Постанова

від 05.09.2012 по справі 8/5007/84/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2012 року Справа № 8/5007/84/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Юрчук М.І. ,

судді Крейбух О.Г.

при секретарі Довгалюк О.П.

за участю представників сторін:

прокурора: не з'явився

позивача: Саук Ю.О. (довіреність № 552 від 21 серпня 2012 року)

відповідача: Івановський В.В. (головний редактор газети "Сільське життя")

третя особа: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора м. Житомира на рішення господарського суду Житомирської області від 31 жовтня 2011 року р. у справі №8/5007/84/11 (суддя Давидюк В.К.)

за позовом Комунального підприємства "Агенство з управління майном" Житомирської міської ради

до Редакції газети "Сільське життя"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Комунальне виробниче житлово ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3

про стягнення 9 795 грн. 57 коп. та зобов'язання звільнити орендовані приміщення

ВСТАНОВИВ :

Комунальне підприємство «Агентство з управління майном»Житомирської міської ради (надалі -Позивач) звернулось в господарський суд Житомирської області з позовною заявою (а.с. 2-4) до Редакції газети «Сільське життя» (надалі-Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 9 795 грн. 57 коп., а також про зобов'язання Відповідача звільнити нежитлові приміщення (розташовані за адресою: м. Житомир, вул. Пушкінська, 8), площею 91,8 кв. м. та передати їх згідно з актом прийому-передачі балансоутримувачу - Комунальному виробничому житловому ремонтно-експлуатаційному підприємству №3. Участь у даній справі приймала третя особа, яка не заявляла самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 3 (надалі-Третя особа).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 31 жовтня 2011 року (а.с. 64-65), з підстав, вказаних у цьому рішенні, позов задоволено.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Прокурор, звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 96-98) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних в апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Житомирської області від 31 жовтня 2011 року скасувати в частині задоволення позову Позивача про зобов'язання Відповідача звільнити нежитлові приміщення (розташовані за адресою: м. Житомир, вул. Пушкінська, 8), площею 91,8 кв. м. та передати їх згідно з актом прийому Третій особі. В цій частині Прокурор просить прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні даної позовної вимоги.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (а.с. 112) в якому, з підстав вказаних у даному відзиві, просить суд залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач подав письмові пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги Прокурора (а.с.114-115).

Голова Рівненського апеляційного господарського суду, своїм розпорядженням від 4 вересня 2012 року вніс зміни до складу колегії суддів в зв'язку із перебуванням у відпустці судді Гулової А.Г. та відповідно до затверджених складів колегій, окрім заміни головуючого судді, визначив колегію в складі: головуючий суддя Василишин А.Р., судді Юрчук М.І., судді Крейбух О.Г.

В судовому засіданні від 5 вересня 2012 року представник Позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги Відповідача, з підстав вказаних у відзиві (а.с. 112).

В судовому засіданні представник Відповідача підтримав вимоги висвітлені в апеляційній скарзі Прокурора та своїх письмових поясненнях.

В судове засідання представники Прокурора та Третьої особи не з'явилися. Причин неявки свого повноваженого представника Прокурор та Третя особа суду не повідомили.

З огляду на вищевказане та приписи статей 101, 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності Прокурора та Третьої особи.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційні скарги, заперечення на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 27 червня 2007 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір оренди нерухомого майна № 383 (а.с. 7-8; надалі-Договір), відповідно до умов якого Позивач передав, а Відповідач прийняв в строкове платне користування нежилі вбудовані приміщення в будинку № 8 по вул. Пушкінській, що належать до комунальної власності міста, для розміщення редакції газети, загальною площею 91,8 кв.м., та з орендною платою, визначеною рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради № 407 від 31 травня 2007 року, (в розмірі 09,93 грн. за 1 кв. м. без ПДВ за базовий місяць розрахунку).

Відповідно до пункту 3.1 Договору, Відповідач за користування об'єктом оренди зобов'язався вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Положення про оренду, методику розрахунку та порядку використання плати за оренду майна комунальної власності м. Житомира, затвердженої рішенням міської ради.

