Ухвала

від 09.08.2012 по справі 2-318

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-318 Головуючий у суді у 1 інстанції - Шелэхова Номер провадження 22-ц/1890/1678/12 Суддя-доповідач - Хвостик Категорія - 47

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Криворотенка В. І., Левченко Т. А.,

за участю секретаря - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20 червня 2012 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: відділ опіки та піклування Сумської міської ради в особі Служби в справах дітей Сумської міської ради, про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, визначення місця проживання дитини та відібрання дитини та

за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: відділ опіки та піклування Сумської міської ради в особі Служби в справах дітей Сумської міської ради, про визначення місця проживання дитини, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 20 червня 2012 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2.

Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції у Сумській області, актовий запис № 1322 від 29 серпня 2008 року.

Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ур. м. Суми, Сумської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, працюючого стрільцем-пожежником Обласного комунального підприємства «Аеропорт Суми», на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти в розмірі ј частини всіх видів доходів відповідача, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 20 червня 2012 року, на користь матері - ОСОБА_2.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 214 грн. 60 коп. судового збору.

Встановлено місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, з матір'ю - ОСОБА_2.

Відібрано дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, у батька, ОСОБА_1 та передано матері ОСОБА_2.

Відмовлено в задоволенні іншої частини позовних вимог.

Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: відділ опіки та піклування Сумської міської ради в особі Служби в справах дітей Сумської міської ради, про визначення місця проживання дитини.

Зазначене рішення відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 частково оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду змінити в частині визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів на утримання дитини та відібрання дитини і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісних позовних вимог у зазначеній частині, а його зустрічні позовні вимоги - задовольнити в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд не врахував інтереси малолітньої дитини. Також судом першої інстанції не надано належної оцінки тій обставині, що малолітня дитина проживає разом з батьком в квартирі, в якій проживала з народження, і таке місце проживання визначено сторонами спільно. Не враховано, що спочатку позивач сама самовільно змінила місце проживання їхньої малолітньої дочки і приховувала це від батька дитини - відповідача за первісним позовом. Крім того, за той час, коли дитина проживала разом з матір'ю, стан її здоров'я погіршився, вона зазнала негативного впливу з боку матері та жорстокого поводження з нею. Також не врахована думка самої малолітньої дочки сторін, яка більш емоційно прив'язана до батька та його родичів і бажає проживати разом з ними. Як вважає відповідач, судом не враховано того факту, що позивач на даний час ніде не працює, не має самостійного доходу, а тому не може належним чином забезпечити існування та розвиток дитини.

Крім того, суд не надав належної оцінки тій обставині, що місце проживання дитини з батьком на даний час вже вирішено виконавчим комітетом Сумської міської ради, а також суд допустився інших порушень норм матеріального і процесуального права, що свідчить про незаконність рішення суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1 і його представників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про задоволення апеляційної скарги, пояснення позивача ОСОБА_2 і її представника ОСОБА_6, а також представника третьої особи Служби у справах дітей ОСОБА_7 про залишення рішення без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 29 серпня 2008 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі та мають дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1, а.с.7, 8), з якою проживали за адресою: АДРЕСА_1.

20 вересня 2011 року мати ОСОБА_2 разом з дитиною перейшла на інше місце проживання за адресою АДРЕСА_2.

01 грудня 2011 року батько ОСОБА_1 забрав дитину з Дошкільного навчального накладу «Веселка» в с. Бездрик, Сумського району, який ОСОБА_3 відвідувала з 25 жовтня 2011 року, без згоди матері, і з того часу вона проживає разом з батьком та його ріднею АДРЕСА_1, тобто з того часу змінилось місце проживання дитини сторін.

Обидві сторони відповідально ставляться до виконання своїх батьківських обов'язків, мають позитивні характеристики, належні матеріально-побутові умови для забезпечення потреб дитини, дитина прихильна до обох батьків, кожен з них може створити дитині належні умови для виховання та розвитку.

Задовольняючи первісний позов і, відмовляючи у задоволенні зустрічного, суд першої інстанції виходив з рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своєї малолітньої дитини, а також проголошеного Декларацією прав дитини принципу 6 про те, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю, тобто, відсутності таких виключних обставин, а також з урахуванням висновку відділу опіки та піклування Сумської міської ради в особі Служби в справах дітей про можливе визначення місця проживання малолітньої дитини саме з матір'ю, тому дійшов обґрунтованого висновку про те, що місце проживання малолітньої дитини сторін необхідно визначити разом з її матір'ю, ОСОБА_2, правильно, на підставі ст.ст.180-182 СК України, стягнувши з батька аліменти на утримання дитини.

Крім того, законним і обґрунтованим є рішення суду і в частині відібрання дитини у батька і повернення її матері за попереднім місцем проживання, так як матеріалами справи доведено, що відповідач самочинно, без згоди позивача, з якою малолітня дитина проживала на законних підставах, змінив місце проживання їх дитини.

