Ухвала

від 06.12.2012 по справі 2а-18726/10/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-18726/10/2670 (у 3-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Беспалова О.О.,

суддів Парінова А.Б., Грибан І.О.,

при секретарі Арсенійчук В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Софт»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.11.2010 року № 0000792320/0, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізі Софт»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 листопада 2010 року № 0000792320/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2012 року позов було задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду -без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції вірно встановлено наступні обставини у справі.

На підставі направлень від 20.09.10 року № 959, від 18.10.10 року № 1070, виданих ДПІ у Подільському районі м. Києва, посадовими особами податкового органу проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Ізі Софт»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року.

На підставі Акта про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Ізі Софт»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 листопада 2010 року № 0000792320/0. Вказаним податковим повідомленням-рішенням було визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в розмірі 2 482 020,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 1 654 680,00 грн., за штрафними санкціями -827 340,00 грн.

Так, в ході проведення перевірки встановлено, що за вказаний період ТОВ «Ізі Софт»задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 160 099 311,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за вказаний період з встановлено його завищення на загальну суму 1 654 680,00 грн.

Позивач протягом періоду який перевірявся здійснював операції з придбання та подальшого продажу prepaid-продукції. Так, згідно з Договором купівлі-продажу prepaid-продукції від 01.08.2008 року № U394431831335, укладеним між Позивачем та ТОВ «Українське гарантійне агентство»Позивачем було придбано prepaid-продукцію, яка в подальшому реалізовувалась кінцевим споживачам. Під prepaid-продукцією згідно з п. 1.1. ст. 1 Договору розуміється право вимоги за дійсною дебіторською заборгованістю первинного Дебітора по відношенню до Компанії, що виражена у гривневому еквіваленті.

При цьому, відповідач дійшов висновку, що Позивач за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року здійснив придбання та подальшу реалізацію prepaid-продукції, яка у відповідності до пп. 3.2.5 п. 3.2 ст. 3 Закону «Про податок на додану вартість»не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, на загальну суму 16 616 573,0 грн.

Відповідно до пп. 3.2.5. п. 3.2. ст. З Закону про ПДВ не є об'єктом оподаткування операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Разом з тим, операції з купівлі-продажу prepaid-продукції, що здійснювались Позивачем, є торгівлею за грошові кошти борговими зобов'язаннями, а такі операції, відповідно до пп. 3.2.5. п. 3.2. ст. З Закону про ПДВ не є об'єктом оподаткування.

В даному випадку висновок відповідача щодо здійснення позивачем у своїй господарській діяльності операцій, які не є об'єктом оподаткування ПДВ, а саме купівля-продаж prepaid-продукції став передумовою для здійснення перерозподілу податкового кредиту на підставі пп. 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Слід зазначити, що в даному випадку відсутній предмет перерозподілу, оскільки «загальногосподарські операції»не використовувалися у здійсненні неоподатковуваних операцій, що є обов'язковою умовою для застосування пп. 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, під час проведення перевірки Позивачу, на підставі непідтверджених належними доказами даних, було безпідставно донараховано 16 762,00 грн. ПДВ, що свідчить про безпідставність спірного податкового повідомлення-рішення в цій сумі основного платежу.

Стосовно донарахування ТОВ «Ізі Софт»ПДВ в розмірі 74 448,00 грн., в ході розгляду справи встановлено наступне.

Актом перевірки визначено, що між Позивачем (Довіритель) та ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім»(Повірений) укладено Договір про прийом платежів від 06.07.2009 року № 36-П, відповідно до якого Повірений зобов'язується за відповідну винагороду здійснювати приймання платежів за реалізовану з використанням платіжних терміналів продукцію, зокрема й prepaid-продукцію, від кінцевих споживачів.

На підставі цього Договору позивач нараховує та виплачує ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім»винагороду за надані послуги.

В даному випадку відповідачем також здійснено розподіл ПДВ в складі податкового кредиту з вартості послуг по прийманню платежів за продукцію, що є об'єктом оподаткування ПДВ та prepaid-продукцією, що не є об'єктом оподаткування ПДВ, застосувавши коефіцієнт, який визначається як відношення об'єму реалізації prepaid-продукції (права вимоги) кінцевим споживачам до загального об'єму операцій, здійснених в звітному періоді.

З Акта перевірки випливає, що prepaid-продукція (право вимоги), яка не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, реалізується як контрагентам-юридичним особам, так і кінцевим споживачам, а здійснюючи розподіл ПДВ відповідач до кінцевих споживачів відносив лише фізичних осіб.

Втім, така позиція не відповідає дійсності, оскільки відповідно до Договору про прийом платежів Споживачем (Платником) є юридична або фізична особа, що має з Довірителем угоду про купівлю у Довірителя послуг, робіт, товарів та яка має на постійній, періодичній або разовій основі потребу в оплаті Довірителю вартості цих послуг, робіт, товарів.