Згідно пункту 3.3 Договору: орендна плата по Договору становить 911 грн. 57 коп. без ПДВ в місяць і вноситься орендарем згідно наданого рахунку не пізніше 10 числа наступного за звітним місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції та податку на додану вартість.

В силу дії пункту 6.8 Договору оренди, Відповідач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що вступ Відповідача у користування приміщення настає після підписання акту прийому-передачі вказаного приміщення, який підписується Третьою особою та Відповідачем протягом 5-ти днів з моменту укладання Договору.

На виконання умов Договору між Відповідачем та Третьою особою було підписано акт прийому-передачі приміщення, згідно якого Третя особа передала, а Відповідач прийняв в строкове платне користування нежилі вбудовані приміщення в будинку № 8 по вул. Пушкінській.

Колегія суду зауважує, що Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної сплати орендної плати не виконав належним чином, внаслідок чого станом на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді у Відповідача утворилась заборгованість перед Позивачем за період з грудня 2009 року по травень 2010 року в сумі 9 795 грн. 57 коп..

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, Позивач неодноразово надсилав Відповідачеві письмові листи-вимоги з вимогами про сплату боргу та звільнення орендованого приміщення, які Відповідач залишив без відповіді та без задоволення (а.с. 12, 14-16).

В силу дії статті 509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Водночас, у статті 173 Господарського кодексу України визначено, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку).

Згідно статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В силу дії частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму).

Стаття 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що орендою є засноване на договорі строкове, платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності та іншої діяльності.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Водночас частиною 1 статті 19 вищезазначеного Закону визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Перевіривши наявні в матеріалах справи докази апеляційним судом встановлено, що 27 травня 2010 року закінчився строк дії Договору. За таких обставин колегія суду констатує, той факт, що в силу дії пункту 8.6 Договору, даний Договір підставно припинив свою дію з 28 травня 2010 року. До моменту припинення Договору (без врахування суми заборгованості стягненої за рішенням господарського суду Житомирської області від 31 жовтня 2010 року по справі № 8/5007/84/12) у Відповідача виникла заборгованість з орендної плати по Договору в сумі 9 795 грн. 57 коп.. Доказів сплати даної суми боргу до дати винесення судом першої інстанції свого рішення Відповідач не подав. З даного Рівненський апеляційний господарський суд робить висновок про підставність вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості з орендної плати за період з грудня місяця 2009 року по травень місяць 2010 року в розмірі 9 795 грн. 57 коп..

Суд критично оцінює доводи Відповідача про те, що Відповідач мав сплачувати оренду плату в розмірі 1 грн. 00 коп., оскільки в матеріалах справи відсутні будь-який договір чи додаткова угода, котрі б вводили б в дію дану ціну, а також відсутні будь-які судові рішення щодо укладення договору оренди з таким розміром орендної плати.

Враховуючи усе вищевказане, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність стягнення з Відповідача заборгованості в розмірі 9 795 грн. 57 коп. по орендній платі за Договором і залишає без змін судове рішення в цій частині.

Крім того, Позивачем також заявлено вимогу про зобов'язання Відповідача звільнити нежитлові приміщення (за адресою: м. Житомир, вул. Пушкінська, 8), площею 91,8 кв. м. та передати їх згідно з актом прийому-передачі Третій особі.

Суд зауважує, що пунктом 8.1 Договору встановлено, що Договір діє з 27 червня 2007 року по 27 травня 2010 року.

Водночас, зокрема пунктом 8.6 Договору передбачено, що дія даного Договору припиняється внаслідок, закінчення строку, на який його було укладено. При цьому не містить умов, за яких би Договір міг би автоматично продовжити свою дію.

В силу дії частини 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Як вказано вище у даній судовій постанові, з 28 травня 2010 року дія Договору припинилась і у Відповідача (з огляду на не укладання будь-яких нових договорів чи доповнень до Договору) виник обов'язок повернути орендовані приміщення.

