Рішення

від 02.07.2012 по справі 5020-511/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2012 року справа № 5020-511/2012 за позовом спеціалізованого санаторію імені М.О. Семашка

(вул. Луговського, 6, м. Ялта, смт Сімеїз, 98680)

до товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМЕТРА 2011",

(вул. Астана Кесаєва, 3-а, м. Севастополь, 99038)

про визнання недійсним договору про внесення змін у договір купівлі-продажу нерухомого майна, -

суддя Щербаков С.О.

за участю представників:

позивача - Високопояса М.А., довіреність б/н від 24.04.2012;

відповідача -Варочкина Д.В., довіреність №14 від 09.01.2012.

Суть спору:

Спеціалізований санаторій ім. М.О.Семашка звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМЕТРА 2011", в якому просить суд визнати недійсним договір від 02.03.2012 про внесення змін до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.02.2012.

Позовні вимоги із посиланням на статті 203, 215 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що зміст спірного договору суперечить нормам частини четвертої статті 13 Бюджетного кодексу України, підпункту "а" пункту 187.1 статті 187 і пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 17.05.2012 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 11.06.2012.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надав відзив на позов, в якому зокрема посилався на те, що під час нотаріального посвідчення договору нотаріусом перевірялась відповідність тексту договору загальним вимогам статті 203 Цивільного кодексу України, операції позивача з реалізації нерухомого майна відносяться до об'єктів оподаткування з ПДВ на загальних підставах, а позивач взагалі не довів, якому саме цивільному законодавству не відповідає спірний договір.

У судовому засіданні 11.06.2012 суд перейшов до розгляду справи по суті (протокол судового засідання від 11.06.2012 (а.с. 90-91), після чого у порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошена перерва до 02.07.2012.

Після перерви в судовому засіданні представник позивача надав пояснення на заперечення відповідача, у яких також вказував, що спірний договір в цілому суперечить ще і інтересам держави.

Враховуючи, що вищевказані додаткові пояснення є фактично заявою про зміну підстав позову, та з огляду на положення ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, які не дають суду право розглядати таку заяву після початку розгляду справи по суті, суд при винесенні рішення не бере до уваги ці пояснення у частині зміни підстав позову. Однак, суд роз'яснює, що позов із такою підставою може бути поданий позивачем в загальному порядку.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 02.07.2012 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

15.02.2012 Держава в особі Міністерства праці та соціальної політики України, від імені якого на праві оперативного управління діяв Спеціалізований санаторій ім. М.О. Семашка (Продавець), та Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕМЕТРА 2011" (Покупець) уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі -Договір) (а.с.09-12). Договір посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Мукатіним В.С. 15.02.2012 та зареєстрований в реєстрі за №272.

Відповідно до розділу 1 Договору Продавець продає, а Покупець купує об'єкт нерухомого майна -нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Володимира Луговського (вул. Морська), буд. 4.

Право державної власності на вказане нерухоме майно, яке закріплене за позивачем, підтверджувалось свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 14.04.2011 Виконавчим комітетом Сімеїзської селищної ради на підставі рішення Сімеїзської селищної ради від 13.04.2011 №47.

Відповідно до п.1.4 Договору зазначене нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці, площею 5,4777 га, кадастровий номер 0111949300:01:001:0118, яка перебуває у користуванні позивача на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №000301, виданого 05.10.2005.

Згідно з пунктом 1.8 Договору відчуження майна шляхом його продажу на аукціоні здійснено за згодою (дозволом) Міністерства соціальної політики України наказ від 20.01.2012 №28, за погодженням Фонду державного майна України згідно з листом від 20.01.2012 №10-24-998, на підставі наказу позивача від 23.01.2012 №37-А, листа Міністерства соціальної політики України від 20.01.2012 №38/0/15-12/4 за погодженням із Першим Віце-прем'єром-Міністром України -Міністром економічного розвитку і торгівлі України від 01.02.2012 за №3264/1/1-12, відповідно до Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 №803.

Відповідно до п.1.9 Договору право на придбання майна покупець набув за підсумками аукціону, проведеного 14.02.2012 Товарною біржою «ІННЕКС»за ціною продажу майна у розмірі, вказаному в пункті 2.1 Договору, згідно затвердженого протоколу проведення аукціону №2 від 14.02.2012.

Згідно з пунктом 2.1 Договору продаж майна вчинено за ціною, яка склалася за підсумками проведеного аукціону, у розмірі 2563057,20 грн., в тому числі ПДВ 20% - 427176,20 грн.

Відповідно до п.3.1 Договору до його укладення Покупцем сплачений гарантійний внесок учасника аукціону від 14.02.2012 з продажу державного майна за лот.№2 у розмірі 233005,20 грн без ПДВ, який враховується як сплата за придбане нерухоме майно та перерахований організатором аукціону на спеціальний розрахунковий рахунок Продавця у казначействі (платіжне доручення №580 від 14.02.2012).

Суму, яка зазначена у пункті 2.1 Договору (2563057,20 грн., у тому числі ПДВ 20% - 427176,20 грн.) за вирахуванням попередньо внесеного гарантійного внеску розміром 233005,20 грн. без ПДВ, яка складається з: 1902875,80 грн, ПДВ 20% від ціни нерухомого майна -427176,20 грн, Покупець зобов'язаний сплатити протягом 30 календарних днів з дати підписання Договору (п.3.2 Договору).

Пунктом 3.3 сторони визначили, що всі розрахунки за нерухоме майно здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Продавця за реквізитами: отримувач У ДКСУ в м Ялта, код ЄДРПОУ 38027563, банк отримувача ГУ ДКСУ в АРК, код банку отримувача 824026, № рахунку 31110115700039.

У пунктах 4.1, 4.2 Договору передбачено що Продавець зобов'язаний передати майно Покупцю у триденний строк після сплати ним коштів у повному обсязі за придбане майно, на підтвердження чого складається Акт приймання-передачі. Право власності на нерухоме майно Покупець набуває після сплати ним у повному обсязі належної суми грошових коштів за придбане майно з моменту державної реєстрації Договору, але не раніше нотаріального посвідчення Договору.

16.02.2012 сторони уклали договір про внесення змін до Договору (а.с.14), посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Мукатіним В.С. 16.02.2012 та зареєстрований в реєстрі за №294, яким сторони домовились внести зміни до пункту 3.3 Договору щодо платіжних реквізитів Продавця.

Згідно з довідкою Державної казначейської служби України у м.Ялті АРК, виданою позивачу, грошові кошти у розмірі 2330052,00 грн. Покупець перерахував до Державного бюджету у повному обсязі на відповідний рахунок.

Актом приймання-передачі об'єкту нерухомого майна -нежитлових будівель та споруд від 15.02.2012 підтверджується передача нерухомого майна від Продавця покупцю (а.с.13 зворотна сторінка). Відповідно до цього акту нерухоме майно оплачено Відповідачем у повному обсязі.

02.03.2012 сторони уклали договір про внесення змін до Договору (далі -Договір про внесення змін від 02.03.2012) (а.с.16-17), посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Мукатіним В.С. 02.03.2012 та зареєстрований в реєстрі за №380, яким сторони домовились доповнити Договір підпунктом 5.1.5 такого змісту: "У двадцятиденний термін з моменту укладення цього Договору (за умови підписання сторонами Акту приймання-передачі об'єкту нерухомого майна), надати Покупцю відповідний оригінал податкової накладної на суму ПДВ, що вказана у п.3.2 цього Договору, зареєстрованої у встановленому порядку у Єдиному реєстрі податкових накладних, а також здійснити інші необхідні дії з декларування цих податкових зобов'язань у органах державної податкової інспекції відповідно до чинного законодавства України".

Актом про результати документальної позапланової виїзної перевірки Спеціалізованого санаторія ім. М.О.Семашка складеним Державною податковою службою у м.Ялта 13.04.2012 встановлено порушення позивачем п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, яке виразилось у заниженні податкового зобов'язання з податку на додану вартість за лютий 2012 у сумі 1607047 грн.

Позивач зазначає, що спірний Договір про внесення змін від 02.03.2012 має бути визнаний недійсним, оскільки його зміст суперечить нормам частини четвертої статті 13 Бюджетного кодексу України, підпункту "а" пункту 187.1 статті 187 і пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однією зі сторін визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства .

Позивач вимагає визнати недійсним Договір про внесення змін від 02.03.2012 на підставі частини першої статті 203 Цивільного кодексу України як такий, що суперечить нормам частини четвертої статті 13 Бюджетного кодексу України , підпункту "а"пункту 187.1 статті 187 і пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України , тобто положенням бюджетного та податкового законодавства України .

Зі змісту частини першої статті 203 Цивільного кодексу України вбачається, що суд при вирішенні спору про визнання правочину недійсним має перевіряти відповідність його змісту положенням цивільного законодавства .

Поняття "акт цивільного законодавства України" визначено у статті 4 Цивільного кодексу України, відповідно до якої основу цивільного законодавства України становить Конституція України; основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України; актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу; цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України; актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України; якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону; інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом; цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що зміст Договору про внесення змін від 02.03.2012 суперечить саме бюджетному та податковому законодавству України, проте посилання на зазначені обставини не може входити в предмет доказування у справі про визнання недійсним правочину з підстав невідповідності його змісту актам саме цивільного законодавства.

Таким чином, спірні правовідносини врегульовані нормами бюджетного і податкового права, та є відповідно бюджетними та податковими правовідносинами.

Крім того, судом встановлено та підтверджено представниками сторін, що спір щодо дотримання податкового законодавства при здійсненні операцій з реалізації нерухомого майна за Договором вже переданий на розгляд Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим.

Таким чином, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання Договору про внесення змін від 02.03.2012 недійсним, а отже у позові необхідно відмовити у повному обсязі.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в задоволенні позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю .

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 09.07.2012.

Суддя С.О. Щербаков