Постанова

від 06.09.2012 по справі 5023/1490/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2012 р. Справа № 5023/1490/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач), суддів:Білошкап О.В., Міщенка П.К., за участю представників: від ТзОВ "Фондова компанія "Рендит": не з'явились; від ДПІ у Подільському районі: Перепелюк О.В. -представник (довіреність від 03.03.2012 року); розглянувшикасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби, на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 18 червня 2012 року, та постановуГосподарського суду харківської області від 11 квітня 2012 року, у справі№ 5023/1490/12, за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Рендит" (м. Харків), провизнання банкрутом, -

в с т а н о в и в :

У березні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Рендит" (далі за текстом - ТзОВ "Фондова компанія "Рендит") звернулось до Господарського суду Харківської області із заявою про порушення провадження у справі про його банкрутство, в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2012 року порушено провадження у справі №5023/1490/12, інше.

Постановою Господарського суду Харківської області від 11.04.2012 року у справі № 5023/490/12 (суддя -Кононова О.В.) визнано ТзОВ "Фондова компанія "Рендит" - банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; припинено з дня прийняття постанови підприємницьку діяльність банкрута, визнано таким, що настав строк виконання всіх грошових зобов'язань, та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), припинено нарахування неустойки, процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості, вимоги за зобов'язаннями банкрута, що виникли під час проведення процедур банкрутства, пред'являються в межах ліквідаційної процедури; припинено повноваження ліквідаційної комісії банкрута і повноваження власника майна; скасовані арешти, що накладені на майно боржника, і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, у тому числі податкові застави; накладання нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії Ковальова Валерія Вікторовича; зобов'язано ліквідатора в строк до 11.10.2012 року виконати ліквідаційну процедуру, надати господарському суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури. Постанову місцевого господарського суду мотивовано, зокрема, наявністю усіх передбачених чинним законодавством підстав для визнання боржника банкрутом.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2012 року у справі № 5023/1490/12 (головуючий суддя -Шутенко І.А., судді: Лакіза В.В., Плахов О.В.) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі за текстом - ДПІ у Подільському районі м. Києва) залишено без задоволення; постанову Господарського суду Харківської області від 11.04.2012 року -залишено без змін. Постанову апеляційного господарського суду обґрунтовано, зокрема, відсутністю підстав для зміни чи скасування постанови господарського суду першої інстанції.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2012 року та постановою Господарського суду Харківської області від 11.04.2012 року ДПІ у Подільському районі м. Києва звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України в якій просить скасувати зазначені судові рішення та припинити провадження у справі. При цьому, заявник касаційної скарги посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 104, 105, 110, 111 ЦК України, ст. 60 ГК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.08.2012 року, згідно зі ст. 111 4 ГПК України, касаційну скаргу ДПІ у Подільському районі м. Києва прийнято до провадження та призначено до розгляду за участю уповноважених представників учасників судового провадження.

За Розпорядженням заступника Секретаря судової палати від 05.09.2012 року, розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя -Поліщук В.Ю., судді: Білошкап О.В., Міщенко П.К. (за вказаних у Розпорядженні підстав).

В судовому засіданні касаційної інстанції представник ДПІ у Подільському районі м. Києва касаційну скаргу підтримав за наведених у ній підстав, просив її задовольнити, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2012 року та постанову Господарського суду Харківської області від 11.04.2012 року скасувати та припинити провадження у справі.

ТзОВ "Фондова компанія "Рендит" уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направило, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги було повідомлене належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представника ТзОВ "Фондова компанія "Рендит".

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 111 5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Статтею 4 1 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом, які превалюють, як спеціальні норми права, у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Згідно з п. п. 1, 3 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.

У відповідності з ч. 1 ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо вартості майна боржника -юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку ст. 51 вказаного Закону, зокрема, є: оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого ст. 105 ЦК України.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що, на виконання вимог Порядку обліку платників податків і зборів (затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 979 від 22.12.2010 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за № 1439/18734) про рішення щодо припинення діяльності товариства у встановленому порядку було належним чином повідомлено ДПІ у Ленінському районі м. Харкові. Заяву про припинення за ф. № 8-ОПП товариством було надіслано до податкового органу, що підтверджується відповідними доказами направлення.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що, станом на дату направлення ТзОВ "Фондова компанія "Рендит" на адресу ДПІ у Ленінському районі м. Харкова Заяви про припинення платника податків (11.04.2012 року) діяв Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України № 1588 від 09.12.2011 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 року за № 1562/20300).

Водночас, як Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 979 від 22.12.2010 року (який був чинний на момент прийняття боржником рішення про ліквідацію та станом на дату реєстрації цього рішення у встановленому чинним законодавством порядку), так і Порядком обліку платників податків і зборів, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України № 1588 від 09.12.2011 року встановлено, що, з метою оподаткування, під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або зупинення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства. Юридичній особі, крім військових частин, у разі прийняття рішення про припинення засновниками (учасниками) юридичної особи, уповноваженими органами чи судом, голові комісії з припинення (ліквідатору, ліквідаційній комісії тощо) чи особі, відповідальній за погашення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків у разі ліквідації платника податків, слід: у 3-денний строк від дати внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення, подати в орган державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, такі документи: заяву про припинення платника податків за ф. № 8-ОПП (додаток 17), дата якої фіксується в журналі за ф. № 6-ОПП; оригінал довідки за ф. № 4-ОПП; копію розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те установчими документами про припинення; копію розпорядчого документа про утворення комісії з припинення (ліквідаційної комісії).

