Постанова

від 24.09.2012 по справі 2а/0570/806/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/806/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13:40

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі Булизі В.П.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Абдукадирової К.Е.,

при секретарі судового засідання Булизі В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби,

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Красноармійської ОДПІ від 10.01.2012 року №№ 0000011742, 0000021742, -

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (паспорт громадянина України), ОСОБА_2 (довіреність від 18.01.2012 року № 31),

від відповідача - Чугуненко О.Ю. (довіреність від 04.08.2012 року № 1), Єрмакової В.О. (довіреність від 03.02.2012 року № 15), Шеремета В.О. (довіреність від 03.09.2012 року № 53),

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - Красноармійська ОДПІ, відповідач), за участю третьої особи на стороні позивача, яке не заявляє самостійних вимог на предмет позову - Державної податкової інспекції у м. Димитрові (надалі - ДПІ у м. Димитрові, третя особа) про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.01.2012 року № 0000021742 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 367 331,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 299 353,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 67 978,00 грн., скасування податкового повідомлення-рішення від 10.01.2012 року № 0000011742 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 82 004,10 грн. за основним платежем.

Позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, виклавши їх наступним чином: визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Красноармійської ОДПІ від 10.01.2012 року №№ 0000011742, 0000021742.

Ухвалою суду від 13.09.2012 року здійснено заміну неналежного відповідача на належного - Красноармійську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вважає необґрунтованим та незаконним податкові повідомлення-рішення від 10.01.2012 року за № 0000021742 та № 0000011742, прийнятими Красноармійською ОДПІ за результатами акту перевірки від 23.12.2011 року № 2156/17-313-2/НОМЕР_3. Так, на думку позивача, відповідач дійшов неправомірного висновку щодо необхідності включити ринковий збір до складу загальної виручки від продажу товарів (послуг, робіт) для нарахування єдиного податку, що стало наслідком перевищення позивачем граничного розміру виручки протягом календарного року в сумі 500 тис. грн. Як вважає позивач, ринковий збір не повинен враховуватись для визначення суми виручки, тому як такий збір є місцевим податком та перераховується до місцевого бюджету. Враховуючи наведене, позивач просить у судовому порядку визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 10.01.2012 року за №0000021742 та № 0000011742.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в адміністративному позові, просив задовольнити позов.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що позивачем, який є суб'єктом підприємницької діяльності та знаходиться на спрощеній системі оподаткування перевищений граничний розмір виручки протягом календарному року в сумі 500 тис. грн. Відповідач посилається на Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Правлінням Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, яким визначено, що готівкова виручка (виручка) - це сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації товарів (робіт, послуг) і позареалізаційні надходження. У зв'язку з таким, вся сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності - платником єдиного податку на розрахунковий рахунок або/та в касу вважається виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і згідно з положеннями Указу Президенту України від 03.07.98 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» не повинна перевищувати протягом календарного року 500 тис. грн. Отже, відповідач наполягає, що ринковий збір включається до складу загальної суми надходжень суб'єкта підприємницької діяльності, а тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з дотриманням норм чинного законодавства. У зв'язку з зазначеним, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Димитровської міської ради Донецької області 21.09.2007 року за № 2 259 001 0001 027925. Ідентифікаційний номер - НОМЕР_3, місце проживання - АДРЕСА_1

З моменту реєстрації по грудень 2010 року перебував на податковому обліку в ДПІ у м. Димитрів.

На податковому обліку в Красноармійській ОДПІ перебуває з 26.01.2011 року.

В період з 2008 року по 2011 рік ФОП ОСОБА_1 був платником єдиного податку, про що свідчать:

- свідоцтво про сплату єдиного податку серії НОМЕР_5 від 12.12.2007 року видане ДПІ у м. Димитрові строком дії на 2008 рік, продовжене строком дії на 2009 рік;

- свідоцтво про сплату єдиного податку серії НОМЕР_6 від 15.12.2009 року видане ДПІ у м. Димитрові строком дії на 2010 рік, продовжене строком дії на 2011 рік.

Як вбачається з зазначених свідоцтв про сплату єдиного податку ФОП ОСОБА_1 має право здійснювати наступний вид діяльності «70.20.0 Здача під найм власної та державної нерухомості виробничо-технічного і культурного призначення» за адресою: АДРЕСА_2.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін судом встановлено, що в період з 12.12.2011 року по 16.12.2011 року Красноармійською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.10.2008 року по 30.11.2011 року, про що складений акт від 23.12.2011 року № 2156/17-313-2/НОМЕР_3 (далі - акт перевірки № 2156).

Згідно висновку цього акту перевірки ФОП ОСОБА_1 порушено:

- ст. 13, ст. 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», п. 19.1 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» та п. 46.1 ст. 46, п. 177.1 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся на суму 103 898,63 грн., в тому числі по періодах: за 2008 р. на суму 6 234,45 грн., за 2009 р. на суму 40 873,20 грн., за 2010 р. на суму 34 896,45 грн., з 01.01.2011 року по 30.11.2011 року на суму 21 894,53 грн.

- пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 9.3, п. 9.4 ст. 9 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», пп. 41.4 п. 4.1 ст.4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 46.1 ст. 46, ст. 181, п. 183.1, п. 183.2 ст. 183 Податкового кодекс України, декларації по податку на додану вартість за період з 01.10.2008 року по 30.11.2011 року на загальну суму 299 353,00 грн.

- пп. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889- IV «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 16.1.2 ст. 16 Податкового кодексу України та п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України, встановлене неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких встановлена обов'язкова форма обліку.

За результатами встановлених порушень Красноармійською ОДПІ 10 січня 2012 року винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0000021742 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 367 331,00 грн., у тому числі: за основним платежем у розмірі 299 353,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 67 978,00 грн.;

- № 0000011742 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 82 004,10 грн. за основним платежем.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що згідно договору оренди майна від 01.10.2008 року № б/н ФОП ОСОБА_1 орендує у МПП «Комерсант» (ЄДРПОУ 22039385) споруди ринка «Світлий», а саме: павільйон для торгівля м'ясопродуктами площею 111,8 кв.м., торговий павільйон загальною площею 126 кв.м., асфальтове покриття продовольчої групи для здійснення підприємницької діяльності (надання місця для торгівлі на ринку). Розмір орендної плати щомісяця складає 5000,00 грн. Згідно п. 4.2 договору, за відсутністю заяви про розірвання договору оренди майна від 01.10.2008 року № б/н, договір автоматично подовжується на наступний рік (арк. акту 4, а.с. 16).

ФОП. ОСОБА_1 у перевіряємому періоді (з 01.10.2008 року по 30.11.2011 року) оподаткування доходів від здійснення своєї господарської діяльності здійснював на спрощеній системі оподаткування, був платником єдиного податку, податку з доходів фізичних осіб з найманих працівників, ринкового збору.

Фактично обсяг виручки ФОП ОСОБА_1 складається з доходів отриманих від надання місць для торгівлі на ринку.

За перевіркою книги обліку доходів і витрат (форми № 10), звітів платника єдиного податку, звітів по формі 1 ДФ, даним центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної податкової адміністрації України, перевіряючими встановлено, що обсяг виручки ФОП ОСОБА_1 за перевіряємий період завищений у сумі 1 437 518,69 грн., у тому числі: за 4 квартал 2008 року в сумі 66 121,20 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 83 284,50 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 130 706,01 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 135 365,00 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 146 505,98 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 121 095,00 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 114 479,00 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 141 732,00 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 111 273,00 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 118 465,00 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 127 675,00 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 140 817,00 грн.

За період з 01.01.2008 року по 30.09.2008 року згідно звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій у ФОП ОСОБА_1 загальна сума розрахунків становить 531077,00 грн. Перевищення граничного обсягу виручки станом на 01.10.2008 року становить 31077,00 грн. На суму перевищення ФОП ОСОБА_1 до податкового органу декларацію про доходи не надав і 3 01.10.2008 року не перейшов на загальну систему оподаткування.

Отже, посилаючись на ч.1 ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» відповідач зазначає, що позивачем в порушення цієї норми перевищено річний обсяг граничного розміру виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 500 тис. грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем не враховані надходження ринкового збору, отримані ним у касу.

Як вказує відповідач, вся сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності - платником єдиного податку на розрахунковий рахунок або/та в касу вважається виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і згідно з положенням наведеного Указу не повинна перевищувати протягом календарного року 500 тис.грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, та не спростовано представником відповідача у судовому засіданні, що позивачем своєчасно подавались до податкового органу звіти про суми ринкового збору, та відповідно сплачувались. Загальна сума ринкового збору у перевіряємому періоді склала 144437,50 грн. Отже порушень з боку позивача вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 року № 56-93 «Про місцеві податки і збори» (чинний до 01.01.2011 року) відповідачем не встановлено.

Таким чином, наполягаючи на тому, що позивач повинен був включити до загальної суми виручки ринковий збір, та у разі перевищення за рік суми 500 тис. грн. - зареєструватись платником податку на додану вартість, відповідач визначив позивачу вище наведені порушення податкового законодавства: не сплату податку на додану вартість на загальну суму 299 353,00 грн. та податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 103 898,63 грн.

