Ухвала

від 10.03.2015 по справі 2а-18726/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

10 березня 2015 року м. Київ В/800/1073/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Юрченко В.П. - головуючого,

Голубєвої Г.К., Кошіля В.В., Моторного О.А., Муравйова О.В.,

розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2014 року у справі № 2а-18726/10/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «ІЗІ СОФТ»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2014 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2012 року у справі № 2а-18726/10/26710 залишено без змін.

У заяві про перегляд судового рішення заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: пп 7.4.3 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як приклад неоднакового застосування одних і тих самих правових норм, заявник вказує на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 5 червня 2008 року у справі № 29/251 (Вх. № К-12656/06).

Розглянувши заяву про перегляд ухвали суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Згідно із статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; 3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.

У судовому рішенні, на яке посилається заявник, відсутнє різне правозастосування в подібних правовідносинах, яке відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України може бути підставою для перегляду судових рішень в адміністративній справі Верховним Судом України.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №2 "Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України").

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 5 червня 2008 року у справі № 29/251 (Вх. № К-12656/06) на яку посилається заявник, адже в даному випадку не було розв'язано заявлений сторонами спір по суті, а направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наявність факту неповноти встановлення обставин справи, відтак, вказане рішення не містять висновків щодо правомірності застосування норм матеріального права.

Оскільки чинне законодавство підставою для подання заяви про перегляд судових рішень та допуску адміністративної справи для перегляду Верховним Судом України визначає різне застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права в подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку про відмову в допуску даної справи до провадження.

Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України,-

У Х В А Л И В :

Відмовити в допуску до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2014 року за заявою Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у справі № 2а-18726/10/2670 за позовом Публічного акціонерного товариства «ІЗІ СОФТ» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя В.П. Юрченко

Судді: Г.К. Голубєва

В.В. Кошіль

О.А. Моторний

О.В. Муравйов