Постанова

від 20.08.2012 по справі 2а-18726/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 серпня 2012 року № 2а-18726/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Софт»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

№0000792320/0 від 19.11.2010

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізі Софт»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000792320/0 від 19.11.2010.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.2010 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу №2а-18726/10/2670 до судового розгляду в судовому засіданні на 25.01.2011, яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті.

Ухвалою суду від 18.04.2011 зупинено провадження у справі № 2а-18726/10/2670 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №2а-18022/10/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва та зобов'язано сторін повідомити суд про усунення обставин, які стали підставою для зупинення провадження у справі № 2а-18726/10/2670.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012р. по справі №2а-18022/10/2670 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗІ СОФТ" задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2011р. у справі №2а-18022/10/2670 за позовом ТОВ "ІЗІ СОФТ" до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19.11.2010р. №000078232/0 - скасовано. Позовні вимоги ТОВ "ІЗІ СОФТ" до ДПІ у Подільському районі м. Києва - задоволено.

Відтак, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2012 поновлено провадження у справі № 2а-18726/10/2670 та призначено до розгляду в судовому засідання на 24.07.12 року.

Під час розгляду справи Позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі з огляду на те, що доводи контролюючого органу, викладені в Акті перевірки та письмових запереченнях базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження доказами.

Представники Відповідача під час розгляду справи проти заявлених позовних вимог заперечували в повному обсязі та просили суд відмовити в задоволенні позову з огляду на те, що в ході проведеного контрольного заходу податковим органом було встановлено обставини, за якими ТОВ «Ізі Софт»у перевіряємому періоді порушено, в тому числі пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 654 680,00 грн., а тому, винесене податкове повідомлення-рішення від 19.11.2010 №0000792320/0 є цілком правомірним та скасуванню не підлягає.

В судовому засіданні 24.07.2012 замінено неналежного відповідача на Державну податкову інспекцію у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби у зв'язку з її перетворенням. Представник позивача проти заміни неналежного відповідача не заперечував.

Справа розглянута в письмовому провадженні з огляду на положення ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності представника Відповідача та відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлень від 20.09.10 №959, від 18.10.10 №1070, виданих ДПІ у Подільському районі м. Києва, посадовими особами податкового органу, згідно з ч.1 ст. 11 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Софт»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.06.2010р.

В ході проведення перевірки встановлено, що за період з 01.10.2008р. по 30.06.2010р. ТОВ «Ізі Софт»задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 160 099 311,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2008р. по 30.06.2010р. встановлено його завищення на загальну суму 1 654 680,0 грн.

Проведеною перевіркою відображеного показника за жовтень-грудень 2008р. в сумі 14 654 448,00 грн., січень-грудень 2009р. в сумі 91 664 584,0 грн., січень-червень 2010р. в сумі 54 810 709,0 грн. встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 10.1 колонка Б Декларацій «Товари придбані з ПДВ для операцій, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою»на загальну суму 1 654 680,0 грн., на підставі таких документів:

- отриманих податкових накладних,

- реєстрів отриманих податкових накладних,

- декларацій з податку на додану вартість,

- оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерському рахунку 64 «Розрахунки по податкам і платежам», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

В ході розгляду справи, правова позиція Відповідача ґрунтується на наступних доводах.

ТОВ «Ізі Софт»(Покупець) в особі директора Свирида О.П., що діє на підставі статуту, з однієї сторони, та ТОВ «Українське гарантійне агентство», з іншої сторони, уклали Договір купівлі-продажу prepaid - продукції №U394431831335 від 01.08.2008 року.

Відповідно до вказаного Договору Компанія зобов'язується продавати, а покупець придбавати prepaid - продукцію відповідно до умов і особливостей, зазначених у Договорі. Покупець має право реалізації придбаної у компанії prepaid - продукції через торгівельні пункти власної та дилерської мережі із додержанням вимог чинного законодавства.

В даному випадку, Prepaid - продукція - право вимоги за дійсною дебіторською заборгованістю первинного Дебітора по відношенню до Компанії, що виражена у гривневому еквіваленті.

Таким чином, як зазначає Відповідач, предметом Договору купівлі-продажу є право вимоги ТОВ «Українське гарантійне агентство»до ВАТ «Український професійний банк», що виникло на підставі Договору №14 на зберігання коштів на депозитному рахунку.

Договір купівлі-продажу prepaid - продукції №U394431831335 від 01.08.2008 є угодою цесії, за якою цедепт - ТОВ «Українське гарантійне агентство»уступило цесіарію - ТОВ «Ізі Софт»право вимоги до боржника ВАТ «Український професійний банк».

Подальшою перевіркою встановлено, що ТОВ «Ізі Софт»за період з 01.10.2008 по 30.06.2010 здійснило придбання та реалізацію зазначеної prepaid - продукції, яка у відповідності до пп. 3.2.5 п.3.2 ст.3 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, на загальну суму 16 616 573,0 грн.

Як зазначає податковий орган, в порушення вимог Закону та п.18 ПСБО 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за №27/4248, в перевіряємому періоді Товариством не було здійснено розподіл податкового кредиту до витрат, які неможливо прямо віднести до тих, що використовуються ані в оподатковуваних, ані в звільнених від оподаткування операціях.

Відтак, в ході перевірки Відповідачем проведено розподіл податкового кредиту між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями на підставі розрахунку коефіцієнту, який визначається як відношення об'єму оподатковуваних операцій до загального об'єму господарських операцій, здійснених у звітних періодах з листопада 2008 по червень 2010 в сумі 16762грн.

Крім того, збільшуючи ТОВ «Ізі Софт»грошове зобов'язання по податку на додану вартість, відповідач приймає до уваги обставини, за якими ТОВ «Ізі Софт»(Довіритель) в особі директора Свирида О.П., що діє на підставі статуту, з однієї сторони, та ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім»(Повірений) в особі генерального директора Волкової Т.В., що діє на підставі статуту, з іншої сторони, уклали Договір про прийом платежів №36-П від 06.07.2009 року.

За даним Договором Довіритель доручає, а Повірений приймає на зобов'язання здійснювати на

користь Довірителя наступні дії:

- організовувати прийом платежів від споживачів на користь Довірителя та від його імені, фіксуючи надходження платежів на Реквізити з використанням платіжної системи,

- забезпечувати перерахування Довірителю прийнятих з використанням Платіжної системи платежів на розрахункові рахунки Довірителя у строки, встановлені Правилами та цим Договором.

Довіритель зобов'язаний виплачувати Повіреному винагороду у порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно Договору про прийом платежів №36-П від 06.07.2009, ТОВ «Ізі Софт»нараховує та виплачує на користь ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім»винагороду за приймання платежів за реалізовану (з використанням платіжних терміналів) продукцію, як то електроні одиниці, електронні ваучери, prepaid - продукція тощо від кінцевих споживачів.

Винагорода за приймання платежів відображається ТОВ «Ізі Софт»у складі валових витрат та у складі податкового кредиту з податку на додану вартість.

В ході перевірки встановлено, що prepaid - продукція (право вимоги), яка не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, реалізується як контрагентам-юридичним особам, так і кінцевим споживачам.

За перевіряємий період кінцевим споживачам реалізовано зазначеної prepaid- продукції на загальну суму 11 377 788,0 грн., в тому числі по періодам:

№ПеріодДокумент, що підтверджує реалізаціюСума, грн. 1липень 2009Видаткова накладна №0-0001668 від 31.07.09 211432,0 2серпень 2009Видаткова накладна №13-0002847 від 31.08.09 159242,0 3вересень 2009Видаткова накладна №13-0004084 від 30.09.09 314126,0 4жовтень 2009Видаткова накладна №13-0005436 від 31.10.09 231846,0 5листопад 2009Видаткова накладна №13-0006232 від 30.11.09 252575,0 6грудень 2009Видаткова накладна №13-0006558 від 31.12.09 716851,0 7січень 2010Видаткова накладна №13-0007027 від 31.01.10 528325,0 8лютий 2010Видаткова накладна №13-0007209 від 28.02.10 1177890,0 9березень 2010Видаткова накладна №13-0007399 від 31.03.10 1328241,0 10квітень 2010Видаткова накладна №4-00000159 від 30.04.10 1995049,0 11травень 2010Видаткова накладна №4-00000317 від 31.05.10 2178072,0 12червень 2010Видаткова накладна №4-00000701 від 30.06.10 2284139,0 XВсього: X 11 377 788,0 В даному випадку посадовими особами контролюючого органу також проведено розподіл податкового кредиту з вартості послуг по прийманню платежів між продукцією, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість та prepaid- продукцією, що не є об'єктом оподаткування ПДВ, застосувавши коефіцієнт, який визначається як відношення об'єму реалізації prepaid - продукції (права вимоги) кінцевим споживачам до загального об'єму операцій, здійснених в звітному періоді.