Позивач заперечує проти висновків відповідача, обґрунтовуючи це тим, що фактично він виконує лише функцію зі справляння та перерахування до бюджету сум ринкового збору, безпосередніми платниками якого є особи, котрі торгують на ринку. А отже суми ринкового збору не можуть включатися до виручки від реалізації ринку, оскільки справляння збору для ринку не є операцією з продажу, такі суми є транзитними.

При цьому, така ж сама думка викладена і у листі Державної податкової адміністрації України від 29.09.2000 р. № 13156/7/18-0317, а саме: платники єдиного податку не включають суми ринкового збору, що надійшли від платників, до виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), а отже, не обкладають такі суми єдиним податком.

Порядок сплати місцевих зборів визначений Декретом Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори». Відповідно до норм цього Декрету ринковий збір - це плата за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків , мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари. Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі, його граничний розмір не повинен перевищувати 20% мінімальної заробітної плати для громадян і трьох мінімальних заробітних плат - для юридичних осіб. Цей збір справляється працівниками ринку до початку реалізації продукції.

Згідно ст. 19 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» місцеві податки і збори (у тому числі і отримані ринком від сплати ринкового збору) перераховуються до відповідного місцевого бюджету.

Законодавством визначені відповідальні особи, які одержують від клієнтів та акумулюють на своїх банківських рахунках ринковий збір і в строки, визначені до сплати положенням, затвердженим органом місцевого самоврядування, перераховують такі платежі в повному обсязі до місцевого бюджету.

Розрахунок ринкового збору подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації ринку щомісяця (якщо рішенням відповідного органу місцевого самоврядування встановлений податковий період, що дорівнює календарному місяцю) або щокварталу (якщо встановлено такий податковий період) (пп. 4.1.4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»). Сплата здійснюється протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного строку подання податкового розрахунку (пп. 5.3.1 Закону № 2181).

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 03.07.98 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Проаналізувавши наведене суд зазначає, що механізм справляння ринкового збору полягає в тому, що відповідальність щодо його збирання з платників покладено законодавством на конкретну відповідальну особу, яка у цьому випадку є проміжною ланкою між платниками ринкового збору та місцевим бюджетом, і сума зібраного ринкового збору проходить через нього транзитом. У зв'язку з цим справляння ринкового збору з платників не є операцією з продажу, а тому його суму не слід включати до виручки від реалізації, а відповідно, і в базу оподаткування при нарахуванні єдиного податку.

В ході судового розгляду дана адміністративна справа направлялась до судової економічної експертизи, яка проведена судовим експертом Кравець Л.О. (свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта № 1002, виданий Міністерством юстиції України 14.07.2006 року).

Ухвалою суду від 24.02.2012 року перед судовим експертом поставлене питання: чи підтверджується документально в акті перевірки Красноармійської ОДПІ від 23.12.2011 року № 2156/17-313-2/НОМЕР_3 заниження об'ємів оподаткування ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.2008 року по 30.11.2011 року та донарахування до сплати податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість.

Згідно Висновку судової економічної експертизи № 2/11/62 від 30.08.2012 року по даній справі висновки, наведені в акті перевірки № 2156 висновки щодо заниження об'ємів оподаткування ФОП ОСОБА_1 за період з 0110.2008 року по 30.11.2011 року та донарахування до сплати податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість не підтверджуються.

З урахуванням наведеного, пояснень сторін та аналізу нормативних актів, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення видані відповідачем необґрунтовано та з порушенням норм діючого законодавства, не відповідає обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права, а тому підлягає визнанню недійсними.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Положеннями ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, що спростували б доводи позивача, відповідачі суду не надали, а отже позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Оскільки адміністративний позов позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено в повному обсязі, суд присуджує з Державного бюджету України всі документально підтверджені витрати останнього, зокрема: судовий збір у розмірі 32,19 грн.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби, про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення від 10.01.2012 року № 0000021742 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму у розмірі 367 331,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 299 353,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 67 978,00 грн.; визнання недійсним податкове повідомлення-рішення від 10.01.2012 року № 0000021742 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму у розмірі 367 331,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 299 353,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 67 978,00 грн.- задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 10.01.2012 року № 0000021742 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму у розмірі 367 331,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 299 353,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 67 978,00 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 10.01.2012 року № 0000011742 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 82 004,10 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_3, місце проживання - АДРЕСА_1) судовий збір в розмірі 32,19 грн. (тридцять дві грн. 19 коп.).

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 24 вересня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 28 вересня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.