Постанова

від 24.09.2012 по справі 2/126пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2012 р. Справа № 2/126пд

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. -головуючого, Бернацької Ж.О. -доповідача, Кривди Д.С., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Текс" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.02.2012 у справі№2/126пд за позовомПриватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Текс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудпромконтракт", провизнання недійсним договору №0103/Т про відступлення права вимоги від 01.03.2010

за участю представників сторін: від позивача: Близнюк О.С., довіреність №27 від 01.01.2012, від відповідача 1: Шерстюк Г.М., довіреність б/н від 19.09.2012, від відповідача 2: не з'явились,

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 20.09.2012 №03.10-05/549, у зв'язку з виходом з відпустки судді Капацин Н.В., відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та на виконання рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 15.12.2010 №12 і розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 14.05.2012 №26-р, сформована колегія суддів Вищого господарського суду України у такому складі: суддя Капацин Н.В. - головуючий, судді Бернацька Ж.О. -доповідач, Кривда Д.С., для розгляду касаційних скарг:

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2012 у справі №13-10/17-3926-2011;

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.2012 у справі №5002-25/3250.1-2011;

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 у справі №11-28/138-10-4532;

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.02.2012 у справі №2/126пд, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" у травні 2011 року звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Текс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудпромконтракт" про визнання недійсним договору №0103/Т про відступлення права вимоги від 01.03.2010.

В обґрунтування позовної вимоги позивач зазначає, що договір №0103/Т про відступлення права вимоги від 01.03.2010 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дон-Текс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбудпромконтракт" без згоди позивача (боржника).

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.07.2011 (суддя Мартюхіна Н.О.) у справі №2/126пд припинено провадження в частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудпромконтракт" на підставі пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Текс" про визнання недійсним договору №0103/Т про відступлення права вимоги від 01.03.2010 відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що обставина, на яку посилається позивач не є підставою для визнання недійсним вказаного договору. В частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудпромконтракт" провадження припинено на підставі пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з його ліквідацією.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.02.2012 (колегія суддів у складі: Колядко Т.М. (головуючий), Бойченко К.І., Татенко В.М.) у справі №2/126пд рішення господарського суду Донецької області від 14.07.2011 скасовано частково. Абзац другий резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 14.07.2011 у справі № 2/126 пд викладено в наступній редакції:

"Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Текс" про визнання недійсним договору №0103/Т про відступлення права вимоги від 01.03.2010 задовольнити.

Визнати договір №0103/Т про відступлення права вимоги від 01.03.2010, укладеного між Товариством з обме6женої відповідальності "Укрбудпромконтракт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дон-Текс" недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Текс" на користь Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" 85,00 грн. витрат з оплати державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 42,50 грн. витрат з оплати державного мита за подання апеляційної скарги.

В іншій частині рішення суду залишити без змін".

Постанова мотивована тим, що відсутність письмової згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні є підставою для визнання недійсним договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дон-Текс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати повністю постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.02.2012 у справі №2/126 пд, а рішення господарського суду Донецької області від 14.07.2011 у справі №2/126пд залишити без змін.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Бернацьку Ж.О., пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального права та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між Закритим акціонерним товариством "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія") (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбудпромконтракт" (генеральний підрядник) 16.04.2008 укладений договір №УСПК-08-02 генерального підряду на демонтаж печей комплексу ЕП-300, за умовами якого замовник доручив, а генеральний підрядник прийняв на себе зобов'язання з демонтажу печей комплексу ЕП-300, а замовник зобов'язався надати можливість для виконання робіт, прийняти та оплатити належним чином виконані роботи у відповідності з умовами договору.

Пунктом 9.1 договору визначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, і діє до 30.09.2009, а в частині виконання сторонами встановлених договором зобов'язань -до повного виконання.

Згідно з пунктом 9.15 договору, відступлення права вимоги (заміна кредитора) по договору без письмової згоди замовника не допускається.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору генерального підряду Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбудпромконтракт" виконано роботи на загальну суму 5634176,60 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі виконаних робіт. Проте Приватним акціонерним товариством "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" виконані роботи оплачено частково на суму 5177532,20 грн., тобто позивачем не оплачено виконані роботи на суму 456644,40 грн.

Судами обох інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбудпромконтракт" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дон-Текс" (новий кредитор) 01.03.2010 укладений договір №0103/Т про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору, згідно з умовами договору №УПСК-08-02 генерального підряду на демонтаж печей комплексу ЕП-300 від 16.04.2008 та додаткових угод до нього, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбудпромконтракт" (первісний кредитор) та Приватним акціонерним товариством "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" (боржник).

Згідно з пунктом 2.2 договору №0103/Т від 01.03.2010, право вимоги, що відступається за цим договором, оцінене сторонами у 456644,40 грн., у тому числі ПДВ (20%) 76107,40 грн.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що відповідно до пункту 4.1.2 договору, первісний кредитор зобов'язаний не пізніше 20 календарних днів з моменту укладення сторонами даного договору, повідомити боржника про відступлення права вимоги за основним договором від 16.04.2008 та додаткових угод до нього до нового кредитора.

На листі Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудпромконтракт" від 01.03.2010, який адресований Приватному акціонерному товариству "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" про відступлення права вимоги за договором генерального підряду №УПСК-08-02 від 16.04.2008 значиться напис "Согласовано Алешникова С.К." від боржника.

Предметом спору, що виник між сторонами, є визнання недійсним договору про відступлення права вимоги (цесії) від 01.03.2010, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбудпромконтракт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дон-Текс".

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема, у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (частина 1 статті 515 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що наведені Приватним акціонерним товариством "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" обставини в обґрунтування позовних вимог не є підставою для визнання недійсним договору №0103/Т про відступлення права вимоги від 01.03.2010.

Заміна кредитора у зобов'язанні за загальним правилом не впливає на його зміст. Отже, права боржника до нового кредитора залишаються такими саме, як і його права до первісного кредитора. Боржнику надано право висувати проти вимоги нового кредитора аналогічні заперечення, які він мав проти первісного кредитора.

Колегія відхиляє доводи скаржника про те, що боржник не був повідомлений про укладення такого договору, оскільки повідомлення боржника стосується виконання договору.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, обсяг його заперечень визначається на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором. Тобто, на момент коли боржник фактично дізнався про заміну кредитора у його зобов'язанні.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірною відмову господарського суду першої інстанції у задоволенні позовної вимоги Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Текс" про визнання недійсним договору №0103/Т про відступлення права вимоги від 01.03.2010.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з обґрунтованими висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій про припинення провадження у справі №2/126пд в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудпромконтракт" на підставі пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з його ліквідацією (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців бланк серії АЕ № 741106, виданий виконавчим комітетом Донецької міської ради).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

За таких обставин, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 29.02.2012 у справі №2/126пд підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Донецької області від 14.07.2011 у справі №2/126пд - залишенню без змін.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Текс" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.02.2012 у справі №2/126пд задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.02.2012 у справі №2/126пд скасувати.

Рішення господарського суду Донецької області від 14.07.2011 у справі №2/126пд залишити без змін.

Головуючий -суддя Капацин Н.В. СуддіБернацька Ж.О. Кривда Д.С.