Постанова

від 13.09.2012 по справі 33/338

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2012 р. Справа № 33/338 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Добролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. за участю представників: від позивача:Стельмащук Ю.М. -дов. від 27.08.12, від відповідача:Попова С.В. -дов. від 13.08.12, розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства "Голосіївжитлосервіс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.12 у справі№33/338 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доКомунального підприємства "Голосіївжитлосервіс" простягнення 433571,18 грн.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 11.09.12 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Голосіївжитлосервіс" про стягнення з нього 424811,91 грн. боргу, 1420,42 грн. - 3 % річних і 7338,85 грн. пені. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати повної вартості отриманих послуг за період з 01.05.11 до 01.09.11 за договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №08103/2-01 від 02.01.08.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.11 (суддя Мудрий С.М.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 424811,91 грн. боргу, 1420,42 грн. - 3 % річних і 7338,85 грн. пені. Господарський суд виходив з наявності заборгованості у відповідача за послуги з водопостачання і водовідведення за спірний період за договором від 02.01.08. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 11, 202, 509, 549, 610, 612, 625, 626, Цивільного кодексу України, статей 193, 216, 230 Господарського кодексу України, статей 1, 13, 16, 19 Закону України "Про житлово -комунальні послуги", статей 1, 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", пунктами 1.2, 12.3, 12.7 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України від 01.07.94 №65.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 14.05.12 (судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф., Іоннікова І.А.) рішення господарського суду першої інстанції залишив без змін з тих же підстав.

Комунальне підприємство "Голосіївжитлосервіс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати та відмовити у позові. Обґрунтовуючи свої доводи, скаржник наголошує на порушенні господарськими судами приписів статей 14, 901, 903 Цивільного кодексу України, статей 1, 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", статі 16 Закону України "Про житлово -комунальні послуги", пункту 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, затвердженим Постановою КМУ від 21.07.05 №630, положень Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.08 №190, статей 4, 4 2 , 4 3 , 4 7 , 22, 32, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України Скаржник вказує на те, що спірний договір не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води. Також підприємство відзначає і те, що інші договори, які б регулювали такі відносини між сторонами не укладалися. Окрім того, посилається підприємство і на те, що у нього не перебувають на балансі теплові пункти, з яких здійснюється постачання гарячої води.

Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить судові акти у справі залишити без змін, з мотивів у них викладених, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення в рішенні та постанові, правильності застосування норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 02.01.08 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") - постачальником та Комунальним підприємством "Голосіївжитлосервіс" абонентом було укладено договір № 08103/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі. За умовами цього договору постачальник зобов'язався надати абоненту послуги з постачання питної води та (на підставі дозволу абонента на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва) приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва, а абонент, в свою чергу, розраховуватись за вищезазначені послуги згідно з умовами договору та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 №65, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні і відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури житлової політики України №37 від 19.02.02. Згідно з пунктом 2.1.1 договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів споживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Пунктом 2.1.2 договору передбачено, що зняття показів з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 20 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг. Відповідно до пункту 2.1.4 договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності із розділом 21 Правил користування та місцевих правил приймання. Постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення, вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента (пункти 2.2.1, 2.2.2 договору). Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з Комунального підприємства "Голосіївжитлосервіс" 424811,91 грн. боргу, 1420,42 грн. - 3 % річних і 7338,85 грн. пені. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з наявності підстав для задоволення цих вимог. При цьому, суди визнали доведеним факт наявності заборгованості у відповідача за холодне водопостачання і водовідведення та холодну воду, що використовується на підігрів у спірному періоді за договором від 02.01.08. Втім, такі висновки господарських судів попередніх інстанцій є передчасними через не з'ясування усіх обставини, що мають значення для справи. Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Пунктом 1 статті 628 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як убачається з матеріалів справи, позовна вимога ґрунтується на договорі №08103/2-01 від 02.01.08. Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що комунальні послуги -це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Згідно з приписами статей 16, 19 названого Закону порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими Наказом Держжитлокомунгосп від 01.07.94 № 65 (які були чинними на момент укладення договору) запроваджено порядок користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод до комунальної каналізації та визначають взаємовідносини між об'єднаннями, виробничими управліннями водопровідно-каналізаційного господарства або іншими експлуатаційними організаціями, комбінатами комунальних підприємств та абонентами міських, районних, селищних водопроводів і каналізацій на території України. Згідно з пунктами 1.3, 12.2 цих Правил абонентами, які користуються послугами водоканалу можуть бути підприємства на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах. Для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти подають до водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного вводу, акт межобслуговування та схему зовнішніх мереж з прив'язкою до місцевості. Пунктом 4.1 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених Наказом Держжитлокомунгосп від 01.07.94 №65 (чинних на час укладення спірного договору) передбачалося, що абоненти, які приєднані або мають бажання приєднатися до систем комунального водопостачання і водовідведення, повинні мати необхідні прилади обліку для розрахунків з водоканалом за відпущену їм воду і прийняті стічні води. Разом з тим, з 18.10.08 діють Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.08. Тобто зазначені Правила діяли на момент виникнення спірних правовідносин та, відповідно, повинні застосовуватися сторонами. Пунктами 3.1, 5.2 названих Правил передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показів приладів обліку; вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу. Відповідно до пункту 3.13 Правил №190 від 27.06.08 суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором. Проте, вирішуючи даний спір, господарські суди попередніх інстанцій не надали оцінки спірним правовідносинами в контексті наведених норм, не з'ясували яким чином сторонами визначено точку розподілу, в якій відбувається передача послуг з водопостачання; чи надходила питна вода, в подальшому використана на гаряче водопостачання, у мережі відповідача, та яким чином вона відображалася у показниках зареєстрованих за відповідачем приладів обліку; ким та на якій підставі відпускалася вода з мережі для надання послуг гарячого водопостачання, хто надавав послуги з гарячого водопостачання споживачам. Водночас господарськими судами обох інстанцій не досліджувалося чи знаходяться на балансі відповідача теплові пункти, з яких здійснюється постачання гарячої води, та їх кількість; чи були позивачем враховані при нарахуванні вартості поставленої води відповідачу теплові пункти, які перебувають на балансі інших підприємств. Між тим, відповідачем заявлявся довід про відсутність у нього на балансі теплових пунктів, оцінка якому судами не надавалася. Наведене свідчить про те, що судами не з'ясовані питання, з якими пов'язане законне вирішення спору по суті та не вжито заходів для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, а тому судові акти прийняті за неповно з'ясованими обставинами справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. У мотивувальній частині рішення вказуються: обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін. Резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення або відмову у позові по кожній із заявлених вимог. Отже, у розумінні приписів наведеної норми рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.12 у справі №33/338 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.11 скасувати. Справу скерувати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Голосіївжитлосервіс" задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець