Постанова

від 19.09.2012 по справі 18/306

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2012 р. Справа № 18/306

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоХрипуна О.О., суддів Барицької Т.Л., Кролевець О.А., розглянувши касаційну скаргу Української Всесвітньої Координаційної Ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2012 та на рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2011 у справі№18/306 господарського суду міста Києва за позовомКомунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" доУкраїнської Всесвітньої Координаційної Ради пророзірвання договору оренди, виселення та повернення нежилого приміщення

в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Цимбаліст Н.Г; - відповідача повідомлений, але не з'явився; Розпорядженням секретаря першої судової палати від 18.09.2012 №03.07-05/709 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя - Хрипун О.О., судді: Барицька Т.Л., Кролевець О.А.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду господарського суду міста Києва від 08.12.2011 у справі №18/306 (суддя Мандриченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2012 (судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г., Мальченко А.О.), позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Української Всесвітньої Координаційної Ради про розірвання договору оренди №01/3694 від 21.01.2011, виселення та повернення нежилого приміщення задоволено повністю; вирішено: розірвати договір оренди від 21.01.2011 № 01/3694, укладений між позивачем та відповідачем; виселити відповідача з займаних нежитлових приміщень загальною площею 277,70 кв.м, в тому числі на 2 поверсі 277,70 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Горького, 3-Б; зобов'язати відповідача повернути на користь позивача займані нежитлові приміщення загальною площею 277,70 кв.м, в тому числі на 2 поверсі 277,70 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Горького, 3-Б, передані за договором оренди від 21.01.2011 № 01/3694.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятими судами попередніх інстанцій судовими актами, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2012 та рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2011 у справі №18/306 скасувати та направити справу на новий розгляд; підстави касаційної скарги обґрунтовані порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Учасники судового процесу належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства у Вищому господарському суді України, затвердженої наказом в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 56.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 21.01.2011 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір № 01/3694 про передачу майна комунальної власності територіальної громади м. Києва, яке передається в оренду, відповідно до умов якого орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 25.03.2010 № 459/3897 та листа Постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 07.12.2007 №29/283-1013, передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно за адресою: м. Київ, вул. Горького, 3-б для розміщення громадської організації.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 21.01.2011 по 19.01.2014 (п. 9.1. договору).

Об'єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 277,70 кв.м., в тому числі на 2 поверсі -277,70 кв.м. згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору. (п. 2.1. договору) .

Відповідно до п. 3.1. договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату в межах витрат на утримання, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 № 34/91, та за січень 2011 року становить 5,00 грн. за 1 кв. м. орендованої площі, що в цілому складає: 1 389,00 грн.

Згідно з п. 3.2. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 3.5. договору орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди позивачу.

У п. 3.6. договору сторони дійшли згоди про те, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності останнього щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок позивача.

Згідно з п. 4.2. договору орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Пунктом 5.2. договору визначено, що при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців з дня закінчення строку платежу позивач порушує справу в господарському суді про дострокове розірвання договору та примусове виселення відповідача.

Зі змісту п. 6.7. договору, вбачається, що сторони дійшли згоди про те, що при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

Предметом спору є вимога позивача про розірвання договору оренди №01/3694 від 21.01.2011, виселення та повернення нежилого приміщення.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що на момент звернення з позовом у відповідача наявна заборгованість зі сплати орендної плати перед позивачем більш ніж за 3 місяці, з огляду на що у останнього, враховуючи п.п. 5.2., 6.7. договору, виникли підстави для розірвання договору оренди.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вони є правомірними та обґрунтованими.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з вказаними висновками місцевого та апеляційного господарських судів, враховуючи наступне.

Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Водночас орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України та ЦК України.

Право наймодавця вимагати повернення речі у разі припинення договору найму передбачено статтею 785 ЦК України.

Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю) (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 5021/966/2011 від 08.05.2012).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було надано доказів відсутності заборгованості з орендної плати за спірним договором.

Подані ж останнім докази, лише підтверджують наявність, на момент звернення позивача до суду з вказаним позовом (28.10.2011), у відповідача заборгованості з орендної плати за більше ніж 3 місяці підряд. Зокрема, з поданої відповідачем квитанції № 6373.169.3 вбачається, що останнім було здійснено оплату орендної плати за період з червня по листопад 2011 року лише 25.11.2011.

Крім того, у листі № 31/126-2 від 20.03.2012 відповідач визнав, що погасив наявну заборгованість з орендної плати за спірним договором лише у листопаді 2011 року.

Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій, встановивши, що відповідачем протягом більш ніж трьох місяців підряд не вносилась плата за користування об'єктом оренди за договором №01/3694 від 21.01.2011, прийшли до правомірного висновку щодо наявності у відповідача підстав для розірвання спірного договору оренди та повернення позивачу орендованих приміщень.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає безпідставними посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме на те, що судом апеляційної інстанції не було враховано, що місцевим господарським судом було розглянуто справу за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про місце засідання суду, враховуючи наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011).

З матеріалів справи вбачається, що місцевим господарським судом було належним чином повідомлено відповідача про час та місце розгляду даної справи шляхом направлення рекомендованою кореспонденцією останньому ухвали про порушення провадження у справі від 02.11.2011 та про відкладення слухання справи від 22.11.2011, які були повернуті до суду, у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Враховуючи зазначене, колегія суддів касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий та апеляційний господарські суди в порядку ст. ст. 4 7 ,43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин судами попередніх інстанцій з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, мотивовано відмовлено у задоволенні позову.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують правомірних висновків судів попередніх інстанцій, що покладені в основу прийнятих у даній справі судових рішень, а тому не є підставою для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Української Всесвітньої Координаційної Ради залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2012 та рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2011 у справі № 18/306 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді: Т.Л. Барицька

О.А. Кролевець