Ухвала

від 05.09.2012 по справі 5020-4/003-3/155

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

05 вересня 2012 року справа № 5020-4/003-3/155 За скаргою Дитячого спеціалізованого санаторію ім. О.О.Боброва,

ідентифікаційний код 01995731

(98677, м. Алупка, вул. Леніна, 35)

на дії Відділу державної виконавчої служби

Гагарінського районного управління юстиції у м. Севастополі

(99038, м. Севастополь, пр. Жовтневої революції, 8)

щодо винесення постанови від 30.03.2012 про повернення виконавчого документа стягувачеві,

у справі № 5020-4/003-3/155:

за позовом Дитячого спеціалізованого санаторію ім. О.О.Боброва,

ідентифікаційний код 01995731

(98677, м. Алупка, вул. Леніна, 35)

до Приватного малого підприємства „Геліка",

ідентифікаційний код 20752541

(99028, м. Севастополь, вул. Дибенка, 9, кв. 1)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1. Фонду майна Автономної Республіки Крим

(95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17)

2. Міністерства охорони здоров'я України

(01021, м. Київ, вул. Грушевського, 7)

про стягнення 41 397,00 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

скаржник -стягувач (Дитячий спеціалізований санаторій ім. О.О.Боброва) -Волкова М.І. -представник, довіреність від 28.10.2010;

боржник (Приватне мале підприємство „Геліка") -явку уповноваженого представника не забезпечив;

орган виконання судових рішень (ВДВС Гагарінського РУЮ у м. Севастополі) -явку уповноваженого представника не забезпечив.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 02.12.2010 у справі № 5020-5020-4/003-3/155 за позовом Дитячого спеціалізованого санаторію ім. О.О.Боброва до Приватного малого підприємства „Геліка" про стягнення плати за фактичне користування орендованим майном по закінченні строку дії договору оренди -у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.02.2011 апеляційну скаргу дитячого спеціалізованого санаторію ім. О.О.Боброва залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Севастополя від 02.12.2010 року у справі № 5020-4/003-3/155 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2011 за результатами розгляду касаційної скарги дитячого спеціалізованого санаторію ім. О.О.Боброва рішення господарського суду міста Севастополя від 02.12.2010 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.02.2011 у справі № 5020-4/003-3/155 скасовані та прийнято нове рішення, яким позов задоволено; з Приватного малого підприємства „Геліка" на користь Дитячого спеціалізованого санаторію ім. О.О.Боброва Міністерства охорони здоров'я України стягнуто 40 830,62 грн заборгованості, 464,17 грн інфляційних та 102,21 грн -3% річних, а також судові витрати /том 3, арк. с. 138-142/.

18.05.2011 на виконання постанови Вищого господарського суду України від 05.04.2011, що набрала законної сили 05.04.2011, господарським судом міста Севастополя виданий наказ /том 3, арк. с. 146/.

Вказаний наказ було надіслано для виконання до Відділу державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі.

30.03.2012 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі Нещерет С.Д. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві /том 4, арк. с. 7/.

Не погодившись із вказаною постановою, 15.06.2012 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Дитячий спеціалізований санаторій ім. О.О.Боброва звернувся до господарського суду міста Севастополя зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі, в якій, з урахуванням заяви від 05.09.2012 про уточнення вимог скарги /том 4, арк. с. 23/, просить визнати неправомірними дії Відділу державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі щодо винесення постанови від 30.03.2012 про повернення виконавчого документа стягувачеві; визнати недійсною та скасувати зазначену постанову, а також зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі відновити виконавче провадження за наказом господарського суду м. Севастополя від 18.05.2011 у справі № 5020-4/003-3/155.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує, зокрема, недотриманням органом виконання судових рішень вимог Закону України „Про виконавче провадження" щодо повернення виконавчого документа у зв'язку із неможливістю з'ясувати місцезнаходження боржника в частині обґрунтування вказаних виконавчих дій та підтвердження наведених у постанові обставин відповідними доказами, а саме -відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Ухвалою суду від 13.08.2012 скарга прийнята до розгляду та зобов'язано учасників судового процесу надати суду документи, необхідні для розгляду скарги; розгляд скарги призначено в судовому засіданні на 22.08.2012.

Ухвалою суду від 22.08.2012 у зв'язку із неявкою представників боржника та органу виконання судових рішень у судове засідання, невиконанням ними ухвали суду від 13.08.2012, з метою забезпечення принципу змагальності сторін, створення належних умов для встановлення об'єктивної істини у справі розгляд скарги було відкладено на 05.09.2012.

Утім, у засідання суду 05.09.2012 Відділ державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі явку свого повноважного представника також не забезпечив, причини неявки суду не сповістив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення /том 4, арк. с. 22/; письмовий відзив на скаргу та документи в обґрунтування заперечень проти скарги не надав.

Боржник явку уповноважених представників у засідання суду також не забезпечив, причини неявки суду не сповістив.