Даний коефіцієнт розподілу застосовано до суми податкового кредиту з вартості послуг по прийманню платежів від кінцевих споживачів за податкові періоди з липня 2009 по червень 2010, в результаті чого відповідачем розраховано суму ПДВ, що не включається зо складу податкового кредиту в розмірі 74 448грн.

Підсумовуючи зазначене, ДПІ у Подільському районі м. Києва зазначає, що ТОВ «Ізі Софт», в порушення вимог пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями) до складу податкового кредиту включено повну суму податку на додану вартість з вартості придбаних товарів та послуг, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 91 209грн. (16 762 + 74 448).

Крім того, обґрунтовуючи правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення, відповідач звертає увагу суду на те, що в ході перевірки встановлено здійснення ТОВ «Ізі Софт»господарської діяльності по оренді платіжних терміналів у наступних суб'єктів господарювання:

1. ТОВ «Електропей Україна»(код 34817577).

Договір оренди обладнання від 18.09.2008 №08/09-0, укладений між ТОВ «Електропей Україна»та ТОВ «Ізі Софт», за яким Орендодавець зобов'язується за плату передати Орендарю в тимчасове платне користування на правах оренди Термінали Орендодавця на визначених цим Договором умовах та на визначений цим договором термін. Факт передачі терміналів засвідчується Актом приймання-передачі обладнання.

ТОВ «Ізі Софт»прийнято від ТОВ «Електропей Україна»платіжні термінали: станом на 31.12.2008 в кількості 275 шт., станом на 31.03.2009 в кількості 279 шт., станом на 30.06.2009 в кількості 436 шт. В липні 2009 року термінали в повному обсязі повернуті ТОВ «Електропей Україна».

2. ТОВ «Русоіл Компані»(код 35569835).

Договір оренди обладнання від 01.03.2009 №01/03-0, укладений між ТОВ «Русоіл Компані»та ТОВ «Ізі Софт», за яким Орендодавець зобов 'язується за плату передати Орендарю в тимчасове платне користування на правах оренди Термінали Орендодавця на визначених цим Договором умовах та на визначений цим договором термін. Факт передачі терміналів засвідчується Актом приймання-передачі обладнання.

ТОВ «Ізі Софт»прийнято від ТОВ «Русоіл Компані»платіжні термінали: станом на 31.03.2009 в кількості 10 шт., станом на 30.06.2009 в кількості 10 шт.

3. ТОВ «Платьожка»(код 34966579).

Договір оренди обладнання від 03.11.2008 №18/10-0, укладений між ТОВ «Платьожка»та ТОВ «Ізі Софт», за яким Орендодавець зобов'язується за плату передати Орендарю в тимчасове платне користування на правах оренди Термінали Орендодавця на визначених цим Договором умовах та на визначений цим договором термін. Факт передачі терміналів засвідчується Актом приймання-передачі обладнання.

ТОВ «Ізі Софт»прийнято від ТОВ «Платьожка»платіжні термінали: станом на 31.12.2008 в кількості 175 шт., станом на 31.03.2009 в кількості 215 шт., станом на 30.06.2009 в кількості 277 шт., станом на 30.09.2009 в кількості 303 шт., станом на 31.12.2009 в кількості 374 шт., станом на 31.03.2010 в кількості 385 шт., станом на 30.06.2010 в кількості 359 шт.

4. ТОВ «Кей Ес Ай Кеш»(код 35482648).

Договір оренди обладнання від 14.11.2008 №7/11-0, укладений між ТОВ «Кей Ес Ай Кеш»та ТОВ «Ізі Софт», за яким Орендодавець зобов'язується за плату передати Орендарю в тимчасове платне користування на правах оренди Термінали Орендодавця на визначених цим Договором умовах та на визначений цим договором термін. Факт передачі терміналів засвідчується Актом приймання-передачі обладнання.

5. ТОВ «Універсальна платіжна система»(код 35309945).

Договір оренди обладнання від 26.12.2008 №15/12-СО, укладений між ТОВ «Універсальна платіжна система»та ТОВ «Ізі Софт», за яким Орендодавець зобов'язується за плату передати Орендарю в тимчасове платне користування на правах оренди Термінали Орендодавця на визначених цим Договором умовах та на визначений цим договором термін. Факт передачі терміналів засвідчується Актом приймання-передачі обладнання.

