Рішення

від 19.09.2012 по справі 2-413/2007

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 2-413/2007Головуючий суду першої інстанції:Ястребов Д.О. Головуючий суду апеляційної інстанції:Болотов Є. В.

РІШЕННЯ

"19" вересня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБолотова Є.В. СуддівБерзіньш В.С. Шестакової Н.В. При секретаріТаранець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом прокурора Бахчисарайського району в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа опікунська рада при Бахчисарайській районній державній адміністрації, про позбавлення батьківських прав,

за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 червня 2007 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2006 року прокурор Бахчисарайського району АРК звернувся в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач є батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, проте він з 2003 року ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.

Рішенням Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 червня 2007 року позов задоволено частково. Позбавлено ОСОБА_7 батьківських прав стосовно неповнолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Розподіл судових витрат проведено відповідно до ст. 88 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду від 26 червня 2007 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

ОСОБА_7 та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали.

Прокурор проти апеляційної скарги заперечила.

Представник органу опіки та піклування вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги і позбавляючи ОСОБА_7 батьківських прав, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач тривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не піклується про дитину, не бере участі в її вихованні та матеріальному забезпеченні.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Встановлено, що ОСОБА_7 є батьком неповнолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З 2003 року, з моменту розірвання шлюбу із ОСОБА_8, відповідач проживав окремо від дитини.

Відповідно до ст. 164 СК України батьки можуть бути позбавлені батьківських прав у випадках: якщо вони не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що, розглядаючи справи даної категорії, судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав, тобто наданих батькам до досягнення дитиною повноліття прав на її виховання, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, на згоду передати дитину на усиновлення та інших прав, які ґрунтуються на факті спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування вирішується лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи та характеру ставлення батьків до дітей.

Вирішуючи спір, суд наведеної норми та зазначених роз'яснень Пленуму Верховного Суду України не врахував, у порушення ст. ст. 60, 213, 214, 309 ЦПК України не з'ясував: які правовідносини сторін випливають з установлених обставин, які безпосередні докази свідчать про ухилення ОСОБА_7 від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини, у чому полягає винна поведінка відповідача у свідомому нехтуванні своїми обов'язками.

При цьому, суд не взяв до уваги, що після розірвання шлюбу у 2003 році відповідач був вимушений проживати окремо від дитини, а тому з об'єктивних причин не приймав безпосередньої участі у її вихованні.

Згідно зі ст. 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до положень ст. 214 Сімейного кодексу України, ч.1 ст. 11 Закону України від 13 січня 2005 року № 2342-ІV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районі в міст Києва та Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.

Разом з тим, в порушення вищенаведених вимог закону, участь в даній справі приймала не районна державна адміністрація, а опікунська рада, яка є неналежним органом.

Згідно із роз'ясненнями наданими у Постанові Пленуму Верховного Суду України № 20 від 19 грудня 2008 року «Про внесення змін до постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» висновок органу опіки та піклування має бути оформлений на бланку державних адміністрації районів, районів міст Києва та Севастополя, виконавчих органів міських чи районних у містах, сільських, селищних рад, підписаний головою (заступником голови) та скріплений печаткою. Також до висновку органу опіки та піклування мають бути додані документи, зазначені у ч. 3 ст. 253 ЦПК України.

Разом з тим, роблячи висновок про те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, суд першої інстанції належним чином не перевірив в судовому засіданні думку представника органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої дитини, та не з'ясував причини неподання суду належно оформленого письмового висновку з цього питання.

Всупереч вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України при ухваленні рішення місцевий суд не дав належної оцінки відсутності в матеріалах справи акту обстеження житлово-побутових умов матері та батька дитини.

За правилами ч. 2 ст. 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в апеляційному порядку, колегією суддів, за клопотанням прокурора, була вислухана думка одинадцятирічної дитини, яка висловила позитивне ставлення до батька, що має важливе значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, задовольняючи позов про позбавлення ОСОБА_7 батьківських прав стосовно неповнолітньої доньки, суд першої інстанції ухвалив рішення на припущеннях і недоведених обставинах.

Відповідно до п. 1, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду від 26 червня 2007 року постановлено з порушенням норм матеріального права, відтак підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 1, п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 червня 2007 року скасувати.

У задоволенні позову прокурора Бахчисарайського району в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа опікунська рада при Бахчисарайській районній державній адміністрації, про позбавлення батьківських прав, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: Болотов Є.В. Берзіньш В.С. Шестакова Н.В.