Рішення

від 14.08.2012 по справі 5006/20/87/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.08.12 р. Справа № 5006/20/87/2012

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовом Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа"

до Державного підприємства "Центральне бюро науково-технічної інформації вугільної промисловості"

про стягнення заборгованості у розмірі 454296,48грн.

представники сторін:

від позивача: Климчук Т.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" до Державного підприємства "Центральне бюро науково-технічної інформації вугільної промисловості" про стягнення заборгованості в розмірі 454296,48грн., у тому числі суми основного боргу в розмірі 428441,51грн., пені в розмірі 19922,67грн., 3% річних у розмірі 4127,10грн., інфляційних втрат в сумі 1805,20грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №79 про поставку теплової енергії від 15.10.2007 щодо своєчасної та повної оплати вартості одержаної теплової енергії, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 428441,51грн.

В підтвердження заявлених позовних вимог позивач посилається на укладений із відповідачем договір №79 про поставку теплової енергії від 15.10.2007, додаток до договору №79 про поставку теплової енергії від 15.10.2007, протокол розбіжностей та протокол узгодження розбіжностей до договору №79 про поставку теплової енергії від 15.07.2007; наказ №562 від 03.10.2011; акт про підключення теплопостачання від 24.10.2011, акт на відключення теплопостачання від 15.04.2012; рахунки: №79 від 27.12.2011, №79 від 26.01.2012, № 79 від 28.02.2012, №79 від 30.03.2012; претензію-вимогу №02-П від 09.02.2012; фіскальні чеки поштового відділення, лист №48-ОС від 25.05.2012.

В судовому засіданні 14.08.2012 позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції від 04.07.2012, 31.07.2012. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

15.10.2007 між Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", як постачальником (позивач) та Державним підприємством "Центральне бюро науково-технічної інформації вугільної промисловості", як споживачем (відповідач) укладено договір №79 на постачання теплової енергії (далі - договір), згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в наступній кількості: на опалення - 299000 ккал/год (Ворошиловський район), 305254 ккал/год (Калінінський район) (п. п. 1.1, 1.2 договору).

Згідно п. 10.1 договору, цей договір набуває чинності та діє протягом 2 років.

Відповідно до п. 10.3 договору, договір вважається пролонгованим, якщо за місяць до закінчення строку дії договору не надійде заява однієї із сторін про відмову від даного договору або його перегляд.

Оскільки у матеріалах справи відсутні заяви сторін про припинення договору, відповідно до п. 10.3 договору, строк його дії вважається пролонгованим на наступні роки.

Пунктом 2.2 договору визначено, що початок і закінчення опалювального сезону визначається погодними умовами та встановлюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 5.1 договору облік споживання теплової енергії здійснюється: при наявності приладів обліку - по цим приладам; при відсутності приладів обліку - за кількістю опалювальної площі або розрахунковим методом (для будівель заввишки більше 3-х метрів або з підвищеними тепловтратами) на підставі проектних теплових навантажень.

Пунктом 6.3 договору встановлено, що оплата за теплову енергію здійснюється відповідно до діючих тарифів, які встановлюються Кабінетом Міністрів України, або іншими повноважними органами.

Згідно п. 6.6 договору при наявності приладів обліку (тепломір, водомір, паромір) вартість з ПДВ за 1 Гкал - 237,07грн.

Відповідно до наказу позивача №562 від 03.10.2011 "Про порядок застосування тарифів на послуги опалення та гарячого водопостачання" на виконання постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 30.09.2011 № 124, а також керуючись рішенням Донецької міської ради від 25.02.2011 № 4/22 "Про норми споживання теплової енергії на 1 кв.м опалюваної площі та на підігрів 1 куб.м холодної води для комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" позивач для розрахунків з іншими споживачами з 01.10.2011 за послуги теплопостачання встановив наступні тарифи (з ПДВ): при наявності приладів обліку теплової енергії тариф за опалення становить 916,43 грн. за 1 Гкал.

Пунктом 6.6 договору визначено, що при наявності приладів обліку теплової енергії, здійснення оплати за теплову енергію за нормами (без урахування показань приладів згідно п. 6.7 договору) не допускається.

При виході приладів обліку з ладу кількість спожитої теплової енергії визначається умовами договору, відповідно до норм споживання: опалення 9868,6 кв.м (техн. паспорт) (для інших), тариф 6,97грн. з ПДВ (п. 6.7 договору).

Пунктом 4.2.1. договору визначено, що постачальник зобов'язався забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах зазначених у договорі.