Пунктом 6.16 Договору оренди, встановлено, що у разі припинення Договору Відповідач зобов'язаний повернути Позивачу в 15-ти денний термін орендоване приміщення в належному стані, не гіршому, ніж під час передачі його в оренду, що засвідчується актом прийому-передачі.

Враховуючи усе вищевказане, колегія суду констатує, що в силу дії Договору та діючого законодавства України, Відповідач мав повернути дані приміщення до 11 червня 2010 року. Проте, на момент винесення рішення судом першої інстанції доказів такого виселення подано не було.

Водночас, пунктом 5.4 Договору передбачено, що Позивач зобов'язаний попередити Відповідача у письмовій формі про припинення або зміну умов Договору до його закінчення або в місячний термін після закінчення строку Договору.

Колегія суду дослідивши матеріали справи зауважує, що Позивач неодноразово надсилав Відповідачеві листи-вимоги з повідомленням про припинення Договору та з вимогою про повернення орендованого майна (а.с.12, 14-16).

Однак, Відповідач вищезазначені вимоги залишив без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

У відповідності до вимог статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

В силу дії статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Рівненський апеляційний господарський суд наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України: обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши наявні у справі докази та діючі на момент припинення Договору нормативні акти, колегія суду критично оцінює доводи Прокурора та Відповідача, про те, що судом першої інстанції при винесені рішення щодо звільнення орендованих Відповідачем нежитлових приміщень не було враховано норми Закону України «Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв книгарень, підприємств книгороповсюдження, творчих спілок»від 20 травня 2010 року за № 2274-VI, Закону України «Про мораторій на відчудження від редакцій державних та комунальних засобів масової інформації приміщень та майна»від 15 січня 2009 року за № 883-VI та постанови Верховної Ради України «Про запровадження мораторію на виселення друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств з розповсюдження книг та преси»від 16 січня 2009 року за № 901-VI виходячи з наступного.

Колегія суду констатує, що Закон України «Про мораторій на відчуження від редакцій державних та комунальних засобів масової інформації приміщень та майна»передбачає заборону на відчуження та передачу приміщень та майна самими редакціями державних та комунальних засобів масової інформації. Відповідно, оскільки в даному випадку ні засновниками ні Відповідачем таких дій не вчинялося, даний закон не спростовує законності вимог Позивача щодо здійснення такого виселення.

Що ж до постанови Верховної Ради України «Про запровадження мораторію на виселення друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств з розповсюдження книг та преси»то нею передбачено не допущення практики безпідставного розірвання чи припинення договорів оренди з редакціями друкованих засобів масової інформації, закладами культури, утому числі бібліотеками, видавництвами, книгарнями, підприємствами з розповсюдження книг та преси, а також закріпити за ними переважне право на укладення договору оренди на новий строк.

Водночас, колегія суду зауважує, що Договір припинився не безпідставно, а внаслідок закінчення терміну дії Договору (тобто підставно).

Відповідно, дана постанова також не спростовує законності даної позовної вимоги Позивача.

Що ж до Закону України «Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок»то колегія Рівненського апеляційного господарського суду констатує той факт, що його положення не можуть бути застосовані при розгляді вимоги Позивача у цьому спорі з огляду на те, що даний закон набрав чинності після припинення Договору (28 травня 2010 року) та після закінчення п'ятнадцятиденного строку на повернення орендованого майна (до 11 червня 2010 року), а саме 18 червня 2010 року.

Враховуючи усе вищеописане у цій постанові, суд вважає доводи Відповідача та Прокурора висвітлені в апеляційній скарзі та поясненні безпідставними, та такими, що не спростовують в сукупності з поданими додатковими доказами законності рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи вищевказане апеляційний господарський суд залишає без змін рішення місцевого господарського суду, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 31.10.11 р. у справі № 8/5007/84/11 залишити без змін, апеляційну скаргу заступника прокурора м. Житомира - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

4. Справу № 8/5007/84/11 повернути на адресу господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.