ТОВ «Ізі Софт»прийнято від ТОВ «Універсальна платіжна система» платіжні термінали: станом на 31.03.2009 в кількості 5 шт., станом на 30.06.2009 в кількості 15 шт., станом на 30.09.2009 в кількості 16 шт., станом на 31.12.2009 в кількості 16 шт., станом на 31.03.2010 в кількості 144 шт., станом на 30.06.2010 в кількості 144 шт.

Аналізуючи декларування податкового кредиту з вартості оренди платіжних терміналів за період з 01.10.2008 по 31.03.2010 р., податковий орган приходить до наступних висновків.

1. ТОВ «Ізі Софт»включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість, сплачений ТОВ «Електропей Україна»у складі орендної плати за платіжні термінали згідно Договору оренди обладнання від 18.09.2008 №08/09-0, на загальну суму 740 223,0 грн.

2. ТОВ «Ізі Софт»включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість, сплачений ТОВ «Русоіл Компані»у складі орендної плати за платіжні термінали згідно Договору оренди обладнання від 01.03.2009 №01/03-0, на загальну суму 26 996,0 грн.

3. ТОВ «Ізі Софт»включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість, сплачений ТОВ «Платьожка»у складі орендної плати за платіжні термінали згідно Договору оренди обладнання від 03.11.2008 №18/10-0, на загальну суму 1 556 418,0 грн.

4. ТОВ «Ізі Софт»включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість, сплачений ТОВ «Кей Ес Ай Кеш»у складі орендної плати за платіжні термінали згідно Договору оренди обладнання від 14.11.2008 №7/11-0, на загальну суму 30 369,0 грн.

5. ТОВ «Ізі Софт»включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість, сплачений ТОВ «Універсальна платіжна система»у складі орендної плати за платіжні термінали згідно Договору оренди обладнання від 26.12.2008 №15/12-СО, на загальну суму 96 605,0 грн.

Взагалі, ТОВ «Ізі Софт»включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість з вартості оренди платіжних терміналів по вказаним вище Договорам на загальну суму 2 450 611,0 грн., в тому числі по періодам:

Крім того, згідно Договору оренди обладнання №3/06-В від 16.06.2008, укладеного між ТОВ «Ізі Софт»та ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім», Орендодавець зобов'язується за плату передати орендарю в технічне платне користування на правах оренди термінали орендодавця на визначеним цим договором умовах. Факт передачі обладнання засвідчується актом приймання-передачі обладнання. Орендодавець може також передати орендарю програмне забезпечення для роботи переданих терміналів, а також: надавати послуги щодо технічної підтримки та налаштування такого програмного забезпечення.

Вартість використання програмного забезпечення та відповідних послуг щомісячно визначається в актах приймання-передачі на підставі рахунків, виставлених орендодавцем.

Податок на додану вартість з вартості суборенди платіжних терміналів відображений ТОВ «Ізі Софт»у складі податкового зобов'язання.

Таким чином, до складу податкового кредиту підприємством включено податок на додану вартість сплачений ТОВ «Електропей Україна»(код 34817577), ТОВ «Русоіл Компані»(код 35569835), ТОВ «Платьожка»(код 34966579), ТОВ «Кей Ес Ай Кеш»(код 35482648), ТОВ «Універсальна платіжна система»(код 35309945) на підставі отриманих податкових накладних на загальну суму 2 450 611,0 грн., а до складу податкових зобов'язань включено податок на додану вартість, сплачений ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім»(код 35442539) на підставі виданих податкових накладних на загальну суму 887 141,0 грн.

Оскільки різниця між доходами звітного періоду та витратами, понесеними за для їх одержання, не відноситься до складу витрат, що пов'язані зі здійсненням господарської діяльності, податковий орган відзначає, що сума перевищення податкового кредиту над податковим зобов'язання з операцій прийняття в оренду та здачі в суборенду терміналів у розмірі 887 141грн. не підлягає включенню до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Відповідно, різниця між податковим кредитом та податковим зобов'язанням по операціям з надання в суборенду платіжних терміналів складає: 1 563 471грн. (2 450 611 -887 141).

