Постанова

від 13.09.2012 по справі 18/224-а

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2012 р. Справа № 18/224-а Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В., суддів :Бакуліної С.В., Глос О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиГоловного управління Державної казначейської служби в Україні у м.Києві на постановувід 03.07.2012 року Київського апеляційного господарського суду у справі№ 18/224-а господарського суду міста Києва за позовомАкціонерного комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" доГоловного управління Державної казначейської служби в Україні у м.Києві проповернення надмірно сплачених коштів в судовому засіданні взяли участь представники : від позивача: Бондаренко Н.М. (довіреність № 02-07/2890 від 07.12.2011р.) від відповідача:не з'явились В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Мандриченко О.В.) від 26.04.2012 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Тищенко А.І., судді -Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.) від 03.07.2012 року, у справі № 18/224-а припинено провадження за заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду.

Судові акти вмотивовані тим, що спір у справі №18/224-а є адміністративним спором і підлягає розгляду в адміністративних судах України, а, отже, і заява, подана відповідачем, може розглядатись виключно в суді адміністративної юрисдикції.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.121 ГПК України, ст.11 Закону України "Про виконавче провадження".

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У лютому 2007 року Акціонерний комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" звернувся до Головного управління Державної казначейської служби в Україні у м. Києві з адміністративним позовом про повернення надмірно сплачених коштів.

Постановою Господарського суду міста Києва від 05.06.2007 року у справі №18/224-а позовні вимоги Акціонерного комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" задоволено повністю; стягнуто з Головного управління Державної казначейської служби в Україні у м. Києві 43842,92 грн. надмірно сплачених коштів та 438,43 грн. судового збору.

03.07.2007року Господарським судом міста Києва у справі № 18/224-а видано виконавчий лист по адміністративній справі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2009 року клопотання Головного управління Державної казначейської служби в Україні у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Господарського суду міста Києва від 05.06.2007 року в адміністративній справі №18/224-а залишено без задоволення, а апеляційну скаргу без розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.02.2012 року касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби в Україні у м.Києві залишено без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2009 року без змін.

Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві подало до Господарського суду міста Києва заяву у порядку ст.263 КАС України про зміну способу та порядку виконання постанови Господарського суду міста Києва від 05.06.2007 року у справі №18/224-а.

Касаційна інстанція повністю погоджується з висновком попередніх судових інстанцій про неможливість розгляду заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду у адміністративній справі у зв'язку з непідвідомчістю з огляду на таке.

01.09.2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, відповідно до пунктів 6, 7 розділу VІІІ "Прикінцевих та перехідних положень" якого до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Адміністративні справи, провадження в яких було відкрито місцевими та апеляційними господарськими судами до початку діяльності відповідного адміністративного суду, розглядаються і вирішуються цими судами відповідно до абзацу першого цього пункту. Після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції , незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення (ч.1 ст.263 КАС України).

Аналіз вищевикладених положень Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що місцеві господарські суди розглядають та вирішують адміністративні справи в порядку КАС України лише до початку діяльності відповідного окружного адміністративного суду і лише ті, провадження в яких було відкрито; заяви у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, розглядаються в порядку КАС України, який передбачає звернення із заявами про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення до адміністративного суду першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду" . У рішенні від 17 травня 2005 року по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Обрання невірної процесуальної судової процедури на стадії виконання рішення суду може істотно вплинути на права і обов'язки сторін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Колегія суддів вважає, що оскільки заява про зміну способу та порядку виконання рішення суду в адміністративній справі була подана до місцевого господарського суду після початку діяльності відповідного адміністративного суду першої інстанції, і слухання за такою заявою було помилково призначено у Господарському суді міста Києва, останній правомірно припинив провадження за цією заявою у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Твердження скаржника про порушення господарськими судами ст.121 ГПК України є неправомірним, оскільки наведена норма унормовує порядок розгляду заяв про зміну способу та порядку виконання рішення суду у господарських справах.

Посилання на ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" також є неправомірним, оскільки ця стаття надає право звернутися з відповідною заявою саме державному виконавцеві, а не стороні виконавчого провадження, і, крім того, з дотриманням встановленого процесуальними кодексами процесуального порядку.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 8 , п.1 ч.1 ст.ст.111 9 , 111 11 , 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби в Україні у м.Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2012 року у справі № 18/224-а залишити без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц С у д д і С.Бакуліна О.Глос