Рішення

від 25.09.2012 по справі 2019/299/12

КОЛОМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 2019/299/2012

Провадження № 2/2019/68/2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 вересня 2012 року с. Різуненкове

Коломацький районний суд Харківської області у складі: головуючого судді - Яковенка А.О., при секретарі судового засідання -Рахімова О.Б.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника особи, якій законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб -не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів з позовними вимогами за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та встановлення режиму проживання дітей,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач (ОСОБА_1.) звернулась до Коломацького районного суду Харківської області з позовом у якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 70 % із заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання до суду даної позовної заяви до їх повноліття; за зустрічним позовом ОСОБА_2 стосовно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, яких залишити для проживання при батькові - ОСОБА_2; стягнути з ОСОБА_1, 1962 року народження, уродженки смт. Коломак, Харківської області, аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1500 грн. щомісячно, по 500 грн. на кожного з дітей, з індексацією відповідно до закону, починаючи з дня подачі позову до досягнення дітьми повноліття, допустивши негайне виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 судові витрати за подання зустрічної позовної заяви.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, в обґрунтування яких зазначив наступне. Шлюбні відносини з відповідачем позивач розірвав, на теперішній час мешкає окремо, приділяючи достатньої уваги вихованню та матеріальному забезпеченню дітей. На теперішній час їх діти від їх шлюбу з відповідачем мешкають разом з відповідачем, але будуть мешкати разом з нею, а тому наявні підстави для стягнення на них з відповідача аліментів. Зустрічні позовні вимоги позивач не визнав, оскільки, на думку позивача, бажання дітей проживати надалі з їх батьком, викликане матеріальною складовою, що свідчить про бажання відповідача «підкупити»дітей на спільне проживання з батьком, а тому через таку необ'єктивність -не є вільним їх волевиявленням, у зв'язку з чим зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти їх задоволення заперечував, що оскільки на теперішній час їх діти мешкають разом з ним, а тому відсутні підстави для стягнення на користь позивача аліментів на утримання дітей. Між тим, наявні всі підстави для задоволення зустрічного позову, оскільки всіма доказами по справі підтверджена така можливість, а також їх задоволення буде сприяти захисту прав, свобод та інтересів спільних дітей сторін по справі.

Представник особи, якій законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб -Комісії з захисту прав дитини Коломацької районної державної адміністрації Харківської області, в судове засідання, призначене на 20.09.2012 року не прибув, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином, його неявка не перешкоджає розгляду справи, до суду надав відповідний висновок щодо можливості встановлення певного режиму проживання дітей.

Суд, заслухавши пояснення позивача та відповідача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, а позовні вимоги за зустрічним позовом можливо частково задовольнити, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що сторони по справі знаходились у зареєстрованому шлюбі з 09 листопада 1994 року, шлюб Валківським відділом РАЦС Харківської області, актовий запис № 67, що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб (а.с. 5). У вказаному шлюбі подружжя мало неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 6), ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 7) та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 7).

Сторони в судовому засіданні пояснили, що з певного часу після розірвання шлюбу, подружжя стало мешкати окремо, позивач за адресою: АДРЕСА_1, відповідач за адресою: АДРЕСА_2 Сторонами також не заперечувалось, що неповнолітні діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, після розірвання шлюбу подружжя, мешкає разом з батьком: ОСОБА_2.

Стосовно позовних вимог відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 про встановлення режиму проживання дітей, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ч. 1 ст. 10 ЦК України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України.

Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, була підписана Україною 21.02.1990р., ратифікована 27.02.1991р., набрала чинності для України -27.09.1991р., таким чином є частиною національного законодавства та підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до Преамбули Конвенції, Організація Об'єднаних Націй в Загальній декларації прав людини проголосила, що діти мають право на особливе піклування і допомогу, дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння, дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Згідно з ст. 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Статтею 2 Закону України «Про охорону дитинства»визначено, що законодавство про охорону дитинства грунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері. Завданням законодавства про охорону дитинства є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні.

Згідно з п.п. 2, 4 ст. 4 Закону України «Про охорону дитинства» система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає: забезпечення належних умов для охорони здоров'я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності; встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 5 Закону України «Про охорону дитинства»місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують проведення державної політики у сфері охорони дитинства; вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_6 пояснив суду, що тривалий час був директором школи, де навчались та навчаються ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, а на теперішній час є головою селищної ради за місцем проживання сторін. Таким чином, вказану родину знає тривалий час, і цей час більшої уваги вихованню дітей приділяє саме їх батько -ОСОБА_2; участь у вказаному процесі їх матері -є незначною та такою, що не має характеру систематичності. На теперішній час всі вказані діти мешкають разом з їх батьком -ОСОБА_2

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_7 пояснила суду, що є сестрою відповідача -ОСОБА_2, який у шлюбі з ОСОБА_1 має дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3. Після їх народження, мати певний час дбала про їх матеріальне забезпечення та духовний розвиток, але поступово змінила своє відношення до них, стала байдужою до їх долі. Всі їх досягнення як учнів, студентів та спортсменів є наслідком виховного впливу на наданої батьком уваги. На теперішній час всі вказані діти мешкають разом з їх батьком -ОСОБА_2

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_8 пояснив суду, що

ОСОБА_2 у шлюбі з ОСОБА_1 має дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, які на теперішній час мешкають разом з їх батьком -ОСОБА_2 Вказана особа приділяє усілякої уваги для їх духовного зростання, матеріального забезпечення та вирішення подальшої долі у якості повноцінних членів суспільства; участь у вказаному процесі їх матері -ОСОБА_1 є нерегулярною внаслідок проживання і в м. Харкові і в смт. Коломак.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_9 пояснила суду, що є донькою позивача -ОСОБА_1, яка у шлюбі з ОСОБА_2 має дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3. На думку свідка, позивач по справі -ОСОБА_1 приділяє достатньої уваги матеріальному забезпеченню та вихованню їх дітей; факт проживання дітей разом з їх батьком -ОСОБА_2, також був підтверджений свідком по справі.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_10 пояснила суду, що є сусідкою позивача -ОСОБА_1, яка у шлюбі з ОСОБА_2 має дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3. Факт проживання дітей разом з їх батьком -ОСОБА_2 свідком не заперечувався; стосовно виховання дітей свідком були дані показання, що ОСОБА_1 вживається усіх належних заходів щодо їх належного виховання, а також матеріальної підтримки.

В судовому засіданні, неповнолітні діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, допитані у якості свідків пояснили, що на теперішній момент мешкають разом з батьком, який приділяє достатньої уваги їх вихованню та матеріальному забезпеченню. Разом з тим, бажання вказаних осіб мешкати разом з матір'ю - ОСОБА_1, у них відсутнє, оскільки вказана особа про їх виховання та матеріальне забезпечення майже не дбає.

Відповідно до Висновку Комісії з захисту прав дитини Коломацької районної державної адміністрації Харківської області про визначення місця проживання дітей від 19.09.2012 року № 01-36/2229 судом встановлено, що у ОСОБА_2 наявні всі належні умови для виховання, розвитку та проживання дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 159).

Відповідно до ч. 3 ст. 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За таких умов, суд приходить до висновку, що неповнолітні діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, досягли віку, визначеного ч. 3 ст. 160 СК України, а тому наявні всі підстави вважати, що їх рішення про спільне проживання з батьком є вільним волевиявленням, не суперечить вимогам закону та моральним засадам суспільства, а тому має бути прийнято судом таким, що відповідає їх інтересам.

Стосовно вимоги відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 про встановлення режиму проживання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, суд зазначає наступне.

В судовому засіданні, неповнолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, допитаний у якості свідка пояснив, що на теперішній момент мешкає разом з батьком, який приділяє достатньої уваги його вихованню та матеріальному забезпеченню. Разом з тим, бажання вказаної особи мешкати разом з матір'ю - ОСОБА_1, у нього відсутнє, оскільки вказана особа про його виховання та матеріальне забезпечення майже не дбає.

Дослідженими доказами по справі судом було встановлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, на теперішній час проживає разом з батьком; відповідно до Висновку Комісії з захисту прав дитини Коломацької районної державної адміністрації Харківської області про визначення місця проживання дітей від 19.09.2012 року № 01-36/2229 такий режим проживання дитини відповідає її інтересам; наявна особиста прихильність дитини до батька; крім того, позивачем по справі -ОСОБА_1 позовні вимоги щодо встановлення режиму проживання з нею будь-кого з дітей, в тому числі ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, в судовому процесі не заявлялись.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на теперішній час ніде не працює, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 68-70), на обліку у Коломацькому РЦЗН як безробітна не перебуває, що підтверджується листом від 06.02.2012 року № 237 (а.с. 9). Між тим, відповідач є пенсіонером МВС України та фізичною особою-підприємцем, що не заперечувалось в судовому сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 161 СК України орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

За таких умов, суд приходить до висновку, що всіма дослідженими в судовому засіданні доказами по справі, підтверджена можливість задоволення позовних вимог відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 про встановлення режиму проживання дітей, у зв'язку з чим ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, яких вважає за можливе залишити для проживання при батькові - ОСОБА_2.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення аліментів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно з ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при призначенні аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що позивач по справі на теперішній час ніде не працює, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 68-70), на обліку у Коломацькому РЦЗН як безробітна не перебуває, що підтверджується листом від 06.02.2012 року № 237 (а.с. 9).

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього кодексу.

Згідно з ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»15.05.2006р. N 3 при вирішенні спору про стягнення аліментів на неповнолітню дитину судам необхідно враховувати, що укладення нею шлюбу не припиняє передбаченого законом обов'язку утримувати її до досягнення повноліття, а утримання дитини, на яку стягуються аліменти, у державному чи комунальному закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому дитячому закладі - стягнення аліментів на користь того з батьків, з яким до цього проживала дитина, якщо він витрачає їх за цільовим призначенням.

Згідно з п. 17 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»15.05.2006р. N 3 за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення питання про призначення аліментів, а саме: факт сумісного проживання відповідача з його дітьми - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та окремого проживання їх матері, проти чого не заперечував позивач по справі; факт досягнення їх дітьми віку, визначеного ч. 3 ст. 160 СК України, необхідного ним для самостійного визначення місця проживання, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів належить відмовити, оскільки вказані діти проживають не з нею; позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі з 1/2 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позову до досягнення дітьми повноліття.

Позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення аліментів у розмірі 1500 грн. щомісячно, по 500 грн. на кожного з дітей, з індексацією відповідно до закону задоволенню не підлягають з огляду на вимоги ч. 1 ст. 182, ст. 184 СК України, а саме: з підстав явної обтяжливості їх для платника аліментів та матеріальний стан їх отримувача.

Всі інші посилання сторін, зокрема, позивача про можливе чинення перешкод відповідачем у спілкуванні з дітьми та у їх вихованні, а відповідача -про наявність за місцем проживання позивача речей, що йому належать, суд не бере до уваги, оскільки сторонами при вирішенні даного спору не заявлялись вимоги про вирішення спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї та розподіл майна, набутого у шлюбі.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення аліментів, тобто спором майнового характеру. Між тим, ухвалою Коломацького районного суду Харківської області від 20.06.2012 року прийнято до спільного розгляду позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2, у зв'язку з чим, їх об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1, а позовними вимогами відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 були вимоги про стягнення аліментів та встановлення режиму проживання дітей, що є спором майнового та немайнового характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Стосовно судових витрат за немайновим спором (встановлення режиму проживання дітей), суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 2.1.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання заяви у справах немайнового характеру встановлюється ставка судового збору у розмірі 0.1 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", на 1 січня 2012 року законодавчо встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1073.00 грн. Таким чином, ставка судового збору за подання заяви у справі немайнового характеру, складає 107.30 грн., вказана сума судового збору була сплачена відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) ОСОБА_2, що підтверджується відповідною квитанцією (а.с. 1), а тому підлягає стягненню з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог у цій частині.

Таким чином, враховуючи задоволення судом позовних вимог про встановлення режиму проживання дітей, дані судові витрати у розмірі 107.30 грн. підлягають відшкодування відповідачеві з боку позивача.

Стосовно судових витрат за майновим спором (стягнення аліментів), суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 3.1. ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення аліментів.

Таким чином, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 та відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 про стягнення аліментів при поданні позову до суду, судовим збором не обтяжуються.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

З огляду на зазначене, судові витрати у частині позовних вимог щодо стягнення аліментів, враховуючи їх часткове задоволення відповідачеві (позивачеві за зустрічним позовом) ОСОБА_2, вказаній особі не відшкодовуються, а їх частина - пропорційна задоволеним вимогам -стягується з позивача (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 в дохід держави.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 3, 9 Конституції України, Конвенцією ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, була підписана Україною 21.02.1990р., ратифікована 27.02.1991р., набрала чинності для України -27.09.1991р., ст.ст. 141, 160, 161, 180, 181, 182, 184 Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 5, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 1, 2, 5, 6 Закону України "Про судовий збір", Постановою Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»15.05.2006р. N 3, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 174, 207, 213-215, 218, 367 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - відмовити.

2. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та встановлення режиму проживання дітей -задовольнити частково.

3. Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_8, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі з 1/2 частини заробітку відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позову до досягнення дітьми повноліття.

4. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, залишити для проживання при батькові - ОСОБА_2.

5. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 -відмовити.

6. Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць.

7. Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_8, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 107.30 (сто сім грн. 30 коп.) грн.

8. Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь держави (код ЄДРПОУ суду: 23328542 УДК у Коломацькому районі, код отримувача коштів за ЄДРПОУ: 24134372 ГУДКУ у Харківській області, МФО: 851011, код класифікації доходів бюджету: 22030001, номер доходного рахунку щодо сплати судового збору: 31212206700294) судовий збір в розмірі 107.30 (сто сім грн. 30 коп.) грн.

9. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Коломацький районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

10. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 25 вересня 2012 року.

Суддя: А.О.Яковенко