Разом з тим, як встановлено в ході перевірки, частка ТОВ «І3І СОФТ»у статутному фонді ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім»становить 96,7 %, таким чином ТОВ «І3І СОФТ», як вказує суб'єкт владних повноважень, фактично є власником ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім»та свідомо завищує валові витрати при фінансових операціях, з метою уникнення оподаткування як з податку на прибуток так і з податку на додану вартість.

Виходячи з вищенаведеного, Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва вважає, що нарахування Позивачу за результатами перевірки податку на додану вартість на загальну суму 2 482 020,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №0000792320/0 від 19.11.2010р. відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому підстави для скасування вказаного акту індивідуальної дії відсутні.

Окружний адміністративний суд м. Києва, оцінивши докази, які є у справі вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі-Софт», в даному випадку, підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 5, 6 ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

В ході розгляду справи встановлено, що Позивач протягом перевіряємо періоду здійснював операції з придбання та подальшого продажу prepaid-продукції. Згідно з Договором купівлі-продажу prepaid-продукції №U394431831335 від 01.08.2008 p., укладеним між Позивачем та ТОВ «Українське гарантійне агентство»(Компанія) Позивачем було придбано prepaid-продукцію, яка в подальшому реалізовувалась кінцевим споживачам.

Під prepaid-продукцією згідно з п. 1.1. ст. 1 Договору розуміється право вимоги за дійсною дебіторською заборгованістю первинного Дебітора по відношенню до Компанії, що виражена у гривневому еквіваленті.

Як вже зазначалось, Відповідач дійшов висновку, що Позивач за період з 01.10.2008 по 30.06.2010 здійснив придбання та подальшу реалізацію prepaid-продукції, яка у відповідності до пп. 3.2.5 п. 3.2 ст. 3 Закону «Про податок на додану вартість»не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, на загальну суму 16 616 573,0 грн.

Відповідно до пп. 3.2.5. п. 3.2. ст. З Закону про ПДВ не є об'єктом оподаткування операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Операції з купівлі-продажу prepaid-продукції, що здійснювались Позивачем, є торгівлею за грошові кошти борговими зобов'язаннями, а такі операції, відповідно до пп. 3.2.5. п. 3.2. ст. З Закону про ПДВ не є об'єктом оподаткування.

В даному випадку висновок щодо здійснення Позивачем у своїй господарській діяльності операцій, які не є об'єктом оподаткування ПДВ, а саме купівля-продаж prepaid-продукції став передумовою для здійснення перерозподілу податкового кредиту на підставі пп. 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Слід зазначити, що об'єктом перерозподілу став податковий кредит, віднесений одночасно, як до загальногосподарських витрат, так і до витрат з прийому платежів.

При здійсненні перерахунку податкового кредиту на підставі вказаної норми права, на думку суду, Відповідачем порушено положення підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», адже в Акті перевірки має місце використання для розрахунку коефіцієнту різних показників.

Окрім того, встановивши здійснення Позивачем операцій з придбання та продажу prepaid-продукції, Відповідачем, в ході перевірки за період з листопада 2008 р. по червень 2010 р., було проведено перерозподіл ПДВ в складі податкового кредиту з витрат загальногосподарського призначення між оподатковуваними та неоподатковуваними ПДВ операціями.

Згідно зі зведеними даними такого розподілу, що відображені в Таблиці Акту перевірки (а.с. 43, том 1), Відповідачем, з метою визначення сум ПДВ, що не включаються до складу податкового кредиту, коефіцієнт розподілу визначався як співвідношення операцій, що не є об'єктом оподаткування (рядок 3 декларації з ПДВ за відповідний звітний період) до загального обсягу операцій (поставок) (рядок 5 декларації з ПДВ за відповідний звітний період).

Відповідач, з посиланням на вказану Таблицю (а.с.43, том 1) зазначає, що при перерахунку податкового кредиту у відповідності до співвідношення оподатковуваних операцій до неоподатковуваних, контролюючим органом прийнято за основу данні стовпчику 3 (ПДВ, що підлягає перерозподілу), який містить дані, що складають суму податкового кредиту за відповідний звітний період по загальногосподарських операціях, визначених ДПІ у Додатку 5 до Акта перевірки.

Однак, суб'єктом владних повноважень, в рамках ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням на визначені норми податкового законодавства, не доведено правомірність використання в розрахунку ПДВ даних стовпчика 3, а судом такого не встановлено.

В даному випадку Відповідач посилається на Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16, в якому визначено, які загальногосподарські витрати можуть бути віднесені до адміністративних.

