Ухвала

від 04.09.2012 по справі 2/179

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 2/179 04.09.12

За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" ДоКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району міста Києва про стягнення 205 653,34 грн.

За скаргою Комунальне підприємство "Центр обслуговування

споживачів Шевченківського району міста Києва"(попереднє

назва - Комунальне підприємство по утриманню житлового

господарства Шевченківського району міста Києва)

На дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського

районного управління юстиції в м. Києві

Суддя Домнічева І.О.

Представників сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача Коломийченко І.В.

від ВДВС не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.11.2011р. у справі № 2/179 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго"до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району міста Києва про стягнення з останнього заборгованості та штрафних санкцій за спожиту теплову енергію за Договором № 9817001 від 18.11.2003р. задоволені частково, та стягнуто 181 379 грн. 65 коп. -основного боргу, 16 351 грн. 73 коп. -інфляційних, 5437 грн. 07 коп. -3 % річних, 2031 грн. 68 коп. - державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

22.11.2011р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2011р. у справі № 2/179 судом було видано відповідний наказ.

26.07.2012р. Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району міста Києва" (попереднє назва - Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківського району міста Києва) звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві, в якій скаржник просить суд визнати дії державного виконавця незаконними та скасувати Постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 26.06.2012р. ВП № 30481224.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягував, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

Ухвалою суду від 27.07.12р. розгляд скарги було призначено на 04.09.12р.

В призначене судове засідання представники стягувача та органу Державної виконавчої служби не з'явились, ніяких заяв, клопотань не подали; вимоги ухвали не виконали.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

При розгляді скарги встановлено, що:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2009р. по 01.09.2011р. у розмірі 205436,13 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2011р., яке набрало законної сили, позов задоволено частково.

Відповідно до наказу Господарського суду м. Києва та заяви стягувача Державною виконавчою службою Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві 23.12.2011 року була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

Як вбачається, сума основного боргу, яка становила 181379,65 грн. була в добровільному порядку сплачена боржником у грудні 2011 року. Залишок, який складався з судових витрат стягувача, втрат від інфляції та 3% річних у розмірі 24056,48 грн., Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»(попередня назва Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради) також у добровільному порядку сплатило 28.03.2012 року. Даний факт сплати підтверджується платіжними дорученнями №3451 від 20.12.2011р., №4541 від 28.03.2012р.

Відповідно до ст. 28 нової редакції Закону України «Про виконавче провадження», яка набрала чинності з 08.03.2011 року: «у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача».

Так, у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником - юридичною особою рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача, боржник сплачує виконавчий збір у розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи ту обставину, що боржник добровільно виконав рішення суду, а саме перерахував кошти безпосередньо на розрахунковий рахунок стягувача, а Державною виконавчою службою Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві не вчинялось жодних дій примусового виконання даного рішення, то державний виконавець повинен був врахувати норми ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження»і винести постанову про "стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради виконавчого збору у розмірі 80-ти неоподатковуваних мінімумів громадян, що, наразі, складає 1360 грн.

Але, всупереч вимогам ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження»державним виконавцем було винесено постанову від 26.06.2012 ВП № 30481224 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 20543,61 грн.

Боржник, не погоджуючись із діями державного виконавця про винесення вищевказаної постанови, і звернувся до суду з даною скаргою.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» (падалі за текстом - Закон) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою па підставі виконавчих документів, визначених ним Законом.

Статтею 11 даного Закону України встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неунереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії,

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у;строк до семи днів з моменту винесення постанови, а також зазначає, що у разі ненадання боржником документального піл твердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Керуючись положеннями ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження»Сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повиє чи часі коне самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення зміну місця проживання чи перебування ( у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник -фізична особа - про зміну місця роботи).

За таких обставин та враховуючи вищевикладене скарга на дії ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати дії державного виконавця в частині прийняття Постанови від 26.06.12р. незаконними та скасувати Постанову про стягнення з Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району міста Києва»(попередня назва -Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківського району міста Києва) виконавчого збору від 26.06.12р. № ВП № 30481224.

Дана ухвала набирає чинності з моменту прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.О.Домнічева