Рішення

від 14.05.2012 по справі 5020-1389/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2012 року справа № 5020-1389/2011 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, 99022)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК "ОТІС"

(вул. Театральна, 16, м. Макіївка, Донецька область, 86157)

про розірвання договору на виконання будівельно-монтажних робіт від 24.03.2010 №03/03/10 та стягнення 197 152,42грн., з яких сума переплати у розмірі 164 515,90 грн., пеня 32 636,52грн.

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

(АДРЕСА_1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК "ОТІС"

про розірвання договору на виконання будівельно-монтажних робіт від 24.03.2010 №03/03/10.

та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК "ОТІС"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості за фактично виконані роботи у розмірі 39676,50 грн. ,

суддя Щербаков С.О.

за участю:

представника позивача та третьої особи - ОСОБА_3, ордер від 22.09.2011, договір про надання юридичних послуг та ведення справи від 22.09.2011;

представника відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до господарського суду міста Севастополя із позовом до приватного підприємства "ПАЛЬМІРА-БУД" та товариства з обмеженою відповідальністю "СТК "ОТІС" про розірвання договору на виконання будівельно-монтажних робіт від 24.03.2010 № 03/03/10 та стягнення суми у розмірі 164 515,90 грн. та 32 636,52 грн. пені, а всього 197 152,42 грн.

Позовні вимоги із посиланням на статті 173, 188, 193, 206 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 530, 546, 611, 849 Цивільного кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням умов договору № 03/03/10 від 24.03.2010 щодо своєчасного та повного виконання робіт за договором. Також позивач зазначає, що відповідач має повернути йому вищезазначену суму коштів, оскільки роботи на цю суму виконані не були.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 08.09.2011 позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (суддя Алсуф`єв В.В.).

22.09.2011 третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подав до суду позовну заяву до приватного підприємства "ПАЛЬМІРА-БУД" та товариства з обмеженою відповідальністю "СТК "ОТІС" про розірвання договору на виконання будівельно-монтажних робіт від 24.03.2010 № 03/03/10.

Вимоги позову третьої особи - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 також обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 03/03/10 від 24.03.2010.

Ухвалою суду від 26.09.2011 вищевказана позовна заява була прийнята для спільного розгляду з даним позовом.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 11.10.2011 справа була прийнята до провадження судді Шевчук Н.Г. та призначена до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 11.10.2011 провадження у справі в частині позовних вимог до приватного підприємства "ПАЛЬМІРА-БУД" було припинено на підставі пункту 6 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із припиненням даної юридичної особи.

31.10.2011 відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "СТК "ОТІС" подав зустрічну позовну заяву до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за фактично виконані роботи в розмірі 39 676,50 грн.

Вимоги зустрічного позову із посиланням на статті 541,543,611,625, главу 61 Цивільного кодексу України, статтю 173 Господарського кодексу України, умови договору № 03/03/10 від 24.03.2010 обґрунтовані несплатою відповідачами за зустрічним позовом всієї вартості робіт.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 01.11.2011 зустрічна позовна заява ТОВ "СТК "ОТІС" була прийнята до спільного розгляду з даною справою.

Ухвалою від 23.11.2011 у справі призначено комплексну будівельно-технічну і економічну експертизу.

05.03.2012 справа була повернута до суду без виконання у зв'язку із тим що експертиза не була сплачена.

Ухвалою суду від 06.03.2012 провадження у справі було поновлено та її розгляд призначений на 19.03.2012.

Розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду міста Севастополя від 19.03.2012 № 33 дана справа призначена до повторного автоматичного розподілу та перерозподілена судді Щербакову С.О.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 20.03.2012 справа була прийнята до провадження судді Щербакова С.О. та призначено судовий розгляд на 04.04.2012.

Ухвалами суду від 04.04.2012 та 25.04.2012 розгляд справи відкладався відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 11.05.2012 представник позивача та третьої особи вимоги позовів підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Представник відповідача ТОВ "СТК "ОТІС" у судове засідання 11.05.2012 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не сповістив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також статтею 64 ГПК України визначено, що у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копія ухвали надсилалась судом відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Крім цього, копія ухвали надсилалась також за адресою, вказаною представником відповідача (вул. Гоголя, 2, оф.239, м.Севастополь, 99011).

Таким чином, суд робить висновок що про час та місце розгляду справи, відповідач був повідомлений у встановленому законом порядку.

Крім того, стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача за первісним позовом за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 11.05.2012 суд вийшов до нарадчої кімнати та повідомив, що вступна та резолютивна частини рішення будуть проголошені 14.05.2012 о 10 год. 00 хвил.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 14.03.2012 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.03.2010 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Замовник 1), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Замовник 2) з одного боку та приватним підприємством "ПАЛЬМІРА-БУД" (Генпідрядник), товариством з обмеженою відповідальністю «СТК «ОТІС»(Виконавець) з іншого боку укладений договір № 03/03-10 на виконання будівельно-монтажних робіт (далі -Договір), відповідно до п.1.1. якого Замовник доручає, а Генпідрядник здійснює контроль за виконанням Виконавцем будівельно-монтажних робіт по об'єкту: автомобільна стоянка з пунктом обслуговування маршрутних таксі по Камишовому шосе, 80 у м.Севастополі, 2-га черга будівництва -автомийка. Замовник у свою чергу здійснює сплату виконаних Виконавцем робіт шляхом прямого перерахування на розрахунковий рахунок Виконавця (т.1 а.с. 12-14).

Згідно з п.1.2. договору виконавець бере на себе зобов'язання з виконання будівельно-монтажних робіт.

Відповідно до п.1.3. Договору об'єм, характер та вартість робіт визначається кошторисом, узгодженим сторонами, який є невід'ємною частиною договору та підставою для проведення взаємних розрахунків.

У пункті 2.1. Договору сторони визначили, що виконання робіт здійснюється з 10.04.2010 по 10.09.2010.

Вартість Договору згідно п.3.1. склала 358643,10 грн. При цьому у п.3.2. договору сторони передбачили що вартість всіх робіт які доручаються Виконавцю визначається за фактично виконаними роботами, які підтверджуються актом виконаних робіт та може змінюватись у зв'язку із зміною цін та обсягів робіт.

Згідно п.3.3. Договору замовник здійснює авансове фінансування в сумі 55000,00 грн.

Відповідно до п.3.4. Договору сплата виконаних робіт здійснюється після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт у розмірі вартості робіт за виключенням авансового платежу.

Пунктом 2.3. Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань виконавець сплачує пеню у розмірі 0,05% від суми договору за кожен день прострочення.

Замовниками та Виконавцем також був погоджений графік фінансування робіт по об'єкту -автомобільна стоянка із пунктом обслуговування маршрутних таксі по Камишовому шосе, 80 у м.Севастополі, у якому сторони визначили характер робіт, строки сплати та їх вартість. Згідно цього графіку загальна вартість робіт склала - 358643,10 грн. (т.1, а.с.15).

Позивачем ОСОБА_1 за час дії Договору було перераховано відповідачу ТОВ «СТК «ОТІС»в якості сплати за будівельно-монтажні роботи суму у загальному розмірі 315500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2 від 09.04.2010 на суму 40000,00 грн., №1 від 27.04.2010 на суму 15000,00 грн., № 11 від 01.06.2010 на суму 42000,00 грн., №15 від 16.06.2010 на суму 24000,00 грн., №21 від 01.07.2010 на суму 25000,00 грн., №23 від 21.07.2010 на суму 25000,00 грн., №24 від 02.08.2010 на суму 56000,00 грн., №25 від 10.08.2010 на суму 15500,00 грн., №26 від 25.08.2010 на суму 38000,00 грн., №32 від 06.09.2010 на суму 35000,00 грн. (т.1 а.с.37-46), та не заперечується відповідачем ТОВ «СТК «ОТІС»у зустрічній позовній заяві (т.2 а.с.17-19).

Листом від 08.10.2010 вих. №56/10 відповідач ТОВ «СТК «ОТІС»повідомив Замовників про припинення з 05.10.2010 будівельно-монтажних робіт на об'єкті -автомобільна стоянка із пунктом обслуговування маршрутних таксі по Камишовому шосе, 80 у м.Севастополі, у зв'язку із невиконанням Замовниками вимог СНіП та ДБН, а саме - ненаданням Виконавцю точки підключення електроенергії та точки водопостачання. Крім цього у даному листі відповідач ТОВ «СТК «ОТІС»вказує, що Замовниками не виконується графік фінансування та не приймаються до сплати подорожчання, пов'язані із використанням дизель- та бензогенераторів, купівлею води, організацією охорони об'єкта, подорожчанням будівельних матеріалів (т.1 а.с.36).

27.07.2011 Замовники надіслали на адресу відповідача ТОВ «СТК «ОТІС»та приватного підприємства «ПАЛЬМІРА-БУД»повідомлення про відмову від Договору, в якому вказували, що згідно актів прийому-передачі фактично роботи виконані на суму 150984,10 грн., а сплачено за роботи - 315500,00 грн., у зв'язку із чим також просили повернути надлишкове отримані кошти у розмірі 164015,90 грн. (т.1 а.с. 55-56).

У зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань за Договором з боку відповідача, а також відмовою повернути надлишкове отримані кошти позивач та третя особа звернулись до суду із відповідними позовами.

У свою чергу відповідач ТОВ «СТК «ОТІС»у зустрічній позовній заяві вказує на те, що ним фактично було виконано роботи на суму 347293,80 грн., що підтверджується відповідними актами, а отже, враховуючи що позивачем було сплачено лише 315500,00 грн., у позивача та третьої особи виникла заборгованість перед відповідачем у розмірі 31793,80 грн. на яку відповідачем також нараховано суму інфляційного відшкодування у розмірі 1883,30 грн. та суму штрафних санкцій у розмірі 4928,00 грн.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов до наступних висновків.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст.875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Проаналізувавши наданий сторонами договір на виконання будівельно-монтажних робіт від 24.03.2010 № 03/03/10 суд дійшов до висновку, що між сторонами виникли правовідносини, що витікають з договору будівельного підряду. При цьому, на думку суду відповідач ТОВ «СТК «ОТІС», який вказаний у договорі як виконавець, фактично виступив у договорі в якості підрядника, оскільки взяв на себе зобов'язання щодо виконання будівельно-монтажних робіт, а приватне підприємство «ПАЛЬМІРА-БУД»лише взяло на себе зобов'язання щодо контролю за виконанням цих робіт відповідачем.

Статтею 846 Цивільного кодексу України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

У пункті 2.1. Договору сторони визначили строк виконання робіт з 10.04.2010 по 10.09.2010.

Листом відповідача ТОВ «СТК «ОТІС»від 08.10.2010 вих. №56/10 підтверджується, що передбачений у Договорі обсяг робіт у встановлений строк, тобто до 10.09.2010 відповідачем не виконаний.

Посилання відповідача ТОВ «СТК «ОТІС»у листі від 08.10.2010 вих. №56/10 на неналежне виконання замовниками своїх обов'язків за договором як на підставу припинення здійснення своїх зобов'язань суд не бере до уваги, оскільки обов'язок Замовників надати точку підключення електропостачання та точку водопостачання не передбачений Договором, а відповідно до ст.879 Цивільного кодексу України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника.

Згідно з ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

В матеріалах справи містяться підписані сторонами у Договорі акти виконаних підрядних робіт №1 за серпень 2010 року на суму 142539,60 грн. (т.1 а.с. 30-34, т.2 а.с.27-30), №2 за травень-липень 2010 року на суму 8444,50 грн. (т.1 а.с. 35, т.2 а.с.35) та №1 за травень 2010 року на суму 54167,90 грн. (т.2 а.с. 32).

Також в матеріалах справи містяться акти виконаних підрядних робіт №3 за серпень 2010 року на суму 71436,60 грн. (т.2 а.с.47-49) та №4 за вересень 2010 року на суму 70705,20 грн. (т.2 а.с.50-51).

Суд критично оцінює акти виконаних робіт №3 за серпень 2010 року на суму 71436,60 грн. та №4 за вересень 2010 року на суму 70705,20 грн. надані відповідачем, оскільки у них відсутні реквізити та підписи замовників та стоїть позначка «від підпису відмовилась», хоча замовників було двоє. Документи, які б підтверджували направлення цих актів або ознайомлення із ними фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у справі відсутні. Крім цього, суд зауважує що у листі ТОВ «СТК «ОТІС»від 08.10.2010 вих. №56/10 немає жодного посилання на відмову замовників від підписання вказаних актів, а навпаки вказано про те що акти виконаних робіт будуть відправлені Замовникам додатково.

При цьому, відповідач не надав суду інших належних та допустимих доказів щодо фактичного виконання робіт на суму 347293,80 грн. Відповідна експертиза у цій справі не була проведена у зв'язку з несплатою відповідачем її вартості, а у зв'язку із тим що після відновлення провадження у справі позивач заперечував проти її проведення, а відповідач взагалі не з'являвся у судові засідання, у суду були відсутні підстави для її повторного призначення.

За таких обставин вимоги зустрічного позову є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 610, ч.3 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з п.6.3. Договору він може бути змінений, розірваний або визнаний недійсним з підстав, передбачених у законі, або за згодою сторін.

Порядок розірвання договорів визначений статтею 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України, розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Із цією нормою узгоджується стаття 11 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором. Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем та третьою особою не дотримано встановленого порядку розірвання договору, оскільки докази, які б підтверджували надсилання відповідачеві саме пропозиції про розірвання договору, в матеріалах справи відсутні.

З цього приводу суд вважає за необхідне зауважити на таке.

Наведені та інші норми матеріального і процесуального права не передбачають будь-яких санкцій за недодержання підприємством (організацією) відповідного порядку розірвання господарського договору. Тому саме по собі таке недодержання не тягне за собою наслідків у вигляді припинення провадження у справі.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів № 1-2/2002) зазначає наступне.

Із змісту частини другої статті 124 Конституції України, щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Право на судовий захист передбачено й іншими статтями Конституції України. Зокрема, частина четверта статті 13 Конституції України, встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин. Тобто можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Отже, відсутність пропозиції позивача та третьої особи про розірвання договору не є перешкодою для вирішення цього питання в судовому порядку та підставою для відмови у позові.

На думку суду, вимога про розірвання договору відповідає способам захисту цивільного права, визначеним пунктом 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та частиною другою статті 20 Господарського кодексу України.

Оскільки судом встановлений факт суттєвого порушення відповідачем умов Договору в частині повного та своєчасного виконання будівельно-монтажних робіт, вимоги позивача та третьої особи про розірвання договору № 03/03/10 від 24.03.2010 суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення збитку на суму невиконаних робіт -164515,90 грн. суд зазначає таке.

З актів виконаних підрядних робіт №1 за серпень 2010 року, №2 за травень-липень 2010 року та №1 за травень 2010 року вбачається виконання відповідачем робіт на загальну суму 205152,00 грн.

При цьому, суд не бере до уваги посилання представника позивача та третьої особи на те що акт №1 за травень 2010 року на суму 54167,90 грн. є недійсним, оскільки вони не підтверджується належними та допустимими доказами. За таких обставин сума коштів, сплачених позивачем та не підтверджених актами виконаних робіт складає 110348,00 грн.(315500,00 грн. -205152,00 грн.), а не 164515,90 грн.

У той же час, суд не може погодитись із посиланням позивача на те що вищезазначена сума переплати є збитками, оскільки не має ознак, передбачених у ст.22 ЦК України та ст.224 ГК України. На думку суду у даному випадку мають застосовуватись положення ст.1212 Цивільного кодексу України, згідно якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Отже позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума у розмірі 110348,00 грн.

Крім цього пунктом 2.3. Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань виконавець сплачує пеню у розмірі 0,05% від суми договору за кожен день прострочення.

Оскільки судом встановлено прострочення відповідачем виконання зобов'язань за Договором, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Розрахунок пені судом перевірений, є вірним та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 32636,52 грн. пені.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу з відповідача на користь позивача та третьої особи підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково .

2. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити повністю.

3. Розірвати договір на виконання будівельно-монтажних робіт від 24.03.2010 №03/03-10, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та приватним підприємством "ПАЛЬМІРА-БУД", товариством з обмеженою відповідальністю «СТК «ОТІС».

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СТК «ОТІС» (86157, м. Макіївка, вул. Театральна, 16, код ЗКПО 34685795) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму у розмірі 110348,00 грн., а також пеню у розмірі 32636,52 грн., а всього -142984,52 грн.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СТК «ОТІС» (86157, м. Макіївка, вул. Театральна, 16, код ЗКПО 34685795) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму судових витрат у вигляді державного мита у розмірі 1514,84 грн. та 171,16 грн. витрат по оплаті послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СТК «ОТІС» (86157, м. Макіївка, вул. Театральна, 16, код ЗКПО 34685795) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) суму судових витрат у розмірі 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат по оплаті послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

7. У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю «СТК «ОТІС» відмовити повністю.

8. У задоволенні іншої частини позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 21.05.2012.

Суддя С.О. Щербаков