Рішення

від 17.09.2012 по справі 5011-36/8485-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/8485-2012 17.09.12

За позовом Акціонерного товариства "Градобанк"

до Міністерства культури України (відповідач-1)

Національного художнього музею України (відповідач-2)

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національний банк України.

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину

За участю прокуратури міста Києва

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Львова І.В. -ухвала №10/11 від 05.07.2011р.

Від відповідача -1 Александріді Л.І. -по дов. №11478/11/13-12 від 28.05.2012р.

Від відповідача -2 не з'явились

Від третьої особи Війтева Л.А. -по дов. №3164 від 19.05.2011р.

Від прокуратури: Куриленко Р.М. -посвідчення № 002626 від 05.09.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Акціонерного товариства "Градобанк" про застосування насідків недійсності нікчемного правочину -договору №279 про порядок передачі у державну власність та умови постійного зберігання колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства «Градобанк»від 22 грудня 2005 року між Міністерством культури та туризму України, Національним художнім музеєм України та Акціонерним товариством "Градобанк", а саме:

визнати припиненим (відсутнім) право Національного художнього музею України в м. Києві щодо отримання на постійне зберігання творів образотворчого мистецтва Акціонерного товариства «Градобанк»у кількості 785 (сімсот вісімдесят п»ять) предметів, які були передані Акціонерним товариством «Градобанк»до Національного банку України за договором застави (закладу) від 05 листопада 1996 року між Акціонерним товариством «Градобанк»та Національним банком України;

визнати припиненим (відсутнім) обов'язок Акціонерного товариства «Градобанк»щодо передачі Національному художньому музею України в м. Києві на постійне зберігання творів образотворчого мистецтва Акціонерного товариства «Градобанк»у кількості 785 (сімсот вісімдесят п»ять) предметів, які були передані Акціонерним товариством «Градобанк»до Національного банку України за договором застави (закладу) від 05 листопада 1996 року між Акціонерним товариством «Градобанк»та Національним банком Україн;

визнати припиненим (відсутнім) інші правовідносини (права та обов'язки) за договором №279 про порядок передачі у державну власність та умови постійного зберігання колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства «Градобанк»від 22 грудня 2005 року між Міністерством культури та туризму України, Національним художнім музеєм України та Акціонерним товариством "Градобанк".

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 22.12.2005р. між Міністерством культури і туризму, Музеєм на АТ «Градобанк»було укладено договір № 279 про порядок передачі у державну власність та умови постійного зберігання колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства «Градобанк».

Предметом даного договору є відшкодування Національному банку України заборгованості АТ «Градобанк»з метою поетапної передачі у державну власність колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства «Градобанк», яка визнана об'єктом національного культурного надбання і є предметом договору застави від 05.11.1996 року, укладеного між Банком та АТ «Градобанк»в якості забезпечення договору №24 від 04.06.1996 р. (далі - Колекції) у кількості 785 (сімсот вісімдесят п'ять) предметів і постійно зберігатиметься у фондах Музею» (п. 1.1 договору).

Метою цього договору є виконання ст. 2 та ст. 6 Закону України «Про передачу колекції о бразоліє орного мистецтва Акціонерного товариства «Градобанк» у державну власність.

Пункт 2.2.1 договору №279 встановлено зобов'язання Міністерства перерахувати Музею кошти у сумі 9 497 100 гривень для відшкодування Національному банку заборгованості Градобанку.

Пункт 2.3.1 Договору №279 встановлено зобов'язання Градобанку передати Музею на постійне зберігання творикКолекції.

16 жовтня 2008 р. Конституційним Судом України було прийнято рішення у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 1, 2, 4, 6 Закону України «Про передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства «Градобанк»у державну власність», Постанови Верховної Ради України «Про визнання колекції образотворчого мистецтва національним надбанням України»№ 24-рп/2008 , Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 1 в частині передачі колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства «Градобанк»у державну власність та статей 2, 5, 6 Закону № 1881.

На виконання Рішення Конституційного Суду та відповідно до ст. 69, 70 Закону України «Про Конституційний Суд України»Національний банк Постановою Правління НБУ № 290 від 13 травня 2009 р. поновив облік заборгованості Градобанку перед Національним банком та застави колекції образотворчого мистецтва Градобанку, переданої Національному банку за договором застави (закладу) від 05 листопада 1996 р. Зазначеною Постановою (п. 2) також встановлено здійснити повернення коштів у сумі 9 497 071,97 гривень, отриманих від Музею як відшкодування заборгованості Градобанку.

З огляду на викладене позивач вважає, що договір № 279 спрямований на виконання неконституційного закону, на час його укладення порушував вимоги ст. 8, ч. 4 ст. 13, ч. 4 ст. 41 Конституції України, яка становить основу цивільного законодавства України (ч. 1 ст. 4 ЦК України). Також він порушував аналогічні вимоги ч. 1 ст. 321 ІДК України про непорушність права власності та недопустимість його протиправного позбавлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ІДК України невідповідність змісту правочину актам цивільного законодавства є підставою для його недійсності (у тому числі нікчемності), а відповідно до ч. 1-2 ст. 228 ЦК України правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційного права особи, незаконне заволодіння майном особи, є нікчемним.

Відповідач -1 проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що Верховною Радою України 08.12.1998 р. була прийняла Постанову № 301-ХІУ «Про заборону продажу колекції образотворчого мистецтва АТ «Градобанк»з метою недопущення аукціонного продажу колекції та вирішення питання про залучення колекції до Музейного фонду України». Дана Постанова є чинною на сьогоднішній день і ніколи не оскаржувалась АТ «Градобанк».

Порядок і умови передачі колекції у державну власність було визначено Законом України «Про передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства «Градобанк»у державну власність»від 24 червня 2004 року № 1881 -IV.

Рішенням Конституційного суду України від 16 жовтня 2008 року окремі положення Закону № 1881 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України: «Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином з 24.06.2004 року - дати прийняття Верховною Радою України Закону № 1881 до 16 жовтня 2008 року -дати прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності окремих його положень, Закон № 1881 був чинним.

На виконання вимог чинного закону Міністерство культури і туризму України спільно з Міністерством фінансів України розробило механізм відшкодування Національному банку України заборгованості Акціонерного товариства «Градобанк», що забезпечена заставою, предметом якої є спірна колекція образотворчого мистецтва, передбачивши в державному бюджеті України на 2005 рік Міністерству культури і туризму України кошти за бюджетною програмою 1801150 «Поповнення експозицій та репертуарів театрів і концертних організацій».

Договором було передбачено і порядок набуття державою права власності на твори, що входять до складу колекції. Так, згідно з пунктом 3.2 Договору № 279 право державної власності на частину колекції у кількості 455 (чотириста п'ятдесят п'ять) предметів виникало з моменту отримання НБУ коштів у сумі 9 497 100,97 (дев'ять мільйонів чотириста дев'яносто сім тисяч сто) гривень 97 копійок. З цього моменту частина колекції у кількості 455 предметів переходить до державної частини Музейного фонду України (у державну власність).

Положенням 2.3.1 Договору № 279 підтверджується і згода власника колекції - АТ «Градобанк»передати музею на постійне зберігання твори Колекції у кількості 785 (сімсот вісімдесят п'ять) предметів після отримання НБУ коштів в сумі 9 497 100,00 (дев'ять мільйонів чотириста дев'яносто сім тисяч сто) гривень 00 копійок, з яких 455 (чотириста п'ятдесят п'ять) предметів у власність.

Музей прийняті на себе зобов'язання щодо перерахування НБУ коштів по договору № 279 виконав в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 646 від 26 грудня 2005 року та листом НБУ від 11.01.2006 року.

Після погашення державою заборгованості АТ «Градобанк»перед Національним банком України в останнього виникло зобов'язання передати колекцію Національному художньому музею України у місті Києві.

З наведеного вище відповідач вважає, що передбачений Законом № 1881 і Договором № 279, який повністю відповідав вимогам чинного законодавства, порядок передачі колекції у державну власність та на зберігання Музею був не тільки погоджений, а й підтриманий власником - АТ «Градобанк», повністю відповідав чинному законодавству і інтересам сторін.

У зв'язку з вищевикладеним, відповідач вважає, що доводи позивача щодо спрямованості Договору № 279 на порушення права власності АТ «Градобанк»та протиправне заволодіння його майном є абсурдними, безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, так само, як і припущення щодо нікчемності Договору № 279.

Крім того, представником відповідача -1 подана заява про застосування при вирішення даного спору положення Цивільного кодексу України щодо спливу позовної давності.

Відповідач -2 письмового відзиву на позов не надав. Представник в судовому засіданні проти позову заперечував підтримуючи позицію відповідача -1.

Представник третьої особи в судовому засіданні та письмовому відзиві пояснив, що відповідно до статей 69, 73 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність; зазначені рішення є обов'язковими до виконання.

За вимогами статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, і кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, сторони повертаються у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину (двостороння реституція).

Керуючись вказаним законодавством, Національний банк повернув Відповідачу-2 кошти, оскільки зобов'язання сплатити їх Національному банку виникли, насамперед, у Відповідача-2 на підставі статті 5 Закону Про передачу колекції, визнаної неконституційною.

З огляду на викладе, Національний банк вважає, що тільки Закон про передачу колекції був підставою для укладення Договору №279, а не волевиявлення сторін, оскільки саме цей Закон уповноважував державу прийняти на себе заборгованість АТ «Градобанк» перед Національним банком, передбачав основні засади переходу приватної колекції у власність держави, тобто сукупність послідовних дій, спрямованих на набуття державою вказаного об'єкту національного культурного надбання, в зв'язку з чим і доручав Кабінету Міністрів України розробити механізм розрахунків з Національним банком та Позивачем.

Представник прокуратури в судовому засіданні проти задоволення позову усно заперечував.

В судовому засіданні 17.09.2012р., відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1, третьої особи та прокуратури, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

04 червня 1996 р. між Національним банком України та Акціонерним товариством "Градобанк" укладено договір № 24 на купівлю кредитів на закритому кредитному аукціоні Національного банку України.

З метою забезпечення виконання зобов`язань АТ "Градобанк" по кредитному договору 05.11.1996р. між НБУ та АТ "Градобанк" укладено договір застави, згідно з умовами якого AT "Градобанк"передало під заставу на зберігання НБУ колекцію образотворчого мистецтва (картини) в кількості 785 предметів.

Згідно Акту оцінки експертної комісії від 21.12.1996р. щодо оціночної вартості творів образотворчого мистецтва вартість колекції складає 5 176 650,00 (п`ять мільйонів сто сімдесят шість тисяч шістсот п`ятдесят ) доларів США 00 центів.

АТ "Градобанк" свої грошові зобов`язання по кредитному договору перед НБУ не виконало; у зв'язку з чим у АТ "Градобанк" виникла заборгованість в сумі 9 497 071,97 (дев`ять мільйонів чотириста дев`яносто сім тисяч сто) гривень 97 копійок, в тому числі 5 000 000,00 грн. основний борг та 4 497 071 грн. 97 копійок -проценти за користування кредитом.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.07.2000р. АТ "Градобанк" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Враховуючи високу культурну цінність колекції образотворчого мистецтва AT "Градобанк" та необхідність її збереження для України Верховна Рада України 08.12.1998р. прийняла постанову від №301-XIV "Про заборону продажу колекції образотворчого мистецтва AT "Градобанк" з метою недопущення аукціонного продажу колекції та вирішення питання про залучення колекції до Музейного фонду України".

24.06.2004р. Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства "Градобанк"у державну власність" який визначає засади регулювання відносин щодо передачі зазначеної колекції у державну власність.

Відповідно до ст. 1 Закону від 24.06.2006р. колекція образотворчого мистецтва AT "Градобанк" визнана об'єктом національного культурного надбання та передана у державну власність.

Статтею 2 Закону від 24.06.2004р. зазначену колекцію віднесено до державної частини Музейного фонду України та передбачено передати її в установленому законодавством порядку на постійне зберігання до Національного художнього музею України у м. Києві.

Статтею 5 Закону від 24.06.2004р. доручено Кабінету Міністрів України до 31 грудня 2004 року розробити механізм відшкодування Національному банку України заборгованості Акціонерного товариства "Градобанк", що забезпечена заставою, предметом якої є зазначена колекція образотворчого мистецтва, та провести відповідні розрахунки з Національним банком України до 1 червня 2005 року, передбачивши кошти у проекті Закону України про Державний бюджет України на 2005 рік.

При цьому, в частині 2 статті 5 вищезазначеного Закону сказано, що у разі якщо вартість колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства "Градобанк" перевищує заборгованість цього акціонерного товариства Національному банку України, Кабінету Міністрів України передбачити у проекті Закону України про Державний бюджет України на 2005 рік кошти для відшкодування відповідної частини вартості колекції її власникові та забезпечити в установленому законодавством порядку таке відшкодування.

Статтею 6 Закону від 24.06.2004р. встановлено зобов`язання Національному банку України до 31 грудня 2005 року забезпечити передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства "Градобанк" на постійне зберігання до Національного художнього музею України у м. Києві в повному обсязі.

22.12.2005р. між Міністерством культури та туризму України, Національним художнім музеєм України та Акціонерним товариством «Градобанк» був укладений договір № 279 про порядок передачі у державну власність та умови постійного зберігання колекції образотворчого мистецтва АТ "Градобанк".