На виконання умов договору, позивачем у період жовтня 2011 по березень 2012 подано теплову енергію до об'єкту відповідача, що підтверджується актом про підключення теплопостачання від 24.10.2011, актом на відключення теплопостачання від 15.03.2012 та актом на відключення теплопостачання від 15.04.2012, копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивачем надано до матеріалів справи акти про зняття показань теплового лічильника підписані сторонами: від 26.12.2011, від 26.01.2012, від 27.02.2012, які також підтверджують надання послуг теплопостачання позивачем відповідачу.

Факт надання послуг теплопостачання позивачем відповідачу підтверджується рахунками на зальну суму 521025,15грн.: №79 від 27.12.2011 на суму 109420,50грн., №79 від 26.01.2012 на суму 139153,12грн., № 79 від 28.02.2012 на суму 194717,35грн., №79 від 30.03.2012 на суму 77734,18грн., які отримані представником відповідача та містяться в матеріалах справи. Рахунки отримані відповідачем, окрім рахунку №79 від 27.12.2011.

В матеріалах справи відсутні докази незгоди відповідача щодо виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором.

З урахуванням викладеного, господарський суд приходить до висновку, що свої зобов'язання з подачі об'єктам споживача теплової енергії позивач виконав належним чином.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що основними обов'язками споживача є, у тому числі, додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 6.1 договору розрахунки за спожиту споживачем теплову енергію можливі на умовах передплати виключно у грошовій формі.

Пунктом 6.2 договору визначено, що розрахунки за раніше спожиту та несплачену теплову енергію здійснюються споживачем на протязі 5 банківських днів, відповідно до платіжної вимоги-доручення, пред'явленого постачальником в строк до 25-го числа поточного місяця. Розрахунки можливі в грошовій формі, векселями та в іншій не забороненій законом формі.

Згідно п. 6.9 договору остаточна оплата за теплову енергію здійснюється відповідно до платіжної вимоги-дорученню, пред'явленій постачальнику в банк споживачу в строк до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Як вбачається з вищезазначених рахунків, позивачем відповідачу надані послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 521025,15грн.

Відповідач умови договору не виконав, за отримані послуги з постачання теплової енергії з грудня 2011 по березень 2012 розрахувався частково в розмірі 92583,64грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 428441,51грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Матеріали справи не містять жодних доказів виконання відповідачем зобов'язань по договору та оплати ним наданих позивачем послуг з теплопостачання на суму 428441,51грн.

Позивачем до матеріалів справи надано копію претензії-вимоги №02-П від 09.02.2012 про сплату заборгованості у розмірі 280846,53грн., у тому числі пені в розмірі 3184,00грн., копію фіскального чеку від 09.02.2012 поштового відділення. Відповідач відповіді на вищезазначену претензію не надав.

Крім того, відповідач не представив суду доказів перерахування боргу у сумі 428441,51грн., у зв'язку з чим господарський суд робить висновок, що борг не погашений до теперішнього часу.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 428441,51грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 19922,67грн.за період з 11.01.2012 по 12.06.2012 на підставі п. 7.3 договору.

Пунктом 7.3 договору встановлено, що у разі прострочення платежу відповідно до вимог Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996 "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" споживач зобов'язаний заплатити пеню в розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені, за кожний день прострочення.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його не вірним.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга" "Калькулятори", розмір пені за період з 11.01.2012 по 12.06.2012 становить 20331,64 грн.

Однак, суд не виходить за рамки позовних вимог, а тому з Відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 19922,67грн.

Враховуючи несплату відповідачем отриманих послуг, позивач просить стягнути з нього 3% річних у розмірі 4127,10грн. період з 11.01.2012 по 12.06.2012 та інфляційних втрат у розмірі 1805,20грн. за період з січня 2012 по березень 2012.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та індексу інфляції суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення 3% річних в розмірі 4127,10грн. та індексу інфляції в розмірі 1805,20грн. обґрунтовані, арифметично вірні та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Центральне бюро науково-технічної інформації вугільної промисловості" (вул. Артема, буд. 60, м. Донецьк, 83001, ЄДРПОУ 00185778, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" (вул. Постишева, буд. 68, м. Донецьк, 83001, ЄДРПОУ 33257089) суму основного боргу в розмірі 428441 (чотириста двадцять вісім тисяч чотириста сорок одна) грн. 51 коп., пені в розмірі 19922 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот двадцять дві) грн. 67 коп., 3% річних у розмірі 4127 (чотири тисячі сто двадцять сім) грн. 10 коп., інфляційних втрат у розмірі 1805 (одна тисяча вісімсот п'ять) грн. 20 коп., судовий збір у розмірі 9085 (дев'ять тисяч вісімдесят п'ять) грн. 93 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 17.08.2012