Постанова

від 18.09.2012 по справі 32/143

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2012 № 32/143

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шипка В.В.

суддів: Остапенка О.М.

Скрипка І.М.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ДІЄСА"

на рішення Господарського суду м. Києва від 07.05.2012 р.

у справі № 32/143 (головуючий суддя: Підченко Ю.О. судді: Гончаров С.А.,

Шаптала Є.Ю. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕК „РАС Логістик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДІЄСА"

про стягнення 80 364,90 грн.

за участю представників:

від позивача: Хрипта І.М. - дов. № б/н від 30.05.2011р.

від відповідача : Трещова А.О. - дов. № б/н від 01.02.2012р.

Товариство з обмеженою відповідальністю „ТЕК „РАС Логістик" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДІЄСА" про стягнення 80 364,90 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.05.2012р. у справі № 32/143 позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК "РАС Логістик", основний борг в сумі 70790, 00 грн., інфляційні в сумі 1655, 29 грн., три процента річних в сумі 1031, 62 грн., витрати по сплаті послуг адвоката в сумі 7945,18 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 735, 09 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 215, 77 грн.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК "РАС Логістик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" в частині стягнення пені в сумі 5347, 87 грн. відмовлено.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК "РАС Логістик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" в частині стягнення інфляційних в сумі 1536, 67 грн. відмовлено.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК "РАС Логістик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" в частині стягнення трьох процентів річних в сумі 3, 45 грн. відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 07.05.2012р. у справі № 32/143 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2012р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ДІЄСА" було прийнято до провадження і розгляд справи призначено на 03.07.2012р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2012р. було внесено зміни до складу колегії суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2012р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ДІЄСА" було прийнято до провадження.

В судовому засіданні 03.07.2012р. представником позивача був поданий відзив на апеляційну скаргу в якому просить суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 03.07.2012р. відповідно до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 24.07.2012р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2012р. було внесено зміни до складу колегії суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2012р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ДІЄСА" було прийнято до провадження.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2012р. розгляд справи № 32/143 було відкладено на 18.09.2012р.

В судовому засіданні 18.09.2012р. представником відповідача було подано клопотання в якому просить суд витребувати оригінали всіх наданих позивачем документів та призначити експертизу.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про його відмову, оскільки такі документи надавались суду першої інстанції. Що стосується проведення експертизи, то колегія суддів відмічає, що апелянтом не вказано у клопотанні яку саме експертизу він просить провести, а самі питання носять правовий характер, відповіді на які повинен дати суд, а не експертиза.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

07.10.2010р., між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕК "РАС Логістік", як Експедитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА", як Замовником, було укладено Договір № D1002 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні ( далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. на Експедитора покладається обов'язок надання послуг з організації перевезення найманим вантажним транспортом, у відповідності до діючого законодавства України, вимог міжнародних Конвенцій та угод в галузі міжнародних перевезень.

Пунктом 2.1 Договору визначено перелік послуг, які можуть надаватися Замовнику а саме: організація перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України та зарубіжних країн на підставі відповідних заявок; розсилка товарно-транспортної документації; розрахунки зі всіма учасниками транспортного процесу; прийняття участі в складанні актів у випадках, передбачених діючим законодавством і вирішення з Замовником претензійні питання; за згодою сторін виконання порученнь Замовника.

Умовами п. 2.2. Договору передбачено, що конкретні умови за кожним заказом обумовлюються в Заявці (далі Заявка) та допускається її отримання шляхом факсимільного зв'язку або електронною поштою.

Відповідно до п. 3.1.2 .Договору Експедитор зобов'язується письмово підтвердити приймання Заявки до виконання.

Експедитор здійснює організовує перевезення вантажів за плату та за рахунок Замовника, як зазначено в п. 3.1.1. Договору.

Пунктом 3.2.1 Договору встановлений обов'язок Замовника своєчасно надавати Експедитору Заявки на організацію міжнародних автомобільних перевезень вантажів або на надання інших послуг, вказаних в Договорі.

Зобов'язання Замовника своєчасно, в строки, обумовлені у кожному окремому випадку, здійснювати розрахунки з Експедитором встановлено в п. 3.2.3 Договору.

Строки плати, згідно п. 4.3. Договору, становлять п'ять банківських днів моменту отримання Замовником від Експедитора рахунку, податкової накладної, акта виконаних робіт. Цим же пунктом визначено, що якщо Замовник має мотивовані заперечення проти акта, в цей же трок він направляє їх до Експедитора. В цьому випадку оплата здійснюється протягом п'яти банківських днів з моменту врегулювання розбіжностей та отримання Замовником скоригованого за результатами розбіжностей рахунку, податкової накладної та акту виконаних робіт.

На виконання умов Договору позивачем надані послуги з організації перевезення вантажу на загальну суму 70790, 00 грн.