Звертаючись з апеляційною скаргою до Харківського апеляційного господарського суду, ДПІ у Подільському м. Києва районі вказувала, що боржник до цього часу перебуває у неї на податковому обліку, а тому мав надавати передбачені Порядком документи саме до ДПІ у Подільському районі м. Києва, а не до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова. Однак, як свідчить зміст постанови апеляційного господарського суду, ці посилання апеляційної скарги не були предметом дослідження та оцінки господарського суду апеляційної інстанції.

Зазначене також не досліджувалось і місцевим господарським судом, в той час як самим боржником ТзОВ "Фондова компанія "Рендит" у матеріали справи було надано оригінал довідки за ф. № 4-ОПП (про взяття на облік платника податків) (арк. справи 73), яка містить відповідні відомості.

Колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що вказане питання в будь-якому разі мало бути досліджене місцевим господарським судом, оскільки копія ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство надсилається боржнику, кредитору (кредиторам) та іншим учасникам провадження, які беруть або мають право взяти участь у цій справі (власнику майна, органу, уповноваженому управляти майном боржника, органу місцевого самоврядування та іншим), державному органу з питань банкрутства, органу державної податкової служби, місцевому суду загальної юрисдикції та органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника, державному реєстратору, що здійснює реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (п. 37 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18.12.2009 року).

Однак, як свідчать матеріали справи, місцевим господарським судом вказаної вимоги не дотримано.

Допущені місцевим господарським судом порушення, які не були усунуті господарським судом апеляційної інстанції, унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та мають наслідком скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2012 року та постанови Господарського суду Харківської області від 11.04.2012 року, з направленням справи до Господарського суду Харківської області на новий розгляд.

При новому розгляді справи, місцевому господарському суду необхідно врахувати наведене у цій постанові, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Окрім вказаного вище, колегія суддів касаційної інстанції, також вважає за необхідне відзначити наступне.

Харківським апеляційним господарським судом, за текстом оскаржуваної постанови відзначено, що, як вбачається з матеріалів справи, у виданні "Бюлетень державної реєстрації" № 195 від 08.11.2011 року опубліковано повідомлення про припинення ТзОВ "Фондова компанія "Рендит", а тому, з моменту опублікування зазначеного повідомлення заявник апеляційної скарги - ДПІ у Подільському районі м. Києва була обізнана про припинення діяльності ТзОВ "Фондова компанія "Рендит" та мала достатньо часу для здійснення податкової перевірки боржника з метою заявлення до нього грошових вимог. Однак, з моменту опублікування повідомлення і до прийняття судом постанови про визнання ТзОВ "Фондова компанія "Рендит" банкрутом 11.04.2012 року скаржником не було навіть розпочато здійснення податкової перевірки боржника. Крім того, відповідний запис про припинення діяльності ТзОВ "Фондова компанія "Рендит" внесено 27.10.2011 року до ЄДРПОУ.

За цих підстав апеляційним господарським судом, з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 04.04.2012 року у справі № 5023/5542/11, зазначено, що неналежне виконання посадовими особами скаржника своїх посадових обов'язків щодо своєчасного здійснення позапланової перевірки боржника не може бути підставою для скасування судового рішення.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такою позицією апеляційного господарського суду, оскільки провадження у справі № 5023/5542/2011 (на яку посилається у своїй постанові господарський суд апеляційної інстанції) порушене в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (особливості банкрутства відсутнього боржника), в той час як провадження у цій справі порушено в порядку ст. 51 названого Закону (Особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником), що має зовсім інші передумови для звернення до господарського суду із заявою про визнання боржника банкрутом та підстави для визнання боржника банкрутом. Крім того, в цьому випадку, дії боржника щодо повідомлення податкового органу про прийняття рішення про ліквідацію (чого не передбачено ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") мають наслідком не тільки вирішення питання про проведення перевірки, а й інші передбачені чинним законодавством наслідки.

Водночас, на обов'язковість відповідного повідомлення органу державної податкової служби, а також необхідності врахування порядку виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості у процедурі добровільної ліквідації при зверненні із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство за правилами ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" наголошено Верховним Судом України у постанові від 10.06.2008 року у справі № 15/682-б.

Щодо посилань касаційної скарги на невідповідність оскаржуваних постанов господарських судів попередніх інстанцій постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" № 11 від 29.12.1976 року (як вказує скаржник -із змінами на даний час), колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити про втрату чинності вказаної постанови, згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" № 14 від 18.12.2009 року.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18 червня 2012 року та постанову Господарського суду харківської області від 11 квітня 2012 року у справі № 5023/1490/12 скасувати.

3. Справу № 5023/1490/12 направити до Господарського суду Харківської області на новий розгляд.

Головуючий суддя В.Ю. Поліщук

судді: О.В. Білошкап

П.К. Міщенко