 48/41 предметом позову була вимога про виконання обов'язку в натурі: повернення позивачу по акту будівлі магазину.

У свою чергу у справі № 38/234 предметом позову була вимога про зобов'язання відповідачів повернути по акту будівлю магазину на підставі ст. 216 Цивільного кодексу України.

В даній справі № 51/232, позивач врахував правову позицію, наведену судами, зокрема й апеляційної інстанції, в справах № 48/21 та № 38/234 щодо необхідності звернення з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння в порядку ст. 387 Цивільного кодексу України.

А тому в даному випадку не може йти мова про наявність підстав для припинення провадження у справі № 51/232 на підставі п.2 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі про те, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права, а саме принципи рівності та змагальності, встановлені ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, не застосовано положення п. 2 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, є невмотивованими, оскільки з рішення Господарського суду м. Києва від 25.10.2010 року вбачається, що суд надав оцінку всім матеріалам, наявним у справі, з дотриманням процесуальних норм, про що зазначив у рішенні.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

За обставин, викладених вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 25.10.2010 року у справі № 51/232 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому апеляційна скарга Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

У зв'язку із задоволенням позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вірно покладені судом першої інстанції на відповідача, а витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача у зв'язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 25.10.2010 року у справі № 51/232 залишити без змін.

2.Матеріали справи № 51/232 повернути до Господарського суду м. Києва.

3.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Іваненко Я.Л.

Остапенко О.М.