Ухвала

від 18.09.2012 по справі 46/177-б

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

18.09.12 № 46/177-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Гарник Л.Л.

Мартюк А.І.

за участю представників:

від ініціюючого кредитора - не з'явились;

від ДПІ - не з'явились;

від ліквідатора - Шлапак С.С. - представник за довіреністю б/н від 11.09.2012 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС на ухвалу господарського суду міста Києва від 02.04.2012 р.

у справі № 46/177-б (суддя Омельченко Л.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Акма-Інвест»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнестрендновація»

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду міста Києва від 28.11.2011 р. У справі № 46/177-б визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнестрендновація"; визнано кредиторські вимоги ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Акма-Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнестрендновація" у сумі 46 254,00 грн.; відкрито ліквідаційну процедуру; скасовано арешти, накладені на майно боржника, визнаного банкрутом; призначено ліквідатором банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнестрендновація" ініціюючого кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю "Акма-Інвест", інше.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.04.2012 р. у даній справі затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс ТОВ «Бізнестрендновація» та поданий ліквідатором реєстр вимог кредиторів; ліквідовано банкрута ТОВ «Бізнестрендновація»; дію мараторію припинено; провадження у даній справі припинено, інше.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Державна податкова інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та припинити провадження у справі.

Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 36, 43 Господарського процесуального кодексу України, статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", тощо.

ДПІ зазначає, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати податків, а винесення постанови про визнання платника податків банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює проведення перевірки останнього та встановлення обсягу податкових зобов'язань по сплаті податків, а також порушує права органу ДПІ у Голосіївському районі, як органу податкової служби.

Крім того, скаржник стверджує, що неплатоспроможність скаржника повинна бути обов'язково доведена перед судом заявником (кредитором) шляхом подання доказів, що засвідчують відсутність коштів на рахунках або відсутності активів боржника.

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва ДПС звернулася до Київського апеляційного господарського суду в порядку статті 91 ГПК України, яка передбачає право на звернення до суду апеляційної інстанції третіх осіб, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Апелянт є державним органом, якому відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності, а відкриття ліквідаційної процедури відповідно до ст. 23 Закону має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що, відповідно, зупиняє виникнення нових податкових зобов'язань, оскільки підприємницьку діяльність банкрут повинен завершити в ліквідаційній процедурі завершенням технологічного циклу. Отже, незаконне введення ліквідаційної процедури перешкоджає виникненню нових податкових зобов'язань, що зачіпає інтереси податкових органів, зобов'язаних забезпечувати надходження до бюджету податкових платежів. Також незаконне введення ліквідаційної процедури припиняє повноваження керівника боржника згідно частини 2 статті 23 Закону, який тим самим звільняється від відповідальності за неповноту сплати податків в попередніх податкових періодах у випадку нарахування податковими органами зобов'язань за наслідком проведеної перевірки в ході ліквідаційної процедури та відповідно до рішення податкового органу, оскільки керівником боржника в ліквідаційній процедурі стає ліквідатор боржника.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 р. апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС прийнято до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2012р. апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС на ухвалу господарського суду міста Києва від 02.04.2012 р. у справі №46/177-б припинено, залишивши апеляційну скаргу без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.08.2012 р. ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 р. у справі № 46/177-б скасовано, справу передано до Київського апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Разом з супровідним листом Вищого господарського суду України від 09.08.2012р. № 03.09-18/93 справа надійшла до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 р. апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.09.2012 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2012 р. розгляд апеляційної скарги відкладався на 18.09.2012 р. на підставі пункту 1 частини 1 статті 77 ГПК України.

18.09.2012 р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду арбітражний керуючий подав відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив залишити ухвалу господарського суду міста Києва від 02.04.2012 р. у справі № 46/177-б без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники від ініціюючого кредитора та ДПІ в судове засідання апеляційної інстанції 18.09.2012 р. не з'явились, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, жодних заяв, клопотань з цього приводу до Київського апеляційного господарського суду не надано. Про час та місце розгляду апеляційної скарги учасники апеляційного провадження повідомлялись належним чином про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштової кореспонденції № 26392, № 26249.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд, з огляду на обмеження розгляду апеляційної скарги процесуальними строками (апеляційна скарга на ухвалу розглядається протягом 15 днів), вважає за можливим здійснити перевірку ухвали господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників ініціюючого кредитора та ДПІ у Голосіївському районі м. Києва за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні 18.09.2012 р. представник ліквідатора висловився проти задоволення апеляційної скарги, просив суд оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ліквідатора, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального і процесуального права Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Стаття 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р. N 2343-XII (із змінами і доповненнями) (далі по тексту - Закон) передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника.

Згідно з частиною 1 вказаної статті незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

На відміну від загальної процедури банкрутства правомірність порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою перевіряється господарським судом у засіданні суду, в якому виноситься постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

У даній справі судом першої інстанції порушено провадження та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою передбачено особливості банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до положень частин 2, 5 статті 52 Закону господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Суд першої інстанції, визнаючи боржника банкрутом, застосував положення статті 52 Закону, виходячи з того, що боржник за юридичною адресою не знаходиться, має заборгованість перед кредитором в сумі 46 254,00 грн.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнестрендновація» утворилась внаслідок прострочення виконання вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Писанчин І.І. 20.04.2011 р. виконавчого напису № 1947 про неоплату простого векселя серії АА 2345329 (реквізити: валюта - гривня, сума - 46 254,00 грн., місце складання - м. Київ, дата складання - 29.12.2010 р., дата платежу - за пред'явленням, найменування бенефіціара - Товариство з обмеженою відповідальністю "Акма-Інвест", місце платежу - м. Київ, ПАТ „Альфа-Банк", МФО 300346), що підтверджується постановою ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві від 18.05.2011 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві № 26081520 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" через те, що не виявилося можливим розшукати боржника та майно, яке належить йому на праві власності.

Отже, факт безспірності вимог ініціюючого кредитора підтверджений відповідними виконавчими документами (а.с. 14-16, т.1).

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом; місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах.

Згідно ст. ст.. 16, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців створюється Єдиний державний реєстр, який містить повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи; організаційно-правова форма; місцезнаходження юридичної особи; дата та номер запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номери записів про внесення змін до нього; серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію; дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них.

Згідно вимог ч. ч. 1, 3 ст.18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставин справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як з'ясовано, боржник за юридичною адресою не знаходиться, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 20.10.2011 р. серії АЄ № 561829 (а.с. 26, т.1), в якому зазначено про внесення до реєстру інформації щодо відсутності юридичної особи (Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнестрендновація") за місцезнаходженням. Відсутність боржника за своїм місцезнаходженням підтверджується також актом державного виконавця Проц В.С. з матеріалів виконавчого провадження № 26081520 (а.с. 20, т.1).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 25 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатором, з метою розшуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, вжиття заходів щодо захисту майна боржника, здійснення нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника, забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів та формування ліквідаційної маси було направлено запити до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, Голосіївського районного центру зайнятості, київського міського центру зайнятості, Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва, Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві, Українського центру інноватики та патентно-інформаційних послуг, Державної митної служби України, Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", Правобережного відділу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві, Голосіївської міжрайонної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Державного департаменту інтелектуальної власності, Головного управління земельних ресурсів, Управління Державної автомобільної інспекції м. Києва, Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Інспекції державного технічного нагляду, Державної служби морського та річкового транспорту, Інспекції Головного державного реєстратора флоту, Державної авіаційної адміністрації України, Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", Київської регіональної митниці, банківських установ, керівника та учасників боржника.

Також матеріали справи містять відомості від: Державної податкової інспекції за місцезнаходженням банкрута, Управління пенсійного фонду за місцезнаходженням банкрута, Центральної міжрайонної виконавчої дирекції, Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві, з яких вбачається, що у банкрута відсутня заборгованість, також у ТОВ "Бізнестрендновація" відсутнє будь-яке рухоме та нерухоме майно, про що свідчить витяг з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна та витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Окрім того, до відзиву на апеляційну скаргу ліквідатором додані копії запита № 1 від 30.11.2011 р, повідомлення № 1 від 28.02.2012 р. та відповідь від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС. З відповіді ДПІ вбачається, що у ТОВ "Бізнестрендновація" відсутня заборгованість перед Державним бюджетом, відповідно до відомостей наявних в податковій інспекції у ТОВ "Бізнестрендновація" відсутні розрахункові рахунки відкриті у банківських установах. Про відсутність у боржника заборгованості перед Державним бюджетом свідчить і той факт, що в матеріалах справи та апеляційній скарзі відсутні будь-які докази кредиторської заборгованості ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС було відомо про ліквідацію ТОВ "Бізнестрендновація", а отже органи податкової служби мали можливість своєчасно здійснити проведення позапланової виїзної перевірки у зв'язку із ліквідацією платника податків.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати, грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Неспроможність повинна бути обов'язково доведена перед судом заявником (кредитором) шляхом подання доказів, що засвідчують відсутність коштів на рахунках або відсутності активів боржника.

Відповідно до ст. 32 Закону господарський суд заслуховує звіт ліквідатора та думку членів комітету кредиторів в судовому засіданні та виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційний баланс.

Згідно ч. 2 даної статті якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилось майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

За наведеного, порушення норм матеріального і процесуального права, які могли призвести до скасування ухвали господарського уду міста Києва від 02.04.2012р., в розумінні ст. 104 ГПК України, відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу не можуть бути підставою для її скасування, оскільки скаржником не доведено неправомірність винесення цієї ухвали.

За таких обставин, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі стосовно того, що визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює проведення перевірки та встановлення обсягу податкових зобов'язань по сплаті податків та порушує права ДПІ, як державного органу, не можуть бути прийняті Київським апеляційним господарським судом до уваги, з огляду на встановлене в постанові.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу господарського суду міста Києва від 02.04.2012 р. у справі № 46/177-б залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС - без задоволення.

2. Справу № 46/177-б повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Верховець А.А.

Судді

Гарник Л.Л.

Мартюк А.І.