Постанова

від 18.09.2012 по справі 8/519

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2012 р. Справа № 8/519

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М., суддів:Круглікової К.С., Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна фірма "ОЛБІ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2012 року у справі№ 8/519 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна фірма "ОЛБІ" до третя особаТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НЕШ" Товариство з обмеженою відповідальністю "АІРКОНД" простягнення 81 960 грн.

за участю представників сторін:

позивача:Сичов О.О.,

відповідача: Петришин А.М. ,

третьої особи: не з'явився ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення попередньої оплати в розмірі 81 960 грн. згідно укладеного договору на поставку обладнання та виконання робіт №250511/1 від 25.05.2011року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.05.2012 р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 81 960 грн. боргу, 820 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2012р. вказане рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна фірма "ОЛБІ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем доведено факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань згідно укладеного між сторонами договору.

Скасовуючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції вважав, що ухвалюючи рішення, господарський суд міста Києва не повністю дослідив матеріали даної справи, прийняв до уваги лише доводи позивача, не врахувавши заперечення відповідача. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив про те, що відповідачем були надані належні та допустимі докази на підтвердження своєї правової позиції, а також відповідач навів переконливі аргументи, які дали підстави для відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, або додатково перевіряти докази.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що між сторонами у даній справі 25.05.2011р. був укладений Договір № 250511/1 про поставку обладнання та виконання робіт.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного Договору підрядник зобов'язався поставити обладнання та виконати роботи з його монтажу.

Перелік робіт та обладнання сторони визначили в Специфікації № 1 до Договору, яка є невід'ємною його частиною.

Строк дії Договору становить один рік, а саме до 25.05.2012р. з дня його підписання, про що зазначено в п. 2.1.

Пунктом 2.2. Договору сторонами обумовлений термін монтажу обладнання, який встановлюється за згодою сторін та становить 7 (сім) робочих днів з дати отримання передоплати в розмірі 81960, 00 грн., як це передбачено п. 3.3.

Згідно п. 3.1. сума договору складає 93000, 00 грн. в т.ч. ПДВ 15 500, 00 грн.

Відповідно п. 3.3. договору замовник сплачує підряднику передоплату за обладнання в розмірі 100% вартості обладнання, а саме 81 960, 00 грн. з ПДВ, в т.ч. 13 660, 00 грн. та 50% вартості робіт, а саме 5 520, 00 грн. з ПДВ, в т.ч. ПДВ -920,00 грн.

Залишок коштів в сумі 5520, 00грн, в т.ч. ПДВ -920, 00 грн. замовник сплачує протягом 2-х банківських днів після завершення виконання робіт та підписання акту здачі виконаних робіт ( п.3.4.).

Пунктом 5.2. сторони погодили, що гарантія на монтажні роботи становить один рік з дня здачі обладнання в експлуатацію, а гарантія на зовнішній блок кондиціонеру Daikin RP250 становить 36 місяців з дня здачі в експлуатацію(п. 5.3).

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій, на виконання вказаних умов договору позивачем перераховано на користь відповідача згідно платіжних доручень №1896 від 27.05.2011р. та № 1897 від 27.05.2011р. передоплату в сумі 81960, 00 грн.

Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що позивач вказує на невиконання відповідачем умов укладеного договору та зазначає про те, що відповідачем не було поставлено обладнання та не виконаний його монтаж, тому просив суд стягнути з відповідача 81 960 грн. попередньої оплати.

Апеляційним судом було встановлено, що для поставки позивачу необхідного обладнання згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною укладеного договору, 27.05.2011р. відповідач замовив необхідне обладнання у ТОВ "АІРКОНД", яке 31.05.2011р. отримав від нього, що підтверджується видатковою накладною № А-1283-11 для подальшої поставки та монтажу ТОВ "ТЕФ "ОЛБІ".

30.06.2011р. відповідачем було поставлено та змонтовано обладнання відповідно до специфікації, однак позивач відмовився підписати акт здачі-приймання обладнання та робіт, мотивуючи необхідністю оцінити роботу встановленого обладнання.

В подальшому позивач двічі звертався до відповідача з повідомленнями про те , що обладнання вийшло з ладу та потребує гарантійної заміни.

В свою чергу, відповідач звертався до ТОВ "АІРКОНД" з проханням здійснити огляд для виявлення гарантійного випадку по виходу з ладу зовнішніх блоків обладнання Daikin RP250В8W1. Факт звернення підтверджується листами №1407/1 від 14.07.2011р. та №0208/1 від 02.08.2011р.

Судом апеляційної інстанції було залучено ТОВ "АІРКОНД" в якості третьої особи та досліджено, що ТОВ "АІРКОНД" здійснювало виїзд до позивача та оглядало поставлене та змонтоване обладнання, яке було в нього придбане ТОВ "Компанія "НЕШ" , а також здійснено заміну деяких деталей.

Таким чином, апеляційним судом правомірно було встановлено, що відповідачем виконано умови укладеного договору щодо поставки та монтажу обладнання.

Відповідач звертався до позивача з листом , в якому просив погодити термін підписання акту приймання-передачі обладнання та виконаних робіт. Крім того, відповідач надіслав на адресу позивача лист з проханням сплатити недоплачену суму в розмірі 5 520 грн. та підписати акт приймання-передачі обладнання та виконаних робіт. Одночасно відвідачем було також надіслано на адресу позивача акт № 031111/1 здачі-приймання обладнання та робіт від 30.06.2011р.у двох примірниках підписаний зі сторони відповідача, що підтверджується описом вкладення у цінний лист з відміткою про відправку поштового зв'язку від 04.11.2011р.

Однак, позивач підписаний акт приймання-передачі обладнання та робіт за договором не повернув, сум недоплаченої оплати у розмірі 5 520 грн. не сплатив.

Під час розгляду справи апеляційним судом було зобов'язано представників сторін створити комісію для огляду встановленого обладнання.

Наданим Актом обстеження нежитлової будівлі за адресою Київська обл., м. Ірпінь, вул. Чапаєва, 1, від 06.07.2012р., складеного представниками ТОВ "Компанія "НЕШ", ТОВ "Компанія Одін ВВГ", ТОВ "АІРКОНД" та скріпленого печатками, встановлено, що на зовнішній стороні будівлі знаходяться зовнішні блоки кондиціонерного обладнання фірми Daikin RP250В8W1 ( серійні номери 1700875,1700924). Виявлено, що дане приміщення використовується ТОВ "Транспортно-експедиційної фірми "ОЛБІ" для виготовлення поліграфічної продукції. Будь-які документи або письмові пояснення представник ТОВ "Транспортно-експедиційної фірми "ОЛБІ" щодо встановленого обладнання відмовився надати, зазначаючи що всі спори щодо даного обладнання вирішуються у судовому порядку.

Отже, з наведеного вбачається правомірність висновку апеляційного суду про те, що відповідачем надані належні та допустимі докази на підтвердження своєї правої позиції, а також наведено переконливі аргументи стосовно виконання ним умов укладеного договору, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про наявність підстав для задоволення позовних вимог не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції, а тому не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них.

Оскільки постанова Київського апеляційного господарського суду від 19 липня 2012 року ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 ,111 7 ,111 9 ,111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна фірма "ОЛБІ" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 липня 2012 року по справі №8/519 -без змін.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова