Рішення

від 06.06.2012 по справі 5020-1038/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 року справа № 5020-1038/2011 за позовом Міжнародної комерційної компанії „НЕРТЕЛТ МЕНЕДЖМЕНТ КОРП." (NARTELT MANAGEMENT CORP)

(Роуд Таун, Дрейк Чембере, Тортола, Британські Віргінські острови;

Road Town, Drake Chambers, Tortola, British Virgins Islands)

до Приватного підприємства „Рея"

(99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 63, кв. 24)

про розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав (частки у статутному капіталі),

за зустрічним позовом Приватного підприємства „Рея"

(99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 63, кв. 24)

до Міжнародної комерційної компанії „НЕРТЕЛТ МЕНЕДЖМЕНТ КОРП." (NARTELT MANAGEMENT CORP)

(Роуд Таун, Дрейк Чембере, Тортола, Британські Віргінські острови;

Road Town, Drake Chambers, Tortola, British Virgins Islands)

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАУЕРПРИНТ"

(03151, м.Київ, вул.Очаківська/пров.Очаківський, 5/6)

про зобов'язання Міжнародної комерційної компанії „НЕРТЕЛТ МЕНЕДЖМЕНТ КОРП." виконати в натурі зобов'язання, що передбачені п.п.5.1.3, 5.1.4, 5.1.6 Договору купівлі-продажу корпоративних прав (частки у статутному капіталі) від 01.10.2010.

суддя Щербаков С.О.

за участю:

представників сторін - не з`явились,

Суть спору:

01.07.2011 Міжнародна комерційна компанія „НЕРТЕЛТ МЕНЕДЖМЕНТ КОРП." (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства „Рея" (далі - відповідач) про розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав (частки у статутному капіталі), укладеного 01.10.2010 між позивачем та відповідачем.

Позовні вимоги із посиланням на ст.ст. 525, 526, 530, 610, 651 Цивільного кодексу України та умови Договору купівлі-продажу від 01.10.2010 обґрунтовані істотним порушенням з боку позивача умов договору щодо виконання зобов'язання зі сплати вартості частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «ПАУЕРПРИНТ».

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 04.07.2011 порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні (суддя Янюк О.С.).

08.08.2011 приватне підприємство "Рея" звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до Міжнародної комерційної компанії „НЕРТЕЛТ МЕНЕДЖМЕНТ КОРП." (NARTELT MANAGEMENT CORP), у якій просить зобов'язати Міжнародну комерційну компанію „НЕРТЕЛТ МЕНЕДЖМЕНТ КОРП." (NARTELT MANAGEMENT CORP) виконати в натурі зобов'язання, що передбачені п.п.5.1.3, 5.1.4, 5.1.6 Договору купівлі-продажу корпоративних прав (частки у статутному капіталі) від 01.10.2010.

Вимоги зустрічного позову мотивовані тим що Міжнародною комерційною компанією „НЕРТЕЛТ МЕНЕДЖМЕНТ КОРП." (NARTELT MANAGEMENT CORP) всупереч чинному цивільному законодавству та умовам Договору купівлі-продажу корпоративних прав (частки у статутному капіталі) від 01.10.2010 не виконано зобов'язань передбачених у п.п. 5.1.3, 5.1.4, 5.1.6 Договору.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 09.08.2011 зустрічна позовна заява прийнята судом для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 5020-1038/2011 та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАУЕРПРИНТ".

30.08.2011 приватне підприємство „Рея" надало відзив на позовну заяву, в якому вказує, що відповідачем дійсно не виплачено позивачу грошові кошти, передбачені п.п.3.2.1, 3.2.2 Договору, однак порушення свого зобов'язання він припустився внаслідок невиконання позивачем своїх зустрічних зобов'язань, передбачених п.п. 5.1.1-5.1.4 Договору, а отже в силу ч.3 ст.538 Цивільного кодексу України відповідач мав право зупинити виконання своїх обов'язків за Договором.

Ухвалою суду від 08.09.2011 провадження у справі було зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи № 5020-1344/2011.

Ухвалою суду від 11.11.2011 провадження у справі поновлено та призначено до розгляду.

Ухвалою суду від 05.12.2011 у справі призначено комплексну будівельно-технічну та економічну експертизу, у зв'язку з чим провадження у справі зупинено до отримання результатів експертизи.

Листом від 02.03.2012 Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув матеріали справи до суду без виконання експертизи у зв'язку з несплатою вартості експертного дослідження.

Ухвалою суду від 05.04.2012 провадження у справі поновлено та призначено розгляд справи на 18.04.2012.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя № 50 від 12.04.2012 призначений повторний автоматичний розподіл справи №5020-1038/2011.

За результатами автоматичного розподілу справа №5020-1038/2011 передана до провадження судді Щербакову С.О.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 13.04.2012 вищевказана справа була прийнята до провадження суддею Щербаковим С.О.

В судове засідання 18.04.2012 представники сторін не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили. У зв'язку із цим розгляд справи відповідно до вимог статті 77 ГПК України відкладався на 14.05.2012.

У судове засідання, 14.05.2012 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили, розгляд справи відкладено на 06.06.2012.

В судове засідання призначене на 06.06.2012 представники сторін знову не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку. Від представника відповідача за первісним позовом через канцелярію суду надійшли клопотання про продовження строку розгляду справи, уточнення питання по експертизі та повторне передання матеріалів справи до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення комплексної будівельно-технічної та економічної експертизи на вирішення якої поставити наступні питання:

- чи відповідає стан приміщення, що заходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 65 технічним вимогам, які пред'являються до приміщень, в яких дозволена експлуатація наступного обладнання: конвертовальна система Marathon, конвертовальна системa Compact, промисловий принтер Gestetner DDP, промисловий принтер Nipson 7000, промисловий принтер Nipson Varypress?

- чи наявні у обладнанні: конвертовальна система Marathon, конвертовальна система система Compact, промисловий принтер Gestetner DDP, промисловий принтер Nipson 7000, промисловий принтер Nipson Varypress, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 65, будь-які пошкодження, та чи могли такі пошкодження бути допущені під час демонтажу та/чи монтажу цього обладнання? Встановити розмір матеріальної шкоди, заподіяної ТОВ "ПАУЕРПРИНТ", такими пошкодженнями.

- чи погіршився майновий та/чи фінансовий стан ТОВ "ПАУЕРПРИНТ" порівняно з тим станом, який був зафіксований на час укладання Договору купівлі-продажу корпоративних прав від 01.10.2010 у результаті проведення демонтажу та/чи монтажу конвертовальної системи Marathon, конвертовальної системи Compact, промислового принтеру Gestetner DDP, промислового принтеру Nipson 7000, промислового принтеру Nipson Varypress, які відбулись в рамках зміни місця проведення виробничої діяльності ТОВ «ПАУЕРПРИНТ»у грудні 2010 року, та у результаті відчуження ТОВ «ПАУЕРПРИНТ»належного йому майна, що мало місце у липні 2011 року? Якщо так, то встановити на яку суму погіршився майновий та/чи фінансовий стан ТОВ "ПАУЕРПРИНТ"? за даними фінансової звітності за12 місяців 2010 року порівняно з даними фінансової звітності за 9 місяців 2010 року, а також за даними фінансової звітності за 9 місяців 2011 року порівняно із даними фінансової звітності за 9 місяців 2010 року?

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Частина третя вказаної статті зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обов'язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім цього, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також статтею 64 ГПК України визначено, що у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копії ухвал надсилались судом відповідачу за первісним позовом за адресою, вказаною в позовній заяві та у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.134).

Таким чином, про час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином.

Крім цього, позивачу копії ухвал надсилались за адресою зазначеною у позовній заяві та, до того ж, представник позивача 28.05.2012 була ознайомлена із матеріалами справи, з чого суд робить висновок, що позивач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

При цьому, явка сторін у судові засідання обов'язковою не визнавалась, з урахуванням чого, на думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини та справа підлягає розгляду у відсутність сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до статті 81-1 ГПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши клопотання відповідача щодо повторного передання матеріалів справи до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення комплексної будівельно-технічної та економічної експертизи, тобто фактично клопотання про проведення експертизи у цій справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно з частиною 2 пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування.

Клопотання про проведення експертизи обґрунтоване необхідністю встановлення факту заподіяння приватному підприємству «Рея»збитків та встановлення їх розміру внаслідок порушення позивачем за первісним позовом зобов'язань, передбачених Договором купівлі-продажу корпоративних прав (частки у статутному капіталі) від 01.10.2010 (т.1. а.с.141-143).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, а саме -первісної та зустрічної позовної заяви, а також відзивів на них та відповідних заперечень, питання наявності збитків та встановлення їх розміру не входить до предмета доказування у цій справі, оскільки відповідних вимог про стягнення збитків ані у первісному, ані у зустрічному позові не заявлено. При цьому, для встановлення інших обставин, на думку суду, необхідність у спеціальних знаннях відсутня.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про проведення комплексної будівельно-технічної та економічної експертизи у цій справі.

Враховуючи викладене у суду відсутні також підстави для задоволення клопотання відповідача щодо продовження строку розгляду спору, оскільки спір може бути вирішено у даному судовому засіданні в межах строку, передбаченого ст.69 ГПК України.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 06.06.2012 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2010 між Міжнародною комерційною компанією «НЕРТЕЛТ МЕНЕДЖМЕНТ КОРП." (NARTELT MANAGEMENT CORP) (Продавець) та Приватним підприємством «Рея»(Покупець) укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав (частки у статутному капіталі) (далі -Договір) згідно п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність (продати), а покупець зобов'язується прийняти у власність (купити), відповідно до умов даного Договору частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «ПАУЕРПРИНТ»(Товариство) у розмірі 75%.

Відповідно до п.2.2.5. договору, частка в статутному капіталі Товариства, що відчужується, належить Продавцю на підставі статуту Товариства (нова редакція) зареєстрованого Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією 20.09.2010 за №1 073 105 0007 013906.

Згідно з п. 2.2.1., 2.2.2. договору, розмір внеску Продавця у статутний капітал Товариства складає 33000,00 грн. Розмір частки Продавця у статутному капіталі Товариства на момент укладення даного Договору становить 75%.

Відповідно до п. 2.2.3., 2.2.4. договору, розмір внеску, що передається за даним Договором становить 33000,00 грн. Розмір частки в статутному капіталі Товариства, що передається за даним договором становить 75%.

У розділі 3 договору сторони обумовили ціну договору та порядок оплати.

Так, згідно з п.3.1., 3.2. договору, продаж частки в розмірі 75% статутного капіталу Товариства (надалі - Частка), вчинюється за 420000,00 доларів США, оплата за яку здійснюється у три етапи: 20000,00 доларів США Покупець сплачує Продавцю протягом 15 банківських днів з моменту підписання Договору (п.3.2.1.); 200000,00 доларів США Покупець сплачує Продавцю у строк до 05.12.2010 (п.3.2.2.); залишок суми у розмірі 200000,00 доларів США сплачується Покупцем протягом 3-х банківських днів з моменту переходу до Покупця права власності на Частку.

Розділом 5.1 договору, сторонами визначено їх права та обов'язки, так зокрема зобов'язання продавця визначені у пунктах 5.1.1.- 5.1.8 договору, а покупця у пункті 5.2.1., а їх права визначені у пунктах 5.3.1 та 5.4.1 цього договору.

Відповідно до п.5.1.1. договору, продавець зобов'язується протягом 15 робочих днів з моменту підписання даного Договору забезпечити можливість проведення Покупцем аудиторської та юридичної перевірки Товариства.

Згідно з п.5.1.2. договору, продавець зобов'язується у строк до 10.10.2010 забезпечити отримання від другого учасника Товариства -Сініцина О.С., відмови від переважного права на придбання Частки.

Пунктами 5.1.3.-5.1.4. договору визначено, що у строк до 01.12.2010 продавець зобов'язується забезпечити, шляхом прийняття відповідного рішення загальними зборами учасників Товариства, обмеження повноважень директора Товариства щодо розпорядження майном Товариства, у тому числі, але не виключно, щодо відчуження та іншої передачі майна Товариства будь-яким третім особам та забезпечити зміну керівництва Товариства (директора, Товариства) на особу, вказану Покупцем. З цією метою у вказаний у даному пункті строк Продавець зобов'язаний провести загальні збори учасників Товариства, на яких вирішити питання про зміну керівництва Товариства, забезпечити проведення у Товаристві інвентаризації, забезпечити підготовку та передачу по акту новому директору документів, що стосуються господарської та іншої діяльності Товариства, бухгалтерської і податкової звітності Товариства.

Згідно п.5.1.5. договору, продавець також зобов'язується забезпечити, починаючи з дати укладення даного Договору, не погіршення фінансового та матеріального стану Товариства, у тому числі розміру кредиторської та дебіторської заборгованості Товариства, забезпечити не здійснення відчуження чи передачі майна Товариства будь-яким третім особам, не припинення/не укладення будь-яких договорів щодо майнових прав Товариства та не внесення змін до уже укладених договорів. Проте, у випадку виникнення у Товариства необхідності вчинити дії, передбачені першим реченням даного пункту, Продавець зобов'язаний забезпечити, щоб будь-які дії з відчуження чи передачі майна Товариства будь-яким третім особам та/чи припинення/укладення будь-яких договорів щодо майнових прав Товариства, та/чи внесення змін до вже укладених договорів, попередньо узгоджувалися з Покупцем. Перелік майна, що знаходиться у Товаристві станом на момент підписання цього договору, зафіксований у Додатку №1 до даного договору.

У п. 5.1.6. договору визначено, що станом на момент укладення даного договору виробнича діяльність Товариства здійснюється за адресою: м. Київ, вул. Оранжерейна,3 літ. «і». У випадку прийняття рішення Товариством про зміну місця здійснення виробничої діяльності та пов'язане з цим приміщенням обладнання, Продавець зобов'язаний забезпечити попереднє повідомлення Товариством Покупця про таку зміну. Крім того, Продавець зобов'язаний забезпечити не пошкодження обладнання під час демонтажу та монтажу, а також забезпечити можливість присутності (допущення) технічного спеціаліста Покупця до процесу демонтажу та монтажу обладнання, що перевозиться у нове виробниче приміщення, з метою здійснення Покупцем технічного нагляду та контролю за процесом демонтажу та монтажу. Продавець також зобов'язаний забезпечити, щоб таке нове виробниче приміщення відповідало усім вимогам та стандартам, які ставлять до такого виду приміщень.

Відповідно до п.п. 5.1.7.-5.1.8. договору, у строк до 01.03.2011 продавець зобов'язаний забезпечити проведення змін у складі учасників Товариства шляхом скликання та проведення загальних зборів учасників Товариства, та у цей же строк забезпечити державну реєстрацію змін у статутних документах Товариства, пов'язаних із придбанням Покупцем Частки за цим Договором. Одночасно із проведенням державної реєстрації, передбаченої п.5.1.7 даного договору, Продавець зобов'язаний передати Покупцю всі оригінали документів, що стосуються заснування, державної реєстрації, господарської та іншої діяльності, бухгалтерської і податкової звітності Товариства (що не були попередньо передані директору Товариства, що був призначений у порядку, передбаченому п.5.1.4. даного договору), у тому числі: статутні документи Товариства з усіма змінами та доповненнями, а також всі протоколи зборів учасників Товариства; свідоцтво про державну реєстрацію Товариства; довідка про взяття Товариства на облік у податковому органі (ф №4-ОПЛ); документи, які підтверджують оплату 100% статутного капіталу Товариства; всі документи, які стосуються бухгалтерської і податкової звітності Товариства з моменту заснування; всі договори, контракти і угоди, укладені Товариством із третіми особами, а також інші документи, які підтверджують наявність або відсутність будь-яких зобов'язань. Крім цього, продавець зобов'язаний забезпечити відсутність обтяження Частки будь-якими зобов'язаннями перед третіми особами.

Згідно п.5.2.1 договору, покупець зобов'язується у строк, передбачений пунктом 3.2. даного Договору, оплатити Договірну вартість придбаної частки.

Відповідно до п.п. 5.3.1., 5.4.1. продавець має право вимагати від Покупця сплати Договірної вартості Частки в розмірі і у порядку, передбаченому даним Договором, а покупець в свою чергу, виконання його зобов'язань за договором.

Крім цього, пунктами 6.1.-6.2. договору передбачено, що у випадку прострочення Покупцем зобов'язань, передбачених п.п. 3.2.1.-3.2.3. даного Договору більше ніж на 30 днів, даний Договір може бути достроково розірваний в судовому порядку за ініціативою Продавця. При цьому, грошові кошти, сплачені Покупцем Продавцю до припинення Договору, поверненню не підлягають та залишаються у Продавця. Також у випадку невиконання Продавцем будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 5.1.1.-5.1.7. даного договору, Продавець зобов'язаний сплатити на користь Покупця штраф, що складає трьохкратний розмір сум, фактично сплачених Покупцем Продавцю станом на день встановлення порушення Продавцем своїх зобов'язань, за кожне таке порушення. Крім того, якщо у результаті невиконання Продавцем будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 5.1.1.-5.1.7. даного договору, Покупцю будуть заподіяні збитки, Продавець зобов'язаний відшкодовувати їх у повному обсязі.

Посилаючись на невиконання відповідачем п.п. 3.2.1.-3.2.3. Договору щодо сплати частки у Товаристві Міжнародна комерційна компанія „НЕРТЕЛТ МЕНЕДЖМЕНТ КОРП." (NARTELT MANAGEMENT CORP) звернулась до суду із вимогою про розірвання Договору.

Відповідач в свою чергу, звернувся до суду із зустрічним позовом про зобов'язання позивача виконати в натурі зобов'язання, які передбачені п.п.5.1.3, 5.1.4, 5.1.6 Договору.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов до наступних висновків.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору згідно статті 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.655 за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «ПАУЕРПРИНТ». Отже до даного договору застосовуються положення про купівлю-продаж.

За умовами Договору, оплата частки у статутному капіталі Товариства здійснюється у три етапи: 20000,00 доларів США Покупець сплачує Продавцю протягом 15 банківських днів з моменту підписання Договору (п.3.2.1.); 200000,00 доларів США Покупець сплачує Продавцю у строк до 05.12.2010 (п.3.2.2.); залишок суми у розмірі 200000,00 доларів США сплачується Покупцем протягом 3-х банківських днів з моменту переходу до Покупця права власності на Частку.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, судом встановлено що відповідач за первісним позовом припустився порушення умов Договору стосовно поетапного внесення плати за частку у статутному капіталі Товариства, оскільки вказана обставина не заперечується відповідачем, про що зазначено у відзиві на первісну позову заяву (т.1 а.с. 93).

У відзиві на позовну заяву (т.1 а.с.93-94) відповідач за первісним позовом обґрунтовує невиконання ним п.п. 3.2.1.-3.2.3. Договору щодо сплати частки у Товаристві невиконанням позивачем своїх зобов'язань, передбачених п.п. 5.1.1-5.1.4 Договору. При цьому, відповідач вказує, що зобов'язання які виникли між сторонами є зустрічними, а обов'язку відповідача щодо сплати грошових коштів передувало виконання позивачем своїх зобов'язань. На думку відповідача те що зазначені зобов'язання є зустрічними підтверджується відповідним листуванням між сторонами. Таким чином, відповідач вважає, що в силу положень ч.3 ст.538 ЦК України він мав право у даному випадку зупинити виконання своїх зобов'язань.

Обставина невиконання позивачем своїх зобов'язань за договором підтверджується відзивом на зустрічний позов (т.1 а.с.97-98), у якому позивач зазначає, що дійсно не виконав своїх зобов'язань за договором внаслідок невиконання відповідачем свого обов'язку щодо поетапного внесення коштів за частку у Товаристві.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Проаналізувавши зміст Договору купівлі-продажу від 01.10.2010, суд дійшов висновку про відсутність в ньому відповідних посилань на те що обов'язку відповідача щодо сплати грошових коштів повинно передувати виконання позивачем своїх зобов'язань, оскільки умовами Договору чітко визначено терміни внесення грошових коштів без посилання на якісь умови щодо виконання певних дій позивачем.

У листі від 14.09.2010 (т.1 а.с. 63) відповідач дійсно пропонував позивачу послідовність здійснення платежів після та за умови виконання позивачем своїх зобов'язань, а у листі від 24.09.2010 (т.1 а.с. 64) позивач погоджувався із такою послідовністю.

Однак, слід зазначити, що вказане листування передувало укладенню Договору, воно не є його невід'ємною частиною, а тому не може розцінюватись судом як умови, обов'язкові до виконання сторонами. У самому ж Договорі, укладеному представниками сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств, відповідних умов залежності оплати за частку у Товаристві від виконання позивачем своїх обов'язків, не міститься.

