Ухвала

від 29.11.2012 по справі 2/126пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

29 листопада 2012 р. № 2/126пд

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Козир Т.П., Заріцької А.О., Данилової Т.Б., Малетича М.М., Панової І.Ю., розглянувши заявуПриватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" про перегляд Верховним Судом України постанови у справі за позовом до про Вищого господарського суду України від 24.09.2012 №2/126пд Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон -Текс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудпромконтракт" визнання недійсним договору №0103/Т про відступлення права вимоги від 01.03.2010,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.07.2011 у справі №2/126пд припинено провадження в частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудпромконтракт" на підставі пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Текс" про визнання недійсним договору №0103/Т про відступлення права вимоги від 01.03.2010 відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.02.2012 рішення господарського суду Донецької області від 14.07.2011 скасовано частково, абзац другий резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 14.07.2011 викладено в наступній редакції:

"Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Текс" про визнання недійсним договору №0103/Т про відступлення права вимоги від 01.03.2010 задовольнити.

Визнати договір №0103/Т про відступлення права вимоги від 01.03.2010, укладеного між Товариством з обме6женої відповідальності "Укрбудпромконтракт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дон-Текс" недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Текс" на користь Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" 85,00 грн. витрат з оплати державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 42,50 грн. витрат з оплати державного мита за подання апеляційної скарги.

В іншій частині рішення суду залишити без змін".

Постановою Вищого господарського суду України від 24.09.2012 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дон-Текс" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.02.2012 задоволено, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.02.2012 скасовано, рішення господарського суду Донецької області від 14.07.2011 залишено без змін.

Приватним акціонерним товариством "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24.09.2012.

Заявник просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 24.09.2012 повністю і залишити постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.02.2012 без змін.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 05.12.2011 у справі №11/113, від 08.06.2006 у справі №18/76, від 28.02.2011 у справі №7/138-37/505 та постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 05.06.2007 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як вбачається зі змісту постанови від 24.09.2012 у справі №2/126пд, про перегляд якої подано заяву, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову щодо визнання недійсним договору про відступлення права вимоги з огляду на відповідність спірного договору вимогам чинного законодавства, оскільки в листі відповідача 2 -первісного кредитора, яким було повідомлено позивача про відступлення права вимоги за договором генерального підряду, значиться напис "погоджено" від боржника, що є обов'язковою згодою боржника відповідно до умов спірного договору.

Приймаючи постанову від 05.12.2011 у справі №11/113, на яку посилається заявник, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову щодо визнання договору цесії недійсним, оскільки відповідач-2 (цедент) не отримав згоди від позивача на укладення договору цесії; відсутні докази на підтвердження письмового попередження позивача у встановлений строк про заміну сторони у договорі оренди у зв'язку з чим передання права вимоги до позивача без обов'язку на отримання письмової згоди на таку передачу порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, як другої сторони у зобов'язанні.

Приймаючи постанову від 28.02.2011 у справі №7/138-37/505, на яку посилається заявник, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову щодо визнання недійсним з моменту вчинення договору уступки права вимоги, оскільки позивач не надавав відповідної згоди на передачу права вимоги заборгованості третій особі.

Таким чином, постанова, про перегляд якої подано заяву, і постанови Вищого господарського суду України, на які здійснюється посилання заявником, свідчать про відмінність встановлених судом фактичних обставин, покладених в основу названих постанов суду касаційної інстанції, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних висновків.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2006 у справі №18/76, на яку посилається заявник, касаційна скарга задоволена частково, судові рішення судів попередніх інстанцій скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору зі справи, а тому на відповідні постанови не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 цього Кодексу.

Крім того, постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 05.06.2007 не може бути доказом неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки до судових рішень, на які в заяві може бути посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України, не належать судові рішення Верховного Суду України в господарських та адміністративних справах.

Відтак, відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 111 16 -111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Приватному акціонерному товариству "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" у допуску справи №2/126пд до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяТ. Козир Судді: А. Заріцька Т.Данилова М. Малетич І. Панова

KAСАЦІЯ до ВСУ (08.04 - розгляд)