Ухвала

від 19.09.2012 по справі 2а/1270/5222/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Свергун І.О.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2012 року справа №2а/1270/5222/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2012 року у справі № 2а/1270/5222/2012 за позовом Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області до Новопсковської селищної ради, третя особа - Новопсковська районна рада, про визнання протиправною бездіяльності,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 06.07.2012 року звернувся до суду з позовом до Новопсковської селищної ради, третя особа - Новопсковська районна рада, про визнання протиправною бездіяльності. В обґрунтування позову зазначено, що 03 липня 2012 року о 9 год. 00 хв. на прилеглій території до адміністративної будівлі Новопсковської районної ради, розпочалися масові збори громадян (мітинг). Частина зазначеної адміністративної будівлі знаходиться в оренді Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області. Відсутність попереднього повідомлення райдержадміністрації про планування цього заходу унеможливило реалізацію права на звернення до суду із позовною заявою про заборону таких заходів чи про інше обмеження права на мирні зібрання, оскільки Новопсковською селищною радою не було направлено до райдержадміністрації копію рішення з питань проведення масових зборів. Позивач зазначає, що у Новопсковської селищної ради були всі правові підстави для того, щоб перенести місце проведення масових зборів громадян. Однак, цього зроблено не було, що призвело до порушення норм чинного законодавства, обмеження прав громадян на звернення до місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, спричинило перешкоду для нормальної роботи посадових осіб вищезазначених органів. Крім того, позивач вважає, що Новопсковська селищна рада не скористалася правом звернення до суду з позовом про заборону чи інше обмеження мирного зібрання, що також свідчить про її бездіяльність.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Позивач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, якою просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Колегія суддів розглядає дану справу за вимогами ст. 197 КАС України у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, встановила наступне.

Згідно з положеннями статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об'єднання з іншими особами. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 39 Конституції України встановлено, що громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій від 19 квітня 2001 року № 4-рп/2001, право громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, закріплене в статті 39 Конституції України, є їх невідчужуваним і непорушним правом, гарантованим Основним Законом України. Це право є однією з конституційних гарантій права громадянина на свободу свого світогляду і віросповідання, думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір, права на вільний розвиток своєї особистості тощо.

Проводити збори, мітинги, походи і демонстрації громадяни можуть за умови обов'язкового завчасного сповіщення про це органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування. Таке сповіщення має здійснюватись громадянами через організаторів масових зібрань. Завчасне сповіщення відповідних органів про проведення тих чи інших масових зібрань - це строк від дня такого сповіщення до дати проведення масового зібрання.

Тривалість строків завчасного сповіщення має бути у розумних межах і не повинна обмежувати передбаченого статтею 39 Конституції України права громадян на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій. Такі строки мають слугувати гарантією реалізації цього права громадян.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною третьою статті 24 цього Закону встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а Автономній Республіці Крим - також нормативно - правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25.06.2012 року Новопсковського районного комітету Комуністичної партії України до Новопсковської селищної ради надійшло повідомлення про проведення 03.07.2012 року з 9-30 год. до 12-00 год. біля будівлі Новопсковської районної державної адміністрації мітингу селян-молокоздавачів (а. с. 68).

З метою забезпечення охорони громадського порядку під час проведення вказаного заходу Новопсковською селищною радою було повідомлено про проведення мітингу Новопсковський РВ ГУМВС та Новопсковський РВ ГУМНС України в Луганській області, що підтверджується листами № 467, № 467/1 від 25.06.2012 року (а. с. 69, 70).

03.07.2012 року Новопсковською районною державною адміністрацією було направлено запит Новопсковському селищному голові про надання інформації щодо проведення вказаного масового заходу та прийнятого з цього питання рішення (а.с. 71).

Відповідач листом від 04.07.2012 року сповістив позивача, що про проведення мітингу селян-молокоздавачів селищну раду було повідомлено 25.06.2012 року, про майбутній захід селищна рада повідомила Новопсковський РВ ГУМВС та Новопсковський РВ ГУМНС України в Луганській області; рішення з питань, пов'язаних з проведенням масових заходів, селищною радою не приймалися (а. с. 72).

Апелянт, посилаючись на положення Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій і СРСР» від 28.07.1988 року № 9306-ХІ, зазначає, що організатори мітингу в порушення вказаного Указу повідомили відповідача про проведення мітингу менш ніж за 10 днів до його проведення. Виконавчий комітет селищної ради після розгляду заяви про проведення зборів, мітингу, вуличного походу або демонстрації повинен був повідомити уповноваженим (організаторам) про прийняте рішення не пізніш як за п'ять днів до часу проведення заходу, зазначеного в заяві. Виконавчий комітет мав право при потребі запропонувати тим, хто звернувся з заявою, інші час і місце проведення заходу.

Вказані доводи апелянта до уваги колегією суддів не приймаються з наступних підстав.

Суд першої інстанції в оскаржуваній постанові вірно зазначив, що у відповідності до пункту 1 Розділу XV«Перехідних положень» Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

Постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991 року № 1545 встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини й громадянина та гарантії цих прав і свобод визначаються виключно Законами України.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Конституція України має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.

Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій і СРСР» від 28.07.1988 року № 9306-ХІ у частині визначення строків попередження про проведення мирного зібрання суперечить положенням статті 39 Конституції України, тому зазначені положення Указу не можуть бути застосовані.

Відповідно до частини першої статті 182 Кодексу адміністративного судочинства України органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування негайно після одержання повідомлення про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо мають право звернутися до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходженням із позовною заявою про заборону таких заходів чи про інше обмеження права на мирні зібрання (щодо місця чи часу їх проведення).

Колегія суддів зазначає, що рішенням органу місцевого самоврядування не може бути встановлено будь-яке обмеження щодо реалізації прав громадян на мирні зібрання (щодо місця чи часу їх проведення тощо), таке обмеження може бути встановлено лише судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей. Крім того, визначення місця проведення масових зборів громадян відповідно до статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не входить до компетенції сільських, селищних, міських рад.

Посилання апелянта на ту обставину, що бездіяльність відповідача полягає також у незверненні до суду з позовом про обмеження права на мирні зібрання, суд оцінює критично, оскільки звернення до суду з таким позовом є правом органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, а не його обов'язком.

Доводи апелянта про те, що відповідач мав повідомити позивача та третю особу про проведення масового заходу, є безпідставними.

Відповідно до статті 39 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 19 квітня 2001 року № 4-рп/2001, обов'язок щодо завчасного сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій покладається на організаторів таких мирних зібрань. Обов'язок органу місцевого самоврядування здійснювати таке повідомлення чинним законодавством не передбачено.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов є необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Апелянт в апеляційній скарзі як на підставу скасування постанови суду першої інстанції посилається на ту обставину, що судом першої інстанції ухвалою від 17.07.2012 року було необґрунтовано відмовлено позивачу у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом райдержадміністрації до ОСОБА_2 про визнання незаконними дій.

Проте з матеріалів справи вбачається, що зазначена ухвала позивачем оскаржена не була.

Крім того, апелянт зазначає в апеляційній скарзі, що просив суд першої інстанції постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, та щодо притягнення до відповідальності осіб, бездіяльність та дії яких визнаються протиправними.

У відповідності до частини 1 статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій не встановлено підстав, передбачених статтею 166 Кодексу адміністративного судочинства України, для постановлення окремої ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2012 року у справі № 2а/1270/5222/2012 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2012 року у справі № 2а/1270/5222/2012 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя І.В. Юрко

Судді Г.М.Міронова

А.А.Блохін