Більше того, використання Позивачем придбаних товарів (робіт, послуг) в неоподаткованих господарських операціях, що віднесені Відповідачем до категорії «загальногосподарських витрат», відповідачем також не доведено, оскільки, як встановлено судом, неоподатковувані операції полягали у продажі прав вимоги (боргових зобов'язань), які обліковувалися, як зазначає Позивач, в електронній системі і продаж яких здійснювався електронними каналами.

Відповідачем також не підтверджено встановлених Актом перевірки обставин з приводу того, що витрати на придбання канцелярії, юридичні, консультаційні та аудиторські послуги, охорона офісу і телекомунікаційні послуги були використані в неоподатковуваних операціях з продажу зобов'язань в електронній формі.

Таким чином, з огляду на викладене вище, на думку суду, в даному випадку відсутній предмет перерозподілу, оскільки «загальногосподарські операції» не використовувалися у здійсненні неоподатковуваних операцій, що є обов'язковою умовою для застосування пп. 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, вбачається за можливе прийти до висновку, що під час проведення перевірки Позивачу, на підставі непідтверджених належними доказами даних, було безпідставно донараховано 16 762,00 грн. ПДВ, що свідчить про безпідставність спірного податкового повідомлення-рішення в цій сумі основного платежу.

Стосовно донарахування ТОВ «Ізі Софт»ПДВ в розмірі 74 448,00 грн ., в ході розгляду справи встановлено таке.

Актом перевірки визначено, що між Позивачем (Довіритель) та ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім»(Повірений) укладено Договір про прийом платежів №36-П від 06.07.2009 р., відповідно до якого Повірений зобов'язується за відповідну винагороду здійснювати приймання платежів за реалізовану з використанням платіжних терміналів продукцію, зокрема й prepaid-продукцію, від кінцевих споживачів.

На підставі цього Договору Позивач нараховує та виплачує ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім»винагороду за надані послуги.

В даному випадку Відповідачем також здійснено розподіл ПДВ в складі податкового кредиту з вартості послуг по прийманню платежів за продукцію, що є об'єктом оподаткування ПДВ та prepaid-продукцією, що не є об'єктом оподаткування ПДВ, застосувавши коефіцієнт, який визначається як відношення об'єму реалізації prepaid- продукції (права вимоги) кінцевим споживачам до загального об'єму операцій, здійснених в звітному періоді.

З Акта перевірки випливає, що prepaid-продукція (право вимоги), яка не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, реалізується як контрагентам-юридичним особам, так і кінцевим споживачам, а здійснюючи розподіл ПДВ, Відповідач до кінцевих споживачів відносив лише фізичних осіб.

Втім, така позиція не відповідає дійсності, оскільки відповідно до Договору про прийом платежів Споживачем (Платником) є юридична або фізична особа, що має з Довірителем угоду про купівлю у Довірителя послуг, робіт, товарів та яка має на постійній, періодичній або разовій основі потребу в оплаті Довірителю вартості цих послуг, робіт, товарів.

Таким чином, при здійснені розподілу ПДВ в складі податкового кредиту Відповідачем не було враховано повний обсяг операцій з реалізацій prepaid-продукції (а.с. 45, том 1).

Відповідачем не прийнято до уваги Лист ДПА України 07.11.2007 р. № 22703/7/16-1117 та Лист ДПА від 08.08.2007 p. №3955/Т/16-1515-20, з яких вбачається, що відповідно до підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Розподіл зазначених сум ПДВ відбувається відповідно до коефіцієнта, який визначається як відношення обсягу операцій, оподатковуваних за ставкою 20 % та 0 % у загальному обсязі поставки товарів (робіт) у поточному звітному періоді (без врахування податку на додану вартість). Таким чином, дані для визначення коефіцієнту розподілу, мають братись з декларацій з ПДВ за відповідні звітні періоди.

При здійсненні розподілу Відповідач також мав керуватись даними декларації з ПДВ за відповідні звітні періоди (з липня 2009 по червень 2010), зокрема, даними рядків 3 та 5, проте в стовпчику 3 Таблиці (а.с. 45 том 1) «Сума ПДВ, з вартості послуг по прийманню платежів»містяться дані із окремих видаткових накладних, що є порушенням положень підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, порушення вказаних положень Закону при визначення коефіцієнту розподілу ПДВ, свідчать про необґрунтованість здійсненого розподілу ПДВ в складі податкового кредиту, як наслідок, податкове повідомлення-рішення в частині 74 448, 00 грн. з ПДВ також є протиправним.