Отже, оскільки договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України), його зміст становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України), а у самому Договорі відсутня обумовленість щодо зустрічного виконання зобов'язань між сторонами, суд приходить до висновку, що посилання відповідача на листи від 14.09.2010 та 24.09.2010 є безпідставними.

За таких обставин у суду відсутні підстави вважати, що зобов'язання, які виникли між сторонами за Договором є зустрічними.

Право розірвати Договір за ініціативою позивача в судовому порядку у випадку прострочення відповідачем зобов'язань, передбачених п.п. 3.2.1.-3.2.3. Договору більше ніж на 30 днів передбачено пунктом 6.1 Договору.

Підстави розірвання договору визначені у ст. 651 ЦК України згідно якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судом встановлено факт невиконання відповідачем зобов'язань, передбачених п.п. 3.2.1.-3.2.3. Договору, та враховуючи що обов'язок покупця сплатити гроші за товар є загальною умовою купівлі-продажу (ст.655 ЦК України), а сторони у Договорі прямо передбачили можливість його розірвання саме з цих підстав, суд вважає що вказане порушення Договору з боку відповідача є істотним.

Порядок розірвання договорів визначений статтею 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України, розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Із цією нормою узгоджується стаття 11 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором. Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не дотримано встановленого порядку розірвання договору, оскільки докази, які б підтверджували надсилання відповідачеві пропозиції про розірвання договору, в матеріалах справи відсутні.

З цього приводу суд вважає за необхідне зауважити на таке.

Наведені та інші норми матеріального і процесуального права не передбачають будь-яких санкцій за недодержання підприємством (організацією) відповідного порядку розірвання господарського договору. Тому саме по собі таке недодержання не тягне за собою наслідків у вигляді припинення провадження у справі.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів № 1-2/2002) зазначає наступне.

Із змісту частини другої статті 124 Конституції України, щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Право на судовий захист передбачено й іншими статтями Конституції України. Зокрема, частина четверта статті 13 Конституції України, встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин. Тобто можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Верховним Судом України, з посиланням на вказане рішення Конституційного Суду України, також зазначалося, що недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України, щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (постанова названого суду від 17.06.2008 № 8/32пд).

Отже, відсутність пропозиції позивача про розірвання договору не є перешкодою для вирішення цього питання в судовому порядку та підставою для відмови у позові.

Вимога про розірвання договору відповідає способам захисту цивільного права, визначеним пунктом 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та частиною другою статті 20 Господарського кодексу України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про розірвання договору купівлі-продажу корпоративних прав (частки у статутному капіталі), укладеного 01.10.2010 між позивачем та відповідачем суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог зустрічного позову, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.

Оскільки договір купівлі-продажу корпоративних прав (частки у статутному капіталі) від 01.10.2010 судом розірваний, підстави для задоволення зустрічного позову про зобов'язання позивача виконати в натурі зобов'язання, що передбачені п.п.5.1.3, 5.1.4, 5.1.6 Договору у суду відсутні.

За таких обставин суд дійшов висновку що первісний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягають стягненню понесені ним судові витрати.

Керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Міжнародної комерційної компанії „НЕРТЕЛТ МЕНЕДЖМЕНТ КОРП." (NARTELT MANAGEMENT CORP) задовольнити повністю.

2. Розірвати договір купівлі-продажу корпоративних прав (частки у статутному капіталі), укладений 01.10.2010 між Міжнародною комерційною компанією „НЕРТЕЛТ МЕНЕДЖМЕНТ КОРП." (NARTELT MANAGEMENT CORP) та приватним підприємством «Рея».

3. Стягнути з приватного підприємства «Рея» (99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 63, кв. 24, код ЄДРПОУ 22257395) на користь Міжнародної комерційної компанії „НЕРТЕЛТ МЕНЕДЖМЕНТ КОРП." (NARTELT MANAGEMENT CORP) (Роуд Таун, Дрейк Чембере, Тортола, Британські Віргінські острови; Road Town, Drake Chambers, Tortola, British Virgins Islands) суму судових витрат у вигляді державного мита у розмірі 85,00 грн. та 236,00 грн. витрат по оплаті послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

4. У задоволенні зустрічного позову приватного підприємства «Рея»відмовити повністю.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 11.06.2012.

Суддя С.О. Щербаков