Також рішення ухвалено на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дана оцінка належним і допустимим доказам, детально проаналізовані всі посилання на підтвердження вимог позовів і наведені переконливі мотиви щодо обґрунтування первісного позову і відмови в задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суть доводів апеляційної скарги зводиться до того, що суд безпідставно не врахував наданих доказів про те, що місце проживання малолітньої дитини саме з батьком відповідає її інтересам, так як дитина зареєстрована за тією адресою, стан здоров'я дитини за час проживання з батьком покращився, вона має більшу емоційну прихильність до батька, так як з народження проживала в квартирі свого батька - відповідача за первісним позовом, а тому зміна соціального середовища в цілому може негативно вплинути на її загальний емоційний стан та психічний розвиток особистості, а також в них відповідач посилається на те, що позивачка не має самостійного доходу, що вона вчиняла розпусні дії щодо дитини і жорстоко з нею поводилась, а в свій час вона викрала в нього дитину.

Однак, колегія суддів ставиться критично до вказаних доводів апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Зокрема, місце реєстрації малолітньої ОСОБА_3 за місцем проживання батька не може вплинути на висновок суду про місце проживання дитини саме з матір'ю, оскільки вказана обставина не є такою, що має істотне значення для вирішення вказаного питання відповідно до ст.162 СК України (т.1, а.с.38).

Крім того, посилання на жорстоку поведінку матері, на розпусні дії щодо малолітньої дитини, як і на більшу прихильність дитини до батька, є лише припущеннями, що не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

Так, наявність легких тілесних ушкоджень на тілі малолітньої ОСОБА_3 станом на 02 грудня 2011 року від дій матері ОСОБА_2 вказана зі слів бабусі дитини, про що зазначено в акті судово-медичного обстеження (т.1, а.с.117), тому в порушенні кримінальної справи відносно позивачки відмовлено за відсутністю складу злочину (т.1, а.с.110).

Також комісією працівників Дошкільного навчального закладу «Веселка» 01 грудня 2011 року була оглянута ОСОБА_3 і на її тілі видимих ран, подряпин та синців виявлено не було (т.1, а.с.131).

У своєму письмовому повідомленні від 27 березня 2012 року практикуючий психолог ОСОБА_9, яка спілкувалася з малолітньою дитиною, зазначила, що ОСОБА_3 в однаковій мірі проявляє прихильність як до матері, так і до батька, але більшу емоційну прихильність проявляє до діда та баби з боку батька (т.1, а.с.226-227), що, на думку колегії суддів, не повинно зменшувати роль саме батьків у вихованні і розвитку дітей.

Що стосується факту ніби то викрадення дитини її матір'ю, про що йдеться в апеляційній скарзі, то він не знайшов свого підтвердження, про що свідчить постанова правоохоронного органу від 21 листопада 2011 року, якою відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 по вказаному факту (т.1, а.с.45, 132).

Щодо відсутності у позивачки самостійного доходу, що виключає можливість передачі їй дитини для проживання, то з цього приводу посилання суду першої інстанції на те, що вказана обставина є передчасною, є правильним, оскільки з матеріалів справи вбачається, що з 01 вересня 2006 року по 04 червня 2012 року ОСОБА_2 навчалась на денній бюджетній формі в Сумському Національному аграрному університеті і отримувала стипендію (т.1, а.с.63, 64, 65, 115, 144), яка була її доходом, але на момент розгляду справи не встигла працевлаштуватись, хоча, як пояснила позивач в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, вона і надалі бажає навчатися у тому ж навчальному закладі.

Також не заслуговує на увагу і посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд не мав права вирішувати питання про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю, так як вказане питання вже вирішено органом опіки та піклування, виходячи з наступного.

Зокрема, рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради № 257 від 17 травня 2012 року був визначений спосіб участі ОСОБА_2, на підставі її заяви, у вихованні малолітньої дочки, яка проживає з батьком ОСОБА_1, у формі систематичних побачень з дитиною кожної п'ятниці місяця з 18.00 год. до 18.00 год. суботи за місцем проживання матері (т.2, а.с.112), щоб хоча б у такий спосіб бачитись з дитиною, яку батько самочинно забрав до себе, про що ОСОБА_2 пояснила суду апеляційної інстанції, що, на думку колегії суддів, не є тотожним поняттю визначення місця проживання дитини.

Крім того, колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для відібрання у відповідача малолітньої дитини і повернення її за попереднім місцем проживання до матері, так як доведено, що відповідач ОСОБА_1 самочинно змінив місце проживання дочки (т.1, а.с.83, 84, 85, 94), яка на законних підставах мешкала з матір'ю, але при цьому відповідач не надав доказів на підтвердження тих обставин, що за попереднім місцем проживання дитини була створена реальна небезпека для її життя та здоров'я, що б суперечило інтересам дитини, як того вимагають норми ч.1 ст.162, ч.3 ст.163 СК України.

Інші доводи апеляційної скарги, в тому числі і щодо порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновків суду першої інстанції про часткове задоволення первісного позову і відмову в задоволенні зустрічного позову, не спростовують і не містять посилань на такі порушення, що б могли бути підставою для зміни чи скасування законного і обґрунтованого рішення суду в оскаржуваній частині.

Отже, апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20 червня 2012 року в даній справі в оскаржуваній частині залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -