cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 5011-20/6926-2012 11.09.12
За позовом Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЯ ГУШКО»
третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Об`єднання підприємств «Українська ліга музичних прав»
про стягнення 18 051,41 грн.
Суддя Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача: Хлєбніков С.Г.
від відповідача: Копусь Г.М.
від третьої особи: Ховхун Ю.Е.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
Приватна організація «Українська ліга авторських і суміжних прав» (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЯ ГУШКО» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 18 051,41 грн., (в тому числі 16 838,71 грн. -основний борг з урахуванням збитків від інфляції, 243,38 грн. -3 % річних, 969,32 грн. -пені), яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору № КБР-Л2604/11 від 26.04.2011 р.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.05.2012 р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №5011-20/6926-2012, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 12.06.2012 р.
Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.
За результатом повторного автоматичного розподілу справ, який проведено 02.07.2012р. у зв'язку з обранням судді Палія В.В. на посуду судді Вищого господарського суду України, матеріали справи №5011-20/6926-2012 передано на розгляд судді Бондарчук В.В.
Ухвалою Господарського суду України від 03.07.2012 р. суддя Бондарчук В.В. справу №5011-20/6926-2012 прийняла до свого провадження та призначила розгляд справи на 17.07.2012 р.
Ухвалою Господарського суду України від 17.07.2012 р. залучено до участі у розгляді справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Об'єднання підприємств «Українська Ліга музичних прав».
Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.
У процесі провадження у справі представник третьої особи подав пояснення, в яких зазначає, що вимога позивача про стягнення заборгованості за період з 02.03.2012 р. по 31.05.2012 р., а також відповідно нарахування інфляційних втрат, 3 % річних та пені є безпідставним.
У судовому засіданні 31.07.2012 р. судом оголошувалась перерва до 28.08.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України.
28.08.2012 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав заперечення відносно пояснення третьої особи, в якому зазначає, що належних доказів того, що договір № ЛУ/01/2011 між позивачем та третьою особою припинений - не існує.
28.08.2012 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції 22 827,51 грн., 3% річних від простроченої суми 258,48 грн. та суму штрафних санкцій (пені та штрафу) у розмірі 6 085,13 грн., що складає загальну заборгованість у розмірі 29 171,12 грн.
Розглянувши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.
Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Щодо вимоги про стягнення штрафу в розмірі 5000,00 грн. за ненадання звітів, яка не була зазначена позивачем в позовній заяві, то суд приходить до висновку, що вимога позивача в цій частині є фактично зміною предмету позову.
Відповідно до п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової зави, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.
Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому, неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Оскільки суд перейшов до розгляду справи по суті 31.07.2012 р., про що свідчить протокол судового засідання, суд відмовляє у задоволенні заяви про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 5000,00 грн. за ненадання звітів, в іншій частині суд задовольняє подану позивачем заяву.
У судовому засіданні 28.08.2012 р. судом оголошувалась перерва до 06.09.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України.
У процесі провадження у справі представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та пояснив, що спірний договір є неукладеним, оскільки не містить у собі узгодженої сторонами відповідно до вимог чинного законодавства, яке регламентує питання укладення ліцензійних договорів у сфері авторського права і суміжних прав, умови про його предмет, а саме -у формулюванні предмету спірного договору відсутнє визначення (конкретизація) об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, щодо використання яких сторони мали намір його укласти.
У процесі провадження у справі представник третьої особи надав пояснення на заперечення позивача, в яких зазначив, що позивачу 02.03.2012 р. стало відомо про інформацію щодо відмови 3-ї особи від договору доручення № ЛУ/01/20/11 від 20.01.2011 р., яка була розміщена на офіційному веб-сайті третьої особи, а отже, договір доручення, про який йдеться, припинив свою дію з 02.03.2012 р.
У судовому засіданні 06.09.2012 р. судом оголошувалась перерва до 11.09.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України.
10.09.2012 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав заперечення на відзив, в якому зазначає, що договір №Л2604/11 від 26.04.2011 р. є чинним в повному обсязі, оскільки відповідач своїми діями в минулому визнав чинність договору. Крім того, позивач мав право відповідно до законодавства надавати відповідачу дозвіл на використання як авторських, так і суміжних прав від власного імені, а також має право отримувати від відповідача плату за таке використання.
10.09.2012 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав заперечення на пояснення третьої особи, та пояснив, що третя особа приділяє надмірно велику увагу питанню чинності або недійсності договору доручення № ЛУ/01/02/11. При цьому, позивачем вже неодноразово зазначалось, що договір № Л2604/11 від 26.04.2011 р. не укладався між позивачем та відповідачем від імені та за рахунок ОП «Українська ліга музичних прав».
У процесі провадження у справі представник позивача подав пояснення по справі.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача проти позову заперечив, а представник третьої особи заперечив проти позову частково.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками процесу та витребуваних судом.
У судовому засіданні 11.09.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
20.01.2011 р. між Об'єднанням підприємств «Українська ліга музичних прав»та Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав» укладено договір доручення № ЛУ/01/20/11, умовами якого передбачено, що третя особа доручає позивачу, а позивач зобов'язується діяти від імені та в інтересах Ліги щодо виконання обов'язків, покладених на Лігу відповідно до чинного законодавства України та договорів, укладених з суб'єктами суміжних прав, які передали Лізі свої майнові суміжні права у колективне управління або надали їй повноваження на одержання винагороди (роялті) за комерційне використання об'єктів суміжних прав, а саме - укладати від імені Ліги договори на виплату винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм та зафіксованих в них виконань (далі - Фонограм) з суб'єктами господарювання, зазначеними в Постанові Кабінету Міністрів України № 71 від 18.01.2003р.
26.04.2011 р. між Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЯ ГУШКО»укладено договір № КБР-Л2604/11, умовами якого передбачено, що відповідач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань, а позивач надає відповідачу, на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання. Користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) позивачу відповідно до даного договору та закону.
Відповідно до п.2.3. договору відповідач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок позивача винагороду (роялті) узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця за який здійснюється платіж.
Пунктом 2.6. договору встановлено, що у разі затримки платежів, відповідач зобов'язаний виплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 4.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 26.04.2012 р., а в частині невиконання фінансових зобов'язань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання.
Пунктом 2.1. додатку №2 до договору №Л2604/11 від 26.04.2011 р. сторони встановили, що загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності договору становить 1 500,00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача відповідно до умов договору.
Як стверджує позивач, за період дії договору з 26.04.2011 р. по 31.09.2012 р. позивач зобов'язаний сплатити винагороду на загальну суму 25 500, однак відповідач розрахувався частково, в сумі 3000 грн., в результаті чого за останнім утворилась заборгованість в розмірі 22 500,00 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо оплати винагороди за договором №КБР-Л2604/11 від 26.04.2011 р., у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням індексу інфляції в розмірі 22 827,51 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 258,48 грн. та пеню в розмірі 1085,13 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Проаналізувавши зміст укладеного між позивачем та третьою особою договору договір доручення № ЛУ/01/20/11 від 20.01.2011 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором доручення.
Згідно з частиною першою статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2012 р. на юридичну адресу позивача, а саме: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 8, Об`єднанням підприємств «Українська ліга музичних прав»було направлено листа №04/08/02/12 від 08.02.2012 р. з повідомленням про дострокове розірвання договору, що підтверджується копією листа з відтисками печатки поштової установи та описом вкладення у цінний лист, проте вказаний конверт повернувся відправнику з невідомих причин, з відміткою пошти: «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ч. 3 ст. 1008 ЦК України якщо повірений діє як підприємець, сторона, яка відмовляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову від договору не пізніш як за один місяць до його припинення, якщо триваліший строк не встановлений договором.
Згідно п. 5 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені
Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»встановлено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи як місцезнаходження юридичної особи.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Об`єднання підприємств «Українська ліга музичних прав»09.02.2012 р. направляло листа з повідомленням про дострокове розірвання договору доручення № ЛУ/01/20/11 від 20.01.2011 р. саме на адресу зазначену у договорі та витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 8.
Оскільки інформація вказана в Єдиному державному реєстрі є достовірною, враховуючи, що позивач повинен знаходитися за адресою місцезнаходження, суд приходить до висновку, що позивач повідомлений про дострокове розірвання договору доручення № ЛУ/01/20/11 від 20.01.2011 р. та вважається таким, що отримав листа саме з 11.02.2012 р. (враховуючи положення нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів для рекомендованої кореспонденції).
Враховуючи положення ст. 1008 ЦК України, суд встановив, що договір доручення № ЛУ/01/20/11 від 20.01.2011 р. є розірваним починаючи з 11.03.2012 р.
Оскільки позивач уповноважений отримувати винагороду (роялті) на підставі договору доручення №ЛУ/01/20/11 від 20.01.2011 р., який припинив свою дію з 11.03.2012 р., то відповідно, починаючи з 11.03.2012 р. у Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав»припиняється право отримувати таку винагороду (роялті).
За таких обставин, відповідач повинен був сплачувати щомісячну винагороду позивачу за період з 26.04.2011 р. по 11.03.2012 р., що загалом становить суму в розмірі 12 733,87 грн.
Однак, відповідач розрахувався частково, в сумі 3 000,00 грн., в результаті чого, за ним утворилась заборгованість у розмірі 9 733,87 грн.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №КБР-Л2604/11 від 26.04.2011 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок індексу інфляції та 3 % річних, та встановив, що останній розрахований за невірний період прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання.
За розрахунком суду, вимога позивача є обґрунтованою за період з 26.04.2011 р. до 11.03.2012 р., а тому підлягає задоволенню вимога позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції 12 812,87 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 225,44 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1085,13 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що позивачем нарахована пеня за період більше 6 місяців,
За розрахунком суду сума пені, що підлягає задоволенню становить 704,06 грн., яка розрахована за період не більше 6 місяців з моменту виникнення заборгованості та з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ за період з 25.06.2011 р. до 11.03.2012 р.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЯ ГУШКО» (03179, м. Київ, просп. Академіка Палладіна, буд. 25-А, кв. 115, код ЄДРПОУ - 37099584) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав»(02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 8, код ЄДРПОУ - 37396233) 12 812 (дванадцять тисяч вісімсот дванадцять) грн. 87 коп. -основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 3% річних від простроченої суми в розмірі 225 (двісті двадцять п'ять) грн. 44 коп., пеню у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 06 коп. та 915 (дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 07 коп. судового збору.
3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 17.09.2012 р.
Суддя Бондарчук В.В.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 11.09.2012 |
Оприлюднено | 24.09.2012 |
Номер документу | 26085764 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні