Постанова

від 19.09.2012 по справі 8/5025/2227/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2012 року Справа № 8/5025/2227/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі Левчук І.О.

за участю представників сторін:

прокурор: Рункевич І.В.

позивача 1: представник не з'явився

позивача 2: представник не з'явився

відповідача 1: не з'явився

відповідача 2: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2

відповідача 3: представник не з'явився

відповідача 4: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Хмельницької області від 17.04.12р. у справі № 8/5025/2227/11 (суддя Смаровоз М.В.)

за позовом Прокурор Дунаєвецького району в інтересах держави в особі Відділу освіти Дунаєвецької районної державної адміністрації; територіальних громад Дунаєвецького району в особі Дунаєвецької районної ради;

до відповідача 1: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до відповідача 2:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача 3: Підлісномукарівської сільської ради

до відповідача 4: Підлісномукарівської загальноосвітньої школа І-ІІІ ступенів Дунаєвецької районної ради

про визнання недійсним договору оренди приміщення від 02.01.2006р.; визнання недійсним договору суборенди приміщення від 01.04.2010р.; зобов'язання звільнити орендоване приміщення

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Хмельницької області у справі №8/5025/2227/11 від 17.04.12р. позовні вимоги задоволено частково. Позов задоволено в частині позовних вимог: до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Підлісномукарівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Дунаєвецької районної ради Хмельницької області про визнання недійсним договору оренди приміщення від 02.01.2006р., укладеного між Підлісномукарівським навчально-виховним комплексом "Дошкільний заклад-загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" Дунаєвецького району Хмельницької області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3; до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди (суборенди) приміщення від 01.04.2010р., укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1; до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання звільнити орендоване приміщення. У решті позовних вимог прокурору до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Підлісномукарівської загальноосвітньої школи І-Ш ступенів Дунаєвецької районної ради Хмельницької області відмовлено. Відмовлено прокурору також у позові до Підлісномукарівської сільської ради.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що, як рішенням четвертої сесії Підлісномукарівської сільської ради V скликання від 26.12.2005р. № 3-4/2005, так і спірними правочинами (договором оренди приміщення від 02.01.2006р. та договором оренди (суборенди) приміщення від 01.04.2010р.) передбачено надання в оренду (в подальшому - в суборенду) приміщення майстерні навчального закладу (на даний час - Підлісномукарівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Дунаєвецької районної ради Хмельницької області) для розміщення торгівельної точки (розділи 2 договорів), а не для освітніх цілей. При цьому, виходячи з викладеного, відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України, за будь-яких обставин, рішення четвертої сесії Підлісномукарівської сільської ради V скликання від 26.12.2005р. № 3-4/2005 не може бути застосовано судом як таке, що суперечить законодавству України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 17.04.12р. у справі 8/5025/2227/11 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на помилкове застосування місцевим судом норм п.2 та п.16 Положення, затвердженого наказом Міністерства освіти України №184 від 16.06.1994 року, п.3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організацій навчально-виховного процесу, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України №63 від 14.08.2001 року, так як вони до даних спірних правовідносин не підлягають застосуванню.

Представником позивача 1 та позивача 2 подано відзиви на апеляційну скаргу, відповідно до яких вони просять суд рішення господарського суду Хмельницької області від 17.04.12р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзивах.

Представники позивача 1, 2; відповідача 1, 3, 4 у судове засідання не з'явилися. Про час і місце розгляду апеляційної скарги були повідомленні належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштової кореспонденції (ухвал суду).

У зв'язку з належним повідомленням представників сторін про дату, час судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора у судових засіданнях, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 17.04.12р. у даній справі слід скасувати, а апеляційну скаргу скаржника - задовольнити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням четвертої сесії Підлісномукарівської сільської ради V скликання від 26.12.2005р. № 3-4/2005 вирішено дозволити навчально-виховному комплексу „Дошкільний заклад-загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" укласти договір оренди із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 в частині нежитлового приміщення комунальної власності (будинок майстерні) загальною площею 36 кв.м в АДРЕСА_1 терміном на 10 років для розміщення торгової точки із правом орендаря передавати орендоване нерухоме майно в суборенду; дозволити навчально-виховному комплексу "Дошкільний заклад-загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" здійснити передачу орендованого майна після укладення договору оренди з ОСОБА_3

02.01.2006р. між Підлісномукарівським навчально-виховним комплексом "Дошкільний заклад-загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" Дунаєвецького району Хмельницької області (орендодавцем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендарем) укладено договір оренди приміщення, відповідно до якої орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове володіння приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п.1.1.). Загальна площа приміщення, що орендується - 36 кв.м. (п.1.2. договору). На момент виникнення правовідносин об'єкт оренди не придатний для використання для розміщення торгівельної точки (п. 1.3.; 2 договору)

За умовами пункту 3.2. договору оренди передача приміщення та майна, що орендується, здійснюється за актом здачі-приймання, підписання якого сторонами свідчить про фактичну передачу в оренду. Термін оренди приміщення складає 10 років з моменту прийняття об'єкта оренди за актом здачі-приймання (п. 4.1. договору).

Договір оренди містить і інші істотні умови, необхідні для договорів даного виду, зокрема серед прав орендаря є передача об'єкта оренди у суборенду без згоди орендодавця при умові дотримання суборендарем п.2 цього договору (п. 7.2. договору).

Сам же текст договору оренди від 02.01.06р. узгоджений із органом місцевого самоврядування: на першій сторінці тексту договору вчинений запис про його затвердження Підлісномукарівським сільським головою, проставлений підпис сільського голови та скріплений печаткою Підлісномукарівської сільської ради.

06.01.2006р. між Підлісномукарівською сільською радою та підприємцем ОСОБА_3 складено акт, згідно з яким Підлісномукарівська сільська рада відповідно до умов договору оренди від 02.01.2006р. передає приміщення в оренду підприємцю ОСОБА_3, яке знаходиться в будинку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 36 кв.м.

У подальшому, 01.04.2010р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендодавцем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендарем) укладено договір оренди (суборенди) приміщення (далі по тексту постанови - договір суборенди), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар бере в володіння приміщення, що знаходиться на балансі Підлісномукарівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Дунаєвецької районної ради за адресою: АДРЕСА_2 (п.1.1. договору) з тією ж метою та строки, що і об'єкт оренди за договором оренди від 02.01.06р. та тією ж площею (п.п.1.2.; п.2; п.п.4.1 договору суборенди).

Згідно з п. 3.2. цього договору передача приміщення та майна, що орендується, здійснюється за актом здачі-приймання, підписання якого сторонами свідчить про фактичну передачу в оренду.

В цей же день (01.04.2011р.) між підприємцем ОСОБА_3 (орендодавцем) та підприємцем ОСОБА_1 (орендарем) складено акт, відповідно до якого орендодавець передає орендарю, з-поміж іншого, нерухоме майно загальною площею 36 кв.м в АДРЕСА_2

Згідно з п. 6.1. договору орендодавець зобов'язаний, зокрема: забезпечувати безперешкодне використання орендарем приміщення, що орендується, на умовах цього договору.

В свою чергу, орендар зобов'язаний, зокрема: своєчасно сплачувати оренду плату, здійснювати за власний рахунок поточний ремонт приміщення, що орендується (п. 7.1. договору).

Після виявлення районною комісією по перевірці готовності навчальних закладів до роботи магазину, що здійснює торгівельну діяльність в приміщені Підлісномукарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, що є власністю територіальних громад району, головою Дунаєвецької районної ради 17.08.2011р. направлено лист № 02-14-200/2011 (а.с.10, т.1) прокурору району з цього приводу із зазначенням, що такий магазин працює без відповідних документів, без договору оренди з власником, грубо порушуючи Закон України „Про освіту" щодо заборони розміщення об'єктів, що не пов'язані з навчально-виховним процесом, в закладах освіти. Просить вжити заходів щодо усунення порушення законодавства.

Після отримання пояснення від директора Підлісномукарівської ЗОШ І-Ш ступенів Бахтина І. В. на задані запитання (а.с. 28, т.1), прокурором Дунаєвецького району 26.09.11р. внесено припис (а.с.29, т.1) цій посадовій особі про усунення порушень вимог закону шляхом припинення незаконних дій щодо використання приміщення Підлісномукарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів не за цільовим призначенням; розірвання договору оренди від 02.01.2006р., укладеного Підлісномукарівським НВК з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та вжиття заходів до звільнення вказаного приміщення від майна орендаря та суборендаря.

У своїй відповіді на припис від 07.10.2011р. директор Підлісномукарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Бахтин І.В. повідомив прокуратуру Дунаєвецького району про неможливість виконати припис шляхом розірвання договору оренди від 02.01.2006р. в односторонньому порядку, оскільки пункт 9 договору прямо вказує на неможливість таких дій, а пункт 8.2. також зумовлює сплату штрафу у розмірі повної вартості орендних платежів за весь період оренди.

Після отримання довідки від відділу освіти Дунаєвецької районної державної адміністрації (а.с.27, т.1) щодо балансової належності приміщення майстерні, яке було здане в оренду, прокурор Дунаєвецького району звернувся із позовом до господарського суду Хмельницької області з позовними вимогами про визнання недійсним договору оренди приміщення Підлісномукарівської НВК від 02 січня 2006 року, укладений між Підлісномукарівським НВК в особі директора Бахтина І.В. та приватним підприємцем ОСОБА_3, і затверджений головою Підлісномукарівської сільської ради; про визнання недійсним договору суборенди приміщення Підлісномукарівського НВК від 01 квітня 2010 року укладеного між ПП ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_1; про зобов'язання відповідачів ПП ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_1 звільнити орендоване у Підлісномукарівського НВК приміщення.

Як зазначалося вище у даній постанові, позовні вимоги місцевим господарським судом задоволені частково.

Із таким висновком не погоджується колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, вважає, що воно постановлене із порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом апеляційної інстанції береться до уваги наступне.

1. Приміщення, яке є об'єктом оренди як за договором оренди так і за договором суборенди - це частина приміщення окремо стоячого будинку шкільної деревообробної майстерні 1964 року введення в експлуатацію (а.с. 36, 96 т.1), яке не було задіяне у навчальному процесі ні до укладення договорів оренди та суборенди, ні в процесі здійснення прокурорської перевірки (у поясненнях /а.с.28, т.1/ директор Бахтин І.В. це визнав: "Дирекція школи не виявляє потреби у використанні орендованого приміщення для навчальних цілей").

Зазначена будівля шкільної деревообробної майстерні перебувала в комунальній власності Підлісномукарівської сільської ради у складі комунального майна Підлісномукарівського навчально-виховного комплексу «Дошкільний заклад - загальноосвітня школа І-Ш ступенів», де останній виступав балансоутримувачем.

Частина цього приміщення (36кв.м), як торгова точка, використовувалося із 1986 року, спочатку Дунаєвецькою райспоживспілкою, потім почергово різними приватними підприємцями. Власне відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 використовувала дане приміщення з 2004 року. В іншій частині будівлі, яка до інвентарного опису внесена як «шкільна майстерня» розміщений інструментальний цех та колишній кабінет механізації, який використовується для зберігання обладнання та господарських матеріалів (а.с.87, т.1).

Матеріали справи не містять письмових доказів щодо технічного стану приміщення майстерні на момент укладання договору оренди, однак аналізуючи умови договору оренди (п.п. 1.3, 6.1, 7.3, 10.1-10.3) та пояснення відповідача ОСОБА_1 і його представника суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що приміщення перебувало у неналежному технічному стані.

2. Як звернув увагу представник відповідача, з метою недопущення остаточного погіршення технічного стану приміщення, його розвалу та пошкодження, рішенням четвертої сесії Підлісномукарівської сільської ради V скликання від 26.12.2005р. № 3-4/2005 (а.с.129, т.1), було вирішено дозволити навчально-виховному комплексу "Дошкільний заклад-загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" укласти договір оренди із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 в частині нежитлового приміщення комунальної власності (будинок майстерні) загальною площею 36 кв.м в АДРЕСА_1 терміном на 10 років для розміщення торгової точки із правом орендаря передавати орендоване нерухоме майно в суборенду; дозволити навчально-виховному комплексу "Дошкільний заклад-загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" здійснити передачу орендованого майна після укладення договору оренди з ОСОБА_3

Саме це рішення сесії сільської ради є правовою підставою для укладення договору оренди між навчально-виховним комплексом "Дошкільний заклад-загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3