Таким чином, при здійснені розподілу ПДВ в складі податкового кредиту Відповідачем не було враховано повний обсяг операцій з реалізацій prepaid-продукції (а.с. 45, том 1).

Відповідачем не прийнято до уваги Лист ДПА України 07.11.2007 року № 22703/7/16-1117 та Лист ДПА від 08.08.2007 pоку № 3955/Т/16-1515-20, з яких вбачається, що відповідно до підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Розподіл зазначених сум ПДВ відбувається відповідно до коефіцієнта, який визначається як відношення обсягу операцій, оподатковуваних за ставкою 20 % та 0 % у загальному обсязі поставки товарів (робіт) у поточному звітному періоді (без врахування податку на додану вартість). Таким чином, дані для визначення коефіцієнту розподілу, мають братись з декларацій з ПДВ за відповідні звітні періоди.

При здійсненні розподілу Відповідач також мав керуватись даними декларації з ПДВ за відповідні звітні періоди (з липня 2009 року по червень 2010 року), зокрема, даними рядків 3 та 5, проте в стовпчику 3 Таблиці (а.с. 45 том 1) «Сума ПДВ, з вартості послуг по прийманню платежів»містяться дані із окремих видаткових накладних, що є порушенням положень підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, порушення вказаних положень Закону при визначення коефіцієнту розподілу ПДВ, свідчать про необґрунтованість здійсненого розподілу ПДВ в складі податкового кредиту, як наслідок, податкове повідомлення-рішення в частині донарахування грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 74 448, 00 грн. також є протиправним.

Щодо збільшення Позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 1 563 471,00 грн. за основним платежем, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач вважає, що на підставі ст. 42 Господарського кодексу України та п. 1.32 ст.1, пп. 2.1.1 п. 2.1. ст. 2, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, різниця між витратами позивача на оплату оренди платіжних терміналів та надходженнями від здавання цих терміналів в суборенду не може бути віднесена до складу валових витрат, оскільки орендовані термінали не використовуються позивачем в подальшій господарській діяльності - тобто з метою отримання прибутку від здавання їх в суборенду.

У зв'язку з цим, на думку контролюючого органу, сума перевищення податкового кредиту над податковим зобов'язання, що виникає при здійснені таких операцій, у розмірі 1 563 371,00 грн. не підлягає включенню до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів на підставі п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Однак, з правомірністю даних тверджень відповідача також не можливо погодитьсь, оскільки п. 5.1 п. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2. та пп. 5.3-5.7 ст. 5 Закону України «Про податок на прибуток»встановлено, що до складу валових не забороняється відносити витрати на придбання товарів (послуг), при їх подальшому продажу нижче за їх купівельну ціну.

Колегія суддів звертає увагу на те, що провадження в даній адміністративній справі зупинялось до набрання законної сили судовим рішення у справі № 2а-18022/10/2670, в якій мало бути встановлено правомірність/протиправність формування ТОВ «Ізі Софт»валових витрат по спірним господарським операціям.

Так, 06.03.2012 року Київським апеляційним адміністративним судом по справі № 2а-18022/10/2670 прийнято постанову, якою скасовано повідомлення-рішення про донарахування позивачу податку на прибуток. У постанові суду, було встановлено, що неотримання прибутку за окремою господарською операцією не є порушенням законодавства і не зумовлює неможливість віднесення витрат до валових. Прибутковість має визначатися сукупністю господарських операцій. Судом також було встановлено, що діяльність Позивача спрямована на одержання доходу і протягом періоду перевірки була прибутковою.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня 2012 року вказану постанову Київського апеляційного адміністративного суду залишено без змін.

Відтак, суд погоджується з правовою позицію позивача, тим самим відхиляючи доводи Акту перевірки та заперечення відповідача з приводу незаконного включення ТОВ «Ізі Софт»ПДВ в розмірі 1 563 471,00 грн. до складу податкового кредиту

Як вбачається з постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 року по справі № 2а-18022/10/2670 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.10.2012 року, відповідач не врахував, що здача в суборенду терміналів за ціною нижчою від орендної плати за їх користування є економічно обґрунтованою та спрямована на отримання прибутку від основної господарської діяльності позивача. Враховуючи вищевикладене, позивачем було правомірно включено ПДВ в розмірі 1 563 471,00 грн. до складу податкового кредиту.

Також позивачем були надані до матеріалів справи пояснення та докази економічної обґрунтованості операцій із здавання терміналів в суборенду, які помилково не були прийняті відповідачем до уваги при перевірці.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова скасуванню.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Софт»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.11.2010 року № 0000792320/0 -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Парінов А.Б.