Представник скаржника підтримала вимоги скарги з урахуванням наданих уточнень і наполягала на її задоволенні в повному обсязі з підстав, викладених у скарзі.

Зважаючи на положення частини другої статті 121 2 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, суд визнав за можливе розглянути скаргу у відсутність нез'явившихся учасників судового процесу.

Розглянувши скаргу Дитячого спеціалізованого санаторію ім. О.О.Боброва, заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши надані докази, суд визнав скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України „Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) -це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами першою та другою статті 17 Закону України „Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, за наказами господарських судів.

Частиною першою статті 6 Закону України „Про виконавче провадження" унормовано, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

На реалізацію вказаного принципу і спрямовано процесуальний порядок примусового виконання судових рішень органами державної виконавчої служби.

Гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні забезпечуються, зокрема, правом сторони виконавчого провадження оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 4 ст. 47, ст. 82 Закону України „Про виконавче провадження").

Як установлено судом та вбачається з матеріалів справи, Дитячий спеціалізований санаторій ім. О.О.Боброва оскаржує постанову про повернення виконавчого документа, при винесенні якої державний виконавець посилався на пункт п'ятий частини першої статті 47 Закону України „Про виконавче провадження". Наведеною нормою передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо, зокрема, з'ясувати місцезнаходження боржника -юридичної особи.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 89 Цивільного кодексу України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до Єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До Єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Зі змісту Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.08.2012 випливає, що місцезнаходженням боржника (ПМП „Геліка") є: 99028, вул. Дибенка, буд. 9, кв. 1, м. Севастополь, Гагарінський район, Україна /том 4, арк. с. 13-15/. Причому вказана адреса є адресою місця проживання керівника ПМП „Геліка" Журавльової О.А. Відомості про відсутність боржника за місцезнаходженням, які також підлягають внесенню до реєстру, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні.

Відповідно до частин першої та третьої статті 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. І навпаки. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, відомості щодо місцезнаходження боржника за адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (99028, вул. Дибенка, 9, кв. 1, м. Севастополь) є достовірними, а відомості про відсутність ПМП „Геліка" за юридичною адресою не мають такого статусу (не є достовірними), а тому не могли бути використані державним виконавцем при прийнятті рішення про повернення виконавчого документа стягувачеві.

За приписами частини четвертої статті 47 Закону України „Про виконавче провадження", про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як зазначалося вище, при винесенні оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа державний виконавець посилався на неможливість з'ясувати місцезнаходження боржника. При цьому, оскаржувана постанова в порушення вимог частини четвертої статті 47 Закону України „Про виконавче провадження" не містить мотивування підстав її винесення та посилань на достовірні відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Наведене свідчить про те, що дії державного виконавця щодо винесення оскаржуваної постанови від 30.03.2012 про повернення виконавчого документа не відповідають положенням чинного законодавства. За викладених обставин доводи скаржника (Дитячого спеціалізованого санаторію ім. О.О.Боброва) є обґрунтованими.

Згідно зі статтею 7 Закону України „Про Державну виконавчу службу" працівник органу державної виконавчої служби (в даному випадку -державний виконавець) зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

У пункті 7 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 № 04-5/365 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначається, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною або визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Із наведеного убачається наявність підстав для задоволення скарги Дитячого спеціалізованого санаторію ім. О.О.Боброва, визнання неправомірними дій Відділу державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі щодо винесення постанови від 30.03.2012 про повернення виконавчого документа стягувачеві та визнання недійсною оскаржуваної постанови.

Водночас, відповідно до статті 51 Закону України „Про виконавче провадження" у разі, якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

За наявності обставин, передбачених частиною шостою статті 79 цього Закону, виконавче провадження підлягає відновленню у триденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідної заяви стягувача.

Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Зважаючи на прийняте судом рішення про визнання недійсною та скасування постанови Відділу державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі від 30.03.2012 про повернення виконавчого документа стягувачеві, виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Севастополя від 18.05.2011 у справі № 5020-4/003-3/155 підлягає відновленню.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Дитячого спеціалізованого санаторію ім. О.О.Боброва на дії Відділу державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа -наказу господарського суду міста Севастополя від 18.05.2011 у справі № 5020-4/003-3/155, -задовольнити.

2. Визнати неправомірними дії Відділу державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у м. Севастополі щодо винесення постанови від 30.03.2012 про повернення виконавчого документа -наказу Господарського суду м. Севастополя від 18.05.2011 у справі № 5020-4/003-3/155.

3. Визнати недійсною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у м. Севастополі від 30.03.2012 про повернення виконавчого документа -наказу Господарського суду м. Севастополя від 18.05.2011 у справі № 5020-4/003-3/155 -стягувачеві.

4. Зобов 'язати Відділ державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у м. Севастополі відновити виконавче провадження за наказом Господарського суду міста Севастополя від 18.05.2011 у справі № 5020-4/003-3/155.

Суддя (підпис) В.О. Головко