Суд першої інстанції, надаючи оцінку зазначеному рішенню сесії сільської ради, відзначив в оспорюваному рішенні, із посиланням на ч.2 ст.4 ГПК України, що "за будь-яких обставин, рішення четвертої сесії Підлісномукарівської сільської ради V скликання від 26.12.2005р. № 3-4/2005 не може бути застосовано судом як таке, що суперечить законодавству України", оскільки рішенням сесії передбачено надання в оренду приміщення майстерні навчального закладу для розміщення торгівельної точки, а не для освітніх цілей.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу в чергове, що у даному випадку не вся будівля передана в оренду, а у подальшому і в суборенду, а лише частково - в розмірі 36кв.м. Інша частина приміщення, розміщеного у цій же будівлі, обліковується, відповідно до інвентаризаційних відомостей, як майстерня. При цьому функціонально як шкільна майстерня для навчальних цілей не використовується.

Поряд з тим, як зазначив представник відповідача-2, орендоване приміщення використовується для реалізації шкільного та канцелярського приладдя, а у перервах між уроками учні можуть скористатися послугами торгівельного закладу як буфетом, оскільки власної їдальні Підлісномукарівська загальноосвітня школа не має.

Не заперечує проти того, що магазином "Шкільний" (саме таку назву має торгівельна точка у приміщенні, що є предметом договору суборенди) здійснюється реалізація канцтоварів і керівник навчального закладу (а.с.87, т.1).

А оскільки функціонування магазину пов'язується із укладеним договором оренди частини приміщення у будинку, який призначався для розміщення та функціонування шкільної майстерні та дозвіл на укладення якого надавався органом територіального самоврядування (з урахуванням на майбутнє укладення договору суборенди), відтак наявність та чинність рішення четвертої сесії Підлісномукарівської сільської ради V скликання від 26.12.2005р. № 3-4/2005 має для даних відносин визначальне та преюдиційне значення і його незастосування місцевим судом (не надання оцінки у повному обсязі як письмовому доказу) є помилковим та передчасним.

Як з'ясовано судом апеляційної інстанції, рішення четвертої сесії Підлісномукарівської сільської ради V скликання від 26.12.2005р. № 3-4/2005 ніким не оскаржувалося як у продовж розгляду спору судом першої інстанції так і під час розгляду апеляційної скарги Рівненським апеляційним господарським судом та на даний момент є чинним.

Прокурор не надав суду апеляційної інстанції письмових пояснень з приводу вчинених процесуальних дій щодо оскарження рішення четвертої сесії V скликання Підлісномукарівської сільської ради від 26.12.2005 р. "Про розгляд заяви ОСОБА_3 щодо надання дозволу на укладання договору оренди нежитлового приміщення комунальної власності" із підтвердженням відповідними письмовими доказами, тоді як така вимога була викладена в ухвалі Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.12р. (а.с.84-85, т.2) та повторно - в ухвалі апеляційного суду від 27.08.12р. (а.с.121-122, т.2).

Натомість представник органу прокуратури під час представництва інтересів держави у суді переконувала колегію суддів, що прокуратурою Дунаєвецького району вимоги ухвал апеляційного суду виконані і такі докази надані.

Матеріали справи містять документи, які надіслані прокуратурою Дунаєвецького району по електронній пошті (а.с.96-104, т.2) та органом поштового зв'язку "Укрпошта" (а.с.105-115, т.2), серед яких і пояснення, підписані (у другому випадку) прокурором району (у першому випадку не тільки не підписані, а й не пронумеровані та не проставлена дата). У цих поясненнях прокурор Дунаєвецького району ставить взагалі під сумнів факт прийняття такого рішення; вважає, що воно може бути підробленим, у зв'язку з чим для проведення перевірки за фактом підробки вищезгаданого рішення сесії та прийняття рішення в порядку ст.97 КПК України матеріали прокуратурою району скеровані у Дунаєвецький РВ УМВС України в Хмельницькій області. На даний час перевірка не завершена.

Однак жодних доказів (копії супровідного листа про скерування матеріалів до Дунаєвецького РВ, запити цього органу, в порядку перевірки інформації, постанови про порушення кримінальної справи за фактом підробки, чи постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, тощо) в обґрунтування таких пояснень не надано.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що ухвали суду від 18.07.12р. та від 27.08.12р. органом прокуратури не виконані.

3. Звертаючись із позовом в інтересах держави в особі, зокрема, відділу освіти Дунаєвецької районної державної адміністрації, прокурор Дунаєвецького району у позовній заяві не обґрунтовує, у чому полягає порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі цього органу кожним із відповідачів - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, Підлісномукарівською сільською радою, а у подальшому також відповідачем, який судом залучений в ході розгляду спору, -Підлісномукарівською ЗОШ І-ІІІ ступенів. Аналогічно відсутнє обґрунтування порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі територіальних громад Дунаєвецького району в особі Дунаєвецької районної ради.

Прокурором зазначено, що "Оскільки використання комунального майна, що надано в оренду не за призначенням може завдати істотної шкоди інтересам територіальної громади та порушує право учнів на освіту, позов пред'являється прокурором".

Поряд з тим прокурором не враховано, що відповідно до частини другої статті 29 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України та абзацу 7 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" №7 від 23.03.12р. (далі по тексту постанови - Постанова Пленуму №7) у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача.

За змістом абзацу 1-2 пункту 3 Постанови Пленуму №7 господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися в позовній заяві або іншому процесуальному документі, поданому прокурором або заступником прокурора.

У даному випадку в позові прокурором висловлюється припущення, що "використання комунального майна, що надано в оренду не за призначенням може завдати шкоди...".

Таким чином шкода на момент позову не завдана, і може бути завдана лише в майбутньому.

Поряд з тим за змістом частини 1 статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Місцевим господарським судом при наданні оцінки зазначеним спірним правовідносинам не враховано зазначених обставин.

4. Проаналізувавши норми Закону України "Про освіту", Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу (ДСанПіН 5.5.2.008-01), затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України №63 від 14.08.2001 року, Положення про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 20.07.2004 № 601, Положення про навчальні майстерні загальноосвітнього навчально-виховного закладу затвердженого наказом Міністерства освіти України від 16.06.1994 № 184, прокурор прийшов до висновку, що "надання в оренду приміщення майстерні Підлісномукарівського НВК (на даний час Підлісномукарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Дунаєвецької міської ради) для розміщення магазину суперечить вимогам діючого законодавства".

І саме з цих підстав прокурор вважає, що має бути визнаний недійсним договір оренди від 02.01.06р.

У оспорюваному рішенні місцевий господарський суд, як підставу для визнання недійсним правочину - договору оренди від 02.01.06р. зазначає ті ж нормативні акти, що і прокурор у своїй позовній заяві.

Поряд з тим норма статті 61 Закону України "Про освіту" стосується фінансово-господарської діяльності навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти, а норма статті 63 цього ж Закону - матеріально-технічної бази навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти.

Зокрема у пункті 5 статті 63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Поряд з тим прокурор, наводячи у позовній заяві норми загального закону - Закону України "Про освіту", не звернув увагу на норми спеціального закону - Закону України "Про загальну середню освіту", який визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти, до якої зокрема входить і Підлісномукарівська загальноосвітня школа I-III ступенів Дунаєвецької районної ради Хмельницької області.

Чи мали місце порушення вимог Закону України "Про загальну середню освіту" через правову призму укладеного договору оренди - ні прокурором у позові, ні судом першої інстанції у оспорюваному рішенні не обґрунтовувалось та не досліджувалося.

5. Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Зазначена правова позиція висвітлена у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", на яку покликається і місцевий господарський суд Хмельницької області, задовольняючи позовні вимоги щодо визнання недійсним договору оренди від 02.01.06р.

Як зазначалося вище, правочин укладався з огляду на прийняте рішенням четвертої сесії Підлісномукарівської сільської ради V скликання від 26.12.2005р. № 3-4/2005 (а.с.129, т.1), було вирішено дозволити навчально-виховному комплексу "Дошкільний заклад-загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" укласти договір оренди із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 в частині нежитлового приміщення комунальної власності (будинок майстерні) загальною площею 36 кв.м в АДРЕСА_1 терміном на 10 років для розміщення торгової точки із правом орендаря передавати орендоване нерухоме майно в суборенду; дозволити навчально-виховному комплексу "Дошкільний заклад-загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" здійснити передачу орендованого майна після укладення договору оренди з ОСОБА_3

Тобто на виконання рішення суб'єкта владних повноважень та власника комунального майна.