Щодо збільшення Позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 1 563 471,00 грн. за основним платежем, суд зазначає наступне.

Відповідач вважає, що на підставі ст. 42 Господарського кодексу України та п. 1.32 ст.1, пп. 2.1.1. п. 2.1. ст. 2, п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334/94-ВР, різниця між витратами Позивача на оплату оренди платіжних терміналів та надходженнями від здавання цих терміналів в суборенду не може бути віднесена до складу валових витрат, оскільки орендовані термінали не використовуються Позивачем в подальшій господарській діяльності - тобто з метою отримання прибутку від здавання їх в суборенду.

У зв'язку з цим, на думку контролюючого органу, сума перевищення податкового кредиту над податковим зобов'язання, що виникає при здійснені таких операцій, у розмірі 1 563 371,00 грн. не підлягає включенню до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів на підставі п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Однак, з правомірністю даних тверджень Відповідача також не можливо погодитьсь, оскільки п. 5.1. п. 5, пп. 5.2.1. п. 5.2. та пп. 5.3. - 5.7. ст. 5 Закону України «Про податок на прибуток»встановлено, що до складу валових не забороняється відносити витрати на придбання товарів (послуг), при їх подальшому продажу нижче за їх купівельну ціну.

Збитковість окремої господарської операції не означає збитковість господарської діяльності в цілому, що випливає зі ст.3 Закону України «Про податок на прибуток підприємств». Суд вважає за можливе погодиться з доводами Позивача з приводу того, що не отримання ТОВ «Ізі Софт»прибутку по окремій операції не є безумовною підставою для визнання його господарської діяльності збиткової вцілому.

В даному випадку суд вважає за правильне застосувати положення ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки питання законності формування валових витрат, зокрема, включення до витрат різниці між орендою та суборендою за термінали було предметом розгляду в адміністративній справі № 2а-18022/10/2670, предметом якої є оскарження податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток.

Як вже зазначалось, провадження в даній адміністративній справі зупинялось до набрання законної сили судовим рішення у справі № 2а-18022/10/2670, в якій мало бути встановлено правомірність/протиправність формування ТОВ «Ізі Софт»валових витрат по спірним господарським операціям.

Так, 06.03.2012 p. Kиївським апеляційним адміністративним судом по справі №2а-18022/10/2670 прийнято Постанову, якою скасовано повідомлення-рішення про донарахування Позивачу податку на прибуток У постанові суду, яка набрала законної сили, було встановлено, що неотримання прибутку за окремою господарською операцією не є порушенням законодавства і не зумовлює неможливість віднесення витрат до валових. Прибутковість має визначатися сукупністю господарських операцій. Судом також було встановлено, що діяльність Позивача спрямована на одержання доходу і протягом періоду перевірки була прибутковою.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.05.2012 вказану постанову Київського апеляційного адміністративного суду в цій частині залишено без змін.

Відтак, суд погоджується з правовою позицію позивача тим самим відхиляючи доводи Акту перевірки та заперечення відповідача з приводу незаконного включено ТОВ «Ізі Софт» ПДВ в розмірі 1 563 471,00 грн. до складу податкового кредиту

Як вбачається з Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 по справі №2а-18022/10/2670 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 10.05.2012, відповідач не врахував, що здача в суборенду терміналів за ціною нижчою від орендної плати за їх користування є економічно обґрунтованою та спрямована на отримання прибутку від основної господарської діяльності Позивача. Враховуючи вищевикладене, Позивачем було правомірно включено ПДВ в розмірі 1 563 471,00 грн. до складу податкового кредиту.

В контексті всього вищезазначеного, суд відзначає, що під час розгляду справи, Позивачем були надані до матеріалів справи пояснення та докази економічної обґрунтованості операцій із здавання терміналів в суборенду, які помилково не були прийняті до уваги при перевірці Відповідачем.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 71 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Софт», в даному випадку, підлягають задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Софт»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва №0000792320/0 від 19.11.2010.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Софт»(код ЄДРПОУ 34817577, адреса: 04080, м. Київ, вулиця Межигірська, будинок 82А, корпус «Б») судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (адреса: 04080, м. Київ, вулиця Турівська, будинок 12).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.