Відповідно до пунктів 1.1 та п. 1.2 договору № 279 від 22.12.2005р. предметом цього договору є відшкодування НБУ заборгованості AT "Градобанк" з метою поетапної передачі у державну власність колекції образотворчого мистецтва AT "Градобанк", яка визнана об'єктом національного культурного надбання і постійно зберігатиметься у фондах Музею.

Пункт 2.1.1 Договору №279 встановив зобов'язання Міністерства перерахувати Музею кошти у сумі 9 497 100 гривень для відшкодування Національному банку заборгованості Градобанку, що виникла за договором застави від 5 листопада 1996 р., укладеного між Національним банком і Градобанком на забезпечення договору № 24 від 4 червня 1996 р.

Пункт 2.2.1 Договору №279 встановив зобов'язання Музею перерахувати кошти у сумі 9 497 100 гривень для відшкодування Національному банку заборгованості Градобанку.

Пункт 2.3.1 Договору №279 встановив зобов'язання Градобанку передати на постійне зберігання твори Колекції.

16 жовтня 2008 р. Конституційний Суд України прийняв рішення у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 1, 2, 4, 6 Закону України «Про передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства «Градобанк»у державну власність», Постанови Верховної Ради України «Про визнання колекції образотворчого мистецтва національним надбанням України»№ 24-рп/2008, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 1 в частині передачі колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства «Градобанк»у державну власність та статей 2, 5, 6 Закону № 1881.

Спір по справі виник внаслідок того, що на дамку позивача у зв'язку із прийняттям 16 жовтня 2008 р. Конституційним Судом України рішення, відповідно до якого положення статті 1 в частині передачі колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства «Градобанк»у державну власність та статей 2, 5, 6 Закону № 1881 суд визнав неконституційними, а тому договір №279 від 22.12.2005. є нікчемним.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 69, 73 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність; зазначені рішення є обов'язковими до виконання.

Згідно 69 Конституції України рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання усіма суб'єктами права в Україні.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені (ст. 150 Конституції України)

Відповідно до ст. 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

На виконання Рішення Конституційного Суду та відповідно до ст. 69, 70 Закону України «Про Конституційний Суд України»Національний банк Постановою Правління НБУ № 290 від 13 травня 2009 р. поновив облік заборгованості Градобанку перед Національним банком та застави колекції образотворчого мистецтва Градобанку, переданої Національному банку за договором застави (закладу) від 05 листопада 1996 р. Зазначеною Постановою (п. 2) також встановлено здійснити повернення коштів у сумі 9 497 071,97 гривень, отриманих від Музею як відшкодування заборгованості Градобанку.

При розгляді справи судом встановлено, що договір №279 від 22.12.2005р. укладався з метою виконання ст. 2 та ст. 6 Закону України «Про передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства «Градобанк»у державну власність».

Тобто, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків сторін за нікчемним Договором № 279 за ст. 11 ЦК України був акт цивільного законодавства - спеціальний Закон №1881, який за загальним правилом мав пріоритет у співвідношенні загальних і спеціальних правових норм.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодоісеиня майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним».

Договір № 279 був спрямований на порушення права власності Градобанку та протиправне заволодіння його майном - колекцією образотворчого мистецтва, адже відповідно до п. 1.2 договору № 279 його метою є «виконання ст. 2 та ст. 6 Закону України «Про передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства «Градобанк»у державну власність».

Рішенням Конституційного Суду України від 16 жовтня 2008 р. № 24-рп/2008 встановлено, що законодавцем не дотримано принципу непорушності права приватної власності, що мало наслідком протиправне позбавлення цього права, у зв'язку з чим положення статті 1 в частині передачі колекції у державну власність, статей 2, б Закону щодо віднесення колекції до державної частини Музейного фонду України та передачі на постійне зберігання до Національного художнього музею України в місті Києві не відповідають статті 8, частині четвертій статті 13, частині четвертій статті 41 Конституції України (є неконституційними)».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що договір № 279 був спрямований на виконання неконституційного закону, на час його укладення порушував вимоги ст. 8, ч. 4 ст. 13, ч. 4 ст. 41 Конституції України, яка становить основу цивільного законодавства України (ч. 1 ст. 4 ЦК України). Також він порушував аналогічні вимоги ч. 1 ст. 321 ІДК України про непорушність права власності та недопустимість його протиправного позбавлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України невідповідність змісту правочину актам цивільного законодавства є підставою для його недійсності (у тому числі нікчемності), а відповідно до ч. 1-2 ст. 228 ЦК України правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційного права особи, незаконне заволодіння майном особи, є нікчемним.

Договір № 279, відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1-2 сг. 228 ЦК є нікчемним як такий, що порушує публічний порядок.

