Ухвала

від 25.11.2014 по справі 2а-18726/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2014 року м. Київ К/800/25710/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Приходько І.В.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 серпня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року

по справі №2а-18726/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗІ СОФТ" (надалі - ТОВ "ІЗІ СОФТ")

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Подільському районі м.Києва ДПС)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У грудні 2010р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Подільському районі м.Києва ДПС, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.11.2010р. №0000792320/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 20.08.2012р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ у Подільському районі м. Києва, проведена планова виїзна перевірка ТОВ "ІЗІ СОФТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.06.2010р., за результатами якої складено акт №369/23-504-34817577 від 05.11.2010р., в якому, на думку податкового органу, зокрема, встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1654680,00грн.

На підставі зазначеного акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.11.2010р. №0000792320/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1654680,00грн. та застосовано штрафні санкції - 827340,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

В акті перевірки, податковий орган дійшов висновку, що позивач за період з 01.10.2008р. по 30.06.2010р. здійснив придбання та подальшу реалізацію prepaid-продукції, яка у відповідності до п.п.3.2.5 п.3.2 ст.3 Закону «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, на відповідну суму.

Спростовуючи наведені висновки відповідача, судами попередніх інстанції встановлено, що позивач протягом періоду який перевірявся здійснював операції з придбання та подальшого продажу prepaid-продукції.

Згідно з договором купівлі-продажу prepaid-продукції від 01.08.2008р. №U394431831335, укладеним між позивачем та ТОВ «Українське гарантійне агентство» позивачем було придбано prepaid-продукцію, яка в подальшому реалізовувалась кінцевим споживачам. Під prepaid-продукцією згідно з п.1.1 ст.1 договору розуміється право вимоги за дійсною дебіторською заборгованістю первинного Дебітора по відношенню до Компанії, що виражена у гривневому еквіваленті.

За приписами до п.п.3.2.5 п.3.2 ст.3 вказаного Закону не є об'єктом оподаткування операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Втім, операції з купівлі-продажу prepaid-продукції, що здійснювались позивачем, є торгівлею за грошові кошти борговими зобов'язаннями, а такі операції, згідно п.п.3.2.5 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування.

При цьому висновок відповідача щодо здійснення позивачем у своїй господарській діяльності операцій, які не є об'єктом оподаткування ПДВ, а саме купівля-продаж prepaid-продукції став передумовою для здійснення перерозподілу податкового кредиту на підставі п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно яким у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Враховуючи, що в даному випадку відсутній предмет перерозподілу, оскільки «загальногосподарські операції» не використовувалися у здійсненні неоподатковуваних операцій, що є обов'язковою умовою для застосування п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», тому суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що під час проведення перевірки позивачу, на підставі непідтверджених належними доказами даних, було безпідставно донараховано 16762,00грн. ПДВ.

Крім того, в акті перевірки податковий орган посилається не те, що між позивачем (Довіритель) та ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» (Повірений) укладено договір про прийом платежів від 06.07.2009р. №36-П, відповідно до якого Повірений зобов'язується за відповідну винагороду здійснювати приймання платежів за реалізовану з використанням платіжних терміналів продукцію, зокрема й prepaid-продукцію, від кінцевих споживачів. На підставі цього Договору позивач нараховує та виплачує ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» винагороду за надані послуги.

В даному випадку податковим органом також здійснено розподіл ПДВ в складі податкового кредиту з вартості послуг по прийманню платежів за продукцію, що є об'єктом оподаткування ПДВ та prepaid-продукцією, що не є об'єктом оподаткування ПДВ, застосувавши коефіцієнт, який визначається як відношення об'єму реалізації prepaid-продукції (права вимоги) кінцевим споживачам до загального об'єму операцій, здійснених в звітному періоді. З акта перевірки вбачається, що prepaid-продукція (право вимоги), яка не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, реалізується як контрагентам-юридичним особам, так і кінцевим споживачам, а здійснюючи розподіл ПДВ відповідач до кінцевих споживачів відносив лише фізичних осіб.

Разом з тим, викладені в акті перевірки твердження не відповідає дійсності, так як відповідно до договору про прийом платежів Споживачем (Платником) є юридична або фізична особа, що має з Довірителем угоду про купівлю у Довірителя послуг, робіт, товарів та яка має на постійній, періодичній або разовій основі потребу в оплаті Довірителю вартості цих послуг, робіт, товарів.

Судами попередніх інстанції вірно встановлено, що при здійснені розподілу ПДВ в складі податкового кредиту суб'єктом владних повноважень не було враховано повний обсяг операцій з реалізацій prepaid-продукції (а.с.45 т.1).

Крім того, відповідачем не враховано листи ДПА України від 07.11.2007р. №22703/7/16-1117 та від 08.08.2007p. №3955/Т/16-1515-20, з яких вбачається, що відповідно до п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. Розподіл зазначених сум ПДВ відбувається відповідно до коефіцієнта, який визначається як відношення обсягу операцій, оподатковуваних за ставкою 20 % та 0 % у загальному обсязі поставки товарів (робіт) у поточному звітному періоді (без врахування податку на додану вартість). Таким чином, дані для визначення коефіцієнту розподілу, мають братись з декларацій з ПДВ за відповідні звітні періоди.

Отже, при здійсненні розподілу податковий орган мав керуватись даними декларації з ПДВ за відповідні звітні періоди (з липня 2009р. по червень 2010р.), зокрема, даними рядків 3 та 5, проте в стовпчику 3 Таблиці (а.с.45 т.1) «Сума ПДВ, з вартості послуг по прийманню платежів» містяться дані із окремих видаткових накладних, що є порушенням положень п.7.4.3 п.7.4 ст.7 вищезазначеного Закону.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про порушення вказаних положень Закону при визначення коефіцієнту розподілу ПДВ, що свідчать про необґрунтованість здійсненого розподілу ПДВ в складі податкового кредиту, і як наслідок, донарахування позивачу грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 74448,00грн. також є безпідставним.

Стосовно збільшення підприємству суми грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 1563471,00грн. за основним платежем, то судами встановлено, що провадження в даній адміністративній справі зупинялось до набрання законної сили судовим рішення у справі №2а-18022/10/2670, в якій мало бути встановлено правомірність/протиправність формування ТОВ "ІЗІ СОФТ" валових витрат по спірним господарським операціям.

Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012р. у справі №2а-18022/10/2670, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду від 22.10.2012р. (К/9991/22520/12), задоволено позов ТОВ "ІЗІ СОФТ" до ДПІ у Подільському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19.11.2010р. №0000782320/0, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств та застосовано штрафні санкції.

За таких обставин, висновки акта перевірки щодо незаконного включення ТОВ "ІЗІ СОФТ" ПДВ в розмірі 1563471,00грн. до складу податкового кредиту судами обґрунтовано не взято до уваги.

Окрім того, під час розгляду справи позивачем були надані до матеріалів справи пояснення та докази економічної обґрунтованості операцій із здавання терміналів в суборенду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

І.В. Приходько