Відповідачем в порушення умов укладеного Договору не здійснено оплату наданих послуг, в зв'язку з чим за ним утворилися заборгованість в сумі 70790, 00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕК "РАС Логістик" звернулося до Господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" про стягнення з останнього основного боргу в сумі 70 790,00 грн., пені в сумі 5 347,87 грн, трьох процентів річних в сумі 1 035,07 грн. та інфляційних в сумі 3 191,96 грн. відповідно до Договору № D1002 від 07.10.2010р.

Стаття 929 ЦК України встановлює, що за договором транспортного експедирування одна сторона ( Експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони ( Клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, що кореспондується з приписами статті 909 ЦК України та спеціальної норми права зазначеної у статті 12 Закону України "Про транспортно - експедиторську діяльність".

Стаття 929 ЦК України та вимоги статті 316 ГК України встановлюють обов'язки експедитора за плату і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт виникнення між сторонами правовідносин за спірним Договором, підтверджено заявками на виконання перевезень, товарно-транспортними накладними, актами приймання передачі наданих послуг тощо.

Посилання відповідача на п. 4.2. Договору щодо не підписання сторонами заявок на перевезення спростовуються положеннями п. 2.1. Договору, яким допускається отримання Заявки факсимільним зв'язком або електронною поштою.

Щодо розбіжностей в наявних в матеріалах справи актах приймання-передачі виконаних робіт № 1987 від 04.02.11р., № 1893 від 23.12.2010р., № 1915 від 31,12.2010р., № 1967 від 31.01.2011 р., № 1971 від 01.02.2011р., № 1954 від 24.01.2011 р., № 1977 від 02.02.2011 р., № 1946 від 21.01.2011 р., № 1929 від 17.01.2011р., то суд не приймає доводи відповідача до уваги, з огляду на наступне: позивач не скористався своїм правом, передбаченим п. 4.3. Договору; акти приймання-передачі виконаних робіт не є правочином в розумінні ст. 11 ЦК України, який створює, змінює, або припиняє правовідносини сторін та не впливає на проведення розрахунків між ними; твердження відповідача про невідповідність актів № 1987 від 04.02.2011р. приймаються судом до уваги, втім останнім не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин, передбачених ст. ст. 33, 34, 36 ГПК України; спірні акти не оскаржені та не визнані недійсними в судовому поряду, а тому є підставою для оплати наданих позивачем послуг; в процесі розгляду справи від сторін не находило заяв та клопотань про проведення судової почеркознавчої експертизи підписів на спірних актах приймання-передачі виконаних робіт та технічної експертизи відтиску печаток підприємств сторін, а суд позбавлений в межах своєї компетенції можливості ідентифікувати особу, яка підписала спірний акт.

Доводи відповідача про відсутність в долучених до матеріалів справи товарно-транспортних накладних даних, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення та що вони не можуть бути прийнятті судом до уваги як докази надання послуг спростовуються наявними в них положеннями про пункт навантаження та пункт розвантаження. Одночасно, підписами посадових осіб відповідача, які скріплені печаткою його підприємства на накладних засвідчується прийняття останнім такої форми.

Поряд з цим, твердження відповідача про неможливість дійти висновку з поштового відправлення № 834111 від 17.02.2011р. які саме документи були направлені на адресу останнього спростовуються наявним в матеріалах справи переліком документів у супровідному листі № 1602/01 від 16.02.11р., з якого вбачається що саме було надіслано на його адресу.

Таким чином, матеріали справи та докази на їх підтвердження свідчать про фактичне схвалення відповідачем наданих послуг, а тому позовні вимоги про стягнення з останнього боргу в сумі 70790,00 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок пені не вірний та не відповідає вимогам п. 6 ст. 232 ГК України, а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду, з яким погоджується колегія суддів підлягають задоволенню три проценти річних в сумі 1031, 62 грн. та інфляційні в сумі 1655, 29 грн.

Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 8690 грн.

Статтею 44 ГПК України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником. Докази у справі свідчать про те, що адвокатські послуги сплачені саме адвокату -Хрипту Ігору Миколайовичу і це підтверджено рахунком -фактурою № Т084 від 16.08.11р., відповідно до якого постачальником послуг є Хрипта І.М. та платіжним дорученням № 16734 від 08.12.2011р. про перерахування Хрипті І.М. коштів в сумі 8690, 00 грн., а тому місцевий суд дійшов вірного висновку про стягнення 8690, 00 грн. витрати на послуги адвоката.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апелянтом (відповідачем) не наведено суду будь-яких доводів та не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б по суті спростовували висновки суду першої інстанції та доводили б помилковість оскаржуваного рішення.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду м. Києва від 07.05.2012р. у справі № 32/143.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ДІЄСА" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 07.05.2012р. у справі № 32/143 - без змін.

2. Матеріали справи № 32/143 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.В. Шипко

Судді І.М. Скрипка

О.М. Остапенко

Головуючий суддя Шипко В.В.

Судді Остапенко О.М.

Скрипка І.М.