При розгляді справи судом встановлено , що 02.12.2010 року НБ України повернув на рахунок Національного художнього музею України у Головному управлінні державного казначейства України в м. Києві в повній сумі грошові кошті, що були перераховані Національного художнього музею України як відшкодування заборгованості АТ «Градобанк»перед НБ України з посиланням на договір №279.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину. Теж саме встановлено частиною першою статті 1212 ЦК України, за якою особа зобов'язана повернути майно, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч. 5 ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Заперечення відповідачів судом до уваги не приймаються з огляду на вищевикладене.

Розглянувши заяву представника відповідача -1 про застосування строків позовної давності, заслухавши заперечення позивача суд вважає, що дана заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину відповідно до частини 3 статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли почалося його виконання.

Згідно з умовами Договору № 279 Музей взяв на себе зобов'язання перерахувати до Національного банку України кошти у сумі 9 497 100,97 гривень 97 копійок, а АТ «Градобанк»зобов'язалося передати Музею на постійне зберігання твори колекції протягом п'яти робочих днів з моменту отримання НБУ вищезазначених коштів.

Музей прийняті на себе зобов'язання щодо перерахування НБУ коштів по договору № 279 від 22.12.2005 р. виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 646 від 26 грудня 2005 року (копія додається). Таким чином, початком виконання правочину є дата перерахування коштів за договірним зобов'язанням - 26 грудня 2005 року.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства»від 20.12.2011р. були внесені зміни, відповідно до якого стаття 257 Цивільного кодексу України встановлює загальну позовну давність тривалістю у три роки. Чинним законодавством не передбачено встановлення спеціального строку позовної давності для вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.

До набуття чинності Законом від 20.12.2011р. діяла норма ч. 4 ст. 258 Цивільного кодексу України - позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.

Відповідно до п. 5 прикінцевих та перехідних положень до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства»від 20.12.2011р.:

Протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про:

1) визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману;

2) застосування наслідків нікчемного правочину;

3) визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

При цьому стосовно вимог, передбачених підпунктами 1 та 2 цього пункту, особа може звернутися до суду лише за умови, якщо строк їх пред'явлення, встановлений положеннями Цивільного кодексу України, що діяли до набрання чинності цим Законом, не сплив на момент набрання чинності цим Законом.

Оскільки станом на час прийняття даного Закону у позивача не сплив строк позовної давності для звернення до суду з позовом про застосування наслідків нікчемного правочину, тому суд вважає, що позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права не пропустивши строк позовної давності.

Судові витрати по справі покладаються на відповідачів, відповідно до ст.. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати припиненим (відсутнім) право Національного художнього музею України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 6, код ЄДРПОУ 02224330) щодо отримання на постійне зберігання творів образотворчого мистецтва Акціонерного товариства «Градобанк» у кількості 785 (сімсот вісімдесят п»ять) предметів, які були передані Акціонерним товариством «Градобанк»до Національного банку України за договором застави (закладу) від 05 листопада 1996 року між Акціонерним товариством «Градобанк»та Національним банком України.

Визнати припиненим (відсутнім) обов'язок Акціонерного товариства «Градобанк»( 01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 71) щодо передачі Національному художньому музею України в м. Києві на постійне зберігання творів образотворчого мистецтва Акціонерного товариства «Градобанк»у кількості 785 (сімсот вісімдесят п»ять) предметів, які були передані Акціонерним товариством «Градобанк»до Національного банку України за договором застави (закладу) від 05 листопада 1996 року між Акціонерним товариством «Градобанк»та Національним банком Україн;

Визнати припиненим (відсутнім) інші правовідносини (права та обов'язки) за договором №279 про порядок передачі у державну власність та умови постійного зберігання колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства «Градобанк»від 22 грудня 2005 року між Міністерством культури та туризму України (01601, м. Київ, вул.. І. Франка, 19, код ЄДРПОУ 00013333), Національним художнім музеєм України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 6, код ЄДРПОУ 02224330) та Акціонерним товариством "Градобанк" ( 01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 71).

Стягнути з Міністерства культури та туризму України (01601, м. Київ,

вул. І. Франка, 19, код ЄДРПОУ 00013333) на користь Акціонерного товариства "Градобанк" ( 01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 71) 536 грн. 50 коп. судового збору.

Стягнути з Національного художнього музею України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 6, код ЄДРПОУ 02224330) на користь Акціонерного товариства "Градобанк" ( 01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 71) 536 грн. 50 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.09.2012р.

Суддя Т. Ю. Трофименко