Постанова

від 26.02.2013 по справі 46/177-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р. Справа № 46/177-б Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Хандуріна М.І., суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,

розглянувши касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 року у справі№ 46/177-б господарського суду м. Києва за заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акма-Інвест" Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнестрендновація" провизнання банкрутом за участю представників: від Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби - Діброва Л.С., дов. № 10/10-015 від 02.01.2013 року,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.11.2011 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Акма-Інвест" (далі - ТОВ "Акма-Інвест") порушено провадження у справі № 46/177-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнестрендновація" (далі - ТОВ "Бізнестрендновація") в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду м. Києва від 28.11.2011 року у справі № 46/177-б боржника визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура призначено ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора ТОВ "Акма-Інвест". Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.02.2012 року у справі № 46/177-б за клопотанням ініціюючого кредитора ТОВ "Акма-Інвест" його було замінено арбітражним керуючим Олефіренком О.І.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.04.2012 року у справі №46/177-б (суддя - Омельченко Л.В.) затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс ТОВ "Бізнестрендновація" та поданий ліквідатором реєстр вимог кредиторів. Ліквідовано банкрута ТОВ "Бізнестрендновація". Дію мораторію припинено. Провадження у справі № 46/177-б припинено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 року у справі № 46/177-б апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) на ухвалу господарського суду м. Києва від 02.04.2012 року у справі № 46/177-б припинено, залишено апеляційну скаргу без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.08.2012 року у справі № 46/177-б касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва задоволено частково. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 року у справі № 46/177-б скасовано, справу № 46/177-б передано на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 року у справі № 46/177-б (головуючий суддя - Верховець А.А., суддя - Гарник Л.Л., суддя - Мартюк А.І.) ухвалу господарського суду м. Києва від 02.04.2012 року у справі № 46/177-б залишено без змін, а апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва - без задоволення.

Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 року у справі № 46/177-б, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 року у справі № 46/177-б.

В обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 129 Конституції України, ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст. 52 Закону про банкрутство, ст.ст. 36, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Скаржник вказує на те, що визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює проведення перевірки та встановлення обсягу податкових зобов'язань по сплаті податків та порушує права ДПІ, як державного органу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону про банкрутство, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України та іншими законодавчими актами України.

Затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс та припиняючи провадження по справі, господарський суд першої інстанції в ухвалі від 02.04.2012 року у справі №46/177-б виходив з того, що для виявлення майнових активів боржника з метою задоволення вимог кредиторів ліквідатором виконані всі необхідні дії та покладені на нього Законом про банкрутство обов'язки, а у боржника ТОВ "Бізнестрендновація" відсутнє майно та грошові кошти, за рахунок яких можна було б задовольнити вимоги кредиторів.

Суд апеляційної інстанції в постанові від 18.09.2012 року, переглядаючи ухвалу господарського суду м. Києва від 02.04.2012 року у справі № 46/177-б про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, окрім дослідження правомірності здійснення ліквідаційної процедури, надав оцінку обставинам, які стали підставою для порушення даної справи про банкрутство.

За результатами перегляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було обґрунтовано порушено провадження у справі № 46/177-б за спрощеною процедурою, визначеною ст. 52 Закону про банкрутство, ліквідатором були вчинені всі необхідні дії, які передбачені вказаним законом, а ухвала господарського суду м. Києва від 02.04.2012 року у справі № 46/177-б винесена відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з такого.

Провадження у справі № 46/177-б порушено з урахуванням особливостей, визначених ст. 52 Закону, за приписами якої в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, підстави для подання кредитором заяви про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника настають як у разі наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, так і в разі їх сукупності.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що докази відсутності боржника за місцем його знаходженням чи фактичного припинення підприємницької діяльності повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, яка передбачена ст. 52 Закону про банкрутство, оскільки можливість витребування судом вказаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, спеціальним Законом про банкрутство, не передбачена.

Крім того, відповідно до приписів Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

За змістом ч. 3 ст. 6, ч. ч. 1, 8 ст. 7 Закону про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором неплатоспроможності боржника документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону про банкрутство до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом. Ст. 88 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що підставою для звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі стала наявність у боржника перед кредитором безспірної заборгованості за простим векселем серії АА 2345329 (реквізити: валюта - гривня, сума - 46 254,00 грн., місце складання - м. Київ, дата складання - 29.12.2010 р., дата платежу - за пред'явленням, найменування бенефіціара - ТОВ "Акма-Інвест", місце платежу - м. Київ, ПАТ "Альфа-Банк", МФО 300346).

20.04.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Писанчин І.І. вчинено виконавчий напис № 1947.

18.05.2011 року ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві № 26081520 в зв'язку з тим, що не виявилося можливим розшукати боржника та майно, яке належить йому на праві власності.

Отже, факт безспірності вимог ініціюючого кредитора підтверджений відповідними виконавчими документами (а.с. 14-16, т.1).

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ініціюючим кредитором ТОВ "Акма-Інвест" належними доказами в розумінні ст.ст. 32 - 36 ГПК України доведено факт відсутності боржника за місцезнаходженням.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи це - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

П. 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 року "Про судову практику у справах про банкрутство" передбачено, що згідно зі ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з ч. 1 ст. 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в ст. 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог ст. 34 ГПК України допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що до заяви про порушення справи про банкрутство ініціюючим кредитором ТОВ "Акма-Інвест" додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 20.10.2011 року серії АЄ № 561829 (а.с. 26, т.1), в якому зазначено про внесення до реєстру інформації щодо відсутності юридичної особи ТОВ "Бізнестрендновація" за місцезнаходженням.

Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Згідно зі ст. 25 Закону про банкрутство з дня свого призначення ліквідатор виконує повноваження керівника боржника банкрута, аналізує фінансове становище банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, вживає заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Відтак, обов'язком ліквідатора є належне виконанням ним усіх повноважень в ході ліквідаційної процедури, зокрема, встановлення майна та майнових прав (обтяжень) боржника, його потенційних кредиторів шляхом надіслання запитів до державних реєстрів майнових прав та обтяжень (заборон відчуження), надіслання повідомлень до державних органів, які контролюють сплату загальнообов'язкових податків та зборів, витребування в органах державної виконавчої служби виконавчих проваджень, порушених кредиторами боржника та повідомлення зазначених кредиторів про перебування боржника в ліквідаційній процедурі та права кредиторів згідно з ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство подати свої грошові вимоги. Наслідком належного виконання ліквідатором зазначених обов'язків буде встановлення заставних, конкурсних кредиторів боржника.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що із поданого до суду звіту ліквідатора та доданих до нього документів вбачається, що ліквідатором вживалися заходи спрямовані на виявлення кредиторів банкрута та встановлення наявності його майнових активів.

Зокрема, відповідно до вимог ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатором, з метою розшуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, вжиття заходів щодо захисту майна боржника, здійснення нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника, забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів та формування ліквідаційної маси було направлено запити до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, Голосіївського районного центру зайнятості, Київського міського центру зайнятості, Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва, Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві, Українського центру інноватики та патентно-інформаційних послуг, Державної митної служби України, Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", Правобережного відділу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві, Голосіївської міжрайонної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Державного департаменту інтелектуальної власності, Головного управління земельних ресурсів, Управління Державної автомобільної інспекції м. Києва, Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Інспекції державного технічного нагляду, Державної служби морського та річкового транспорту, Інспекції Головного державного реєстратора флоту, Державної авіаційної адміністрації України, Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", Київської регіональної митниці, банківських установ, керівника та учасників боржника.

Також, з урахуванням особливостей провадження ліквідаційної процедури у справі порушеній за ст. 52 Закону про банкрутство, ліквідатор повинен надати до звіту про ліквідаційну процедуру докази надіслання повідомлень про введення ліквідаційної процедури до органів податкової служби, пенсійного фонду та фондів загальнообов'язкового державного страхування, які б підтверджували належне проведення ліквідатором ліквідаційної процедури боржника та виявлення ним грошових вимог відомих кредиторів боржника у передбаченому законодавством про банкрутство порядку.

З матеріалів справи вбачається, що на запити ліквідатора отримані відповіді від ДПІ за місцезнаходженням банкрута, Управління пенсійного фонду за місцезнаходженням банкрута, Центральної міжрайонної виконавчої дирекції, Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві про відсутність заборгованості банкрута.

Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що у банкрута ТОВ "Бізнестрендновація" відсутнє будь-яке рухоме та нерухоме майно, про що свідчить витяг з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна та витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Таким чином, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ліквідатором у ході здійснення ліквідаційної процедури здійснено всі заходи для виявлення кредиторів, майна банкрута як це передбачено ст. 52 Закону про банкрутство.

Як в апеляційній так і в касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва посилається на неправомірність ліквідації ТОВ "Бізнестрендновація" в зв'язку з непроведенням нею позапланової перевірки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про безпідставність таких доводів ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, оскільки з матеріалів справи вбачається, що скаржник був обізнаний про факт порушення справи про банкрутство, ліквідації боржника та мав час для здійснення податкової перевірки боржника.

Згідно п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків органом Державної податкової служби призначається перевірка.

Відповідно до п. 11.2 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року (надалі - Порядок) у зв'язку з припиненням платника податків органи державної податкової служби розпочинають та проводять позапланову документальну перевірку, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей):

- заяви за ф. N 8-ОПП від платника податків, поданої згідно з пунктом 11.1 цього розділу;

- відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи;

- відомостей з Єдиного державного реєстру чи ЄДРПОУ, повідомлення органу державної реєстрації про закриття відокремленого підрозділу;

- судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів платника податків, зміну мети установи, реорганізацію платника податків.

Відповідно до приписів п.11.3 Порядку документальна перевірка платника податків, відносно якого порушено провадження у справі про банкрутство призначається та розпочинається протягом місяця після одержання інформації про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази про вчинення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва дій щодо проведення позапланової перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати обов'язкових платежів, як і відсутні докази наявності перешкод у проведені такої перевірки.

Окрім того, до відзиву на апеляційну скаргу ліквідатором додані копії запиту № 1 від 30.11.2011 року, повідомлення № 1 від 28.02.2012 року та відповідь від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. З відповіді ДПІ вбачається, що у ТОВ "Бізнестрендновація" відсутня заборгованість перед Державним бюджетом, відповідно до відомостей наявних в податковій інспекції у ТОВ "Бізнестрендновація" відсутні розрахункові рахунки відкриті у банківських установах.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про правомірність затвердження судом першої інстанції звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу, ліквідацію юридичної особи - банкрута та припинення провадження у справі.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 року у справі № 46/177-б залишити без змін.

Головуючий М.І. Хандурін

Судді О.В. Білошкап

В.Я. Погребняк