Постанова

від 26.09.2012 по справі б24/042-11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2012 р. Справа № Б24/042-11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. -головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Інвест", с. М. Олександрівка Бориспільського району Київської області на постанову та ухвалувід 17.07.2012 р. Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2012 р. господарського суду Київської області у справі№ Б24/042-11 господарського суду Київської області за спільною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестінтер" та товариства з обмеженою відповідальністю "Роммакс", с. М. Олександрівка Бориспільського району Київської області до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Інвест", с. М. Олександрівка Бориспільського району Київської області провизнання банкрутом розпорядник майнаарбітражний керуючий Бойко А.І. та заявою публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" провизнання кредиторських вимог

в судовому засіданні взяв участь представник:

ТОВ "Регіон-Інвест"Поліщук Р.М., довір.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.05.2011 року порушено провадження у справі № Б24/042-11 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Інвест" (далі - Боржник, Товариство) за спільною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестінтер" (далі - Кредитор 1) та товариства з обмеженою відповідальністю "Роммакс" (далі -Кредитор 2) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Київської області від 18.05.2012 року (суддя - Т.В. Лутак) визнано грошові вимоги кредиторів до Боржника в сумі 57 117 678 грн. 03 коп., у тому числі вимоги публічного акціонерного товариства АКБ "Київ" -в сумі 32 051 282 грн. 10 коп. із задоволенням у першу чергу, в сумі 5 792 482 грн. 84 коп. -в четверту чергу, в сумі 929 254 грн. 28 коп. -в шосту чергу; та затверджено реєстр вимог кредиторів. Ухвалено, що вимоги конкурсних кредиторів, які заявлені після 06.08.2011 року або не заявлені взагалі -не розглядаються і вважаються погашеними.

Не погодившись частково з цією ухвалою, публічне акціонерне товариство АКБ "Київ" (далі - Банк) звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 18.05.2012 року в частині невизнання кредиторських вимог Банку в сумі 5 408 278 грн. 24 коп. та прийняти нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги Банку до Боржника в загальній сумі 44 181 297 грн. 46 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон-Інвест" також звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 18.05.2012 року в частині визнання кредиторських вимог Банку, прийняти нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги Банку до Боржника в сумі 33 013 417 грн. 99 коп. та включити 25 792 335 грн. 00 коп. - в першу чергу задоволення, 6 838 459 грн. 09 коп. -в четверту чергу та 382 623 грн. 90 коп. -в шосту чергу задоволення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2012 року (головуючий суддя -Сотніков С.В., судді: Дзюбко П.О., Разіна Т.І.) апеляційну скаргу Боржника залишено без задоволення, а апеляційну скаргу Банку задоволено частково, ухвалу господарського суду Київської області від 18.05.2012 року змінено: пункт перший та підпункт перший пункту першого резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 18.05.2012 року викладено в редакції, відповідно до якої визнані грошові вимоги кредиторів в загальній сумі 59 416 840 грн. 98 коп., а реєстр вимог кредиторів затверджений щодо вимог Банку в сумі 33 609 642,00 грн. -із задоволенням у першу чергу, в сумі 4 562 121,63 грн. - в четверту чергу та в сумі 2 900 543 грн. 53 коп. -у шосту чергу. В решті ухвалу господарського суду Київської області від 18.05.2012 року залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон-Інвест" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 18.05.2012 року повністю, скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2012 року в частині визнання кредиторських вимог Банку та прийняти нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги Банку до Боржника в сумі 33 013 417 грн. 99 коп. та включити 25 792 335 грн. 00 коп. в першу чергу задоволення, 6 838 459 грн. 09 коп. -в четверту чергу, 382 623 грн. 90 коп. -в шосту чергу задоволення.

Касаційна скарга мотивована порушенням місцевим та апеляційним судами норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 1, 14, 17, 31 Закону про банкрутство, ст.ст. 260, 267, 509, 530, 549, 598, 599, 607, 626, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 232, 343 Господарського кодексу України, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника боржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Затверджуючи кредиторські вимоги Банку, суд першої інстанції встановив обґрунтованість вимог щодо суми основної заборгованості, нараховані ж Банком проценти за користування Товариством кредитом є обґрунтованими частково, оскільки були нараховані Банком і після порушення справи про банкрутство, тому в цій частині вони є поточними вимогами. Щодо частини заявленої Банком суми пені рішенням суду в іншій справі Банку було відмовлено, а щодо іншої частини пені спеціальна позовна давність не застосовується, оскільки положеннями укладеного Банком і Товариством кредитного договору був встановлений порядок нарахування штрафних санкцій, відмінний від порядку, визначеного законом (Цивільним кодексом України). Також, місцевий суд зазначив, що вимоги є такими, що забезпечені заставою.

Змінюючи ухвалу першої інстанції в частині розміру визнаних кредиторських вимог Банку, апеляційний суд здійснив перерахунок відповідних сум, зазначивши, що строк позовної давності щодо вимог по пені не пропущений, оскільки Банком не виконані на день порушення справи зобов'язання з повернення позики та процентів, а також додавши, що заявлені до Боржника кредиторські вимоги Банку є забезпеченими заставою за договорами іпотеки майнових прав Товариства на нерухоме майно у межах погодженої вартості оцінки цих прав.

Заперечуючи, як висновки суду першої, так і висновки суду апеляційної інстанцій, скаржник зазначає, що строк оплати Товариством процентів за користування кредитом не настав, а тому ці вимоги не є конкурсними, а щодо вимог про стягнення сум пені пропущений спеціальний строк позовної давності в один рік.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із запереченнями скаржника щодо суми процентів за користування кредитом.

Так, додатками до кредитних договорів № 05/08 від 16.01.2008 року та від № 163/06 від 22.12.2006 року були змінені умови щодо строків погашення процентів, нарахованих за користування кредитними коштами, відповідно до яких сторони узгодили, що обов'язок Товариства перерахувати вказані проценти виникає в кінці терміну дії кожного із цих кредитних угод (т. 5 а.с. 88-94, 120-127). Також, сторони погодили зміни щодо строків користування кредитними коштами, відповідно до яких термін дії кожної із цих угод становить, відповідно до 13.01.2010 року (договір № 05/08 від 16.01.2008 року -т. 5 а.с. 95), та до 17.12.2009 року (договір від № 163/06 від 22.12.2006 року). Саме після настання вказаних дат у Боржника виникло зобов'язання сплатити і суми основної заборгованості (власно, надані Банком кредитні кошти), і проценти за користування цими коштами.

Отже, суди зробили правомірний висновок про те, що обов'язок сплатити нараховані відсотки за користування кредитними коштами за кожним із вказаних договорів у Товариства виникло після настання згаданих дат - відповідно з 14.01.2010 року, та з 18.10.2010 року, тобто до порушення 25.05.2011 року справи про банкрутство Боржника (т. 1 а.с. 1-2). А виходячи з приписів ст. 1, ч. 15 ст. 11 та ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство, кредиторські вимоги Банку щодо нарахованих до дати порушення справи про банкрутство Боржника сум процентів за згаданими кредитними угодами є конкурсними.

Поряд з викладеним, суд підтримує правомірні, обґрунтовані та такі, що відповідають і нормам законодавства, і обставинам справи висновки суду першої інстанції щодо визнаних сум кредиторських вимог, які складають основний борг за укладеними між Товариством та Банком кредитними угодами, а також щодо черговості їх задоволення із віднесенням до першої черги задоволення.

Між тим, щодо висновків про визнані суми пені до Боржника (за винятком суми 382 623 грн. 90 коп., що була стягнена за несвоєчасне повернення Боржником кредиту за договором № 05/08 від 16.01.2008 року згідно рішення від 12.04.2011 року в справі № 7/014-11), суд касаційної інстанції не погоджується ні з висновками місцевого суду, ні з висновками апеляційного суду та вважає за необхідне зазначити про таке.

Як правильно вказали суди попередніх інстанцій, сторони згаданих кредитних договорів погодили зобов'язання Товариства сплачувати пеню за порушення ним строку повернення кредиту та сплати процентів за його користування за весь час прострочки .

Такі умови договору відповідають положенням ч. 6 ст. 232 Господарського суду України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто законодавець цією нормою надав можливість сторонам договору нараховувати пеню не тільки протягом шести місяців з дня прострочення зобов'язання, а й протягом більшого (або меншого) терміну - відповідно до умов, що погоджуються сторонами укладеного ними договору.

Отже, сторони погодили період нарахування пені у разі прострочення Товариством повернення кредиту та процентів за його користування -протягом всього часу прострочення.

Поряд з цим, норми ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) встановлюють спеціальну позовну давність до вимог про стягнення суми пені -в один рік. При цьому, обставин збільшення цього строку (як передбачено нормами ч. 1 ст. 259 вказаного кодексу) судами встановлено не було, а скорочення цього ж терміну -не допускається (ч. 2 ст. 259 ЦК України).

Таким чином, Банк мав право нараховувати пеню як за прострочення повернення кредиту, так і процентів за його користування за згаданими вище договорами кредиту відразу після настання терміну їх сплати, тобто після 13.01.2010 року та після 17.12.2009 року. Однак, виходячи із вказаного строку позовної давності щодо пред'явлення вимог про стягнення пені, а також враховуючи, що конкурсні кредиторські вимоги, це вимоги, що виникли до порушення справи про банкрутство, період, за який Банк має право заявити до Боржника свої кредиторські вимоги щодо пені обмежується річним строком позовної давності до моменту пред'явлення Банком у даній справі про банкрутство своїх вимог до Товариства (ч. 2 ст. 264 ЦК України) -04.08.2011 року (т. 5 а.с. 23). При цьому, з цього періоду вираховується період більше двох місяців -з дати порушення справи про банкрутство -з 25.05.2011 по 04.08.2011 року, нарахована сума пені за який не є вимогами конкурсного кредитора.

Суди попередніх інстанцій на вказані норми та обставини уваги не звернули та неналежним чином застосували порядок та умови нарахування пені за порушення господарського зобов'язання, невірно визначивши період, за який Банк не втратив право заявляти до Боржника кредиторські вимоги щодо пені за порушення строків повернення кредиту та процентів за його користування.

Також, щодо постанови апеляційного суду слід додати, що в апеляційному порядку ухвала місцевого суду оскаржувалась та переглядалась лише щодо кредиторських вимог Банку до Товариства, а щодо кредиторських вимог інших кредиторів перегляд в апеляційному порядку не здійснювався. У зв'язку із цим висновки в оскаржуваній постанові про залишення без змін ухвали попереднього засідання місцевого суду в іншій частині також є неправомірними.

Згідно приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція позбавлена права здійснювати перерахунок сум заборгованості, що підлягає стягненню, або вимог, що підлягають визнанню у межах справи про банкрутство.

У зв'язку із цим, виходячи з повноважень касаційного суду, передбачених нормами ч. 3 ст. 111 9 ГПК України та враховуючи, що апеляційний суд змінив рішення місцевого суду в частині визнаних вимог Банку лише щодо суми пені, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, як незаконна, повністю, а ухвала місцевого суду -стосовно визнаних вимог Банку до Товариства лише щодо визнаних кредиторських вимог, що складають суми пені.

При новому розгляді кредиторських вимог Банку місцевому суду, враховуючи приписи ч. 1 ст. 111 12 ГПК України, слід усунути визначені касаційним судом в даній постанові порушення та врахувати встановлений нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України порядок та умови нарахування пені за порушення господарського зобов'язання, узгодивши його із умовами договору, а також врахувавши факт порушення справи про банкрутство щодо зобов'язаної сторони -Товариства.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 11, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 232 Господарського суду України, ст.ст. 258, 259, 264 Цивільного кодексу України та ст.ст. 4 1 , 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 , 111 12 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Інвест" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2012 р. у справі № Б24/042-11 скасувати.

3. Ухвалу господарського суду Київської області від 18.05.2012 р. у справі № Б24/042-11 скасувати в частині визнаних кредиторських вимог публічного акціонерного товариства АКБ "Київ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Інвест" щодо сум пені.

4. В цій частині справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.

5. В іншій частині ухвалу господарського суду Київської області від 18.05.2012 р. у справі № Б24/042-11 щодо визнаних кредиторських вимог публічного акціонерного товариства АКБ "Київ" до товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Інвест" залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 27.09.2012 року.