Як пояснили у судовому засіданні представники відповідача-2 і такі пояснення співпадають із позицією, яка ними викладалася у відзиві на позовну заяву, укладення договору оренди частини приміщення майстерні, яка не була задіяна у навчально-виховному процесі та знаходилася в аварійному стані, мало на меті створення торгової точки для забезпечення учнів канцелярськими товарами та приладдям, що, у свою чергу, мало позитивно вплинути на навчально-виховний процес. Найближчий магазин із подібним асортиментом товарів знаходився з два кілометри від школи.

Орган місцевого самоврядування - Підлісномукарівська сільська рада з огляду на такі обставини, у межах своїх повноважень, і прийняла відповідне рішення.

Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України. Так, згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-3 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Частиною 3 ст.215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У даному випадку прокурором не доведено, що сторони договору оренди діяли всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки матеріалами справи підтверджується зворотне.

6. Жодних правових обґрунтувань позовної вимоги щодо визнання недійсним договору суборенди позов прокурора не містить.

Як зазначалося Рівненським апеляційним господарським судом у цій постанові вище, відповідно до частини другої статті 29 ГПК України та абзацу 7 пункту 1 Постанови Пленуму №7 у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача.

За змістом абзацу 2 пункту 3 Постанови Пленуму №7 інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися в позовній заяві або іншому процесуальному документі, поданому прокурором або заступником прокурора.

У даному ж випадку прокурором не мотивовано, яким чином договір суборенди від 01.04.10р. порушує інтереси держави, відтак є безпідставним та необґрунтованим.

З огляду на такі обставини Рівненський апеляційний господарський суд рішення місцевого суду скасовує та у позові прокурору відмовляє за безпідставністю та необґрунтованістю.

Відмовляючи прокурору у позові до відповідача - Підлісномукарівської сільської ради суд першої інстанції виходив з того, що остання не є стороною договору.

Однак залучивши Підлісномукарівську сільську раду у якості відповідача, прокурор мав би у позовній заяві зазначити, яким чином даний суб'єкт владних повноважень порушив інтереси держави, при укладанні договору оренди чи договору суборенди приміщення.

Як і у попередньому випадку, позов прокурора до Підлісномукарівської сільської ради не містить жодної вимоги, а відтак є безпідставним та необґрунтованим.

7. Суддя, прийнявши позовну заяву до розгляду, яка надійшла до суду 16 грудня 2012 року, винісши з цього приводу ухвалу 19 грудня 2011 року, розгляд позову призначив на 16.01.12р.

16.01.12р. ухвалою місцевого суду було продовжено розгляд справи на 15 днів.

Таким чином граничним строком розгляду даного позову, з урахуванням вимог статей 50-53 ГПК України є 2 березня 2012 року.

Рішення місцевим господарським судом прийнято із порушенням вимог статті 69 ГПК України - 17.04.12р.

Поряд з тим Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції, що частиною 3 статті 69 ГПК України встановлено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Зазначена процесуальна норма є нормою одноразового застосування і лише за умови наявності виняткового випадку, який має бути обґрунтований у мотивованому письмовому клопотанні, при цьому враховувати особливості розгляду спору.

При цьому у своїй сукупності норма частин 1 та 3 статті 69 ГПК України для обчислення строку вирішення спору стосується лише незмінного складу суду, визначеного в порядку встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.

Про те господарським судом Хмельницької області при розгляді даного спору у незмінному складі норма частини 3 статті 69 ГПК України застосована повторно (ухвала суду від 20.02.12р. (а.с.99, т.1).

Та й у цьому випадку, навіть продовжений з порушенням строк вирішення спору, судом був порушений.

З огляду на вищевикладені обставини Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області підлягає скасуванню повністю з прийняттям нового рішення, яким прокурору Дунаєвецького району в інтересах держави в особі Відділу освіти Дунаєвецької районної державної адміністрації; територіальних громад Дунаєвецького району в особі Дунаєвецької районної ради в позові слід відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 17.04.2012р. у справі № 8/5025/2227/11 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Прокурору Дунаєвецького району в інтересах держави в особі Відділу освіти Дунаєвецької районної державної адміністрації; територіальних громад Дунаєвецького району в особі Дунаєвецької районної ради в позові відмовити.

Справу №8/5025/2227/11 повернути господарському суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Філіпова Т.Л.